Постанова 4851 № 440/8290/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 р. Справа № 440/8290/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, повний текст складено 13.07.23 у справі №440/8290/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (за підписом його представника) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.12.2022 р., в тому числі після їх індексації; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням 80% втрати професійної працездатності, доплат, надбавок, допомог, підвищень, індексації та з 01 березня 2023 року з урахуванням коефіцієнта індексації (1,197) з урахуванням проведених виплат. - стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу в розмірі 6500, 00 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України. Зазначав, що в даному випадку дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.12.2022 р., в тому числі після їх індексації, є протиправними. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (за підписом його представника), в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року та ухвалити нове, яким визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.12.2022 р., в тому числі після їх індексації та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням 80% втрати професійної працездатності, доплат, надбавок, допомог, підвищень, індексації та з 01 березня 2023 року з урахуванням коефіцієнта індексації (1,197) з урахуванням проведених виплат. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500, 00 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Вийти за межі заявлених позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторони позивача у справі згідно ч.2 ст.9 КАС України. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що відсутні правові підстави не застосовувати до пенсії позивача обмеження максимальним розміром, оскільки позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 04.12.1992 (пенсія по інвалідності), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та довідкою МСЕК від 04.12.1992 року про становлення третьої групи інвалідності, перерахунками пенсії від 31.07.2023 року, до набрання чинності Законом України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Зазначає, що з висновком суду першої інстанції скаржник не може погодитись, з огляду на сталу судову практику та висновки Верховного суду з даного питання. Вказує, що приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він виконував свій конституційний обов`язок і набув право на конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Посилається, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Вважає цілком обґрунтованими позовні вимоги, а рішення суду першої інстанції протиправним. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість поданої позивачем скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в апеляційній скарзі скаржник просив здійснити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та повідомленням позивача та його представника про дату, час та місце проведення судового засідання. Оскільки дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності надання пояснень сторонами у зазначеній справі безпосередньо у суді апеляційної інстанції, а тому вказане вище клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.42-63). Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №10875-10546/П-02/8-1600/23 від 02 червня 2023 року (а.с.65) ОСОБА_1 на його звернення від 22 травня 2023 року щодо обчислення розміру пенсії повідомлено, що він отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 13 грудня 2007 року. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2021 року №1307 та на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2014 року у справі №554/11449/14-а та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року пенсію перераховано з 01 грудня 2022 року, виходячи із заробітної плати за роботу в зоні відчуження за вересень 1986 року, згідно з довідкою про заробітну плату від 18 червня 2014 року №509 (коефіцієнт заробітної плати 10,77654). Заробітна плата для обчислення пенсії склала 66667,12 грн. Розмір пенсії з урахуванням 80 % втрати професійної працездатності становив з 01 грудня 2022 року - 54600,50 грн., з обмеженням пенсії - 20930,00 грн. З урахуванням коефіцієнта індексації з 01 березня 2023 року (1,197), заробітна плата для обчислення пенсії становить 79800,60 грн., розмір пенсії з 01 березня 2023 року - 56100,50 грн, з обмеженням - 20930,00 грн. Статтею 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи вищезазначене, підстав для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром немає. Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження максимальним розміром його пенсійних виплат з 01.12.2022 р., в тому числі після їх індексації, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, що вказує на безпідставність заявлених позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі по тексту - Закон №796-XII) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI частину третю статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені зміни, дійсно, було визнано такими, що не відповідають Конституції України. При цьому, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. У подальшому обмеження максимальним розміром пенсії були введені Законом України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (набрав чинності 01 жовтня 2011 року). Згідно з частиною першою статті 2 вказаного Закону максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Додатково Законом України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" положення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були викладені в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність". У пункті 2 розділу ІІ зазначеного Закону визначений перелік виключень, за яких обмеження щодо виплати пенсії не застосовується. Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Відтак, обмеження максимальним розміром пенсії, що встановлені частиною першою статті 2 Закону № 3668-VI, не поширюються на осіб, у яких станом на 01 жовтня 2011 року (дата набрання чинності Законом №3668-VI) розмір пенсії перевищував законодавчо встановлений (на той момент) максимальний розмір (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). У тому ж випадку, коли перевищення стало результатом перерахунку пенсії в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то положення вказаної норми, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, слід застосовувати. Колегія суддів звертає увагу, що особливості застосування пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" були предметом дослідження Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №580/234/19. Так, в постанові від 24.06.020 року Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказаній справі сформульовано правову позицію, відповідно до якої "норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI). Норми статті 2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку". Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною в постановах від 22.12.2022 року у справі №440/608/19, від 26.12.2022 року у справі №280/5502/19, від 22.12.2022 року у справі №440/4371/18, від 21.05.2021 року у справі №347/2083/16. Згідно вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як встановлено з матеріалів справи, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до набрання чинності Законом України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Колегія суддів з огляду на наведені вище висновки, звертає увагу, що за змістом пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" розмір пенсії позивача не міг бути обмеженим, якщо на момент набрання чинності вказаним Законом нарахована йому сума перевищувала десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак, пенсія позивача також не підлягала перерахунку до того моменту, коли сума, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність, не перевищить розмір раніше нарахованої йому пенсії. Після настання такого моменту позивач набуває право на перерахунок пенсії, однак її розмір підлягає відповідному обмеженню. Як встановлено з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №10875-10546/П-02/8-1600/23 від 02.06.2023 року обмеження максимальним розміром пенсії було застосовано до ОСОБА_1 після проведення перерахунку з 01.12.2022 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2021 року №1307 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 року і від 26.09.2012 року №886". Тобто, внаслідок перерахунку пенсії позивача, її розмір перевищив максимальний. Оскільки позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.12.2022 року, колегія суддів вважає, що правові підстави не застосовувати до пенсії позивача обмеження максимальним розміром, що встановлені ч.3 ст.67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.2 Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" у пенсійного органу були відсутні, оскільки зазначені норми права не були визнані у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), є чинними і обов`язковими до виконання. Відтак, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності обмеження пенсійним органом максимальним розміром пенсії позивача. З урахуванням наведеного вище, відповідні доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в скарзі, про те, що позивач має право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром, є необґрунтованими та суперечать наведеним вище висновкам. Стосовно посилання в апеляційній скарзі на незгоду з висновком суду першої інстанції, мотивуючи це сталою судовою практикою та висновками Верховного суду з даного питання, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки по - перше скаржник не конкретизує, які саме рішення суду касаційної інстанції підтверджують його доводи та обґрунтування, а по - друге суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення у даній справі враховує наведені вже вище правові позиції Верховного Суду, які були прийняті в подібних правовідносинах з даною справою. Посилання в апеляційній скарзі про те, що приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач виконував свій конституційний обов`язок і набув право на конституційні гарантії, щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України не впливають на вирішення даної справи та на висновки суду. Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції необґрунтованості та безпідставності заявлених позивачем вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність своїх дій, які є предметом оскарження у даній справі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. З огляду на наведене вище, відсутні правові підстави, в розумінні ст.139 КАС України, для стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області). Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі №440/8290/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський