Постанова Волинський апеляційний суд № 154/2150/20

Справа № 154/2150/20 Головуючий у 1 інстанції: Пустовойт Т. В. Провадження № 22-ц/802/969/23 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Осіпука В. В., секретар судового засідання Власюк О. С., з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про захист прав споживачів шляхом стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 серпня 2023 року, В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 24.01.2017 між ним та відповідачем було укладено договір комплексного добровільного страхування майна, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно умов якого відповідачем надано страховий захист на випадок страхових випадків, що стосувалися знищення чи пошкодження цього будинку, у тому числі через пожежу або підпал. Між сторонами договору була досягнута згода щодо дійсної вартості застрахованого майна та визначено договором страхову суму, яка становила 950 000 гривень відшкодування за «Основні конструкції» та 50 000 гривень відшкодування за «Внутрішнє оздоблення» у разі настання страхового випадку. Договором також було визначено застосування безумовної франшизи у розмірі 500 гривень. На виконання умов укладеного договору ним сплачено страховий платіж у розмірі 3 757 гривень. Відповідно до договору страхування сума відшкодування у разі настання страхового випадку у виді знищення майна мала становити 1 000 000 гривень за мінусом безумовної франшизи. 05.04.2017 відбувся страховий випадок, а саме пожежа, який надалі було кваліфіковано як підпал. Довідкою Іваничівського районного сектору Управління ДСНС у Волинській області стверджується про знищення застрахованого житлового будинку на 90 %, що, на його думку, свідчить про знищення застрахованого майна, а також, що відновленню об`єкт страхування не підлягає. Після настання страхового випадку він виконав усі передбачені договором страхування умови і оформив відповідні документи для отримання страхового відшкодування. Після приїзду відповідного експерта на місце події його завірили, що завдану пожежею шкоду йому буде відшкодовано у повному обсязі. Проте, 10.08.2017 відповідачем було виплачено лише 108 928,50 грн страхового відшкодування. Вважає, що відповідачем було прострочено виплату страхового відшкодування у належному розмірі на 1097 днів, а тому, зважаючи на положення укладеного між ними договору страхування та ст. 625 ЦК України, останній зобов`язаний додатково сплатити суми штрафних санкцій за прострочення основного зобов`язання. Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги (т.1 а.с.23-26), просив стягнути із ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 890 572 грн недоплаченого страхового відшкодування, 9 763 грн пені за умовами договору страхування, 80 371 грн 3% річних за прострочене зобов`язання та 177 401 грн інфляційних втрат. Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 серпня 2023 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав частково та пояснив, що суд не повинен був відмовляти у позові повністю, а стягнути страхове відшкодування у розмірі, визначеному висновком експертизи від 03.12.2020 № 20/007. Просив стягнути з відповідача 224 551 грн недоплаченого страхового відшкодування та 103 124,87 грн інфляційних втрат за період з 03.12.2020 по 22.11.2023. Представник відповідача апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення. Пояснила, що зміна позивачем вимог апеляційної скарги не може бути прийнята судом, оскільки заявлена з порушенням визначених для цього процесуальних строків. Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Судом встановлено, що 24.01.2017 між ОСОБА_1 і ПАТ СК «ПЗУ Україна» укладено договір комплексного добровільного страхування майна та відповідальності його власників перед третіми особами за програмою «Квартира. Будинок. Дача» № FHC.040986 /далі Договір страхування/ (а.с.7-14). Предметом цього договору страхування є основні конструкції та внутрішнє оздоблення лише житлового будинку АДРЕСА_1 . Страхова сума (ліміт, субліміт відповідальності Страховика) визначено за «Основні конструкції» - 950 000 грн, за «Внутрішнє оздоблення» - 50 000 грн. Також визначено франшизу у розмірі 500 гривень. Згідно п. 1.8. договору ліміт відповідальності, страхова сума це гранична сума, в межах якої здійснюється страхове відшкодування… У порушення вимог п. 9.1.6 договору позивач, звертаючись до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, не надав документи, які підтверджують розмір завданих збитків, у зв`язку із чим відповідач самостійно здійснював оцінку вартості матеріальних збитків, що стверджується відповідним звітом № 170406-02521 від 07.05.2017 (а.с.59-64). Вартість ремонтно-відновлювальних робіт без урахування фізичного зносу в поточних цінах та з урахуванням ПДВ складає 174 504 грн. Для виплати страхового відшкодування відрахування фізичного зносу і ПДВ є обов`язковими, у зв`язку із чим визначено до відшкодування суму 110 191 грн. Після вирахування 500 грн франшизи до виплати позивачу визначено 109 691 грн, які йому фактично виплачено. Вимога позивача про необхідність виплати страхового відшкодування саме у розмірі 950 000 грн відхиляється апеляційним судом, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а є власним розумінням та суб`єктивним тлумаченням норм закону самим позивачем. Посилання позивача на ту обставину, що суд не повинен був повністю відмовляти у позові, а стягнути недоплачене страхове відшкодування у розмірі, визначеному висновком експертизи від 03.12.2020 № 20/007, тобто стягнути з відповідача 224 551 грн недоплаченого страхового відшкодування відхиляються апеляційним судом, оскільки експерт у цьому висновку не урахував та не зазначив розмір ПДВ, який не має бути виплаченим. Крім того, у висновку експерт визначав розмір шкоди з урахуванням відновлення майна після повного знесення залишків будинку, не визначивши вартості залишків майна. Також у висновку зазначено про повне знищення лише покрівлі та про пошкодження усіх інших конструктивних елементів. Крім того, визначалася і вартість щодо літньої кухні, яка за договором страхування застрахованою не була. Висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи від 31.01.2023 визначено вартість житлового будинку на дату страхового випадку 158 933 грн (а.с.30-58). Оскільки зазначена вартість є меншою, ніж визначено у звіті страховика, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначену вартість не може бути взято до уваги задля уникнення погіршення становища позивача. Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши усі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді