Постанова 4813 № 522/13629/22

Номер провадження: 22-ц/813/6642/23 Справа № 522/13629/22 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 09.10.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В., за участю секретаря судового засідання Мокана В.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу та поновлення на роботі, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу та поновлення на роботі, в обґрунтування якого зазначила, що працювала прибиральником службових приміщень автотранспортного відділення управління Національної поліції в Одеській області, 01.04.2022 року звільнена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач не погоджується з вказаним наказом та зазначає, що відсутність на робочому місці викликана необхідністю евакуації своєї родини (доньки та онуків) до Польщі, а тому вважає таку відсутність пов`язаною з поважними причинами та обумовленою необхідністю збереження життя та здоров`я. Позивач просила суд визнати причину пропуску строку на звернення до суду поважною та поновити строк, визнати звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральника автотранспортного відділення центру забезпечення управління Національної поліції в Одеській області незаконним, скасувати наказ № 648 о/с від 01.04.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади та поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральника автотранспортного відділення центру забезпечення управління Національної поліції в Одеській області. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Київський районний суд м. Одеси рішенням від 10 травня 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу та поновлення на роботі відмовив. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з пропуску позивачем строку встановленого ст. 233 КЗпП, вважав посилання позивача, як на поважну причину пропуску строку позовної давності у даному спорі, на факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у встановлені Законом строки, не обґрунтованою, а доводи щодо догляду за ОСОБА_2 , який є її співмешканцем і який переніс інфаркт не доведеними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу та поновлення на роботі задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає висновок суду першої інстанції про пропуск строку, встановленого ст. 233 КЗпП необґрунтованим, оскільки ухвалою Приморського районного суду м. Одеси про відкриття провадження від 12.10.2022 року визнано причини пропуску строку поважними та поновлено строк звернення до суду. Зауважує, що була відсутня на робочому місці з поважних причин направленими на збереження життя та здоров`я сім`ї, роботодавець знав про причини відсутності. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.07.2023 року Головному управлінню Національної поліції в Одеській області роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Відповідач зареєстрований у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своєї офіційної електронної адреси. Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Одеським апеляційним судом відповідачу надсилалась копія апеляційної скарги та ухвала про відкриття провадження у справі, які доставлені до електронного кабінету 19.06.2023 року та 06.07.2023 року відповідно, що підтверджується довідками. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Одеській області просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що скаржник виїхала за межі України 09.03.2022 року та до видання оскаржуваного наказу про звільнення не повернулась. Відповідач вважає, що скаржником порушено строк звернення до суду, обставини, на які позивач посилається, як на поважні причини пропуску вважає необґрунтованими. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 отримала 11.09.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.09.2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 від 21.04.2023 року , копії конверта зі штампом від 08.06.2022 року та виклик і допит свідка ОСОБА_2 , зважаючи на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд вважає, що докази, які надано позивачем до суду апеляційної інстанції, не підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції, оскільки обставини на які посилається позивач не є винятковим випадком. Позивач та її представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали. Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строку, встановленого ст. 233 КЗпП, вважав обставини, зазначені позивачем на підтвердження поважності пропуску строку не обґрунтованими та недоведеними. При цьому, суд вважав, що позивач допустила прогул і у відповідача були підстави для її звільнення із займаної посади відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Судом встановлено, що позивач працювала на посаді прибиральника автотранспортного відділення центру забезпечення управління Національної поліції в Одеській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01.04.2022 року № 648 о/с ОСОБА_1 , прибиральника службових приміщень автотранспортного відділення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнено за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, з 01 квітня 2022 року. Підстава доповідна записка начальника управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції Капуляка В.П. від 30.03.2023 року № 55/423. З метою усунення недоліків вирішення справи судом першої інстанції щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалою суду долучено до матеріалів справи доповідно записку начальника управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції Капуляка В.П. від 30.03.2023 року, доповідну записку провідного інженера АВ ЦЗ ГУНП в Одеській області Мунтяна С. 17.03.2022 року, які не є новими доказами і не підтверджують нові обставини, оскількі про ці обставини зазначалося в суді першої інстанції. В доповідній записці начальника управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції Капуляка В.П. від 30.03.2023 року зазначено, що наказом НПУ № 171 від 23.02.2022 року «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України та ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції України в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», особовий склад переведено на посилений варіант службової діяльності згідно з наказом МВС від 10 грудня 2015 року № 1560 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів національної поліції України на посилений варіант службової діяльності». До УГІ ГУНП в Одеській області надійшла доповідна записка з АВ ЦЗ ГУНП в Одеській області, що в період з 09.03.2022 року по 24.03.2022 року прибиральник службових приміщень автотранспортного відділення центру забезпечення ГУНП ОСОБА_1 не приступила до виконання посадових обов`язків. В телефонному режимі остання повідомила, що покинула своє місце мешкання та знаходиться на територія республіки Польща. На лікарняному не перебуває, заяву на відпустку не надавала. Запропоновано звільнити вказаного працівника за невихід на роботу без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Згідно доповідної записки провідного інженера АВ ЦЗ ГУНП в Одеській області Мунтяна С. 17.03.2022 року виявлено порушення службової дисципліни з боку прибиральниці службових приміщень АВ ЦЗ ГУНП ОСОБА_1 , а саме невихід на роботу. ОСОБА_1 без поважних причин, порушуючи трудове законодавство, не повідомила своє рішення керівництво АВЦЗ ГУНП, перестала виходити на роботу з 09.03.2022 року та самостійно без будь-якого дозволу залишила кордон України. На теперішній час ОСОБА_1 перебуває у Польщі у м. Варшава. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня. Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність закону. В пункті 22 вказаної постанови зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). В обґрунтування позовних вимог щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 зазначила, що відсутність на робочому місці пов`язана з необхідністю евакуації своєї родини (доньки та двох окунів) до Польщі. Відповідачу було відомо про місце її перебування. Спілкувалась з співробітником відділу кадрів, повідомляла про місце свого перебування. Вважає вказані причини поважними. Позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не заперечувався факт відсутності на роботі з 09 березня 2022 року по 24 березня 2022 року і перебування в цей час за межами України. Позивачем зазначено, що керівництво не повідомляла про невихід на роботу, лише попросила іншу прибиральницю за неї відпрацювати, та про це знав кладовщик, заяв як, на щорічну основну відпустку, так і відпустку без збереження заробітної плати не писала. Зазначені обставини свідчать про те, що позивачка у період часу з 09 березня 2022 року по 24 березня 2022 року була відсутня на робочому місці, оскільки в цей час перебувала за межами України. Посилання позивачки на те, що відсутність її на роботі пов`язана з необхідністю евакуацією родини до Польщі у зв`язку з військовими діями на території України, що свідчить про поважність причин, не заслуговує на увагу з огляду на таке. Факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим. Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в редакції чинній на час звільнення позивачки з роботи, м. Одеса до переліку таких територій включена не була. Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем не викладно обставини та не надано доказів неможливості подання заяви про надання відпустки особисто або засобами електронної пошти чи через додатки-месенджерів. Доказів особливих обставин обов`язкової участі позивачки у евакуації онуків, у яких є мати і позивачка не є їх опікуном, останньою суду не надано. З наданого позивачкою листування через месенджер вайбер з представником відповідача вбачається, що ініціатором спілкування був саме відповідач, метою з`ясування місця перебування позивача, і причини відсутності на робочому місці. Лише після листування позивачка вчинила дії щодо повернення. У відповідності до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. В статті 149 КЗпП України зазначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Під порушенням трудової дисципліни мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Роботодавець має встановити, чи немає обставин, які виключають дисциплінарне провадження щодо працівника, до яких зазвичай належать: відсутність події або складу дисциплінарного проступку; вина або дії особи у стані крайньої необхідності; наслідки порушення; закінчення терміну, передбаченого для накладення дисциплінарного стягнення. Закон не вимагає, щоб порушення обов`язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення. Водночас вина, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем. Критерієм, за яким визначається наявність вини в діях працівника, є належна турбота працівника про виконання трудових обов`язків. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у цивільній справі № 6-2801цс15. Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що позивачем здійснено прогул, а саме відсутність на робочому місці з 09.03.2022 року по 24.03.2022 року, і перебування в цей час за межами України, обставини на які посилається позивач не є поважними, тому відповідач прийняв законне та правильне рішення про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити. Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, встановлені ст. 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний буде перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. При цьому при необґрунтованості позовних вимог працівника або власника суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог саме з цієї підстави, але якщо позовні вимоги є обґрунтованими, а строк, установлений ст. 233 КЗпП, пропущено без поважних причин, суд відмовляє в позові у зв`язку з пропуском установленого строку для звернення до суду, оскільки пропуск такого строку є самостійною підставою для відмови в позові. При обґрунтованості позовних вимог і пропуску строку з поважних причин строк звернення до суду поновлюється, а позовні вимоги задовольняються. Проте, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу та поновлення на роботі не надав належної оцінки доводам позивача, викладеним у позовній заяві, при цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог через пропуск позивачем строку звернення до суду, одночасно зазначив, що встановлені обставини відсутності позивача на робочому місці у робочий час з 09.03.2022 року і до часу винесення оспорюваного наказу і поважних причин її відсутності на робочому місці судом не встановлено. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 12.10.2022 року, керуючись положеннями ст. 234 КЗпП, визнав причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду поважними, та поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду. Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2022 року в частині поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду не оскаржувалась. З огляду на викладене, колегія суддів вважає таким, що не відповідає вимогам законодавства висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу та поновлення на роботі у зв`язку з пропуском строку звернення, визначеним ст. 233 КЗпП. Посилання скаржника на те, що відповідач не зажадав від позивачки письмових пояснень не заслуговують на увагу, оскільки неодержання такого пояснення не є підставою для визнання факту відсутності порушення трудової дисципліни, так як такий факт підтверджений належними доказами, які містяться в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу та поновлення на роботі, проте помилися щодо мотивів, тому рішення суду слід змінити. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилися щодо мотивів, тому рішення суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 жовтня 2023 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов В.В. Кострицький