Постанова Київський апеляційний суд № 372/1176/22

Єдиний унікальний номер справи 372/1176/22 Провадження №22-ц/824/2405/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 грудня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника в розмірі 188 000 гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 гривень 00 копійок. Позивач зазначив, що відповідач в добровільному порядку відмовився сплачувати вказане страхове відшкодування, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом. Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року відмовлено у задоволені позову. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав: В ході розгляду справи судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, близько 06 годин 50 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в м. Київ по проспекту Перемоги зі сторони села Чайки в напрямку станції метро Житомирська, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм загинула на місці події. За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України, 23 січня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №:12021100000000038. Як було встановлено висновком судово-медичної експертизи №:011-407-2021 від 04 лютого 2021 року, проведеної в рамках вказаного кримінального провадження: «… Враховуючи, що всі вищевказані ушкодження виникли майже одночасно та об`єднані одним механізмом травм (автомобільна травма), оцінювати їх по ступені тяжкості окремо в даному випадку не має сенсу. Ушкодження спричинені ОСОБА_3 мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, крововтрати та шоку) та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті постраждалого». Постановою старшого слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №:12021100000000038 від 23 січня 2021 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вищевказані обставини підтверджуються постановою про закриття кримінально провадження №:12021100000000038 від 29 квітня 2021 року та свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 . Серія НОМЕР_2 . В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, батьку потерпілої: ОСОБА_1 , було завдано шкоди, у зв`язку з чим у нього виникло право на її відшкодування. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Відповідача відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №:АР 1223996. 26 листопада 2021 року, Відповідачем було здійснено виплату на користь Позивача страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника, однак під час розгляду справи суду не було подано належних і допустимих порушення права позивача, а отже залишились не доведеними посилання позову не те, що саме позивачу належить право такого виду відшкодування. Усі доводи апелянта фактично були представлені ним і в суді першої інстанції, були оцінені при вирішенні справи по суті судом, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Зважаючи на наведене, у апеляційного суду відсутній обов`язок повторного зазначення тих висновків, які суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, і з якими в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не представив до суду достатніх та належних доказів щодо наявності у нього підстав для отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, з чим погоджується і апеляційний суд. Відповідно до ст.. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Таким чином самого лише факту родинних відносин з померлою особою та досягнення позивачем пенсійного віку не достатньо для отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника. У випадку заявлення особами, які перебували на утриманні потерпілого, котрий загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у межах кримінального провадження цивільного позову до страхової компанії про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й обставини, за яких особа перебувала на утриманні померлого та потребувала матеріальної допомоги. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобі до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 756/8644/19.від 09 липня 2020 року. Згідно постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. Зважаючи на викладене, однією із основних підстав для задоволення даних вимог є належне доведення факту перебування батька померлої в стані, потреби матеріального утримання донькою. В той же час даний обов`язок дотримано не було, у зв`язку з чим суд і прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову. Суд першої інстанції ретельно дослідив представлені з цього приводу докази та прийшов до висновку про недоведеність позиції позивача, детально аргументувавши це у своєму рішенні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.О. Журба Судді: Т.О. Писана К.П. Приходько