Постанова 4813 № 522/16166/22-Е

Номер провадження: 22-ц/813/2825/26 Справа № 522/16166/22-Е Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю.В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова Ю.П., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2025 року, постановлену у складі судді Чорнухи Ю.В., у приміщенні того ж суду, у цивільний справі за заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.,- установив: Короткий зміст заяви. 13.10.2025 до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2023 у цивільній справі № 522/16166/22-Е за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2023 у цивільній справі №522/16166/22-Е позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволені частково, з Держави України в особі Державної казначейської служби України стягнуто на його користь 15000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди. Як зазначає заявник, станом на 13.10.2025 вказане рішення суду не виконане. У зв`язку з чим ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Державну казначейську службу України подати звіт про виконання судового рішення в цивільній справі №522/16166/22-Е. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування судового рішення зазначено, що у цій справі рішення суду виконується органами Казначейства у порядку безспірного списання коштів, орган Казначейства не є боржником згідно виконавчого документа, у матеріалах справи відсутні докази відкриття виконавцем виконавчого провадження з його примусового виконання, з наданих заявником доказів вбачається, що з 25.02.2025 в органах Казначейства обліковується виконавчий документ у справі № 522/16166/22-Е та питання щодо перерахування коштів на підставі виконавчого документа у справі № 522/16166/22-Е розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначеного виконавчого документа. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви та встановлення форми судового контролю у виді зобов`язання Державної казначейської служби України подати звіт про виконання судового рішення у справі № 522/16166/22-Е. Доводи апеляційної скарги. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2025 та винести ухвалу, якою зобов`язати Державну казначейську службу України подати звіт про виконання судового рішення в цивільній справі № 522/16166/22-Е. В обґрунтування зазначає, що з ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2025 не погоджується, вважає її винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що така форма судового контролю може бути застосована судом за умови відкритого виконавчого провадження з примусового виконання цього рішення суперечить ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Вказує, що Приморським районним судом м.Одеси 19.11.2024 видано виконавчий лист у справі № 522/16166/22-Е. 17.01.2025 виконавчий лист у справі № 522/16166/22-Е стягувачем направлено до виконання до Державної казначейської служби України. Виконавче провадження в Державній виконавчій службі не відкривалось з огляду на ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження". Листом від 06.03.2025 № 5-11-11/5242 ДКСУ повідомлено, що виконавчий документ у справі № 522/16166/22-Е не виконаний, так як відсутні бюджетні асигнування. Отже ухвалою суду першої інстанції зроблено невірні висновки що встановлення судового контролю за виконанням рішення лише за умови відкритого виконавчого провадження з примусового виконання цього рішення. Формою судового контролю за виконанням рішення у даній справі є звіт Казначейства про те, чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії, передбачені Порядком № 845, спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості. Позиція учасників справи. Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник ГУНП в Одеській області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2023 у справі № 522/16166/22-Е залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд у постановленій ухвалі повно та всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими, логічно послідовними та відповідають установленому законом порядку виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України. Також не погоджуючись з доводами апеляційної скарги представник Державної казначейської служби України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні вимоги апеляційної скарги позивача та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2025 - залишити без змін. Вказує, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час, місце та дату судового засідання, заявник просив розглядати справу без його участі, інші учасники належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи, відповідно до ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2023 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 гривень. Постановою Одеського апеляційного суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2023 змінено та викладено абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн». В іншій частині рішення суду залишити без змін. ОСОБА_1 направив до ГУ ДКСУ в Одеській області заяву про примусове виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/16166/22-Е. З листа Державної казначейської служби України вих. № 5-11-11/5242 від 06.03.2025 вбачаєтеся, що у Казначействі за бюджетною програмою за КПКВК 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» з 25.02.2025 обліковується виконавчий документ у справі № 522/16166/22-Е про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 . Станом на момент надання відповіді у Казначействі за бюджетною програмою обліковується невиконаних виконавчих документів на суму близько 315,14 млн грн, які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого документа у справі № 522/16166/22-Е. Питання щодо перерахування коштів на підставі виконавчого документа у справі № 522/16166/22-Е розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах відкрити асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначеного виконавчого документа. Виконання рішення у справі № 522/16166/22-Е про стягнення коштів з Державного бюджету України здійснюється органами Держказначейства згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011. Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 (далі Порядок № 845) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Згідно п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів (п. 48 Порядку № 845). Відповідно до п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що виконання рішення суду про стягнення з державного бюджету на користь стягувача грошових коштів здійснюється органами Держказначейства в порядку черговості за наявності відповідних бюджетних асигнувань шляхом списання коштів з відповідного рахунку, передбаченого для забезпечення виконання такого рішення суду. Частиною 2 ст. 453-1 ЦПК України встановлено, що стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. У заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (ч. 3 ст. 453-1 ЦПК України). Згідно ч. 4 ст. 453-1 ЦПК України якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору. Частиною 2 ст. 453-2 ЦПК України встановлено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 453-1 - 453-4 встановлюють форму контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах, відповідно до якої суд може витребувати звіт про виконання судового рішення від боржника, який має виконати це рішення, а також накласти штраф у разі невиконання судового рішення. Така форма судового контролю може бути застосована судом за наступних умов: боржник не виконав судове рішення, стягувач подав суду заяву про встановлення контролю за виконанням судового рішення, державний чи приватний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання цього рішення. У цій справі рішення суду виконується органами Казначейства у порядку безспірного списання коштів, орган Казначейства не є боржником згідно виконавчого документа, у матеріалах справи відсутні докази відкриття виконавцем виконавчого провадження з його примусового виконання, з наданих заявником доказів вбачається, що з 25.02.2025 в органах Казначейства обліковується виконавчий документ у справі № 522/16166/22-Е та питання щодо перерахування коштів на підставі виконавчого документа у справі № 522/16166/22-Е розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначеного виконавчого документа. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви та встановлення форми судового контролю у виді зобов`язання Державної казначейської служби України подати звіт про виконання судового рішення у справі № 522/16166/22-Е. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною заявника не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю, оскільки виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів перевірила, однак не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Колегія суддів зазначає, що статтею 3 Закону №4901-VI визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком. Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду (пункт 15 Порядку). За змістом пункту 47 Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством, у тому числі, на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником. В силу пункту 48 Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів. Статтею 447 ЦПК України встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом. Згідно зі статтею 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру. Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору. Із положень статті 453-4 ЦПК України слідує, що за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 453-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу. Якщо боржником є юридична особа та суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу застосовується до такого керівника. Матеріалами справи підтверджується, що виконавчий лист у справі №522/16166/22-Е був пред`явлений заявником до Державної казначейської служби України та перебуває на виконанні у Казначействі з 25.02.2025. Також із наданої ДКСУ відповіді вбачається, що виконання рішення здійснюватиметься у порядку черговості та в межах відповідних бюджетних асигнувань після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше. Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що виконання вказаного рішення суду здійснюється у спеціальному порядку, визначеному Законом №4901-VI та Порядком №845, а не у порядку примусового виконання державним чи приватним виконавцем. Разом із тим зазначене не свідчить про наявність підстав для застосування передбаченого статтями 447- 453-4 ЦПК України механізму судового контролю. Так, із системного аналізу положень статей 447 - 453-4 ЦПК України вбачається, що передбачена ними форма судового контролю пов`язана із процедурою примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження та передбачає можливість витребування звіту від боржника, застосування заходів процесуального примусу, накладення штрафу та інших процесуальних механізмів, пов`язаних саме із невиконанням рішення у межах виконавчого провадження. Натомість виконання рішення у даній справі здійснюється органами Казначейства шляхом безспірного списання коштів з державного бюджету відповідно до спеціального порядку, встановленого законодавством. Крім того, пунктом 15 Порядку №845 передбачено право на оскарження дій чи бездіяльності органів Казначейства під час виконання виконавчих документів до суду у самостійному порядку. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, а наведені в апеляційній скарзі доводи зазначених висновків не спростовують. При цьому колегія суддів враховує також, що передбачений статтями 453-1 - 453-4 ЦПК України механізм судового контролю не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки виконання рішення у даній справі здійснюється не в межах виконавчого провадження, а у спеціальному порядку безспірного списання коштів з державного бюджету. Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки повно та всебічно встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви, з вказаних вище підстав. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди заявника з правовою оцінкою суду першої інстанції, однак не містять підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, для скасування оскаржуваної ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для її скасування відсутні. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко