Постанова 4870 № 909/952/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" грудня 2023 р. Справа № 909/952/21 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г., Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б., та представників сторін: від позивача за первісним позовом не з`явився від відповідача за первісним позовом (скаржника) не з`явився розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Калуська енергетична компанія Калуської міської ради, вих.№504 від 15 серпня 2023 року на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2023 року (підписане 27.07.2023), суддя Фанда О.М. у справі №909/952/21 за первісним позовом Державного підприємства "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова", м. Калуш, Івано-Франківська область до відповідача Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради, м. Калуш, Івано-Франківська область про зобов`язання відповідача укласти договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у редакції позивача за первісним позовом та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради, м. Калуш, Івано-Франківська область до відповідача Державного підприємства "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова", м. Калуш, Івано-Франківська область про зобов`язання відповідача укласти договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у редакції позивача за зустрічним позовом в с т а н о в и в : 29 вересня 2021 року Державне підприємство "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради про зобов`язання відповідача укласти договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у редакції позивача. 12 жовтня 2021 року Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з зустрічним позовом до відповідача Державного підприємства "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" про зобов`язання відповідача укласти договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у редакції позивача за зустрічним позовом. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2022 року у справі №909/952/21 первісний позов задоволено. Суд вирішив визнати укладеним договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами між Державним підприємством "Калуська Теплоелектроцентраль - Нова" та Комунальним підприємством "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради у редакції позивача. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15 листопада 2022 року у справі №909/952/21 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2022 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" без задоволення. Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №909/952/21 касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду у справі №909/952/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду у справі №909/952/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задоволено частково. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі №909/952/21 скасовано, а справу №909/952/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області. Верховний Суд у п.8.41 постанови дійшов висновку, що у цій справі виник переддоговірний спір, водночас, суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили підстави виникнення вказаного спору, у зв`язку з чим такий спір виник, зокрема, який саме та чому учасник спору ухилявся від укладання договору, що, на думку позивачів за первісним і зустрічним позовами, є обов`язковим для укладення, та чи є підстави у розумінні статті 187 ГК України та статті 649 ЦК України для передання даного спору на вирішення суду. Також Верховний Суд дійшов висновку, оскільки, сторони мотивували укладення спірного договору в судовому порядку саме на виконання Закону України «Про теплопостачання», то судам попередніх інстанцій слід було перевірити вказані доводи сторін і з`ясувати чи дійсно вказаний закон передбачає такий вид договору, а його укладення між сторонами є обов`язковим, в силу, зокрема, Закону України «Про теплопостачання» (п.8.47 постанови ВС). Водночас, судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання фактичного приєднання/неприєднання Підприємства до теплових мереж Компанії, укладення/не укладення відповідного договору приєднання, який можливо містить умови, що дублюють спірний договір (п.8.50 постанови ВС). За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2023 року у справі №909/952/21 первісний позов задоволено. Суд вирішив визнати укладеним договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами між Державним підприємством "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" та Комунальним підприємством "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради у редакції позивача. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що обов`язок здійснення відносин між сторонами щодо надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами виключно на договірних засадах рішенням органу місцевого самоврядування, а саме: рішенням Калуської міської ради №800 від 13.09.2021. Судом встановлено, що з дій сторін та змісту позовних вимог первісного позову та зустрічного позову вбачається, що сторони фактично не заперечують щодо необхідності укладення договору на виконання вимог рішення Калуської міської ради №800 від 13.09.2021, проте, існують лише розбіжності щодо пунктів 3.3., 4.2., 4.3., 5.6., 5.7., 6.1., 7.2., 8.2., які визначають облік, тариф, розмір та порядок відшкодування нормативних та понаднормативних втрат теплової енергії, втрат мережної води, збитків, штрафних санкцій. Відповідно до змісту вказаних спірних пунктів договору позивач за первісним позовом визначив виконавцю (відповідачу) чіткий порядок обліку, тарифу, розміру теплової енергії та порядок відшкодування нормативних та понаднормативних втрат теплової енергії, втрат мережної води, збитків, штрафних санкцій, при її транспортуванні тепловими мережами, внаслідок витоків втрат мережної води та охолодження теплоносія у теплових мережах, які належать виконавцю. Разом з тим, суд встановив, що визначені у пунктах 3.3., 4.2., 4.3., 5.6., 5.7., 6.1., 7.2., 8.2. облік, тариф, розмір та порядок відшкодування нормативних та понаднормативних втрат теплової енергії, втрат мережної води, збитків, штрафних санкцій відповідають рішенню Виконавчого комітету Калуської міської ради №235 від 31.05.2005 «Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету від 22.06.2004 №286 «Про затвердження норм втрат», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення» №179 від 25.06.2014, постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» №830 від 21.08.2019, приписам статей 22, 1209, 1210 Цивільного кодексу України та статей 224, 231 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність (необхідність) зазначення спірних пунктів (п.3.3., 4.2., 4.3., 5.6., 5.7., 6.1., 7.2., 8.2.) договору про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у редакції позивача. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач за первісним позовом Комунальне підприємство «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2023 року у справі №909/952/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов. Зокрема, зазначає, що судом зроблено помилковий висновок про те, що КП «Калуська енергетична компанія» зобов`язана укласти договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами з позивачем, оскільки прямого законодавчого обов`язку щодо укладення вказаного договору не встановлено. Поряд з тим, наголошує, що визначені позивачем у п.п.3.3, 4.2, 4.3, 5.6, 5.7, 6.1, 7.2, 8.2 Договору умови щодо обліку, тарифу, розміру та порядку відшкодування нормативних та понаднормативних втрат теплової енергії, втрат мережної води, збитків, штрафних санкцій можуть діяти та застосовуватися до сторін виключно при умові забезпечення комерційного обліку поставленої теплової енергії, оскільки лише в такому випадку буде дотримано баланс інтересів сторін, у вигляді відшкодування позивачу негативних наслідків від неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а також не носитиме характер несправедливо надмірного тягаря для відповідача. Наголошує, що апелянт надсилав позивачу договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у двох примірниках для підписання, проте, позивач такий договір не підписав та другий примірник апелянту не повернув. Натомість, заперечує отримання примірників договору позивача, посилаючись на те, що відмітку про отримання проставлено виконавчим комітетом Калуської міської ради, а не комунальним підприємством «Калуська енергетична компанія». Крім цього скаржник зазначає про порушення судом норм процесуального права, оскільки, апелянт не був належним чином повідомлений про судове засідання 18 липня 2023 року, в якому судом прийнято рішення, про таке засідання він дізнався 17 липня 2023 рок на вебпорталі судової влади України та подав до суду клопотання про відкладення справи і участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке відхилено судом. У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова» проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що обов`язок щодо укладення спірного договору передбачений рішенням Калуської міської ради №800 від 13 вересня 2021 року «Про внесення змін в рішення міської ради від 30.07.2020 №3319 «Про концепцію теплопостачання м. Калуша». Поряд з тим, вказує, що судом досліджувалося питання щодо укладення між сторонами договору приєднання, одночасно Типовий договір приєднання, затверджений постановою НКЕКП від 19.10.2012 №343, не містить умови, що дублюють спірний договір. Також вважає безпідставними посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції за клопотанням скаржника відкладав розгляд справи та повідомив останнього про судове засідання, в якому прийнято оскаржуване рішення. У судовому засіданні 20 листопада 2023 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2023 року у справі №909/952/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 20 листопада 2023 року проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 04 грудня 2023 року та судове засідання за клопотанням представника скаржника призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon. Представники сторін в судове засідання 04 грудня 2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Поряд з тим, представник скаржника не забезпечив участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України). Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, при цьому, останні були присутні у попередньому судовому засіданні та надавали суду свої пояснення по суті спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності. Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного: Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Калуської міської ради №3319 від 30 липня 2020 року «Про концепцію теплопостачання м. Калуша» визначено теплогенеруючу компанію Державне підприємство «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» виробником та централізованим постачальником теплової енергії для всіх категорій споживачів м. Калуша, які отримують теплову енергію від Калуської ТЕЦ; а Комунальне підприємство «Водотеплосервіс» теплотранспортуючою організацією, що здійснює транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, що є комунальною власністю територіальної громади м. Калуша. Вказаним рішенням встановлено, що відносини між Державним підприємством «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова», як теплогенеруючою компанією, виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення та Комунальним підприємством «Водотеплосервіс», як теплотранспортуючою організацією, здійснюються виключно на договірних засадах (пункти 1.1-1.4 рішення). Рішенням Калуської міської ради №800 від 13 вересня 2021 року внесено зміни у пункти 1.3 та 1.4 рішення Калуської міської ради №3319 від 30 липня 2020 року та визначено Комунальне підприємство «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради виробником, виконавцем, надавачем послуг з виробництва теплової енергії, постачання теплової енергії від квартальних котелень та теплотранспортуючою організацією, що здійснює транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, що є комунальною власністю територіальної громади м. Калуша з початком опалювального сезону 2021-2022 років. Вказаним рішенням встановлено, що відносини між Державним підприємством «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова», як теплогенеруючою компанією, виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення та Комунальним підприємством «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради, як теплотранспортуючою організацією, здійснюються виключно на договірних засадах. Листом №557 від 11 серпня 2021 року КП "Водотеплосервіс" інформувало ДП "Калуська Теплоелектроцентраль - Нова" про те, що транспортування теплової енергії споживачам м. Калуша під час проведення опалювального сезону 2021/2022 років буде здійснюватись КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради, у зв`язку з тим, що на підставі рішення Калуської міської ради №653 від 29 липня 2021 року частину майна КП "Водотеплосервіс", зокрема об`єктів, які здійснюють транспортування теплової енергії, передано КП "Калуська енергетична компанія" та закріплено за ним на праві господарського відання. На виконання рішень Калуської міської ради №3319 від 30 липня 2020 року, №800 від 13 вересня 2021 року, підпункту 8 пункту 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов, затверджених постановою НКРЕКП №308 від 22 березня 2017 року, ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» листом за вих.№100-1344 від 03 вересня 2021 року скерувало КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради Договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у двох примірниках та просило підписати такий у строк до 17 вересня 2021 року. Проте, КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради договір не підписало, протоколу розбіжностей не надало, незгоди з умовами договору не висловило. Натомість листом вих.№30 від 20 вересня 2021 року КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради, з посиланням на рішення Калуської міської ради №800 від 13 вересня 2021 року, надіслало ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» для підписання свій проект договору про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у двох примірниках, встановивши строк для підписання до 30 вересня 2021 року. У відповіді вих.№100-1485 від 30 вересня 2021 року ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» наполягало на укладенні договору про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами в редакції останнього. У вересні 2021 року Державне підприємство "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" звернулося до суду з цим позовом про зобов`язання Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради укласти договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у редакції позивача. У жовтні 2021 року Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради звернулося до суду із зустрічним позовом про зобов`язання Державного підприємства "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" укласти договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у редакції позивача за зустрічним позовом. Згідно з ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Частиною 4 ст.179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів (ч.6 ст.179 ГК України). Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України). Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. В силу приписів ч.1 ст.649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Відповідно до ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулюються Законом України «Про теплопостачання». Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів (ч.1 ст.19 ЗУ «Про теплопостачання»). Частиною 4 ст.19 ЗУ «Про теплопостачання» визначено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи. Так, рішенням Калуської міської ради №800 від 13 вересня 2021 року Комунальне підприємство «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради визначено виробником, виконавцем, надавачем послуг з виробництва теплової енергії, постачання теплової енергії від квартальних котелень та теплотранспортуючою організацією, що здійснює транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, що є комунальною власністю територіальної громади м. Калуша з початком опалювального сезону 2021-2022 років. Вказаним рішенням встановлено, що відносини між Державним підприємством «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова», як теплогенеруючою компанією, виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення та Комунальним підприємством «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради, як теплотранспортуючою організацією, здійснюються виключно на договірних засадах. Отже, обов`язок оформлення правовідносин між сторонами у цій справі щодо надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами виключно на договірних засадах встановлено правовим актом рішенням органу місцевого самоврядування. Згідно з ч.1 ст.73 ЗУ «Про місцеве самоврядування» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Як встановлено судом, рішення Калуської міської ради №800 від 13 вересня 2021 року в судовому порядку не оскаржувалося, неправомірним не визнавалося та є чинним. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні, відтак, воно підлягає обов`язковому виконанню сторонами у справі, а договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами обов`язковому укладенню між сторонами у справі, з метою врегулювання спірних правовідносин. Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що обидві сторони вважають за необхідне укладення спірного договору про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, однак, сторони не досягли згоди щодо окремих його умов. Твердження скаржника про існування між сторонами спору щодо необхідності укладення такого договору в цілому є безпідставними, такі твердження суперечать матеріалам справи, зокрема, листам останнього, а також суті зустрічної позовної заяви, та свідчать про суперечливу поведінку апелянта. Разом з тим, судом встановлено відсутність Типового договору про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами. Також судом встановлено відсутність укладеного між сторонами договору приєднання, який би містив умови, що дублюють спірний договір. Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду. Так, між сторонами існують розбіжності щодо умов пунктів 3.3., 4.2., 4.3., 5.6., 5.7., 6.1., 7.2., 8.2., які визначають облік, тариф, розмір та порядок відшкодування нормативних та понаднормативних втрат теплової енергії, втрат мережної води, збитків, штрафних санкцій. У запропонованій позивачем за первісним позовом редакції договору згідно з п.3.3 Договору нормативні втрати теплової енергії в магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мережах для цього Договору приймаються в значеннях, закладених до розрахунку затвердженого Виконавцеві тарифу на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (відповідно до рішення Виконавчого комітету Калуської міської ради «Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету від 22.06.2004 №286 «Про затвердження норм втрат» №235 від 31.05.2005 розроблених на основі КТМ 204 Україна 244-94 Київ 2001. Нормативні втрати теплової енергії під час транспортування становлять 13%. Відповідно до п.4.2 Договору (в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом) вартість договору визначається як добуток фактичних щомісячних обсягів протранспортованої теплової енергії споживачам Замовника і цін транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами для відповідних категорій споживачів, встановленими Рішенням Калуської міської ради. Згідно з п.4.3 Договору (в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом) за втрати мережної води у магістральних та місцевих (розподільчих) мережах в межах своєї балансової належності (експлуатаційної відповідальності) Виконавець платить 29,70 грн., крім того ПДВ в розмірі визначеному згідно чинного законодавства України за 1 тонну деаерованої (Na-катіонованої хімочищеної) води для підживлення тепломережі, виходячи із розрахункової калькуляції собівартості отримання і приготування Продавцем деаерованої (Na-катіонованої хімочищеної) води. Орієнтовно підживлення деаерованої (Na-катіонованої хімочищеної) води по цьому договору становить 151 200 тон. У разі підживлення мережі технічною (промисловою) водою Виконавець платить 7,64382 грн. за 1 тону, крім того ПДВ в розмірі, визначеному згідно чинного законодавства України. Облік підживлення тепломережі технічною (промисловою), деаерованою водою проводиться по приладу Замовника «ЕРГОМЕРА -125». Ціна за 1 тону підживлення мережі технічною (промисловою) водою визначається у відповідності з діючими договірними зобов`язаннями Замовника та ТОВ „КАРПАТНАФТОХІМ та є договірною. Ціна на деаеровану (Na-катіоновану хімочищену) та технічну воду для підживлення мережі може змінюватися у разі зміни ціни на сировину, матеріали, енергоносії, договірних умов Продавця з ТОВ „КАРПАТНАФТОХІМ в частині зміни ціни на технічну (промислову)воду. Замовник проводить відповідну зміну ціни на деаеровану (Na-катіоновану хімочищену) та технічну (промислову) воду шляхом укладення з Виконавцем відповідної угоди. Не укладення такої угоди не звільняє Виконавця від оплати за використану для підживлення тепломережі деаерованої (Na-катіонованої хімочищеної), технічної (промислової) води за новими цінами. Крім того, Виконавець сплачує вартість теплової енергії, яка була втрачена при витоках по тарифах встановлених на виробництво теплової енергії Замовнику. Оплата за втрати передбачені цим пунктом здійснюється Виконавцем на користь Замовника протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку. Розрахунок втрат мережної води проводиться на підставі показів комерційного лічильника Виконавця, встановленого на границі розподілу теплових мереж між Замовником та Виконавцем, про що складається відповідний Акт згідно Додатку № 2 до Договору. В разі виходу із ладу комерційного лічильника Виконавця, розрахунок втрат мережної води проводиться на підставі показів лічильника Замовника (ультразвуковий прилад тепловодолічильник «ЕРГОМЕРА -125» заводський номер 464815). Для зняття показів та оформлення Акту (Додаток 2 до Договору), Виконавець зобов`язаний направити уповноваженого представника. У разі нез`явлення представника Виконавця для зняття показників або не підписання Виконавцем Акту зняття показників, Замовник в одноособовому порядку підписує даний Акт не пізніше першого числа місяця наступного за розрахунковим. У п.5.6 Договору (в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом) передбачено, що Виконавець зобов`язується відшкодувати нормативні втрати теплової енергії, переданої Замовником Виконавцеві на межі балансової належності (експлуатаційної відповідальності) Сторін, у обсязі, визначеному у п.3.3 цього договору за тарифами на виробництво теплової енергії для відповідних категорій споживачів. Виконавець зобов`язується відшкодувати понаднормативні втрати теплової енергії при її транспортуванні тепловими мережами внаслідок витоків втрат мережевої води та охолодження теплоносія у теплових мережах, які належать Виконавцю. На момент укладення цього Договору тарифи на виробництво теплової енергії згідно з постановою НКРЕКП від 23.06.2021 р. №1026 становлять: -для потреб населення 583,43 грн/Гкал без врахування ПДВ, а з врахуванням ПДВ - 700,12 грн./ Гкал; -для потреб бюджетних установ 601,45 грн/Гкал без врахування ПДВ, а з врахуванням ПДВ 721,74 грн./Гкал; -для потреб інших споживачів (крім населення) 599,88 грн/Гкал без врахування ПДВ, а з врахуванням ПДВ 719,86 грн./Гкал. Відповідно до п.5.7 Договору (в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом) відшкодування нормативних та понаднормативних втрат теплової енергії здійснюється Виконавцем згідно наданих Замовником рахунків, оформлених на підставі показників обліку, зафіксованих приладами відповідно до умов даного договору. Згідно з п.6.1 Договору (в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом) Замовник має право: 6.1.1. отримувати від Виконавця послуги з транспортування теплової енергії у визначених Договором обсягах, належної якості та в обумовлені Договором строки; 6.1.2. на відшкодування збитків завданих йому внаслідок неналежного виконання Виконавцем умов цього Договору, зокрема у разі порушень у роботі теплових мереж та іншого теплового обладнання Виконавця, що призвели до перебоїв або обмежень теплопостачання споживачів; 6.1.3. на відшкодування нормативних втрат теплової енергії, переданої Замовником Виконавцеві; 6.1.4. на відшкодування понаднормативних втрат теплової енергії, переданої Замовником Виконавцеві внаслідок витоку та охолодження теплоносія у тепловій мережі через неналежний стан мереж (теплову ізоляцію трубопроводів, витоки теплоносія тощо); 6.1.5. на відшкодування невиробничих витоків-втрат мережевої води із магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, які належать Виконавцю; 6.1.6. безперешкодного доступу до приладів комерційного обліку, що належать Виконавцеві. Пунктом 7.2 Договору (в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом) Виконавець зобов`язаний: 7.2.1. здійснювати транспортування теплової енергії в установлених Договором обсягах; 7.2.2. забезпечувати експлуатацію магістральних та місцевих (розподільчих) мереж відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж; 7.2.3. при зміні тарифів на транспортування теплової енергії повідомляти Замовника письмово, з посиланням на відповідне рішення органів місцевого самоврядування; 7.2.4. у разі пошкоджень (аварій) теплових мереж, що пов`язані з перериванням транспортування теплової енергії, оперативно (за допомогою телефонного зв`язку) повідомити Замовника; 7.2.5. забезпечити Замовнику безперешкодний доступ до приладів комерційного обліку, що належать Виконавцеві; 7.2.6. відшкодувати Замовнику вартість невиробничих витоків-втрат мережевої води із магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, які належать Виконавцю. 7.2.7. відшкодовувати збитки завдані внаслідок неналежного виконання Виконавцем умов цього Договору, зокрема у разі порушень у роботі теплових мереж та іншого теплового обладнання Виконавця, що призвели до перебоїв або обмежень теплопостачання споживачів; 7.2.8. відшкодовувати нормативні втрати теплової енергії, переданої Замовником Виконавцеві; 7.2.9. відшкодовувати понаднормативні втрати теплової енергії, внаслідок витоку та охолодження теплоносія у тепловій мережі через неналежний стан мереж (теплову ізоляцію трубопроводів, витоки теплоносія тощо) якщо не доведе, що це сталося не з його вини; 7.2.10.Забезпечувати якісні параметри теплоносія на межі балансової належності (відповідальності) Виконавця і майнової та/або експлуатаційної відповідальності споживачів. У п.8.2 Договору (в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом) Виконавець несе відповідальність за: 8.2.1. забезпечення якісних параметрів теплоносія на межі балансової належності (відповідальності) Виконавця і майнової та/або експлуатаційної відповідальності споживачів згідно вимог статті 231 Господарського кодексу України; 8.2.2. порушення роботи теплових мереж та іншого теплового обладнання Виконавця, що призвели до перебоїв або обмежень теплопостачання споживачів штраф у розмірі 10% вартості нетранспортованої теплової енергії; 8.2.3. понаднормативні втрати теплової енергії, внаслідок витоку та охолодження теплоносія у тепловій мережі через неналежний стан мереж (теплову ізоляцію трубопроводів, витоки теплоносія тощо) якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Понаднормативні втрати визначаються наступним чином: W понаднор.втрати = W прийнятої (W відпуск споживачам + W норм.втрати + W поверн). W понаднор.втрати кількість понаднормативних втрат теплової енергії в Гкал; W прийнятої кількість прийнятої теплової енергії в Гкал для транспортування згідно комерційного приладу обліку теплової енергії, встановленого на межі балансової належності (експлуатаційної відповідальності) між ДП «КАЛУСЬКА ТЕЦ-НОВА» і КП «КАЛУСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ»; W відпуск кількість відпущеної теплової енергії в Гкал з теплової мережі Виконавця усім споживачам ДП «КАЛУСЬКА ТЕЦ-НОВА» згідно комерційних приладів обліку на межі розподілу майнової та/або експлуатаційної відповідальності споживачів; W норм.втрати кількість теплової енергії в Гкал втраченої відповідно нормативу (13%); W поверн кількість теплової енергії в Гкал, яка повертається Замовнику з теплофікаційною водою від Виконавця. Вартість понаднормативних втрат теплової енергії в магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мережах під час її транспортування мережами Виконавця визначається наступним чином: В понаднормативних втрат = W понаднор.втрати * Ц тариф.вироб. Ц тариф.вироб. ціна зазначена в пункті 5.6. цього Договору. Відповідно до змісту вказаних спірних пунктів Договору визначено чіткий порядок обліку, тарифу, розміру теплової енергії та порядок відшкодування нормативних і понаднормативних втрат теплової енергії, втрат мережної води, збитків, штрафних санкцій при її транспортуванні тепловими мережами, внаслідок витоків втрат мережної води та охолодження теплоносія у теплових мережах, які належать виконавцю. Зазначені понаднормові втрати теплової енергії при її транспортуванні тепловими мережами внаслідок витоків втрат мережної води та охолодження теплоносія у теплових мережах виникатимуть саме з вини відповідача за первісним позовом, відтак, виключення спірних пунктів з умов договору призведе до порушення законних прав та інтересів позивача у справі, оскільки призведе до понесення ним відповідних збитків. Разом з тим, відповідно до пп.15 п.3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №308 від 22.03.2017, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат (апелянт) повинен забезпечувати облік протранспортованої теплової енергії з використанням відповідних приладів обліку теплової енергії. Судом встановлено, що визначені позивачем за первісним позовом у пунктах 3.3, 4.2, 4.3, 5.6, 5.7, 6.1, 7.2, 8.2 облік, тариф, розмір та порядок відшкодування нормативних та понаднормативних втрат теплової енергії, втрат мережної води, збитків, штрафних санкцій, відповідають рішенню Виконавчого комітету Калуської міської ради №235 від 31.05.2005 «Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету від 22.06.2004 №286 «Про затвердження норм втрат», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №179 від 25.06.2014 «Про затвердження порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення», постанові КМУ №830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», приписам статей 22, 1209, 1210 Цивільного кодексу України, статей 224, 231 Господарського кодексу України. Крім цього, у п.п.2.4-2.6 Договору (в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом) передбачено, що облік кількості прийнятої теплової енергії для транспортування проводиться по приладах обліку Виконавця, а при виході з ладу приладів обліку Виконавця, відсутності пломби на приладах обліку Виконавця облік теплової енергії проводиться по відповідних приладах обліку Замовника, не пізніше першого числа місяця наступного за розрахунковим. В разі виходу із ладу приладу обліку теплової енергії Виконавця, останній письмово повідомляє про це Замовника. При цьому, Замовник засобами телефонного та/або електронного зв`язку повідомляє Виконавця про необхідність зняття показників з приладу обліку Замовника. Виконавець зобов`язаний направляти уповноваженого представника для зняття показників та оформлення Акту (Додаток № 2) зняття показників приладу обліку теплової енергії, який підписується не пізніше першого числа місяця наступного за розрахунковим. У разі нез`явлення представника Виконавця для зняття показників або не підписання Виконавцем Акту зняття показників приладу комерційного обліку теплової енергії Замовник в одноособовому порядку підписує вищезазначений Акт. Акти приймання-передачі теплової енергії, отриманої Виконавцем для транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (Додаток № 3 Договору) оформляються на підставі Акту зняття показників приладу комерційного обліку теплової енергії з врахуванням вимог пункту 3.1. Акти надання послуг з транспортування теплової енергії за цим Договором оформляються актами приймання-передачі послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами за формою, згідно Додатку № 4 до цього Договору. Згідно з п.п.3.1, 3.2 Договору (в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом) Обсяг послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами визначається як різниця між кількістю прийнятої теплової енергії для транспортування згідно комерційного приладу обліку теплової енергії, встановленого на межі балансової належності (експлуатаційної відповідальності) між ДП «КАЛУСЬКА ТЕЦ-НОВА» і КП «КАЛУСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» КАЛУСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ та кількістю відпущеної теплової енергії з теплової мережі Виконавця усім споживачам ДП «КАЛУСЬКА ТЕЦ-НОВА» згідно комерційних приладів обліку на межі розподілу майнової та/або експлуатаційної відповідальності споживачів у відповідності до вимог п. п. 3,4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017. У разі відсутності таких приладів до розрахунку приймається кількість реалізованої теплової енергії споживачам, яка розраховується відповідно до норм, визначених постановою КМУ №830 від 21.08.2019р. Щомісячно, 01-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Сторони направляють уповноважених представників для зняття показників комерційного приладу обліку теплової енергії, встановленого на межі балансової належності (експлуатаційної відповідальності) між ДП «КАЛУСЬКА ТЕЦ-НОВА» і КП «КАЛУСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» КАЛУСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ та використаної для підживлення тепломережі деаерованої (Na-катіоновану хімочищену), технічної (промислової) води, складання та підписання відповідного Акту, форма якого наведена в Додатку № 2 до цього Договору. У разі нез`явлення представника Виконавця для зняття показників або не підписання Виконавцем Акту зняття показників приладу комерційного обліку теплової енергії Замовник в одноособовому порядку підписує вищезазначений Акт на підставі показів лічильника Замовника (ультразвуковий прилад тепловодолічильник «ЕРГОМЕРА -125» заводський номер 464815). У разі відмови від підписання Акту або нез`явлення Виконавця для підписання акту про це вказується в ньому і він підписується Замовником. Сторони визнають, що підписаний в одноособовому порядку Замовником Акт зняття показників приладу комерційного обліку теплової енергії має повну юридичну силу, та підтверджує кількість прийнятої Виконавцем теплової енергії для транспортування, кількість повернутої теплової енергії та кількість використаної для підживлення деаерованої, технічної води. Проаналізувавши вказані пункти Договору (2.4, 2.5, 2.6, 3.1, 3.2) судом встановлено, що зміст таких передбачає алгоритм дій сторін при оформленні первинних документів, обумовлених статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і така деталізація, в тому числі з урахуванням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №308 від 22.03.2017, не суперечить законодавству та не порушує права і обов`язки сторін договору, в тому числі КП «Калуська енергетична компанія». Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність (необхідність) зазначення спірних пунктів договору про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами у редакції позивача за первісним позовом. Щодо доводів апелянта про не отримання від позивача за первісним позовом проєкту договору про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки на поданому позивачем листі за вих.№100-1344 від 03 вересня 2021 року, до якого був долучений проєкт договору, та копія якого знаходиться у матеріалах справи, міститься відмітка про отримання такого органом управління скаржника (КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради) Виконавчим комітетом Калуської міської ради за юридичною адресою апелянта. Щодо посилань скаржника на те, що він у строк до 13 вересня 2021 року не мав повноважень на укладення договору на транспортування теплової енергії, такі спростовуються листом КП «Водотеплосервіс» Калуської міської ради у особі директора Шевчука П.В. за вих.№557 від 11 серпня 2021 року «Щодо транспортування теплової енергії під час проведення опалювального сезону 2021-2022», в якому останнє зазначило, що транспортування теплової енергії споживачам м. Калуша під час проведення опалювального сезону 2021-2022 років буде проводити КП «Калуська енергетична компанія», та листом КП «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради в особі директора Шевчука П.В. за вих.№12 від 25 серпня 2021 року «Щодо тарифів на транспортування теплової енергії», яким позивачу надано проєкт структури тарифів на транспортування теплової енергії. Разом з тим, у листі за вих.№557 від 11 серпня 2021 року директор КП «Водотеплосервіс» повідомив, що з метою забезпечення належного проведення опалювального сезону 2021-2022 років та своєчасного підписання договору транспортування теплової енергії, постачання якої здійснює ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова», необхідно звертатися із відповідним листом до КП «Калуська енергетична компанія», що і було зроблено ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова», шляхом надання проєкту договору про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами. Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, місцевий господарський суд належним чином повідомляв скаржника про розгляд справи, в тому числі і про відкладення розгляду справи за клопотанням апелянта на 18 липня 2023 року; ухвала суду від 20 червня 2023 року надіслана сторонам 21 червня 2023 року, що підтверджується підписом відповідального працівника суду на звороті ухвали (арк. справи 73 том ІІІ). Згідно з ч.2 ст.20 ГК України одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин. Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення як один із способів установлення господарських правовідносин є належним способом захисту прав суб`єктів господарювання. Визначення позивачем предмета спору про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 Господарського кодексу України. Отож, вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 Господарського кодексу України. За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції (постанова Об`єднаної Палати Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі №916/1423/18). Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову. Місцевий господарський суд правильно вирішив визнати укладеним договір про надання послуг з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами між Державним підприємством «Калуська Теплоелектроцентраль Нова» та комунальним підприємством «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради у редакції позивача за первісним позовом, виклавши договір у резолютивній частині рішення. Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними. Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає. Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника. Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, постановив: Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2023 року у справі №909/952/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради без задоволення. Матеріали справи №909/952/21 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України. Повну постанову складено 11 грудня 2023 року Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г. Суддя Бойко С.М. Суддя Бонк Т.Б.