Постанова 4805 № 274/7166/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/7166/25 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й. розглянувши у порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №274/7166/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою адвоката Гуменюка Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. встановив: У липні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») заборгованість за кредитним договором № 103821760 від 12.03.2021 року в сумі 32 732,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7600,00 грн, заборгованість за відсотками - 25 132,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. На обґрунтування позовних вимог вказував, що 12.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» як кредитором та ОСОБА_1 - позичальником, укладено договір про споживчий кредит №103821760 в електронному вигляді, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, а останній у свою чергу не виконав умови кредитного договору. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач одноразовим ідентифікатором підписав кредитний договір шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-Заява позичальника, в якій зазначені особисті дані відповідача. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника. На підставі договору про відступлення права вимоги №04Т від 08.07.2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103821760 від 12.03.2021 року. Станом на дату подання позову сума заборгованості відповідача становить 32 732,00 грн, яку просив стягнути позивач. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 103821760 від 12.03.2021 року у розмірі 32 732,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7600,00 грн, заборгованість за відсотками - 25 132,00 грн, а також2 422,40 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що як вбачається з договору, сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів з 28 липня 2021 року. Дата повернення кредиту: 11.04.2021, загальна вартість кредиту в частині відсотків становить 2 400,00 грн. Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише днів, починаючи з дня укладення договору. Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 15 днів. При цьому з урахуванням правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 05 квітня 2023 (№910/4518/16), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже розрахунок заборгованості свідчать про те, що визначений розмір ТОВ «Діджи Фінанс» до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування. При цьому матеріали справи не містять доказів, що строк кредитування відповідачки за договором про споживчий кредит №103821760 від 12.03.2021 рокубув пролонгований кредитодавцем відповідно до п.2.3.1.1 договору, як і доказів набуття права вимоги позивача саме до відповідача, відповідно до укладеного договору про відступлення права вимоги №04Т від 08.07.2021 року. Отже висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі грн є помилковим. Також звертає увагу, що розмір присуджених витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірними із складністю даної справи, наданим адвокатом обсягу послуг, затраченим часом на надання таких послуг, з урахуванням того, що справа розглянута в спрощеному провадженні без повідомлення сторін, і надані послуги також не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. При цьому звертає увагу, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались у відповідності до умов кредитного договору, оскільки відбулась автопролонгація договору на 60 днів відповідно до п.2.3.1.2 Договору через несвоєчасне повернення відповідачем кредиту. Також звертає увагу, що позивачем під час розгляду справи були надані належні докази укладення сторонами кредитного договору в електронному вигляді, перерахування грошових коштів за Кредитним договором на картковий рахунок позичальника, а також переходу права вимоги за кредитним договором від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс». Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)). Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 20.04.2026 року, є дата складення повного судового рішення 30.04.2026 року. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що 12 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит №103821760, який підписано електронним підписом позичальника та за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 8 000,00 грн, зі сплатою процентів в сумі 2 400,00 грн в розмірі 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строком кредитування 30 днів, до 11 квітня 2021 року, що також підтверджується анкетою-заявою на кредит № 103821760(а.с.10,22-27). Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Згідно п.2.2.3 проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 Договору, яка є не змінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника. Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Згідно з п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству. Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Відповідач ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення анкети-заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, згідно платіжного доручення №52938336 від 12.03.2021, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн (а.с.28). Отже, судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Так, згідно з індивідуальною частиною договору про споживчий кредит № 103821760 від 12.03.2021 року, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Мілоан» 12 березня 2021 року код для підтвердження згоди з умовами договору - R12071 (одноразовий ідентифікатор), який було відправлено 12.03.2021 о 9:51 год на номер телефону відповідача НОМЕР_1 (а.с.29). Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти в розмірі 8 000,00 грн, відповідно до умов п. 1.2 кредитного договору на його банківську картку, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. 08 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу №04Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.14-18). Так, згідно наявного у справі реєстру боржників до договору факторингу №04Т від 08.07.2021 року за рахувалась заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 732,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 600,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 25 132,00 грн (а.с.11). Станом на дату подачі позову сума заборгованості відповідача становить 32 732,00 грн, яка складається із заборгованість за тілом кредиту - 7 600,00 грн, заборгованості за відсотками - 25132,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 32 732,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов кредитного договору №103821760 від 12.03.2021 року, укладеного з ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 не повернув в добровільному порядку отримані кредитні кошти, а тому права ТОВ «Діджи Фінанс», як набувача права вимоги до відповідача на підставі Договору про відступлення прав вимог №04Т від 08 липня 2021 року, підлягають захисту шляхом стягнення з позичальника на користь кредитора суми заборгованості в розмірі 32 732,00 грн. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України). Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови. За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що відповідачем здійснено відповідний алгоритм дій, спрямованих на укладення Договору про споживчий кредит №103821760 від 12.03.2021 року. Отже, заповненням Анкети-заяви на кредит № 103821760 (дата створення 12 березня 2021 року) та підписанням Договору про споживчий кредит № 103821760 від 12.03.2021 року, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений. Також наданою АТ КБ «Приватбанк» інформацією, зокрема Випискою за договором №б/н за період 12.03.2021-15.03.2021 підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Ідентифікаційні дані власника картки: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , серія та номер паспорта НОМЕР_4 , мобільний телефон: НОМЕР_1 . 12.03.2021 на карту № НОМЕР_2 зараховано кошти в розмірі 8 000,00 грн. ID платежу 1588695030. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі Договору про відступлення прав вимог № 04Т від 08.07.2021 року, заборгованості за тілом кредиту в 8 000,00 грн. Крім того колегія суддів звертає увагу, що за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, як і договору про відступлення права вимоги. Зазначені договори недійсними не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 25 132,00 грн за період з 12.03.2021 по 17.06.2021 виходячи з наступного. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до анкети-заяви на кредит та договору передбачено, що розмір процентів за користування кредитом становить 2 400,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.10). При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів з 12 березня 2021 року. Дата повернення кредиту: 11.04.2021 (а.с.22). Однак п. 2.3 Договору про споживчий кредит № 103821760 від 12.03.2021 року передбачена пролонгація строку кредитування. Відповідно до п. 2.3.1.1. кредитного договору, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Згідно п. 2.3.1.2. кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Отже, за умовами договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки позамежами 30 денного строку кредитування, у разі пролонгації (продовження строку кредитування) договору за умови сплати позичальником комісії за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту, а також шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Так з наданого представником позивача розрахунку заборгованості, який був складений первісним кредитором ТОВ «Мілоан», вбачається, що 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 сплачено 400,00 грн тіла кредиту, 400 грн процентів за користування кредитом та 400 грн комісії за пролонгацію договору, також після завершення строку кредитування 11.04.2021 відповідач продовжував користуватися кредитними коштами (а.с.12). Вказане свідчать про вчинення позичальником дій щодо пролонгації Договорупро споживчий кредит № 103821760 від 12.03.2021 року, відповідно до пунктів 2.3.1.1., 2.3.1.2, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування відсотків за користування кредитним коштами за період з 21.03.2021 по 17.06.2021 в сумі 25 132,00 грн, оскільки після спливу 11 квітня 2021 року 30 днів погодженого строку кредиту, відбувалась неодноразова пролонгація строку кредитування. Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що ОСОБА_1 не дотримувався умов укладеного договору, після пролонгації строку дії договору наявну заборгованість не погасив, тим самим порушив умови договору у частині повернення суми позики та сплати процентів за користування нею, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит в сумі 32 732,00 грн. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу виходячи з наступного. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представник ТОВ «Діджи Фінанс» - адвокат Мінковська А.В. надала договір про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025, додаткову угоду №103821760 від 29.07.2025 до договору №42649746 від 05.05.2025 про надання правової допомоги, акт №103821760 від 29.07.2025 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом, детальний опис робіт (наданих послуг), необхідних для надання правничої (правової) допомоги, згідно якого вартість послуг, наданих позивачу, становить 5 000,00 грн (а.с.43 - 46). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу адвоката Гуменюка Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 грудня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді