Постанова 4856 № 560/14137/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/14137/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 06 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2023 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво", в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ «БРАВО», ЄДРПОУ 30579519 (м.Хмельницький, вул. Свободи, 1 А), застосованого в.о. начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області о 16 год. 30 хв. 03.08.2023 рішенням про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року вимоги заяви Головного управління ДПС у Хмельницькій області задоволено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її доводи та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі, справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 01.08.2023 №2109-П з 01.08.2023 прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Браво". За результатами виходу на податкову адресу товариства, встановлено факт відсутності посадових осіб платника податків та/або його представників, про що складено акт від 01.08.2023 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв`язку з відсутністю посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених представників) за місцеперебуванням підприємства. З метою проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Браво", 03.08.2023 на підставі наказів ГУ ДПС у Хмельницькій області від 01.08.2023 №2109-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БРАВО», від 03.08.2023 №2127-П «Про внесення змін до наказу від 01.08.2023 №2109-П» та направлень від 03.08.2023 №4065 та №4066 здійснено повторно вихід на податкову адресу ТОВ «БРАВО»: м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 1А (готельно-ресторанний комплекс «СВ»), з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки. За вказаною адресою знаходився директор товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" Вікарчук Віктор Євгенович, якому відповідно до ст.81.1 Податкового кодексу України було надано для ознайомлення копії наказів ГУ ДПС у Хмельницькій області від 01.08.2023 №2109-П, від 03.08.2023 №2127-П, а також направлення на перевірку від 03.08.2023 №4065 та №4066, виписані посадовим особам ГУ ДПС у Хмельницькій області. Директор товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" Вікарчук Віктор Євгенович після ознайомлення із наданими йому документами відмовився від отримання пред`явлених йому наказів ГУ ДПС у Хмельницькій області від 01.08.2023 №2109-П та від 03.08.2023 №2127-П і відмовився поставити свій підпис у направленнях на проведення перевірки від 03.08.2023 №4065 та №4066, про що складено акт № 347/22-01-07-01/30579519 від 03.08.2023. Також директором товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" Вікарчуком Віктором Євгеновичем об 11 год. 45 хв було відмовлено посадовим особам контролюючого органу в допуску до проведення перевірки із заявленням, що ГУ ДПС у Хмельницькій області як юридичної особи не встановлено правосуб`єктність, відсутні доручення, видані ГУ ДПС у Хмельницькій посадовим особам на проведення перевірки. Про зазначене складено акт від 03.08.2023 №346/22-01-07-01/30579519 про відмову в допуску до проведення перевірки. 03.08.2023 о 16 год. 30 хв на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 03.08.2023 в.о. начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області прийнято рішення №11644/5/22-01-07-01-08 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Браво», що перебуває (розміщається, зберігається) Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 1-А.

Мотивувальна частина. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України наділяє контролюючі органи правом проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Як передбачає пункт 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав. Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Відповідно до пункту 81.2 пункту 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього. Пункт 94.1 статті 94 ПК України передбачає, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Підпункт 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 ПК України визначає, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах, зокрема, у справі №520/3517/19 формував висновок наступного змісту: "Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом". Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника. Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів. Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків. Отже, арешт на майно платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Таким чином, законодавець передбачив застосування податковим органом адміністративного арешту майна як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням. Судом першої інстанції встановлено та в апеляційному суді не спростовано, що відповідач відмовив у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення. При цьому, на виконання вимог статті 81 ПК України, при проведенні перевірки контролюючий орган надав платнику податків копію наказу на проведення перевірки, а також пред`явив для ознайомлення службові посвідчення та направлення на перевірку. Отже, податковим органом було дотримано зазначені процедурні вимоги, однак попри це платник податків не допустив працівників контролюючого органу до перевірки, при цьому причини відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки відповідачем не булу обґрунтовано. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Доводи ж апеляційної скарги відповідача зводяться до не згоди з оформленням актів та направлень позивача з формальних підстав, що не спростовують порушення ними норм податкового кодексу. З огляду на викладене, доводи відповідача про протиправність підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" є необгрунтованими. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. З наведеного вбачається, що позивач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, з дотриманням вимог та норм чинного законодавства. Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права. Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.