Постанова 4813 № 522/16166/22-Е

Номер провадження: 22-ц/813/7502/23 Справа № 522/16166/22-Е Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 04.12.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В., за участю секретаря судового засідання Долгової В.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Головне управління Національної поліції Одеської області, Одеська обласна державна (військова) адміністрація, Державна казначейська служба України розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2023 року, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що 02 червня 2022 року знаходячись в акваторії Чорного моря в м. Одесі плавав у воді. Згодом п`ятеро цивільних осіб на прохання осіб, у формі схожій на поліцейську, затягнули позивача на дамбу, внаслідок чого він отримав численні порізи тіла, з ран текла кров та боліла голова. Відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2022 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, постанова набрала законної сили. Позивачем оскаржено до адміністративного суду наказ № 21.05.2022 року № 9 «Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області». 20.07.2023 року Одеським окружним адміністративним судом позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 420/8262/22 залишено без розгляду у зв`язку з прийняттям наказу від 16.07.2022 року про визнання таким, що втратив чинність наказ № 21.05.2022 року № 9 «Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області». Позивач зазначає, що вказані події висвітлено у ЗМІ із зображеннями його у кайданках в оголеному вигляді, виставлено позивача публічно злісним правопорушником, який чинить опір працівникам поліції, зазначені публікації проглянуло необмежено коло осіб. Це спричинило глибокі моральні страждання, пов`язані з приниженням честі, гідності та ділової репутації. Позивач вимушений доводити свою невинуватість у суді. Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з Держави України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на відшкодування збитків (упущеної вигоди) за період 13 місяців з червня 2022 року по червень 2023 року включно у розмірі 2353196,56 грн, завданих органами державної влади, та на відшкодування моральної шкоди 2353196,56 грн, завданої органами державної влади. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 04 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задовольнив частково. Стягнув з Держави України в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 грн. Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 04 серпня 2023 року закрив провадження у частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Держави України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування збитків (упущеної вигоди) за період 13 місяців з червня 2022 року по червень 2023 року у розмірі 2353196,56 грн, завданих органами державної влади. Одеський апеляційний суд постановою від 30.10.2023 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2023 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з обґрунтованості позовних вимог, зазначив, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, просить оскаржуване рішення у частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не враховано скоєння відносно нього співробітниками поліції кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127 КК України, ч. 1, 2 ст. 365 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України. 03.06.2022 року скаржником подана заява про вчинення кримінальних правопорушень до Приморської окружної прокуратури м. Одеса. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені, тому скаржник був вимушений звернутись до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність прокуратури. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2022 року у справі № 522/6997/22 скаргу на бездіяльність посадових осіб Приморської окружної прокуратури м. Одеси задоволено, зобов`язано внести відомості до ЄРДР. Приморською окружною прокуратурою м. Одеса не виконано ухвалу слідчого судді від 21.06.2022 року. 27.06.2022 року ОСОБА_1 подана заява до УСБУ в Одеській області про вчинення посадовими особами приморської окружної прокуратури м. Одеса кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1-2 ст. 382 КК України, за результатом розгляду, якої другий слідчий відділ Територіального управління ДБР у м. Миколаєві листом від 25.07.2022 року № 16-05-9264-22 повідомив, що підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 27.06.2022 відсутні. Скаржник вважає таку бездіяльність протиправною, 28.07.2022 року направлена скарга слідчому судді Київського районного суду м. Одеси про зобов`язання уповноважених осіб другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за моєю заявою від 27.06.2022 року. 29.07.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/16268/22 зобов`язано відповідних осіб другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса), внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви від 27.06.2022 року. Тільки після цього Приморською окружною прокуратурою м. Одеси внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за моєю заявою від 03.06.2022 року та зареєстроване кримінальне провадження № 42022163030000046 від 19.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України щодо перевищення службових повноважень працівниками Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області. Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією видано завідомо протиправний наказ, який застосовувався працівниками поліції при застосуванні до позивача фізичної сили, спецзасобів, а також складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП. Також судом першої інстанції не досліджено докази спричинення моральної шкоди, а саме наведені позивачем у позовній заяві посилання на публікації у засобах масової інформації. Судом першої інстанції вираховано розмір моральної шкоди без наведення відповідних розрахунків. Щодо розміру моральної шкоди, зауважив що визначення мінімального розміру моральної шкоди свідчить про неможливість спору щодо її розміру, якщо потерпілою особою заявлено позовну заяву (заяву) про відшкодування моральної шкоди саме в такому розмірі, а тому й неможливість оцінки будь-яких доказів, що впливають на її розмір. Визначення моральної шкоди у мінімальному розмірі, позивач вважає необґрунтованим. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України посилається на те, що належним відповідачем у вказаній справі має бути уповноважений орган поліції, діями якого позивачу завдано шкоди. Помилковими вважає висновки суду першої інстанції в частині списання коштів на користь позивача з єдиного казначейського рахунку. Звертає увагу на те, що кошти на відшкодування шкоди мають стягуватись з Державного бюджету України без зазначення в резолютивній частині відомостей про суб`єкта виконання. Зауважує, що відсутнє рішення суду яким встановлено незаконність застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, конфіскації майна чи накладення штрафу. Сам факт наявності рішення про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не свідчить про протиправність дій органу поліції та завдання моральної шкоди. (2) Позиція інших учасників справи Одеський апеляційний суд постановою від 16.11.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції Одеської області, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2023 року, повернув скаржнику. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.08.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційної скаргою ОСОБА_1 , ухвалою роз`яснювалось право на надання відзиву. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.10.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України ухвалою роз`яснювалось право на надання відзиву. Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). ОСОБА_1 , Головне управління Національної поліції Одеської області, Одеська обласна державна (військова) адміністрація, Державна казначейська служба України зареєстровані у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своїх офіційних електронних адрес. Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою. ОСОБА_1 в особистому кабінеті Електронного суду отримав: 23.08.2023 року копію ухвали про відкриття провадження від 23.08.2023 року, 19.09.2023 року - копію апеляційної скарги Державної казначейської служби України, 13.10.2023 року копію ухвали про відкриття провадження від 13.10.2023 року, що підтверджується довідками. Державна казначейська служба України в особистому кабінеті Електронного суду отримала: 20.08.2023 року - копію апеляційної скарги ОСОБА_1 23.08.2023 року - копію ухвали про відкриття провадження від 23.08.2023 року, 13.10.2032 року копію ухвали про відкриття провадження від 13.10.2023 року, що підтверджується довідками. Головне управління Національної поліції Одеської області та Одеська обласна державна (військова) адміністрація в особистих кабінетах Електронного суду отримали: 20.08.2023 року - копію апеляційної скарги ОСОБА_1 23.08.2023 року - копію ухвали про відкриття провадження від 23.08.2023 року, 13.10.2032 року копію ухвали про відкриття провадження від 13.10.2023 року, 19.09.2023 року копію апеляційної скарги Державної казначейської служби України, що підтверджується довідками Державна казначейська служба України у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що позивачем заяв про збільшення розміру позовних вимог не заявлено, тому вимоги про стягнення 2353196,56 грн необґрунтовані. Вважає, що позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку, а також необґрунтовано розмір моральної шкоди. Головне управління Національної поліції Одеської області у відзиві просить апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилається на те, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Позивач не надав доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою. Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений Законами та Конституцією України. ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, оскільки позивачем вимог до Державної казначейської служби України не заявлялось. У судовому засіданні представник Одеської обласної державної (військової) адміністрації апеляційну скаргу Державної казначейської служби України вважав такою, що підлягає задоволенню, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити. Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, судові повістки отримали 03.11.2023 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з обґрунтованості позовних вимог, зазначив, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції вираховував розмір моральної шкоди виходячи з мінімального розміру заробітної плати, яка з 01 січня 2023 року по Україні становить 6700 гривень. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відносно ОСОБА_1 співробітниками відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 164471 від 02.06.2022 року за ст. 185 КУпАП. Згідно вказаного протоколу 02 червня 2022 року приблизно о 16:00 годин ОСОБА_1 знаходячись на Чкаловському пляжі біля «Траси здоров`я» в м. Одесі, вчинив опір працівникам поліції, а саме не хотів вийти з моря, виражався на адресу працівників поліції нецензурною лайкою, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Приморський районний суд м. Одеси постановою від 17.06.2022 року у справі № 522/7025/22 матеріали справи про адміністративне порушення, передбачене ст. 185 КУпАП стосовно ОСОБА_1 повернув для належного оформлення. Постановою Одеського апеляційного суду від 12.08.2022 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17.06.2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду і прийняття рішення по суті. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2022 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, яке набрало законної сили 31.10.2022 року. Підставою проведення патрулювання поліцією пляжної зони та як наслідок не виконання вимог щодо залишення води та застосування до ОСОБА_1 силових заходів працівниками поліції став спільний наказ Військової частини НОМЕР_1 та Одеської обласної державної (військової) адміністрації № 9 "Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області". Вважаючи вказаний наказ незаконним, позивач 14.06.2023 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 та Одеської обласної державної (військової) адміністрації про визнання протиправним та нечинним спільного наказу № 9 "Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області". 16.07.2022 року в/ч НОМЕР_1 та Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією видано наказ про визнання таким, що втратив чинність наказ від 21 травня 2022 року № 9 "Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області". Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 липня 2022 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Одеської обласної державної (військової) адміністрації про визнання протиправним та нечинним наказу залишено без розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Оскільки постановою Приморського районного суду міста Одеси від 18.10.2022 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, тому у справі, що переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказане не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)». Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наслідком завдання моральної шкоди позивачу стало закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу. У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)». Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У пункті 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Позивач, обґрунтовуючи вимоги в частині моральної шкоди зазначає, що 6 місяців йому доводилось спростовувати, безпідставні звинувачення працівників поліції в злісній непокорі нібито їх законним вимогам. Протягом 6 місяців позивач знаходився в постійному напружені, витрачаючи час на складання заяв, позовів, витрачаючи час та додаткові зусилля на судові процеси, позивач не міг нормально жити, працювати, заробляти. В результаті постійного нервового напруження погіршились відносини з близькими та знайомими виникли труднощі у спілкуванні з оточуючими. Професійна репутація позивача погіршилась, оскільки він за фахом юрист, погіршились відносини з клієнтами. Дохід від професійної діяльності протягом останніх півроку відсутній через погіршення ділової репутації та відсутність часу на роботу. Колегія суддів зазначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Колегія суддів, вважає висновок суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди обґрунтованим, оскільки враховуючи конкретні обставини справи, наявність душевних страждань позивача, що зумовили порушення, в тому числі, звичного способу життя, необхідність витрачати час і зусилля для захисту своїх прав у суді, доводити неправомірність складання протоколу, тривалість вимушених змін, зважаючи на публікацію зазначених подій у засобах масової інформації та поширення відповідних новин у соцмережах, при цьому суд враховує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення адміністративне стягнення не накладено та закрито провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП на стадії розгляду справи місцевим судом, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, та доходить висновку, що розмір шкоди у 15000 грн є достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди. Посилання скаржника на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 201/10234/20 не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки у зазначеній справі на позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, отже правовідносини у цій справи не є подібними. В апеляційній скарзі позивач посилається на неврахування судом першої інстанції під час визначення розміру моральної шкоди обставин оскарження дій щодо невнесення відомостей до ЄРДР, а саме зазначає, що: «03.06.2022 року позивачем до Приморської окружної прокуратури м. Одеси подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, в якій ОСОБА_2 зазначив, що відносно нього скоєні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 127 КК України, ч. 1, 2 ст. 365 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2022 у справі № 522/6997/22 ОСОБА_1 скаргу на бездіяльність посадових осіб Приморської окружної прокуратури м. Одеси, зобов`язання внести відомості до ЄРДР, задоволено. Зобов`язано уповноважених посадових осіб Приморської окружної прокуратури м. Одеси виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, які містяться в заяві ОСОБА_1 від 03.06.2022 року про вчинення кримінального правопорушення, та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. 27.06.2022 року ОСОБА_1 подана заява до УСБУ в Одеській області про вчинення посадовими особами Приморської окружної прокуратури м. Одеса кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1-2 ст. 382 КК України щодо не виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2022 року. Листом від 28.06.2022 року № 65/161670 УСБУ в Одеській області повідомило ОСОБА_1 , про направлення заяви за належністю до Територіального управління ДБР у м. Миколаєві. Другий слідчий відділ Територіального управління ДБР у м. Миколаєві листом від 25.07.2022 року № 16-05-9264-22 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 27.06.2022 року. 28.07.2022 року ОСОБА_1 направлена скарга слідчому судді Київського районного суду м. Одеси про зобов`язання уповноважених осіб другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 27.06.2022 року. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.07.2022 року у справі № 947/16268/22 зобов`язано відповідних осіб другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса), внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви від 27.06.2022 року. Приморською окружною прокуратурою м. Одеси внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 03.06.2022 та зареєстроване кримінальне провадження № 42022163030000046 від 19.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України щодо перевищення службових повноважень працівниками Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції № 1». Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), зазначила, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Подібний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) (пункти 63, 64), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) (пункт 71) зазначено, що у справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діянням якого завдано шкоду. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач визначив відповідачів діями або бездіяльністю яких, на його думку, порушено його права. ОСОБА_1 пред`явлено позов до Держави України в особі Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації. Разом з тим, обґрунтовуючи позовну заяву в цій частині позивач посилається на порушення Приморською окружною прокуратурою м. Одеси та Другим слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса) його прав щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявами ОСОБА_1 від 03.06.2022 року та 27.06.2022 року. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)). Проте, позивачем в якості відповідачів Приморську окружну прокуратуру м. Одеси та Другий слідчий відділ Територіального управління ДБР, розташований у місті Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса) не визначено, відповідних заяв про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів під час розгляду справи позивачем не заявлялось, тому колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України щодо органу з якого підлягає стягненню шкода. У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19). Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Приморський районний суд м. Одеси зазначеного не врахував та помилково стягнув з на користь позивача моральну шкоду з Держави України в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, тому рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2023 року слід змінити в частині зазначення органу з якого підлягає стягненню моральна шкода. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2023 року слід змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2023 року змінити виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий В.А. Коновалова Судді В.В. Кострицький О.Ю. Карташов