Постанова 4855 № 640/18446/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18446/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Головного управління Державної податкової служби у місті Києві Державної податкової служби України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року у справі №640/18446/20 (розглянуто у порядку письмового провадження) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» до відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» (надалі - позивач, ТОВ «КиївКлімат») з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач 1), Державної податкової служби України в якому просило суд (надалі - відповідач 2), з урахуванням уточнень: - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії центрального рівня № 39152/3 1629990/2 від 24 липня 2020 року про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 471 від 23 червня 2020 року) без змін; - визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1745478/31629990 від 17 липня 2020 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №471 від 23 червня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відмовляючи у реєстрації податкової накладної, контролюючий орган не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач стверджує, що складена ним податкова накладна відповідає нормам Податкового кодексу України та була своєчасно направлена відповідачу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронному вигляді засобами програмного забезпечення "M.E.doc." 20.07.2020, у зв`язку з чим підстави для відмови в реєстрації податкової накладної було відсутнє. Проте, протягом операційного дня на електронну адресу позивача не надходило будь-яких квитанцій про прийняття або відмову у прийнятті податкових накладних. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1745478/31629990 від 17 липня 2020 року. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №471 від 23 червня 2020 року. В задоволенні решти позові відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївКлімат" (02002, м. Київ, вулиця Челябінська, 10, офіс 3, код ЄДРПОУ 3162990) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1401,30 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївКлімат" (02002, м. Київ, вулиця Челябінська, 10, офіс 3, код ЄДРПОУ 3162990) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1401,30 грн. Позивачем 05 березня 2021 року подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник позивача просить суд покласти витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» на послуги адвокатів у справі №640/18446/20 у розмірі 13000,00грн на відповідачів. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» - задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївКлімат" (02002, м. Київ, вулиця Челябінська, 10, офіс 3, код ЄДРПОУ 3162990) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4333,34 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївКлімат" (02002, м. Київ, вулиця Челябінська, 10, офіс 3, код ЄДРПОУ 3162990) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4333,34 грн. Не погодившись з додатковим рішенням, відповідачем 1 (надалі - апелянт 1) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт 1 зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що витрати, які заявлені позивачем є занадто високими. Не погодившись з додатковим рішенням, відповідачем 2 (надалі - апелянт 2) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт 2 зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що витрати, які заявлені позивачем є занадто високими. Представник відповідача 1 підтримав доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткової постанови та просив її скасувати, а у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити повністю. Представники позивач та відповідач 2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили. Позивач заперечував проти задоволення апеляційних скарг, з підстав зазначених у відзиві. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а додаткове рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи з додержанням норм матеріального і процесуального права, а додаткове рішення, слід залишити без змін, з наступних підстав. Позивачем 02 березня 2020 року подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник позивача просить суд покласти витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» на послуги адвокатів у справі №640/18446/20 у розмірі 13000,00грн на відповідачів. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на те, що позивачем потрачено на правову допомогу вищезазначену суму та підтверджується наступними документами: копію угоди про надання правничої допомоги №б/н від 01 червня 2020 року, копію додаткової угоди №1 від 01 червня 2020 року, копію акта приймання-передачі документів від 31 липня 2020 року, копію додаткової угоди №2 від 31 липня 2020 року, копію додатку №1 до додаткової угоди №2 від 31 липня 2020 року, копію акту виконаних робіт від 06 серпня 2020 року, копію платіжне доручення №4026 від 07 серпня 2020 року на суму 13000,00 грн., копію ордеру серії КВ №055070 від 07 серпня 2020 року, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №3501 від 30 жовтня 2008 року. При цьому суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву позивача, виходив з того, що позовні вимоги позивача задоволено частково, а отже витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем оскаржується відмова суду першої інстанції про відшкодування витрат на правничу допомогу, а отже в даній частині підлягає розгляду апеляційна скарга. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України). Згідно із частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 4 статті 134 КАС України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» (надалі - клієнт) та адвокатом Самосуд Ж.О. (надалі - виконавець), укладено угода про надання правової допомоги №б/н від 01 червня 2020року (стор. 54 - 56 том І). У відповідності до умов договору виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню Клієнту консультаційних, юридичних і представницьких послуг, в тому числі по захисту інтересів останнього в усіх органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах незалежно від їх форми власності чи підпорядкування, Господарських, Адміністративних судах та судах загальної юрисдикції всіх інстанцій (пункт 1.1. договору). Між сторонами 01 червня 2020 року укладено Додаткову угоду №1, якою визначено фактор, які впливають на виконання розміру гонорару. Так, 31 липня 2020 року ТОВ «КиївКлімат» звернулося до адвоката Самосуд Ж.О. з листом щодо підготовлення та подання позовної заяви щодо оскарження рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1745478/31629990 від 17 липня 2020 року. Також, між сторонами 31 липня 2020 року укладено Додаткову угоду №2, якою визначено вартість послуг під час підготування та подання позовної заяви щодо оскарження рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1745478/31629990 від 17 липня 2020 року. На виконання угоди та додаткової угоди сторонами підписано Акт виконаних робіт на загальну суму 13000,00 грн (стор. 67,68 том І). Як вбачається з копії платіжного доручення №4025 від 07.07.2020 року, позивачем сплачено на користь адвоката суму 13000,00грн з зазначенням найменування послуги: "оплата за послуги згідно угоди про надання правової допомоги від 01.02.2020» (стор. 138 том І). Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача частково, а отже витрати на правову допомогу підлягають задоволенню частково, а саме по 4333,34 грн, з кожного із відповідачів. Відносно інших наданих послуг, які зазначені у звіті, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про застосування позиції Верховного Суду в постанові від 15 травня 2018 року по справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218. Так, у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі "Lavents v. Latvia" (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну. З урахуванням вищевикладеного, висновку про часткову обґрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми витрат у розмірі 10000,00 грн. Колегія суддів звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги апелянтів не підлягає задоволенню, а додаткове рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства. Щодо апеляційної скарги апелянта 2, то колегія суддів звертає увагу, що частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» задоволені частково, а тому розподіл судових витрат, в тому числі щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, має бути відшкодований за рахунок суб`єкта владних повноважень порівну (з кожного із відповідачів). Щодо посилання апелянта 2 на те, що судом першої інстанції включено в суму стягнення витрат на правову допомогу витрати щодо здійснення ксерокопій документів позивача, то колегія суддів відхиляє дані твердження. Оскільки в разі задоволення заяви позивача повністю суд першої інстанції стягнув би з відповідачів 6500,00 грн, проте, як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції стягнув суму, яка є меншою на 2166,66 грн, а отже, в дану суму не було включено витрати на здійснення ксерокопії документів. Колегія суддів звертає увагу, що апелянтами не наведено обґрунтувань, в чому полягає протиправність додаткового рішення суду першої інстанції по відшкодування витрат на правничу допомогу. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року.