Постанова 4805 № 274/932/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/932/23 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М. Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу № 274/932/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гуменюка Олександра Володимировича на заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у м. Бердичеві, в с т а н о в и в : У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (далі Товариство, Позивач, ТОВ ФК «Ріальто») звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором № 210129-28488-4 від 29.01.2021 станом на 01.02.2023 у сумі 39970,00 грн, яка складається з: 7000,00 грн - заборгованості за кредитом; 3570,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 29.01.2021 по 28.02.2021; 29400,00 грн. - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом протягом періоду з 01.03.2021 по 28.06.2021, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн. Товариство позов мотивувало тим, що 29.01.2021 між ТОВ «фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 був укладений договір № 210129-28488-4, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 7000,00 грн, строком на 30 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Креді Агріколь Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Даний договір був укладений в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua або https://monetka.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 01.07.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» укладено Договір відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М-3, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № № 210129-28488-4 від 29.01.2021 перейшло до ТОВ ФК «Ріальто». Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому він станом на 01.02.2023 має заборгованості яка становить 39970,00 грн, і складається з: 7000,00 грн - заборгованості за кредитом; 3570,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 29.01.2021 по 28.02.2021; 29400,00 грн. - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом протягом періоду з 01.03.2021 по 28.06.2021. Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2023 року позов задоволено частково. Повністю задоволені позовні вимоги, а в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд їх зменшив до 4000 грн. У поданій апеляційній скарзі, представник відповідача адвокат Гуменюк О.В. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено воно було з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи. Грубе порушення місцевим судом основоположних засад та принципів здійснення правосуддя, є беззаперечною підставою для скасування рішення у даній справі повністю. Зазначає, що за п. 1.3 Договору строк користування кредитом встановлено 30 днів. Згідно Додатку № 1 до Кредитного договору (Графіку платежів), всього до сплати 10750 грн, в тому числі 3570 грн відсотків. Разом з тим, відповідно до позовних вимог заборгованість за відсотками становить 3750 грн, а також 29400 грн за відсотками нарахованими відповідно до п.3.3 Кредитного договору та ч.2 ст.625 ЦК України. Відповідно до п. 3.3 Договору у випадку порушення строків повернення Кредиту, встановлених п.1.3 Договору, Позичальник сплачує Товариству плату за неправомірне користування Кредитом за процентною ставкою - 3,5% від суми несвоєчасно поверненого кредиту за кожен день користування (річна процентна ставка становить 1277,50%) Кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3 цього Договору. Проте, вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення із відповідача процентів («згідно ст.625 ЦК України та п.3.3 договору»), необхідно виходити із того, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний 'розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. У п. 30 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 року у справі № 922/3578/18 викладено правовий висновок про те, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох »процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 у п.п. 95-128, виклала детальні правові висновки щодо нарахування процентів на підставі статті625 ЦК України та щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Пунктом же 3.3 кредитного договору передбачено «плату за користування кредитом» у вигляді процентної ставки - 3,5% за кожен день від суми отриманого кредиту, а не річних від простроченої суми, як передбачено ч. 2 ст.625 ЦК. Тому ці 3,5% від суми отриманого кредиту за кожен день прострочення не мають нічого спільного із правовою природою процентів, які можуть бути нараховані відповідно до статті 625 ЦК України і підхід до нарахування таких 3,5% від суми отриманого кредиту за кожен день носить явно несправедливих характер, як на це звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у п. 118 зазначеної вище постанови. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 03.11.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. У поданому відзиві, Товариство посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просить стягнути з відповідача на їх користь витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн за подання відзиву на апеляційну скаргу, а розгляд справи проводити у письмовому провадженні. Відповідно до ч. 3 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( ч.1 ст. 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Так, судом установлено, що 29.01.2021 між ТОВ «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 210129-28488-4, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 7000,00 грн, строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Креді Агріколь Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Даний договір був укладений в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua або https://monetka.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.19-23, 27,28). 01.07.2021 між ТОВ «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ріальто» укладено Договір відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М-3, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № № 210129-28488-4 від 29.01.2021перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Ріальто» (а.с.48-51). У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за Договором згідно позовних вимог станом на 01.02.2023 розмір заборгованості становить 39970,00 грн, яка складалася з: 7000,00 грн - заборгованості за кредитом; 3570,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 29.01.2021 по 28.02.2021; 29400,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом протягом періоду з 01.03.2021 по 28.06.2021 (а.с.24). Згідно п. 1.4 Договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація», які розміщені та сайті monetka.ua. Позичальником 29.01.2021 о 12:34:50 підписано кредитний договір одноразовим ідентифікатором 707598. В подальшому друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника та кредитні кошти перераховано на картку позичальника. Як видно із довідки №63594 від 20.01.2023, виданої ТОВ «Девелопмент Інновейшинс», смс-повідомлення від альфа-імені «MONETKA» з текстом «Для підтвердження згоди з умовами Договору введіть 707598» було відправлено на номер НОМЕР_2 за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 29.01.2021 о 13:18:59 год (а.с.25). Факт перерахування ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» грошових коштів в розмірі 7000,00 грн на картку відповідача на умовах фінансового кредиту за договором підтверджується чеком №367323721 (а.с.23). Користування кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку ( а.с.117). Згідно долученого до позову розрахунку станом на 01.02.2023 у відповідача існує заборгованість за цим кредитним договором у сумі 39970,00 грн, що складається з 7000,00 грн - заборгованості за кредитом; 3570,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 29.01.2021 по 28.02.2021; 29400,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом протягом періоду з 01.03.2021 по 28.06.2021включно (а.с.24). Таким чином, наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за кредитним договором, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання згідно укладеного договору, заборгованість за договором не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливості задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування та стягнення процентів 3,5% за кожен день користування кредитом є необґрунтованими. Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За приписами частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції правильно констатував, що за пунктом 3.3 кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3 Договору (з урахування пролонгації строку дії Договору), позичальник сплачує Товариству плату за неправомірне користування Кредитом за процентною ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого Кредиту за кожний день користування (річна ставка становить 1277,50%) Кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору. Сторони домовилися, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору, нараховується відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України. Отже, визначені вказаною умовою договору проценти не є процентами в розумінні ст. 1048 ЦК України за правомірне користування кредитом, а є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання боржником відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі, визначеному договором 3,5 % за кожен день прострочення. Такий висновок суду цілком узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 24.01.2019 року у справі №5017/1987/2012, від 05.04.2023 року (справа № 910/4518/16), за якою відповідно до частини 2 статті 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК. Наведеним спростовуються доводи апелянта щодо неправомірності нарахування процентів після визначеного кредитним договором строку кредитування. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Руденко К.В. крім іншого просив стягнути витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 3000,00 грн на підтвердження чого подав наступні документи: Договір №02/06/2022 від 02.06.2022, в п.п. 3.1 п. 3 якого вказано, що вартість складання відповіді на відзив, заперечення, додаткові пояснення тощо становить 3000,00 грн. Також додано довіреність на представництво інтересів позивача у суді апеляційної інстанції, Акт приймання-передачі від 09.11.2023 наданих послуг №177 до договору №02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02.06.2022 вказані документи долучені до відзиву на позовну заяву. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін». Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Встановлено, що адвокат Руденко К.В. у ході апеляційного розгляду подавав відзив на апеляційну. З урахуванням викладеного, враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, часом витраченим на їх виконання, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає до задоволення, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» 3000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гуменюка Олександра Володимировича залишити без задоволення, а заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2023 року без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Ріальто» 3000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді