Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/1073/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/1073/25 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б. Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М., розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 274/1073/25 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. у місті Бердичеві, в с т а н о в и в : У лютому 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» (далі ТОВ «КЛТ Кредит», Товариство, Позивач) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Позивача заборгованість за кредитним договором № 1991 від 19 грудня 2023 року станом на 03 лютого 2025 року, у загальному розмірі 35 126,25 грн, яка складається із: 2550,00 грн - заборгованість за кредитом; 32 576,25 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 19 грудня 2023 року по 18 грудня 2024 року, також просив вирішити питання судових витрат. Позов мотивувався тим, що 19 грудня 2023 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 1991, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2550,00 грн строком на 365 днів (до 18 грудня 2024 року) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних). Кредитний договір був підписаний шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua/. Кредитні кошти були надані відповідачці шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Таскомбанк». Відповідачка свої обов`язки за договором не виконала, у зв`язку з чим у неї станом на 03 лютого 2025 року виникла заборгованість у сумі 35 126,25 грн, яка складається із: 2550,00 грн - заборгованість за кредитом; 32 576,25 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 19 грудня 2023 року по 18 грудня 2024 року. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2025 року позов задоволено повністю та вирішено питання судових витрат. У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з неї 2550,00 грн - заборгованості за кредитом, у решті позову відмовити, а рішення в частині визначення витрат на правничу допомогу - залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що вона визнає лише основну суму кредиту (тіло кредиту) в розмірі 2550,00 грн, що фактично була отримана нею за договором. Водночас категорично заперечує проти стягнення процентів у розмірі 32576,25 грн. Вказує на порушення строків дії договору, наявність юридичної визначеності його умов, неналежне оформлення Додатку №1 та сумнівну правомірність розрахунку заборгованості. Звертає увагу, що із витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «КЛТ Кредит» вбачається, що жодна дія, пов`язана з ознайомленням Позичальника з Додатком №1 до моменту акцепту договору, не відбулася. Витяг чітко фіксує, що: оферта створена 19 грудня 2023 року о 09:04:22; акцепт відбувся через одноразовий ідентифікатор у той же момент - 09:04:33; друкована форма договору з`явилася лише після акцепту. Вважає, що на момент прийняття оферти Позичальник не був належним чином ознайомлений із Додатком №1, що є грубим порушенням. Зазначає, що нарахування процентів є неправомірним та визнає лише суму тіла кредиту - 2550 грн. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. У поданому відзиві, представник Товариства посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідачки без задоволення. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позов, місцевий суд мотивував своє рішення тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки наявність суми заборгованості підтверджена належними доказами. Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке. Судом встановлено, що 19 грудня 2023 року між сторонами укладено кредитний договір № 1991, згідно з п.1.1 якого Товариство зобов`язалося надати позичальникові грошові кошти в розмірі 2550,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (а.с.11-14). Процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою (п. 1.2 договору). Згідно з п.1.3 договору строк надання кредиту становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з додатком №1 до цього договору. Невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «КЛТ Кредит», які розміщені на сайті товариства (п. 1.5 договору). Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс Fondy або іншим способом (п. 1.7 договору). Згідно з п. 2.1.1 договору Товариство має право вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором. Позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит (п. 2.4.1 договору). Даний договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті товариства відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 6.1 договору). Кредитний договір підписаний 19 грудня 2023 року електронним підписом відповідачки одноразовим ідентифікатором та цього ж дня кредитні кошти у сумі 2550,00 грн перераховано на карту позичальника, що підтверджується витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи https://kltcredit.com.ua/. Одноразовий ідентифікатор НОМЕР_3 відправлено на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.25). ТОВ «КЛТ Кредит» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачці грошові кошти у розмірі 2550,00 грн шляхом перерахування на банківську картку. Згідно із повідомлення АТ «Таскомбанк» від 14 січня 2025 року у відповідачки в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (а.с.50). Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період 19 грудня 2023 року по 18 грудня 2024 року та який знаходиться в анкетних даних відповідачки: НОМЕР_2 . Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 по нарахованими та несплаченими процентами станом на 03 лютого 2025 року становить 35 126,25 грн, яка складається з: 2550,00 грн - заборгованість за кредитом; 32 576,25 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 19 грудня 2023 року по 18 грудня 2024 року (а.с.18-23). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Статтею 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис. Згідно із частиною 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Частиною 1 статті 3 Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно зі статтею 12 вказаного Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Відповідно до статті 11 Закону норми вказаного Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму. Судом встановлено, що відповідачка звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг та 19 грудня 2023 року підписала кредитний договір № 1991 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За правилами частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання та не здійснювала платежі для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Окрім цього, відповідачкою жодним чином не спростовано того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок та не надано доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Вказане також підтверджується випискою наданої АТ «Таскомбанк». Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк нараховані проценти за користування кредитом не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість по нарахованих та не сплачених процентах у розмірі 35 126,25 грн, яка складається з: 2550,00 грн - заборгованість за кредитом; 32 576,25 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 19 грудня 2023 року по 18 грудня 2024 року, а отже, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та стягнення коштів в межах заявлених позивачем сум є правильним. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін. За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді