Постанова Київський апеляційний суд № 357/6636/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Цуранов А.Ю. Єдиний унікальний номер справи №357/6636/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/17546/2023 ПОСТАНОВА Іменем України 14 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: У червні 2023 року позивач ТОВ «Білоцерківвода» звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачка зареєстрована за адресою житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення за вказаною адресою, які надає позивач. За період з 01 лютого 2020 року по 01 квітня 2023 року по особовому рахунку наявна заборгованість за надані послуги в розмірі 27 405,57 гривень, яка заявлена позивачем до стягнення. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Білоцерківвода» заборгованість в розмірі 27 405,57 гривень за надані послуги та судовий збір в розмірі 2 684 гривень. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачка подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції, при розрахунку заборгованості, не було враховано загальний строк позовної давності внаслідок чого були враховані місяці, які перевищують загальний строк позовної давності. Зазначає, що у наданій позивачем відомості про нарахування та оплату за централізоване постачання холодної води та водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 , борг починається з суми 3045,71 гривень. Дану суму позивач вимагає сплати зі вже утвореної заборгованості, яка була утворена поза межами строку позовної давності, а не з нульового показника. Вказує, що позивач під час дії карантину здійснював нарахування та стягнення неустойки (штрафів та пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 510,29 гривень за нарахування 3% річних та 1 116,58 гривень за інфляційні втрати. Апелянт стверджує, що згідно договору №59/204850 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем) з індивідуальним споживачем, виконавець мав можливість знімати показання за показами лічильника. Зазначає, що відповідачка неодноразово зверталась до позивача про реструктуризацію боргу. Проте, позивач відмовляв відповідачці у зменшенні фінансового навантаження за договором. Звертає увагу, що сума нарахована за сплату зі споживання на оплату за централізоване постачання холодної води та водовідведення вираховувалася для чотирьох осіб, хоча на разі відповідачка проживає одна і про це відомо позивачу. Зауважує, що суд першої інстанції не взяв до уваги дану обставину, не перевірив кількість зареєстрованих осіб в приміщенні, окрім того, не перевірив факт проживання цих осіб в приміщенні та використання останнім послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Вказує, що донька проживає в Німеччині, що підтверджується копією закордонного паспорту, а онук не проживає в приміщенні, оскільки він є військовим та здійснює захист держави. У відзиві позивач зазначає, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором. Вказує, що між позивачем та відповідачкою немає договірних відносин з приводу обслуговування та періодичної повірки належного їй квартирного засобу обліку постачання холодної води. Стверджує, що відомість про нарахування та оплату за централізоване постачання холодної води та водовідведення містить інформацію про загальний стан нарахувань та оплати по особовому рахунку споживача. Позивач звертає увагу, що ні в заяві про видачу судового наказу, ні в позовній заяві не просило стягнути з відповідачки інфляційній втрати та 3% річних. Зазначає, що відповідно до законодавства неповірені засоби обліку не є приладами обліку води. Тобто, якщо пропущений термін повірки приладу обліку води, то показання такого засобу обліку враховуватися не будуть. Вказує, що остання повірка у засобу обліку води за адресою відповідачки була проведена 01.01.2015 року. Повідомляє, що позивач не отримував жодного письмового звернення від відповідачки щодо реструктуризації боргу. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення у розмірі 27 405,57 гривень. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2015 року між позивачем та відповідачкою був укладений договір № 301/703041-0 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, за яким зобов`язалась оплачувати послуги щомісячно не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Встановлено, відповідачка ОСОБА_1 , згідно відмітки у паспорті, та укладеного договору, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , є власницею та споживачкою житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 15 договору, повірка квартирних засобів обліку води здійснюється відповідно до норм чинного законодавства України. За відсутності засобів обліку чи за наявності засобів обліку, які не пройшли повірку, справляння плати за послуги здійснюється за діючими нормами водоспоживання. З даних відомостей про нарахування та оплату за централізоване постачання холодної води та водовідведення вбачається, що особовий рахунок НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаним особовим рахунком загальна сума боргу становить 27 405,57 гривень за період з 01 лютого 2020 року по 01 квітня 2023 року (а.с.3). Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Згідно частини 1 статті 9 даного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги в будинку /квартирі/, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - стаття 610 ЦК України. За змістом наведених норм вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, позивач за вказаною адресою надавав послуги з водопостачання та водовідведення в період з 01 лютого 2020 року по 01 квітня 2023 року. На момент розгляду справи відповідачкою не сплачено зазначену суму заборгованості, відповідні докази не надано суду. Згідно з п. 1 Договору Виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором. Відповідно до п. 10 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Як визначено у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до положень ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до ст. 19 даного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відповідно до ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, а споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно зі ст. 26 Закону договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Істотні умовами договору на надання житлово-комунальних послуг визначені ч. 1 ст. 26 вказаного Закону. Відповідно до п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту наявності у відповідачки заборгованості перед позивачем за надані послуги за період з 01 лютого 2020 року по 01 квітня 2023 року. Разом з цим, як видно із матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка просила застосувати до спірних відносин наслідки спливу строку позовної давності. Заяву мотивувала тим, що позовну заяву подано до суду з пропуском строку позовної давності, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як встановлено ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Як роз`яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для нього. Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості, доведеності позову. Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву про стягнення заборгованості було направлено до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 28 квітня 2023 року. При цьому, заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з 01 лютого 2020 року по 01 квітня 2023 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови). Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2" на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021. Оскільки з позовом до суду ТОВ «Білоцерківвода» звернулось 28 квітня 2023 року, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги про стягнення грошових сум за останні три роки, що передували зверненню до суду з даним позовом, починаючи з квітня 2020 року, підлягають задоволенню. Щодо доводу з приводу вимоги позивача зі сплати 3 045, 71 гривні, апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції, що за період з квітня 2020 по березень 2023 включно, сума заборгованості за надані відповідачці послуги становить 27 405,57 грн., оскільки нарахування в період з лютого 2020 року по серпень 2020 року позивачем абоненту не проводились, а сума 3 045,71 грн. не включена в заявлену до стягнення суму боргу, отже період нарахування суми боргу в розмірі 27 405,57 грн. не перевищує три роки до пред`явлення позову. Доводи апеляції щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат спростовуються відомостями про нарахування та оплату за централізоване постачання холодної води та водовідведення, відповідно до яких вказані штрафні санкції не нараховувались. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта стосовно обов`язку позивача повірки лічильників обліку води, оскільки відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у редакції від 01 травня 2021 року періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором. Також, апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що відповідачка неодноразово зверталась до позивача про реструктуризацію боргу. Доказів на підтвердження цього доводу матеріали справи не містять, а так відсутні докази, що позивач відмовляв у задоволенні таких прохань відповідача. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова