Постанова 4819 № 766/20446/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/20446/20 Головуючий в І інстанції: Єпішин Ю.М. Номер провадження: 22-ц/819/51/26 Доповідач: Майданік В.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Майданіка В.В., суддів: Воронцової Л.П., Склярської І.В., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"; відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Єпішина Ю.М., дата складення повного рішення 14 листопада 2025 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги 16 грудня 2020 року Кіріченко Віталій Михайлович, який діє від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 25.01.2019 року у розмірі 24 938,13 грн станом на 11.11.2020 року, яка складається з наступного: --- 19 992,19 грн заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 19 992,19 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; --- 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; --- 4 945,94 грн заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом. Також просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 2 102,00 грн. Позов обґрунтований наступним. Відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 25.01.2019 року, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором, проте відповідач, зобов`язавшись повернути отриманий кредит в строк, визначений умовами кредитного договору, неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 11.11.2020 року утворилася заборгованість в розмірі 24 938,13 грн, яка складається з: --- 19 992,19 грн заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 19 992,19 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; --- 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; --- 4 945,94 грн заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.02.2021 року було відкрито провадження у справі й постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 24 лютого 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф в Україні введено воєнний стан, який триває наразі. Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудну Херсонському міському суду Херсонської області. Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. "Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області", зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року №

2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року. Після відновлення роботи суду та проведення інвентаризації розгляд справи продовжено. 22.11.2023 року та 27.11.2023 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. 18.12.2023 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. У судове засідання відповідач не з`явився, надав заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, враховуючи наданий ним відзив. Суд розглянув справу за відсутності її учасників. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2025 року позов було задоволено частково, суд вирішив із заявленої до стягнення суми 24 938,13 грн стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 25.01.2019 року станом на 11.11.2020 року за тілом кредиту у розмірі 19 992,19 грн, а також судовий збір у розмірі 1 685,11 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 19 992,19 грн, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку (кредитору) не повернуті, а тому відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України кредитор має право вимагати виконання боржником обов`язку в будь-який час. Задовольняючи часткові позовні вимоги та відмовляючи в задоволенні решти вимог (стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4 945,94 грн), суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві позичальника не міститься положень про сплату процентів за порушення зобов`язання, виходив з того, що Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач як на підставу для стягнення процентів, відповідачем не підписані, виходив з того, що відсутні докази того, що саме долучені до справи Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився з ними, що їх не можна вважати складовою кредитного договору. Крім того, суд виходив з того, що саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не можуть бути підставою для стягнення заборгованості за простроченими відсотками. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене рішення. При цьому послався на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, вказав, що суд не врахував того, що за всі роки він не підписав особисто своєю рукою жодного кредитного договору з позивачем, за всі роки жодного разу не встановлював додаток ПриватБанк 24 в свій особистий мобільний телефон і не використовував цей додаток, за всі роки він не отримував жодної пошти, в якій би знаходилися кредитні договори від ПриватБанк на свою адресу реєстрації і проживання. Окрім пошти, яка надійшла в 2023 році від ПриватБанк після подачі позову до суду першої інстанції. Всі поштові докази були направлені разом з відзивом на позовну заяву та містяться в матеріалах справи. Також зазначив, що суд не звернув увагу на те, що кредитний договір взагалі без номеру, як може у банківській установі обліковуватись договір такого характеру без номеру. Також вказав, що сам суд встановив, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача, а відтак достовірно не підтверджують вказаних обставин. А відтак, зазначив, вказаний кредитний договір не підтверджує суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначені документи не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій. Також зазначив, що суд не звернув увагу на те, що максимальний загальних строк розгляду справи в спрощеному позовному провадженні становить 60 днів. Однак, у цій справі після надання ним відзиву 22 та 27 листопада 2023 року та надання 18 грудня 2023 року відповіді на відзив, суд ухвалив рішення лишет12.11.2025 року, тобто з порушенням навіть не на дні, а на роки процесуальних строків, що, як він вважає, є істотним порушенням норм процесуального права, яке унеможливило всебічний та об`єктивний розгляд справи і мало наслідком прийняття неправомірного рішення. У відзиві адвокат Шевченко Андрій Олександрович, який діє від імені АТ КБ "ПриватБанк", просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Щодо посилань відповідача на те, що він не погоджується з фактом укладення кредитного договору й узгодженням умов кредитування, що він заперечує доведення банком факту виконання банківських операцій, зазначив, що 25.01.2019 р. року Відповідач підписав власноруч Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Також 21.11.2023 р. у своєму відзиві (стор.7 останній абзац) відповідач визнає факт користування своїм кредитним картковим рахунком, адже вказував, що "Відповідач вносив на власний картрахунок власні кошти, які в подальшому банк самовільного та на власний розсуд без письмової згоди Відповідача списував з рахунку…". Цей факт підтверджується й випискою по рахунку (є в матеріалах справи). Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, витрачав розраховуючись в магазинах та інших торгових точках потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Фактичні обставини, встановлені судом Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне. Відповідно до витягу зі Статуту банку, погодженого НБУ 06.09.2019 року, позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк", яке в свою чергу є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк". Відповідач ОСОБА_1 подав і підписав 25.01.2019 року Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. В ній вказані детальні дані про відповідача, зазначено про наступне: що позичальник погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Пам`яткою й Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг; що він (позичальник) ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання послуги і Тарифами, приєднується до вказаних Умов та Правил, які розміщено на офіційному сайті банку. Наявний підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту. Також позивачем надано Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які підпису позичальника (відповідача) не містять. Наявний Витяг з Тарифів, який також підпису відповідача не містять. Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором №б/н від 25.01.2019 року станом на 11.11.2020 року у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 24 938,13 грн, яка складається з наступного: --- 19 992,19 грн заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 19 992,19 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; --- 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; --- 4 945,94 грн заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом. Наявна Довідка про зміну умов кредитування за виданою відповідачу кредитною карткою. Також наявна Довідка про видані відповідачу кредитні картки з зазначенням дати їх відкриття та терміну дії, зокрема, картка № НОМЕР_1 , картка № НОМЕР_2 і картка № НОМЕР_3 з терміном дії 12/23. Крім того, наявна банківська виписка по рахунку за вказаним договором № б/н від 25.01.2019 року (за вказаними відповідними картками НОМЕР_1 , 4149439040032215, 4149629388746950, Виписка за договором № б/н станом на 16.11.2020р), яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи. За вказаною випискою відповідач у 2019-2020 роках користувався вказаними картками, здійснював операції з поповнення готівкою, знімання готівки, розрахунки в супермаркеті, ресторані, здійснював покупки. Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції Щодо кредитного договору, укладеного між сторонами Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст..ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з ч.1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами (нарахованими та простроченими). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16 цс 15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи. Апеляційний суд вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (25.01.2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16.12.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. А тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем Витяг з Тарифів, Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовими укладеного кредитного договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яка, вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, зробила такий значений висновок щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах, за яких кредитний договір укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, з урахуванням вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані Умови та Правила надання банківських послуг, які разом з Тарифами відповідачем не підписані, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить зазначення про розмір процентної ставки, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У цій справі встановлено на підставі наданої позивачем Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25.01.2019 року, що відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем АТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір, складовими якого є Анкета-заява від 25.01.2019 року, відповідач оформив платіжну картку та отримав кредитні кошти. Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується Випискою за договором б/н, укладеним з відповідачем, та Розрахунком заборгованості. Щодо розміру кредитної заборгованості Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про споживче кредитування" в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору (25.01.2019 року) кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Згідно з ч.2 ст.9 вказаного Закону в зазначеній редакції до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. За ст.13 вказаного Закону в зазначеній редакції договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Тобто договір має бути укладено після, а не до підписання паспорту споживчого кредиту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19. Отже, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми. Відтак, й наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту також не є складовою кредитного договору. Апеляційний суд вважає, що в силу положень ч.3 ст.89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Як встановлено, Паспорт споживчого кредиту, як і Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку не є складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору. У Заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Відтак, відсутні правові підстави для стягнення з позичальника на користь банку заборгованості за відсотками (нарахованими та простроченими). Відповідно є правильним висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні вказаної складової кредитної заборгованості, а саме процентів. Щодо вимоги про стягнення тіла кредиту апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права. Згідно правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 08.07.2020 року у справі № 464/4985/15-ц, "твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості станом на 07 квітня 2015 року, який містить детальний розпис нарахованої заборгованості, як поточної так і простроченої, відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 не надала". У постанові від 09.08.2023 року у справі справа № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій". На обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав Розрахунок заборгованості та Виписку по рахунку, яка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості містить детальний розпис нарахованої заборгованості, відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником. На спростування вказаної заборгованості відповідачем свого контррозрахунку не надано. Його ж посилання на те, що він не підписував жодних договорів з позивачем не підтверджуються жодними доказами, навпаки, наявні наведені вище докази протилежного, які відповідачем не спростовані, а саме підписана особисто відповідачем Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Розрахунок заборгованості, банківська виписка по рахунку за вказаним договором № б/н від 25.01.2019 року. Суд апеляційної інстанції враховує й те, що відповідач не надав доказів того, що він звертався до компетентних органів з приводу підроблення та використання підроблених документів відносно вказаного кредитного договору. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують. Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на те, що за всі роки він не підписав особисто жодного кредитного договору з позивачем, за всі роки жодного разу не встановлював додаток ПриватБанк 24 в свій особистий мобільний телефон і не використовував цей додаток. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що, як вже було вказано, вказані посилання не підтверджені належними доказами; на спростування кредитної заборгованості відповідачем свого контррозрахунку не надано; навпаки позивач надав належні докази наявності заборгованості (Розрахунок та банківську виписку); також враховується й те, що відповідач не надав доказів того, що він звертався до компетентних органів з приводу підроблення та використання підроблених документів відносно вказаного кредитного договору. Також, слід залишити поза увагою посилання на неврахування судом того, що кредитний договір взагалі без номеру. При цьому апеляційний суд враховує те, що вказаний довід не містить в собі підстав для скасування рішення, адже безномерні договори у вигляді Анкети-заяви зовсім і не являються незаконними або чимось таким, що не відповідає вимогам законодавству. Також, підлягають відхиленню й посилання скаржника на те, що встановлення судом факту того, що Витяги з Тарифів та Умов і правил надання банківських послуг не є складовими кредитного договору свідчить про непідтвердження суми заборгованості за кредитом. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що сума заборгованості за кредитом доведена належними доказами, а саме банківською випискою по рахунку та Розрахунком заборгованості. Крім того, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на порушення процесуальних строків розгляду справи. При цьому апеляційний суд враховує те, що вказаний довід не впливає на правильність прийнятого рішення та не містить в собі підстав для його скасування. Висновки суду апеляційної інстанції Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 12 січня 2026 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська