Постанова 4812 № 484/3968/23

12.12.23 22-ц/812/1314/23 Провадження № 22-ц/812/1314/23 Головуючий суду першої інстанції Маржина Т.В. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 грудня 2023 року м. Миколаїв Справа № 484/3968/23 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Маржиної Т.В., в залі судового засідання в м. Первомайськ, повний текст якого складено 17 жовтня 2023 року, за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: 31 липня 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Доводи позову обґрунтовано тим, що 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав анкету-заяву. Відповідно до умов якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 69 000 грн. Підписуючи анкету-заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ним та позивачем Договір про надання банківських послуг (далі Договір). Відповідач підтвердив своїм підписом й те, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які розміщено на офіційному сайті банку privatbank.ua, пам`яткою клієнта, тарифами, а також паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірник в електронній формі шляхом власноручного підписання цифровим підписом та у письмовому виді. ОСОБА_1 отримав кредитну картку типу преміальна картка «Platinum» з кредитним лімітом до 100 000 грн. Відповідач свої обов`язки за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим цим станом на 22 травня 2023 року у нього виникла заборгованість перед банком в сумі 66 840.14 грн, з яких: 66 062.67 грн - заборгованість за кредитом; 777.47 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на викладене, Банк просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 18 жовтня 2019 року у розмірі 66840.14 грн. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 жовтня 2019 року, яка утворилась станом на 22 травня 2023 року у розмірі 66 840.14 грн, з яких: 66 062.67 грн становить заборгованість за кредитом; 777.47 грн становить заборгованість за простроченими відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 684 грн. Рішення суду мотивовано тим, що твердження відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування, не заслуговують на увагу, оскільки це спростовується наявним його особистим підписом під текстом цих Умов у довідці про кредитування саме на момент укладення кредитного договору 18 жовтня 2019 року. Відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань згідно умов кредитного договору та порушив умови договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 66 840.14 грн. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд визнає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання порушено майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 66 840.14 грн. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що не можна вважати власноруч підписану відповідачем заяву від 18 жовтня 2019 року кредитним договором, як той факт, що скаржник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком кредитний договір, оскільки таке твердження позивача ґрунтується на невірному тлумаченні норм матеріального права, що регулюють спірні відносини між сторонами. Також посилання судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, що ОСОБА_1 ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення останнього щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом Банка про їх затвердження, з якими ознайомлено ОСОБА_1 , не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи, оскільки згідно до вимог статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тим більше в даному конкретному випадку нарахування відсотків за користування кредиту так його складові в тому числі пеня, неустойка та штрафні санкції залежать від волевиявлення позивача. Крім того судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не було належним чином досліджено, як доказ, виписку по картковому рахунку від 07 вересня 2023 року, який наданий стороною відповідача, з якого вбачається, що нарахування та списання Банком відсотків за користування кредитним лімітом відбувалось з жовтня 2017 року. В той же час відповідач ознайомився із умовами обслуговування кредитних карток та підписав паспорт споживчого кредиту лише 18 жовтня 2019 року та отримав кредитну картку типу: Преміальна картка «Platinum» з кредитним лімітом до 100 000 грн. В даному випадку нарахування та списання Банком як тіла кредиту так відсотків відбувалось фактично в позадоговірному матеріально-правовому відношенні, що є не припустимим. В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не було належним чином враховано, що стороною відповідача у відзиві на позовну заяву наголошувалося на тому факту, що в графі «Інше» виписки з карткового рахунку відповідача, Банком було здійснено нарахування та списання грошових коштів за умовами кредитних зобов`язань разом із відсотками на загальну суму: 313 949 грн, що в даному випадку виключає можливість утворення заборгованості відповідачем перед АТ КБ «ПриватБанк». При цьому матеріали цивільної справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов зрозумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розміри і порядки нарахування. Крім того роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також скаржник звертає увагу, що кредитний договір укладається у письмовій формі, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, зокрема відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про строки погашення відсотків за користування кредитними коштами, про розмір пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Умови не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», та розрахунку із сайту через мережу інтернет з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкету-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки умови та правила надання банківських послуг, що є в матеріалах справи, не містять кредитного договору, який підписав відповідач та ним заперечуються, то саму анкету-заяву від 18 жовтня 2019 року не можна розцінювати як частину кредитного договору. Між тим, позиція АТ КБ «ПриватБанк» та суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, у зв`язку з чим неможливо дійти беззаперечного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, виходячи з того, що їх розмір та підстави стягнення повинні бути визначенні умовами договору, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов. Крім того, як вбачається в графі «Інше» виписки з карткового рахунку відповідача, Банком було здійснено нарахування та списання грошових коштів за умовами кредитних зобов`язань із відсотками на загальну суму: 313 949 грн, що в даному випадку виключає можливість утворення заборгованості відповідача перед Банком. На день слухання справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 особистим підписом підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. В анкеті заяві зазначено: «Я, ОСОБА_1 , згоден (згодна) з тим, що ця анкета заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг на підставі статті 364 ЦК України. Я ознайомився (ознайомилась з Умовами і правилами надання банківських послуг. Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які розміщено на офіційному сайті банку privatbank.ua, пам`яткою клієнта, тарифами та отримав (отримала) їх примірник (шляхом самостійного роздрукування/в електронній формі шляхом власноручного підписання цифровим підписом та направленням повідомлення про одержання). Погоджуюсь зі збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах та з тим, що зміни до Умов та правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє мене про внесення зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та правил є підтвердженням мого погодження та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Зі змінами Умов і правил надання банківських послуг зобов`язуюсь ознайомлюватись самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua Підписанням цієї анкети-заяви я надаю АТ КБ «ПриватБанк» дозвіл на обробку і використання моїх персональних даних, у тому числі конфіденційної інформації, а також їх передачу третім особам, у порядку, передбаченому чинним законодавством і Умовами та правилами. Ця згода є безстроковою. Підтверджую, що надані мною відомості повні і правдиві, та зобов`язуюсь повідомляти АТ КБ «ПриватБанк» про будь-які зміни в наданій інформації, які можуть статися в період обслуговування в банку, впродовж 3 робочих днів з дня настання таких змін. В разі використання мною електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису для підписання цієї анкети-заяви такий підпис прирівнюється до мого власноручного підпису». Зазначена заява була підписана відповідачем та представником Банку. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 69 000 грн. Відповідно до довідки, наданої Банком, ОСОБА_1 отримав кредитну картку18 жовтня 2019 року з терміном дії до 10/22. 18 жовтня 2019 року відповідачу був встановлений кредитний ліміт в сумі 69 000 грн, який 19 травня 2022 року був зменшений до 0 грн. Згідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем за період з 18 жовтня 2019 року по 22 травня 2023 року, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором станом на 22 травня 2023 року виникла заборгованість на загальну суму 66 840.14 грн, з яких: 66 062.67 грн становить заборгованість за кредитом; 777.47 грн становить заборгованість за простроченими відсотками. Відповідно до виписки з банківського рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, наданих Банком, за період з 18 жовтня 2019 року по 29 травня 2023 року відповідач користувався кредитними коштами шляхом зняття готівкових коштів та оплати покупок. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 18 жовтня 2019 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про сплату відсотків за користування позиченими коштами. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути відсотки за користування позиченими коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку за тілом кредиту за договором від 18 жовтня 2018 року, посилався на Витяг з Умов та прави надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору, паспорт споживчого кредиту, Витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування позиченими коштами. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, помилково вважав, що паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем є Довідкою про умови кредитування від 18 жовтня 2019 року, де сторони погодили умови кредитування, зокрема, й проценти за користування кредитними коштами. По-перше, на таку довідку Банк взагалі не посилався в своїх позовних вимогах, по-друге, така довідка не була долучена до матеріалів справи та по третє, аналіз змісту зазначеного документа, у якого відсутня назва, свідчить про те, що цей документ є паспортом споживчого кредиту, на який відповідно до позову, посилався Банк та який долучався до позову, як доказ підтвердження позовних вимог. Між тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 Верховний Суд зазначив, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (двоі багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Отже, паспорт споживчого кредиту не є складовою кредитного договору, якій би давав підстави стверджувати, що сторони узгодили умови договору кредиту та з підписанням якого закон пов`язує обов`язок позичальника повернення кредитних коштів, а тому висновок суду першої інстанції, що сторони узгодили процентну ставку у розмірі 37,2% за користування кредитними коштами є безпідставним. За такого відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді стягнення процентів. У позові Банку відсутні також вимоги про стягнення процентів за приписами статті 1048 ЦПК України. Будь-яких юридичних фактів, пов`язаних із застосуванням до спірних правовідносин положень частини 1 статті 1048 ЦК України та посилань на такі факти в частині обрахувань заборгованості за кредитним договором з урахуванням рівня облікової ставки Національного банку України позовна заява також не містить. Також АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не скористалося правом позивача щодо зміни підстав позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування грошовим кредитом, надані Банком Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Між тим як встановлено відповідач запозичив у позивача кошти на картковий рахунок та користувався цими коштами, що підтверджується випискою з особового рахунку, а відтак у відповідача існує обов`язок щодо повернення позичених коштів. Перевіряючи наданий Банком на підтвердження існування заборгованості за договором розрахунок та виписку з особового банківського рахунку відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що за період з 18 жовтня 2019 року по 29 травня 2023 року відповідач користувався кредитними коштами шляхом зняття готівкових коштів та оплати покупок, запозичивши у Банку 1 036798.09 грн та повернувши позивачу за цей же період 1 034030.33 грн, тобто борг позичальника з неповернутих коштів складає 2 767.76 (1 036798.09 -1 034030.33) грн. За такого саме ця сума, як різниця сум отриманих та повернутих позичених коштів, підлягає стягненню з відповідача. При цьому доводи скарги про безпідставність списання Банком грошових коштів з 2017 року є неприйнятними, оскільки період 2017 року не входить до предмету позову, оскільки позовні вимоги стосуються укладення кредитного договору 18 жовтня 2019 року. З урахуванням викладеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. 11 грудня 2023 року через засоби електронного зв`язку на адресу апеляційного суду надійшло клопотання/заява представника позивача, яка по суті є додатковими поясненнями по справі, з долученням до справи письмових документів, а саме копій анкет-заяв ОСОБА_1 . З огляду на те, що відзив на апеляційну скаргу позивач у встановлений апеляційним судом в ухвалі про відкриття провадження від 10 листопада 2023 року термін, не надсилав, а також враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, апеляційний суд залишає такі додаткові пояснення без розгляду. Крім того, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим кодексом (частина 1 статті 174 ЦПК України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина 5 цієї статті). Позивач не просив дозволу подати додаткові пояснення, які він надіслав 11 грудня 2023 року, а суд за межами строку для подання відзиву на апеляційну скаргу не визнавав їх подання необхідним. Щодо приєднання до матеріалів справи долучених до додаткових пояснень документів, то колегія суддів апеляційного суду зауважує наступне. За змістом статті 83 ЦПК України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Між тим, позивач не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, як і не доводив неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача. Таким, чином позивач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки у справі обставини справи встановлені судом неповно, дана неправильна правова оцінка наданим сторонами доказам, допущено неправильне застосування вищенаведених норм матеріального права та порушення норм процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду першої інстанції з позовом, Банк сплатив судовий збір за подання позову в розмірі 2 684 грн. При зверненні з апеляційною скаргою відповідач сплатив судовий збір в розмірі 4 026 грн. За результатами перегляду рішення суду першої інстанції, позовну заяву було задоволено на 4.14%, а вимоги апеляційної скарги задоволено на 95.86%. За такого з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 111.12 грн (2 684 грн х 4.14% = 111.12 грн). З АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 859.32 грн (4 026 грн х 95.86% = 3 859.32 грн). Застосувавши правило взаємозаліку обов`язку сторін зі сплати судових витрат одне одному, остаточно з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати в розмірі 3 748.20 грн (3 859.32 111.12 = 3 748.20). Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість, що утворилась за договором про надання банківських послуг, укладеним 18 жовтня 2019 року, станом на 22 травня 2023 року в розмірі 2 767 грн 76 коп. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість на користь ОСОБА_1 3 748 грн 20 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 12 грудня 2023 року.