Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 149/1657/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 149/1657/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 05 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., представників: позивача та відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича, поліцейського СРПП Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича про скасування постанови, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича, інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського СРПП Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича серії БАБ №756236 від 09.07.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.; - визнати дії інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича, поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області та ОСОБА_3 щодо тимчасового затримання 09.07.2022 транспортного засобу ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 протиправними. - зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області безоплатно повернути ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 . - стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, а також, дій працівників поліції щодо тимчасового затримання транспортного засобу ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки були відсутні належні докази на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 06.02.2022. Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25.07.2022 на підставі ст.29 КАС України передано адміністративну справу до Вінницького окружного адміністративного суду. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 провадження у справі закрито з мотивів того, що зазначений спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 - скасовано. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича серії БАБ №756236 від 09.07.2022, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року решту вимог позову задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 28 листопада 2023 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 , у поданому відзиві представник заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року залишити без змін. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 09.07.2022 року інспектором СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчуком А.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №135526, згідно якого ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Також, 09.07.2022 року інспектором СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчуком А.М. складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, з якого вбачається, що відповідно до ст.265-2 КУпАП, здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: вул.Ботанічна, 25, м.Вінниця, у зв`язку з ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.10.2022 закрито провадження у справі №149/1671/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. 11.07.2022 року позивач звернувся до начальника Хмільницького районного ВП ГУНП у Вінницькій області зі скаргою на неправомірні дії працівників поліції та повернення транспортного засобу, у якій просив ініціювати проведення службової перевірки законності дій працівників поліції щодо затримання автомобіля ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 ; за наслідками перевірки повідомити його письмово; незалежно від наслідків проведеної перевірки просив повернути йому транспортний засіб, у зв`язку із закінченням триденного строку затримання. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області безоплатно повернути ОСОБА_1 попередньо вилучений в нього транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 . Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Згідно з нормами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно із положення ч.1,2 ст.260 КАС України у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання встановлюється Кабінетом Міністрів України. Процедуру тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції (далі - поліцейські), зберігання таких транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, а також їх повернення регулює Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 (далі - Порядок №1102). Згідно із п.2 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 (Порядок №1102), тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою - п`ятою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Поліцейським забороняється брати участь у тимчасовому затриманні транспортних засобів у випадках, не передбачених законом. За наявності правових підстав, передбачених пунктом 2 цього Порядку, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом його блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку. Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться виключно за умов, що розміщення такого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху чи створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. За відсутності умов, зазначених в абзаці другому цього пункту, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом блокування за допомогою технічних пристроїв. Випадки, коли розміщення транспортного засобу вважається таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться винятково за наявності підстав, які встановлено Порядком №1102. Таким підставами є розміщення транспортного засобу так, що суттєво перешкоджає дорожньому руху чи створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Відповідно до частини 3 статті 265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів; 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився; тз) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома); 3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками; 4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту; 5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці; 6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; 7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху. Відповідно до абз.3 ст.265-2 КУпАП у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. Випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені частиною третьою статті 265-4 цього Кодексу. Так, матеріалів справи встановлено, що відповідачем не надано доказів наявності виняткових обставин, за наявності яких затримання транспортного засобу відбувається шляхом доставлення на спеціальний майданчик, а саме доказів того, що транспортний засіб було розміщено так, що суттєво перешкоджало дорожньому руху чи створювало загрозу безпеці руху, або на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Положеннями абз.2 п.2-1 Порядку №1102 передбачено, що за відсутності вищезазначених умов тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом блокування за допомогою технічних пристроїв. Враховуючи вищезазначені положення законодавства колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича щодо тимчасового затримання 09.07.2022 транспортного засобу ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 , шляхом доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку. Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведено наявність підстав для розміщення транспортного засобу позивача на спеціальний майданчик, провадження в справі відносно позивача за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, відповідно особа звільняється від сплати штрафу, а тому з позивача не може стягуватися плата за послуги із транспортування та/або зберігання транспортного засобу. Отже, з огляду на зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області безоплатно повернути ОСОБА_1 попередньо вилучений в нього транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 . Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує наступне. Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частинами 5-7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. В свою чергу, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Стягуючи витрати на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Так, на підтвердження понесених витрат представником позивача адвокатом Костюком С.М. надано: Договір про надання правничої допомоги від 14.07.2022 за №44/22, за п.4.1 якого визначено гонорар адвоката у розмірі 3000 грн.; квитанцію №44/22 від 14.07.2023 на суму 3000 грн.; розрахунок суми гонорару від 14.07.2022; акт приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2022; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.07.2022 Серії АВ № 1041037. Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленлю у постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Зважаючи на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доцільності стягнення понесених позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 05 грудня 2023 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.