Постанова 4813 № 501/4152/23

Номер провадження: 33/813/2272/23 Номер справи місцевого суду: 501/4152/23 Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю.О. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.12.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Козлової В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 27.10.2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 850 грн. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 27.09.2023 о 12:40, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Man TGX Ichwarzhueller IPA-3E», реєстраційний номер: НОМЕР_1 , за адресою: м. Чорноморськ, перехрестя вулиць Промислова та Перемоги, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Nissan», реєстраційний номер: НОМЕР_2 , який рухався по правому краю проїзної частини, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 27.10.2023 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.12). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 03.11.2023 року, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.16-21). У судове засідання до суду апеляційної інстанції, призначене на 05.12.2023 року ні правопорушник ОСОБА_1 , ні другий водій ОСОБА_2 не з`явились, хоча були належним чином повідомлені у строк, передбачений ст.277-2 КУпАП, у тому числі ОСОБА_2 через свого представника адвоката Гинку (а.с.30-33, 35, 37). Разом з тим, 04.12.2023 року правопорушник ОСОБА_1 надав до Одеського апеляційного суду клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з хворобою, однак будь-яких належних доказів суду не надав (а.с.42). У зв`язку з викладеними обставинами, в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за наявними матеріалами та апеляційною скаргою. Крім того, відповідно до змісту ч.2 ст.268 КУпАП, явка до суду апеляційної інстанції по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП є необов`язковою. Дослідивши апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП, передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності також має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляду справи користуватися юридичною допомогою, оскаржувати постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до п. 24 постанови пленуму Верховного Суду № 14 від 23.13.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. Відповідно до ч.1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії 4669662 від 27.09.2023 року, ОСОБА_1 було повідомлено що розгляд адміністративної справи відносно нього відбудеться 27.10.2023 року о 10 год. 00 хв. В Іллічівському міському судді, про що останній власноруч розписався у протоколі (а.с.1). Згідно постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 27.10.2023 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, розгляд вказаної справи 27.10.2023 року відбувся без його присутності (а.с.12). Однак, як вбачається з довідки, наявної в матеріалах справи, розгляд адміністративної справи помилково відбувся 27.10.2023 року не о 10 год. 00 хв., як мало бути, а 27.10.2023 року о 09 год. 00 хв. за відсутності правопорушника, та раніше призначеного часу, і по прибуттю правопорушника ОСОБА_1 , йому було повідомлено, що розгляд справи помилково відбувся раніше призначеного часу, за його відсутності. Також ОСОБА_1 були надані матеріали справи для ознайомлення, копія постанови, та роз`яснено право оскарження постанови до Одеського апеляційного суду (а.с.14). Отже, судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, справу було розглянуто без участі правопорушника ОСОБА_1 . Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції процедури розгляду адміністративного правопорушення, оскільки справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, раніше зазначеного часу, не повідомленої належним чином про час і місце судового засідання. Стосовно суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненому діянні підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії АДД №469662 від 27.09.2023 року (а.с.1), письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 (а.с.3), схемою місця ДТП (а.с.4). Так, пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п. 13.1. ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Диспозицією ст. 124 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає при порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху. Вирішуючи питання наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, слід враховувати, що диспозиція цієї статті сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу цього правопорушення, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР України, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, яка керувала т/з у момент ДТП. При цьому правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, є правопорушенням із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР України, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) наслідки, передбачені в ст. 124 КУпАП, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку. Таким чином, об`єктивна сторона даного складу правопорушення включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; наслідки (пошкодження т/з, вантажу, автомобільних доріг тощо); причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом наслідками. Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами; 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Обстановка вчинення правопорушення характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху. Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 124 КУпАП. Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР України можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР України) не здатні викликати наслідки, зазначені у ст. 124 КУпАП; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце. Під час розгляду справи суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині рішення порушення ПДР України, які мали місце під час конкретної ДТП, водночас він повинен чітко зазначати, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 124 КУпАП, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Тобто склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, утворює не будь-яке недотримання особою, яка керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями. Так, в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 взагалі не надає будь-яких пояснень або доказів на спростування відомостей, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, або у схемі ДТП, чи поясненнях ОСОБА_2 стосовно обставин правопорушення. Крім того, безпідставними є доводи ОСОБА_3 про те, що на схемі ДТП не має розташування світлофорів та дорожніх знаків, оскільки з наданої схеми ДТП відображено транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини, та сталих орієнтирів, ширина проїжджої частини, узбіччя, тротуари і т.д. Відповідно до п.10.4 ПДР України, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Згідно п.10.6 ПДР України, якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення, дозволяється відступити від вимог пункту 10.4 цих Правил, якщо це не суперечить вимогам заборонних чи наказових дорожніх знаків, дорожньої розмітки та не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід звернутися за допомогою до інших осіб. Разом з тим, із наданої схеми ДТП вбачається, що водій ОСОБА_1 , здійснюючи маневр повороту праворуч не транспортному засобі Man з причепом, габарити якого не дозволяють рухатись ближче до правого краю проїжджої частини, виїхав на ліву смугу руху, не впевнився, що його рух не створить перешкод іншим учасникам руху, та не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу щодо автомобіля Nissan, під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у правій смузі руху, на дозволяючий сигнал світлофору. Вказані обставини свідчать про те, що апелянтом не доведено будь-яких об`єктивних причин, через які він не міг виявити перешкоду, а саме авто Nissan, під керуванням ОСОБА_2 , що і знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП. Більше того, як вбачається з наданих доказів, ОСОБА_1 до спричинення ДТП мав об`єктивну можливість помітити, що праворуч в попутному напрямку рухається транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 . Виходячи з вищевикладеного, вказана схема ДТП є належним доказом у даній справі, яка належним чином відображає події, які мали місце 27.09.2023 року о 12 год. 40 хв. у м. Чорноморськ на перехресті вул. Перемоги та Промислової. Крім того слід вказати, що вказана схема ДТП не містить будь-яких заперечень чи зауважень від ОСОБА_1 щодо її оформлення. Позиція ОСОБА_1 яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності та обґрунтованості, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. Приймаючи до уваги характер та обставини скоєння інкримінованого правопорушення, ступінь вини особи правопорушника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_3 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., та стягнення суми судового збору у сумі 536,80 грн. на користь держави. У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не у повному обсязі спростовуються матеріалами справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 268, 277-2, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 27.10.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,скасувати. Прийняти постанову, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 850 грн., та стягнути з нього на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда