Постанова 4824 № 372/4/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 372/4/22 Головуючий у суді першої інстанції: Потабенко Л.В. Номер провадження: 22-ц/824/1696/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В: У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в Обухівський районний суд Київської області із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач), як батька дитини - доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь аліменти, на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 10 жовтня 2021 року до повноліття дитини. Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що дитина проживає разом з нею і вона самостійно не може забезпечити дитину, оскільки батько дитини - ОСОБА_1 в добровільному порядку участі в утриманні дитини не приймає, тому вважає, що відповідач може надати належний мінімальний розмір аліментів на дитину. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2022 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи з 10 січня 2022 року. Не погоджуючись з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзіОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність рішення нормам матеріального, процесуального права та обставинам справи. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що на момент подачі позову, дитина проживала як у позивача так і у відповідача за визначеним графіком, а позивач не надала доказів самостійного утримання доньки. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи є поданим ним заява від 25 травня 2022 року про перенесення розгляду справи, проте судове рішення і протокол судового засідання від 26 травня 2022 року вказують на те, що подана ним заява судом не вирішувалась. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та сторонам у справі встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 доводи апелянта заперечує, рішення суду вважає законним і обгрунтованим, вказує, що акт про проживання дитини з відповідачем був отриманий для пред`явлення ним позову про визначення місця проживання дитини. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та залишення судового рішення без змін із наступних підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач, як батько дитини, в добровільному прядку не надає матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини, а вона цього потребує, тому, враховуючи позицію сторін у справі, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, матеріальне становище сторін, вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення повноліття. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Згідно з ч. 3 ст. 181СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстровано 20 червня 2009 року Виконкомом Української міської ради Обухівського району Київської області, актовий запис № 41 (а.с.4). У сторін від шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_2 (а.с.6). Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 вересня 2018 року, шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 розірвано. Вбачається, що донька ОСОБА_2 , зареєстрована разом із мамою - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7), а відповідач є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14). Суд також встановив, що відповідач, як батько неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , в добровільному порядку участі в її утриманні не приймає, дитина проживає із мамою. Встановивши вказані обставини, врахувавши, що неповнолітня донька ОСОБА_2 проживає із позивачем, яка несе основні витрати по її утриманню, відповідач належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо його ухилення від утримання дитини не надав, суд на передбачених законом підставах, з дотриманням вимог ст.ст. 141, 180, 181, 182 СК України ухвалив судове рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи з 10 січня 2022 року. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено. Доводи апеляційної скарги на те, що суд не врахував, що на момент подання позову дитина проживала як у позивача так і у відповідача за визначеним графіком, а позивач не надала доказів самостійного утримання доньки є необгрунтованими. Відповідач на надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження проживання із ним неповнолітньої доньки ОСОБА_2 та участі в її утриманні і вихованні. Висновки суду першої інстанції щодо вказаної обставини є законними і обгрунтованими. Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права, а саме: розгляд справи 26 травня 2022 року у відсутність відповідача, який подав заяву про перенесення розгляду справи від 25 травня 2022 року не впливають на законність і обгрунтованість рішення суду. Як вбачається із матеріалів справи, 25 травня 2022 року відповідач подав у Обухівський районний суд Київської області заяву про перенесення розгляду справи, вказавши у заяві причину неявки прибути в судове засідання 26 травня 2022 року у зв`язку із неможливістю відриву від роботи. Проте, доказів на підтвердження вказаної обставини відповідачем до цього клопотання не надано (а.с.35). Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про день і час розгляду справи, суд першої інстанції обгрунтовано, з дотриманням вимог п.1 ч. 3 ст. 222 ЦПК України розглянув справу у відсутність відповідача. Інших доводів незаконності рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Так як Обухівським районним судом Київської області при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, апеляційний суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар