Постанова 4824 № 756/14177/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи №756/14177/18 Апеляційне провадження №22-ц/824/1593/2023 Головуючий у суді І інстанції - Жук М.В. Доповідач у суді ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: суддя-доповідач Гуль В.В., судді Мельник Я.С., Матвієнко Ю.О., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 5 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МПС-Авто» про стягнення страхового відшкодування, відшкодування майнової та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «МПС-Авто» про стягнення страхового відшкодування, відшкодування майнової та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 21 червня 2018 року на перехресті проспекту Героїв Сталінграда та площі Сантьяго-де-Чилі з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Daewoo Matiz, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «МПС-Авто», сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій пошкоджено належний їй на праві власності транспортний засіб Mercedes-Benz S600, номерний знак НОМЕР_2 . Вказувала, що ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», з якою у винуватця дорожньо-транспортної пригоди укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, частково відшкодувало завдані їй збитки. За таких обставин, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: - стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 40 505,70 грн недоплаченої страхової виплати; - стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «МПС-Авто» 17 102,33 грн у відшкодування майнової шкоди; - стягнути з ОСОБА_2 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 37 104,23 грн страхового відшкодування, 352,40 грн у відшкодування судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 20 503,80 грн у відшкодування майнової шкоди, 5 000 грн - моральної шкоди, 352,40 грн - судового збору. У іншій частині позову відмовлено. У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старшинський В. А. звернувся до суду із заявою, в якій просив ухвалити у справі додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідачів понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 500 грн. Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 5 травня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Старшинського В. А. задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 7 500 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 500 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення змінити і задовольнити заяву у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не враховано тривалості розгляду справи, кількості призначених судових засідань, в яких брав участь представник. Зазначає, що недобросовісна поведінка ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» сприяла збільшенню витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, посилаючись на те, що додаткове рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, законним і таким, що ухвалене без порушення вимог законодавства. Вказує, що ним відповідно до вимог законодавства було заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат. Зазначає, що справа є малозначною, а витрати на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач, є неспівмірними з характером справи та значно завишеними. У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Старшинським В. А. витрати на правничу допомогу у розмірі 30 500 грн є завищеними. За таких обставин суд першої інстанції вважав необхідним зменшити розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача до 15 000 грн. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у травні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старшинський В. А. звернувся до суду із заявою, в якій просив ухвалити у справі додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідачів понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 500 грн. ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» подало клопотання, в якому просило відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності». Аналогічні висновки зроблені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 та додаткових постановах Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 757/36628/16-ц, від 26 липня 2022 року у справі № 910/1209/21, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20, на які є посилання в касаційній скарзі. У додатковій постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 910/4277/21 вказано, що «участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21)». У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 26/09/2018-01 від 26 вересня 2018 року, додаткову угоду № 1 до договору 26/09/2018-01 від 22 жовтня 2018 року, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 2 листопада 2018 року за договором № 26/09/2018-01 від 26 вересня 2018 року та додатковою угодою № 1 від 22 жовтня 2018 року, меморіальний ордер № @2PL839838 від 5 листопада 2018 року, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 5 квітня 2019 року за договором № 26/09/2018-01 від 26 вересня 2018 року та додатковою угодою № 1 від 22 жовтня 2018 року, меморіальний ордер № @2PL1102628 від 5 квітня 2019 року, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 23 грудня 2019 року за договором № 26/09/2018-01 від 26 вересня 2018 року та додатковою угодою № 1 від 22жовтня2018 року, меморіальний ордер № @2PL266617 від 24 грудня 2019 року, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 12 березня 2020 року за договором № 26/09/2018-01 від 26 вересня 2018 року та додатковою угодою № 1 від 22 жовтня 2018 року, меморіальний ордер № @2PL349704 від 10 листопада 2020 року, меморіальний ордер № @2PL349704 від 10 листопада 2020 року, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 9 листопада 2020 року за договором № 26/09/2018-01 від 26 вересня 2018 року та додатковою угодою № 1 від 22 жовтня 2018 року, меморіальний ордер № @2PL382491, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 21 квітня 2021 року за договором № 26/09/2018-01 від 26 вересня 2018 року та додатковою угодою № 1 від 22жовтня2018 року, меморіальний ордер № @2PL423666 від 22 квітня 2021 року. Суд першої інстанції врахував, що саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, що виключає ініціативу суду з приводу оцінки співмірності судових витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано зменшив суму витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, з урахуванням відповідного клопотання ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», вважаючи, що їх розмір є завищеним. З огляду на викладене колегією суддів відхиляються доводи заявника про те, що судом першої не враховано тривалості розгляду справи, кількості призначених судових засідань, в яких брав участь представник. Твердження позивача про те, що недобросовісна поведінка ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» сприяла збільшенню витрат на професійну правничу допомогу, також спростовуються апеляційним судом з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства. В ухвалі від 2 березня 2021 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. Кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України). За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України. Водночас судом першої інстанції не встановлено зловживання ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» своїми процесуальними правами (недобросовісної поведінки). За таких обставин вказані доводи заявника не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув заяву, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення про часткове задоволення заяви позивача. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 5 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник