Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/2140/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8512/23 Справа № 205/2140/23 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2023 року у цивільній справі за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 та дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію, - В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 27 квітня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконкому Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької області Рогозною А.М. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0672, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 36366812). Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1635-СГ від 18 березня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі пасовищ площею 2,000 га (кадастровий номер 1423986600:03:000:0672) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом № 1635-СГ від 18 березня 2020 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, площею 1,6061 га, кадастровий номер 1421583200:04:000:1217, розташовану на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів. Тобто, зміст наказу № 1635-СГ від 18 березня 2020 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0672. Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-106/2-23 від 20 січня 2023 року ОСОБА_1 зверталася до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5955-СГ від 01 листопада 2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області. У подальшому Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймалося ніяких наказів відносно ОСОБА_1 про затвердження проектної документації із надання у власність земельної ділянки, а наказ № 1635-СГ від 18 березня 2020 року було прийнято відносно іншої особи. Державою ніколи не ухвалювалося рішення про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0672, вона вибула з державної власності поза волею власника. Спірна земельна ділянка була передана її власником в оренду відповідачеві ДП «Ілліч-Агро» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» строком на 10 років на підставі договору оренди землі № 112 від 03 червня 2020 року, який було укладено між відповідачами ОСОБА_1 і ДП «Ілліч-Агро» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (номер запису про інше речове право 37725085). Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1423986600:03:000:0672 вибула з власності держави поза її волею, вона може бути витребувана від добросовісного набувача. За наявності орендних відносин між відповідачами скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0672 без судового рішення про припинення права оренди земельної ділянки неможливе. Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім переліку встановлених земель. З 27 травня 2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 1423986600:03:000:0672 є Мангушська територіальна громада. У прокурора наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, оскільки Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області, як представник власника (територіальної громади), мала б здійснити захист прав на земельні ділянки; нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Просив витребувати у ОСОБА_1 і ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь власника земельної ділянки Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1423986600:03:000:0672, що розташована на території територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1423986600:03:000:0672, припинивши право оренди на цю земельну ділянку, судові витрати по справі стягнути з відповідачів пропорційно задоволенню позовних вимог. Рішенням Ленінськогорайонного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2023 року у задоволені позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі перший заступник керівника Донецької обласної прокуратури просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що прокуратурою належними та допустимими доказами доведено факт ненадання ОСОБА_1 земельної ділянки, зокрема листами Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 19.12.2022 року та 20.01.2023 року, паперовою копією електронного документу з системи «ДОК ПРОФ» у вигляді наказу від 18.03.2020 року №1635-СГ. Також звертає увагу, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не надавало дозволу на розроблення проекту землеустрою та не затверджувало його, а отже не могло існувати наказу про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , яка не спростувала вказані факти. Крім того зазначає, що твердження суду першої інстанції щодо ненадання позивачем матеріалів реєстраційної справи за наказом щодо ОСОБА_1 .І не відповідає дійсності, оскільки її електронний варіант у роздрукованому вигляді надано суду, а паперовий варіант залишився на тимчасово окупованій території. Крім того за законом її витребування відбувається за рішенням суду. Наголошує, що вирок суду є одним із можливих доказів підробки документів, але не єдиним та виключним. Також вважає, що документи щодо державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не мають значення для вирішення цього спору, оскільки не стосуються набуття права власності на земельну ділянку, а лише визначають існування такої земельної ділянки як суб`єкта цивільних прав. Від Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначали, що твердження прокуратури про незаконність отримання ОСОБА_1 земельної ділянки та розпорядження нею шляхом передачі в оренду не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки копії наказів від 18.03.2020 року засвідчені не з оригіналу, а з копії через втрату документів на окупованій території. Крім того Держгеокадастр у своїх відповідях зазначав, що доступ до архіву у них відсутній, а тому вони не мають змоги надати вичерпну інформацію щодо спірної ділянки. Із наданих документів не можливо встановити який із наказів від 18.03.2020 року є підробленим та спростовується діями самого Держгеокадастру з огляду на наступне. До 20.02.2020 ГУ Держгеокадастру у Донецькій області погодило документацію з землеустрою щодо спірної земельної ділянки. 20 лютого 2020 року державний кадастровий реєстратор зареєстрував Земельну ділянку в ДЗК, тобто з цього моменту земельна ділянка вперше з`явилась як об`єкт цивільних прав. 18 березня 2020 Держгеокадастр затвердив документацію з землеустрою та надав земельну ділянку ОСОБА_1 у власність. Видання такого наказу і оспорюється прокурором, але оригінал будь-якого наказу від 18.03.2020 року в архіві державного органу відсутній. Крім того в період з 17.11.2020 року по 27.10.2021 року в порушення п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» під час інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в Донецькій області жоден співробітник цього державного органу не виявив, що ОСОБА_1 видано тільки дозвіл на розроблення документації із землеустрою та не затверджено до 15.12.2020 року документацію із землеустрою, не відніс земельну ділянку до земель державної власності та не виставив її на земельні торги через відмову позивача від цієї земельної ділянки, не подав жодних скарг/заяв до правоохоронних органів щодо незаконної приватизації, не скасував реєстрацію земельної ділянки в ДЗК. Таким чином ГУ Держгеокадастру у Донецькій області допустило суперечливі дії, що спричинили зазіхання на законні права відповідачів на володіння та розпорядження спірною ділянкою. Відсутність заперечень з боку відповідача зумовлена воєнним станом та її перебуванням на непідконтрольній території, а не визнанням позову. Крім того звертав увагу що факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а тому саме позивач повинен був довести незаконність акту від 18.03.2020 року. Також вважає неможливим надання нових доказів разом із апеляційною скаргою та застосування висновків Верховного Суду на які посилався апелянт. В судове засідання з`явилися представник прокуратури та представник Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас»-адвокат Сіріньок О.М.. Інші особи про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку судових повісток на електронну пошту сторін та у вигляді СМС, а також довідку про отримання повісток в Електронному Суді (т.2 а.с. 71-78) Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 1635-СГ від 18 березня 2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки кадастровий номер 1423986600:03:000:0672, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області (т.1 а.с. 19-20). Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької обл. Рогозною А.М. від 29 квітня 2020 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1423986600:03:000:0672, площею 2,0000 га було зареєстровано за ОСОБА_1 (т.1 а.с. 15-16). Згідно з відомостями ГУ Держгеокадастру у Донецькій області відповідно наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 1635-СГ від 18 березня 2020 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, площею 1,6061 га, кадастровий номер 1421583200:04:000:1217, розташовану на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів (т.1 а.с. 18). 03 червня 2020 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 112, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1423986600:03:000:0672 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років (т.1 а.с. 21-26). Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Дейнегою І.М. від 12 серпня 2020 року право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі від 03 червня 2020 року, зареєстровано за ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (номер запису про інше речове право 37725085) (т.1 а.с. 16). Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 20 січня 2023 року (а.с. 41-44) відповідач ОСОБА_1 02 жовтня 2019 року звернулася із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 5955-СГ від 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с. 48). ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с. 109-110). ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 13 квітня 2022 року звернулося із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та ін. розпорядча документація, відомості про що були внесені до ЄРДР . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із презумпції правомірності набуття права власності та із того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 було надано земельну ділянку. Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, права власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 стаття 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Частиною 4 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 ЗК України). Зі змісту ст.116 ЗК України вбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов`язкової передумови для подальшого отримання прав власності на земельну ділянку. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом. Правовою підставою для державної реєстрації державним реєстратором виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької області права власності на земельну ділянку з кадастровим № 1423986600:03:000:0672 площею 2,0000 га за ОСОБА_1 був наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 18 березня 2020 року № 1635-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення». Звертаючись до суду із позовом прокурор наголошував на тому, що державними органами не приймалося рішення щодо передачі земельної ділянки з кадастровим № 1423986600:03:000:0672 у власність ОСОБА_1 , а наказ під № 1635-СГ від 18.03.2020 року стосується вирішення питання про передачу ОСОБА_2 у власність іншої земельної ділянки. Як зазначалось вище матеріали справи містять дві копії наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 18 березня 2020 року, зареєстровані під одним номером -№1635-СГ від 18.03.2020 року та мають різний зміст. В одному тексті наказу вирішено питання про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області , в іншому тексті наказу за цим же номером вирішено питання про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з іншим кадастровим номером на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області. Суд апеляційної інстанції, погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення та площу, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки. З наданих копій зазначеного наказу вбачається, що обидва вони видані Головним управління Держгеокадастру у Донецькій області в м.Краматорську за підписом в.о.начальника Тетяни Підгорної та внесені до електронної системи, що підтверджується штрих кодами на зазначених документах. Номер документа та його дата прийняття на печатному тексті в обох текстах дописані ручкою. На час видання наказу про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (18.03.2020 року) уповноваженим органом розпоряджатись нею виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин), а з 27.05.2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка. Таким чином встановлено, що від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами. Доказів того, що один із них є підробним чи визнаний недійсним не надано. Земельний кодекс встановив, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Присвоєння кадастрового номера це обов`язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельну ділянку. В наказі про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000га зазначено кадастровий номер. Тобто земельна ділянка була сформована і була об`єктом цивільних прав, зареєстрована в Державному реєстрі на праві власності за ОСОБА_1 .. І ніщо не вказує на те, що зазначена земельна ділянка виділялася ще комусь. Таким чином лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про те, що ним не приймалося рішення щодо надання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не свідчить про те, що саме зазначений наказ є підробним чи недійсним. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із презумпції правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття, що відповідає положенням ст. 328 ЗК Кодексу та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18. Доводи про те, що у 2019 році ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не спростовує можливості надання державою у подальшому останній у 2020 році земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Посилання на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0672 за ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами. Крім того, як зазначалось у відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 07.06.2023 року (т.1 а.с. 179-180) надання оригіналів документів (наказів), розпорядником яких є управління можливо за наявності ухвали слідчого судді, а їх оригінали перебувають у м. Краматорську. При цьому зауважували, в Головному управління використовується електронний документообіг документів і всі документи у стому числі і накази щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, містяться в електронній системі документообігу ДОК ПРОФ3. А тому твердження позивача з приводу того, що оригінали документів втрачені і їх неможливо надати спростовуються матеріалами справи. Також слід звернути увагу, що копії наказів №1635-СГ щодо видачі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виготовлені із цієї системи та містять штрих код із датою реєстрації та присвоєним номером. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим № 1423986600:03:000:0672, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що місцевий суд з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовної заяви щодо витребування набутої ОСОБА_1 земельної ділянки. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має. Керуючись ст. ст. 368, 375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 грудня 2023 року. Судді: