Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/780/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 р. Справа № 440/780/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2023, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава,, повний текст складено 13.07.23 у справі №440/780/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, в якій просив суд: - визнати протиправними дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо роз`яснення визначення розмірів надбавки за особливості проходження служби та премії у довідках про грошове забезпечення військових пенсіонерів, що викладені у листі від 29.12.2021 № 248/10491 адресованому помічнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальнику фінансово економічного управління; - зобов`язати Департамент фінансів Міністерства оборони України відкликати лист від 29.12.2021 № 248/10491, адресований помічнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальнику фінансово економічного управління. В обґрунтування заявлених вимог посилався на порушення своїх прав діями Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо роз`яснення визначення розмірів надбавки за особливості проходження служби та премії у довідках про грошове забезпечення військових пенсіонерів, що викладені у листі від 29.12.2021 №248/10491, адресованому помічнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальнику фінансово - економічного управління, яким передбачено здійснювати визначення грошового забезпечення під час складання довідок про розмір грошового забезпечення, розмір яких визначено судом, - відповідно до судових рішень, які набули чинності, а додаткові види грошового забезпечення, розміри яких судом не установлені, відповідно до чинних нормативно - правових актів, у фіксованих розмірах, визначених цими актами, або в гарантовано мінімальних - для тих видів грошового забезпечення, фіксовані розміри яких не установлені. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі №440/780/23 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення його позову. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що судом під час ухвалення оспорюваного рішення допущено неповне засування обставин, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим воно має бути скасовано повністю. Посилається на те, що Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у травні 2023 року, керуючись роз`ясненням, що викладене у листі від 29.12.2021 №248/10491 адресованому помічнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальнику фінансово економічного управління, видав йому нові довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 із протиправним зазначенням у них надбавки за особливості проходження служби - 0% та премії 10%. Вважає, що у його позовній заяві цілком обґрунтовано зазначено, в чому саме полягало порушення його прав. Вказує, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач реалізував право на державне пенсійне забезпечення та отримує пенсію відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Згідно позовної заяви, у ході вирішення питання про оформлення нових довідок, позивач дізнався, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України надано роз`яснення у формі листа №248/10491 від 29.12.2021, яким передбачено здійснювати визначення грошового забезпечення під час складання довідок про розмір грошового забезпечення, розмір яких визначено судом, - відповідно до судових рішень, які набули чинності, а додаткові види грошового забезпечення, розміри яких судом не установлені, відповідно до чинних нормативно - правових актів, у фіксованих розмірах, визначених цими актами, або в гарантовано мінімальних - для тих видів грошового забезпечення, фіксовані розміри яких не установлені (0 відсотків ПО та ОВЗ і надбавки за вислугу років, премії - 10 відсотків посадового окладу) (а.с. 9). Позивач, вважаючи протиправними дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо роз`яснення про визначення розмірів надбавки за особливості проходження служби та премії у довідках про грошове забезпечення військових пенсіонерів, що викладені у листі від 29.12.2021 № 248/10491, адресованому помічнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальнику фінансово економічного управління, та наявність у зв`язку з цим правових підстав для задоволення вимог зобов`язального характеру, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позивачем вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої та другої статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб`єкта владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України). Нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов`язки у того суб`єкта, якому вони адресовані. Разом з тим, за змістом наведених норм Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах, а точніше вже порушене. Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Здійснюючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір по суті, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Колегія суддів зазначає, що згідно п.8 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 за №671 Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. З питань забезпечення організаційних заходів в апараті Міноборони Міністр видає директиви, а з питань реформування та розвитку Збройних Сил та Держспецтрансслужби, їх бойової і мобілізаційної готовності, готовності Держспецтрансслужби до виконання завдань за призначенням, оперативної та бойової підготовки, підготовки особового складу Держспецтрансслужби, здійснення організаційних заходів та інспектування - спільні з Головнокомандувачем Збройних Сил та Головою Адміністрації Держспецтрансслужби накази і директиви. Отже, з метою реалізації наданих повноважень Міністр оборони та очолюване ним міністерство видає накази та директиви. В контексті наведеного вище, колегія суддів, аналізуючи зміст листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/10491 від 29.12.2021, звертає увагу, що останній не є наказом чи директивою, і фактично не встановлює правил поведінки, а відтак не може вважатись ані нормативним, ані розпорядчим актом керівника, яким визначається сталий розмір надбавки чи премії. Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в п.52 постанови Верховного Суду від 26.07.2022 року у справі №826/6664/17 суд зазначив, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У згаданій вже вище постанові від 26.07.2022 року у справі №826/6664/17 у пунктах 53-54 Верховним Судом зроблено висновок, що під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорювання або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов. Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб. Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В контексті наведеного вище, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що задоволення заявлених у даній справі ОСОБА_1 вимог не призведе до ефективного поновлення його прав у сфері належного пенсійного забезпечення, оскільки в даному випадку належним способом захисту в такому випадку є оскарження дій чи бездіяльності обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу видачі довідки про розмір грошового забезпечення військового пенсіонера (позивача) станом на відповідну дату у відповідності до вимог чинного законодавства, а не у відповідності до роз`яснення, що викладене відповідачем у листі від 29.12.2021 № 248/10491. Отже, якщо позивач вважає порушеними свої права у сфері належного пенсійного забезпечення, зокрема зі сторони територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які полягають у ненаданні йому довідки про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії із зазначенням в ній всіх необхідних складових та у розмірах, які вважає за необхідне позивач, він не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом саме до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із відповідними вимогами, що в такому випадку буде належним способом захисту його прав та зможе призвести до ефективного їх відновлення на відміну від вимог, які заявлені у даній справі. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги про те, що в позовній заяві ОСОБА_1 цілком обґрунтовано зазначено в чому полягало порушення його прав, а захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими та підлягають відхиленню, оскільки вони суперечать наведеним вище висновкам суду. Стосовно посилання в апеляційній скарзі про те, що Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у травні 2023 року, керуючись роз`ясненням, що викладене у листі від 29.12.2021 № 248/10491, адресованому помічнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальнику фінансово економічного управління, видав йому нові довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 із протиправним зазначенням у них надбавки за особливості проходження служби - 0% та премії 10%, то колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права у зв`язку з цим у судовому порядку оскаржити дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо видачі таких довідок, у зв`язку з протиправним, як на думку позивача, зазначенням у них розмірів (відсотків) певних складових грошового забезпечення. Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що предметом позову є протиправність дій та зобов`язання вчинити дії саме Департаменту фінансів Міністерства оборони України, відтак в спірних правовідносинах саме останній є належним відповідачем. Крім того, позивач оскаржує дії саме Департаменту фінансів Міністерства оборони України, пов`язанні саме із його листом від 29.12.2021 №248/10491, які були вчиненні саме відповідачем у той період, коли питання що стосуються виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, відносилися до сфери відповідача. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі №440/780/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко