Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/3830/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9241/23 Справа № 199/3830/23 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,- В С Т А Н О В И В: В травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилалася на те, що 08.03.2023 року на Кайдацькому мосту, ЛЕП № 174 в м. Дніпрі сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено належний їй автомобіль MITSUBISHI LANCER д/н НОМЕР_1 . Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 23.03.2023 року у справі № 199/2488/23 винним у скоєнні ДТП визнано водія автомобіля ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_2 , відповідача ОСОБА_1 . Розмір завданого власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER, д/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП матеріального збитку, відповідно до висновку експерта автотоварознавця № 023/23 від 26.03.2023 року дорівнює вартості автомобіля MITSUBISHI LANCER д/н НОМЕР_1 , на момент його пошкодження та склав 193340 грн. Вартість автомобіля MITSUBISHI LANCER, д/н НОМЕР_1 , у пошкодженому стані склала 25350,03 грн. Загальний розмір спричиненої позивачеві шкоди у ДТП, враховуючи вартість залишків автомобіля, що залишились у позивача, складає 167989 грн. 97 коп. (193340 грн. 25350,03 грн.) Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_3 , на момент скоєння ДТП була застрахована в акціонерному товаристві "Страхова компанія «Мега-Гарант» за полісом № 208903670. Ліміт відповідальності акціонерного товариства "Страхова компанія «Мега-Гарант» за полісом № 208903670 за шкоду, заподіяну майну потерпілих складає 130000 грн. 12.03.2023 року позивачем направлено заяву від 10.03.2023 року про відшкодування шкоди на адресу акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант". 17.04.2023 року поштове відправлення на адресу акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" із заявою про виплату страхового відшкодування повернулося на адресу місця проживання позивача у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Просила стягнути з акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" на її користь матеріальну шкоду у розмірі 130000 грн., а також відшкодування вартості оцінки завданих збитків в розмірі 3000 грн. Також позивач зазначає, що у зв`язку із пошкодженням належного їй автомобіля вона зазнала душевних страждань. Пошкодження автомобіля призвело до витрачання часу та зусиль на подання документів до судового захисту, зміну звичайного способу життя позивача. У зв`язку з чим просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 37989,97 грн., а також моральну шкоду 5000 грн. Вирішити питання про стягнення судових витрат. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 133000 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1064,00 грн., а всього 134064 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 37989,97 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., а також судовий збір в розмірі 319,92 грн., а всього 40307,89 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги, що позивач до ухвалення рішення по справі продала пошкоджений автомобіль,у зв`язку із чим він був позбавлений можливості провести повторну експертизу для спростування висновків експерта. Крім того, сума отримана від продажу автомобіля повинна бути врахована,як вартість автомобіля після ДТП. Спричинення позивачеві моральної шкоди не підтверджено ніякими доказами. На його думку позивачка фактично не користувалася автомобілем,в тому числі і на момент ДТП, про це свідчить,що до експерта із заявою зверталася не вона. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 175989,97 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 08 березня 2023 року о 07:20 годині у місті Дніпрі, відповідач ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2107» державний номерний знак НОМЕР_2 , та не вжив всіх заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, в результаті чого скоїв зіткнення транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 ,який зупинився попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, завдано матеріальних збитків. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. Розмір завданого власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER, д/н НОМЕР_1 внаслідок ДТП матеріального збитку, відповідно до висновку експерта автотоварознавця № 023/23 від 26.03.2023 року становить 167989,97 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_3 на момент скоєння ДТП була застрахована в акціонерному товаристві "Страхова компанія «Мега-Гарант» за полісом № 208903670. Ліміт відповідальності акціонерного товариства "Страхова компанія «Мега-Гарант» за полісом № 208903670 за шкоду, заподіяну майну потерпілих відповідно до п.п. 9.1, 9.5 ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 566 від 09.07.2010 року «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції Постанови Правління Національного банку №108 від 30 травня 2022 року "Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", складає 130000 грн. Направлена 12.03.2023 року позивачем заява від 10.03.2023 року про відшкодування шкоди на адресу акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" 17.04.2023 року повернулася на адресу позивача у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Таким чином страхове відшкодування страховою компанією не виплачувалося позивачеві. За встановлених обставин суд першої інстанції правильно виходив із того, щошкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2023 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності у зв`язку із порушенням Правил дорожнього руху. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідно до статті 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_3 на момент скоєння ДТП була застрахована в акціонерному товаристві "Страхова компанія «Мега-Гарант» за полісом № 208903670 з лімітом відповідальності в 130000 грн., то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відшкодовувати спричинену в результаті ДТП шкоду повинна страхова компанія в межах страхового ліміту, а різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 37989,97 грн повинен відшкодувати відповідач, як винна особа. Зазначений висновок узгоджується з положеннями ст. 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Встановлюючи розмір спричиненої матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачеві, суд першої інстанції визначив розмір, який відповідає розміру матеріального збитку, визначеному у висновку експерта №023/23 товарознавчої експертизи від 26 березня 2023 року, яка містить підпис експерта про обізнаність про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України. Експертом встановлено, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження, відновлювати автомобіль економічно не доцільно. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MITSUBISHI LANCER, д/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, складає193340 грн.. Ринкова вартість пошкодженого автомобіля MITSUBISHI LANCER, д/н НОМЕР_1 , складає 25350,03 грн. Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не вимагає присутності винуватця при огляді, а передбачає лише його бажане повідомлення про час та місце огляду. Якщо ж його не було при проведені огляду, то оцінка не може бути поставлена під сумнів з цих підстав. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 643/10751/16-ц від 23.11.2020 року. Підстав сумніватись у правильності експертного висновку та у правильності застосування експертом Методики у суду немає. Доводи про те, що сума отримана від продажу автомобіля повинна бути врахована, як вартість автомобіля після ДТП, не можуть бути прийняті до уваги. Так якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження, що і було визначено експертом при проведенні експертного дослідження. Посилання на те, що позивачка покращила свій матеріальний стан за рахунок того, що продала автомобіль ймовірно за 157972 грн. є безпідставним, висловлене на припущеннях. Вказівка про те, що висновок експерта є неналежним доказом не може бути прийнята до уваги,оскільки спростовується встановленими обставинами. Відповідач посилався на те, що спричинення позивачеві моральної шкоди не підтверджено ніякими доказами. На думку апелянта позивачка фактично не користувалася автомобілем, в тому числі і на момент ДТП, про це свідчить, що до експерта із заявою зверталася не вона. Однак зазначене в даному випадку не має правового значення,оскільки пошкоджений автомобіль належить на праві власності саме позивачеві, і саме позивач була позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю в результаті неправомірних дій відповідача. Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно керувався положеннями статті 23 ЦК України, в рішенні навів мотиви, із чого він виходив, вважаючи наявною моральну шкоду та визначаючи її розмір,який підлягає відшкодуванню. Суд першої інстанції правильно зазначив, що в результаті пошкодження автомобіля, який є засобом для пересування позивача, позивач була позбавлена тривалий час можливості використовувати свій автомобіль, а відсутність транспортного засобу значно обмежила її пересування, чим порушено звичайний уклад її життя та спричинено душевні страждання у зв`язку із пошкодженням її майна. Судом враховано характер правопорушення, глибину душевних страждань та ступінь вини відповідача в спричиненні моральної шкоди. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято без додержання норм процесуального права або матеріального права. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано відповідну правову оцінку. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 175989,97 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: