Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/14066/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14066/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати Рішення XIV сесії VIII скликання Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області №494.5/60 від 10.09.2021, як невідповідне ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 19 Конституції України; - зобов`язати Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Стоянка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, яка зазначена місцем розташування на графічних матеріалах доданих до заяви ОСОБА_1 від 02.08.2021, у порядку і спосіб, передбачені ст.118 Земельного кодексу України. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що відповідно до наданої 17.10.2021 року електронної відповіді Державної фіскальної служби України (отримана у Електронному кабінеті платника) дохід позивача за період з 01.01.2020 року по 3 квартал 2021 року відсутній взагалі, що свідчить про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору. Відтак позивач вважає, що суд першої інстанції фактично довільно та без додержання гарантій позивача не забезпечив йому доступ до суду, ефективний судовий захист та справедливий судовий захист позивача, скориставшись своїм правом повернути позовну заяву позивачу без належного законодавчого обгрунтування своїх прав (прав суду першої інстанції). Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. В позовній заяві позивач, крім іншого, просив суд звільнити його від сплати судового збору та просив врахувати, що просимо врахувати, що відповідно до наданої 17.10.2021 року електронної відповіді Державної фіскальної служби України (отримана у Електронному кабінеті платника) дохід Позивача за період з 01.01.2020 року по 3 квартал 2021 року відсутній взагалі. Так, позивач просив дослідити електронну відповідь Державної фіскальної служби України від 17.10.2021 року, яка підтверджує, що дохід Позивача складає всього 0,00 грн. за період з 01.01.2020 по 3 квартал 2021 року, надати оцінку цьому для можливості звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочити сплату на підставах, визначених п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір». Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху та визначено протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху необхідність усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн або належні докази та підстави щодо звільнення від сплати судового збору. При цьому, суд вказав, що повідомлені обставини неналежного матеріального стану позивача та надані докази не можуть бути безумовною підставою для звільнення позивача від сплати судового збору з огляду на те, що факт того, що позивач не працює і не отримує стипендії та інших соціальних виплат, не є підставою для звільнення від сплати судового збору чи зменшення розміру судового збору. 15 листопада 2021 року позивач подав заяву на виконання вимог ухвали суду, до якої долучив відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 17.10.2021 за період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року, згідно з якими у вказаний період в позивача був відсутній дохід. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав таких доказів, які підтверджують те, що він звільнений від сплати судового збору, а повторно надав до суду Відомості з Державного реєстру фізичних осіб від 17.10.2021 виданих Державною податковою службою України. Суд вважав, що подання позивачем необґрунтованої та непідтвердженої відповідними доказами заяви про усунення недоліків позовної заяви, свідчить про необґрунтоване використання позивачем наданих йому процесуальних прав. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне. Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Такі вимоги визначені статтею 160 КАС України. Так, згідно приписів цієї норми, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. За правилами, встановленими частиною третьою статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно із статтею 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України). Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовною заявою, позивач, крім іншого, просив суд звільнити його від сплати судового збору та просив врахувати, що просимо врахувати, що відповідно до наданої 17.10.2021 року електронної відповіді Державної фіскальної служби України (отримана у Електронному кабінеті платника) дохід Позивача за період з 01.01.2020 року по 3 квартал 2021 року відсутній взагалі. Так, позивач просив дослідити електронну відповідь Державної фіскальної служби України від 17.10.2021 року, яка підтверджує, що дохід Позивача складає всього 0,00 грн. за період з 01.01.2020 по 3 квартал 2021 року, надати оцінку цьому для можливості звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочити сплату на підставах, визначених п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір». Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху та визначено протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху необхідність усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн або належні докази та підстави щодо звільнення від сплати судового збору. При цьому, суд вказав, що повідомлені обставини неналежного матеріального стану позивача та надані докази не можуть бути безумовною підставою для звільнення позивача від сплати судового збору з огляду на те, що факт того, що позивач не працює і не отримує стипендії та інших соціальних виплат, не є підставою для звільнення від сплати судового збору чи зменшення розміру судового збору. В подальшому, оскаржуваною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року із зазначених підстав позовну заяву було повернуто. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. За правилами статті 132 КАС, судовий збір належить до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір» (стаття 2 цього Закону). Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України «Про судовий збір». При цьому процесуальна норма частини 2 статті 132 КАС є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України «Про судовий збір». Об`єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 зазначеного Закону. Такими об`єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється. Позивач вказував, що є студентом, який навчається на денному (очному) відділені у КНУТД у м. Києві та наполягає на тому, що немає доходів і має бути звільненим від сплати судового збору. При цьому, позивач до суду першої інстанції надавав відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 17.10.2021 за період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року, згідно з якими у вказаний період в позивача був відсутній дохід (а.с. 41). Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною. Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті): 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як вже було зазначено вище, позивач як до позовної заяви, так і до заяви на усунення недоліків на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» додавав відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 17.10.2021 за період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року, згідно з якими у вказаний період в позивача був відсутній дохід. Таким чином, позивачем було повністю підтверджено відповідність положенням пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки з позовом позивач звернувся у 2021 році, додавши підтвердження тощо, що в попередньому календарному році (2020) в нього був взагалі відсутній дохід, що очевидно свідчить про те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік . З огляду на відсутність у позивача взагалі будь-яких доходів та наявність підстав для звільнення від сплати судового збору згідно з пунктом першим частини першої, частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів дійшла висновку про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Враховуючи, що наявні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду. Керуючись ст. 243, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна