Постанова 4852 № 160/6680/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/6680/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі №160/6680/20 (суддя Царікова О.В.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Виконкому Криворізької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Виконкому Криворізької міської ради в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань праці та зайнятості Департаменту соціальної політики Виконкому Криворізької міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС- ДН18056/1924/НД/2НД/3НД/НП/ВП/СПТД-ФС від 05.06.2020. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у цій справі адміністративний позов задоволено. Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та про збільшення витрат на професійну правничу допомог, згідно яким позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 123075,20 грн. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/6680/20 задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Виконкому Криворізької міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. Суд, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, встановив, що заявлена до відшкодування сума не співмірна із сумою штрафу, накладного постановою, що оскаржувалась у цій справі, є завищеною. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду про не співмірність та завищеність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими та не узгоджуються із позицією вищих судових інстанції, просить скасувати додаткове рішення суду від 23.03.2023 у частині часткового задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення про задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 123 075,20грн. у повному обсязі. Стягнути із відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу, які мають бути ним понесені у розмірі 123075,20 грн. Скаржник зазначає, що вид та обсяг послуг з правничої допомоги обумовлені укладеним договором про надання правової допомоги та додатковими угодами до нього. Позивачем до суду були подані належні і достатні докази щодо обсягу наданої адвокатом правничої допомоги та її вартості, що підлягає сплаті внаслідок необґрунтованих дій відповідача у рамках даної судової справи. Наявними у матеріалах справи доказами повністю підтверджується розмір вимушених витрат позивача, які він вже поніс та які має понести саме у зв`язку із неправомірною поведінкою відповідача. Також скаржник вказує, що дана справа є складною, яка у розумінні приписів ст. 12, 257 КАС України розглядалась у порядку загального позовного провадження та за участі і викликом сторін у судове засіданні. За твердженням скаржника суд неправомірно зменшив розмір витрат на правничу допомогу, фактично переклавши решту - 115 575,20 грн. на плечі позивача, хоча ці витрати виникли саме внаслідок неправомірних дій і зловживань саме відповідача. Крім того, скаржник вказує на помилковість висновку суду першої інстанції, що надана у рамках даної судової справи правнича допомога є завищеною, оскільки вартість наданих послуг адвоката відповідає середньо-ринковим цінам на аналогічні види послуг у період з 2018 року. Звертає увагу суду, що від відповідача не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, зауважень чи заперечень щодо не співмірності таких витрат позивача, а в силу приписів ч.6 ст. 134 КАС України суд не може їх за власною ініціативою зменшити. Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву просить залишити додаткове рішення без змін. Відповідач зазначає, що ним надано до суду першої інстанції та представнику позивача заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 13.03.2023 №12/06/1542 та заперечення на клопотання позивача про збільшення витрат на професійну правничу допомогу від 13.03.2023 №12/06/1543, а також заперечення на клопотання позивача про збільшення витрат на професійну правничу допомогу від 16.03.2023 №12/06/1622. По суті поданої апеляційної скарги відповідач вважає, що твердження скаржника про надання ним до суду належних і достатніх доказів щодо обсягу наданої адвокатом правничої допомоги та її вартості не є доведеними та не відповідають фактичним обставинам справи, обсяг наданих послуг має штучний характер, а його вартість значно завищена. В судовому засіданні позивач, його представник підтримали вимоги апеляційної скарги. Представником позивача надана письмова відповідь на відзив, в якій викладені доводи щодо заперечень відповідача, вказано, що відповідачем не надано жодного належного і допустимого доказу, який би спростував наведені розрахунки позивача. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм права, правову оцінку досліджених судом доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Аналізуючи наведені правові норми, суд апеляційної інстанції, не заперечуючи, що при укладенні договору сторони є вільними, зокрема, у визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, зазначає, що в даному випадку підлягає з`ясуванню обсяг та розмір послуг з надання правової допомоги в контексті їх пов`язаності з конкретною справою з метою відшкодування понесених позивачем витрат як витрат, пов`язаних з розглядом справи. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. В спірному випадку, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, представництво інтересів позивача у цій справі здійснював адвокат Лісовий Денис Олександрович, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3712 від 08.06.2018. З метою отримання професійної правничої допомоги між адвокатом Лісовим Д.О. та позивачем укладений договір про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) № 2 від 01.01.2020. Згідно з п.1.1 договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 20.03.2020 до договору предметом цього договору є повний супровід, в тому ж числі, консультації із правових питань та представництво інтересів клієнта в суді. Відповідно до п. 2.1.7 договору, з урахуванням додаткової угоди №1, адвокат здійснює представництво та захист інтересів клієнта під час інспекційного відвідування (перевірки) інспекцією з праці Департаменту соціальної політики Виконкому Криворізької міської ради та подальший правовий супровід у суді у разі необхідності оскарження постанови, припису, тощо. Відповідно до п. 2.2 договору адвокат за домовленістю сторін надає клієнту будь-які інші юридичні (правові, правничі) послуги, допомогу про що додатково зазначається в акті здачі-приймання послуг або іншому погодженому сторонами документі. Згідно з п.п. 3.2., 3.3 договору, орієнтовна вартість послуг за даним договором, на момент його укладання становить 1000,00 грн., але в будь-якому разі кінцева вартість послуг визначається у документі на оплату (рахунок, квитанція, тощо) та узгоджується Сторонами в акті здачі-приймання послуг. Вартість послуг адвоката уточнено додатковими угодами №1 від 20.03.2020, №2 від 01.01.2021, №3 від 01.02.2021, №4 від 31.12.2022. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору з урахуванням додаткових угод №1, №2, №3, формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який обчислюється у відповідності до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». З 01.01.2020 вартість однієї години наданих послуг складає 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.). У випадку зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно із ним змінюється вартість послуг. Орієнтована загальна вартість послуг за даним договором, на момент його укладання, становить 1500000,00 грн., але в будь-якому разі кінцева вартість послуг визначається сумою документів на оплату (рахунок, квитанція, тощо) та узгоджується сторонами в актах здачі-приймання послуг. Факт надання послуг підтверджений наданими суду актами здачі-приймання послуг, а саме: акт здачі-приймання послуг №48 від 14.02.2023 до договору №2 від 01.01.2020, згідно з яким, адвокат Лісовий Д.О. у період з 20.03.2020 по 14.02.2023 надав юридичні (правові) послуги (правничу допомогу), що передбачені договором №2 від 01.01.2020, а замовник (клієнт) прийняв зазначені послуги вид наданих послуг включає: аналіз і перевірку документів, консультації, складання процесуальних документів, отримання поштової кореспонденції. Всього вартість наданих послуг з урахуванням затраченого часу у кількості 81,0 год (4860 хв) х 1073,60 грн (вартість однієї години послуг) становить 86961,60 грн.; акт приймання-передачі послуг №49 від 14.02.2023, згідно якому виконавець (адвокат) в період з 20.03.2020 по 14.02.2023 надав юридичні (правові) послуги (правничу допомогу), що передбачені Договором №2 від 01.01.2020, а замовник (клієнт) прийняв послуги: на суму 7500,00 грн. (участь в судових засіданнях 2500,00 грн. х 3 засідання 02.09.2020, 27.12.2022, 24.01.2023); акт здачі-приймання послуг №53 від 03.03.2023, згідно якому виконавець (адвокат) в період з 16.02.2023 по 03.03.2023 надав юридичні (правові) послуги (правничу допомогу), що передбачені Договором №2 від 01.01.2020, а замовник (Клієнт) прийняв послуги: на суму 4500,00 грн. (участь в судовому засіданні 16.02.2023 - 4500,00 грн. х 1 засідання); акт здачі-приймання послуг №54 від 15.03.2023, згідно якому виконавець (адвокат) в період з 04.03.2023 по 15.03.2023 надав юридичні (правові) послуги (правничу допомогу), що передбачені Договором №2 від 01.01.2020, а замовник (клієнт) прийняв послуги: на суму 9000,00 грн. (участь в судових засіданнях 4500,00 грн. х 2 засідання 07.03.2023, 14.03.2023). Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що включені до акту здачі-приймання послуг №48 від 14.02.2023 послуги у зв`язку з безпосередніми відносинами позивача з Департаментом соціальної політики Виконкому Криворізької міської ради за своєю суттю не є витратами, пов`язаними з правничою допомогою адвоката в розумінні ст.132, 134 КАС України, не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом цієї судової справи. Також не є витратами на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню в порядку ст.134 КАС України, витрати на вчинення таких дій як отримання поштової кореспонденції у відділенні AT «Укрпошта». Щодо наданих позивачеві юридичних (правових) послуг, пов`язаних з розглядом цієї справи, як то складання процесуальних документів, представництво інтересів позивача в суді, консультації, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що розмір таких послуг не є співмірним із сумою штрафу у розмірі 75568,00 грн, накладеного постановою відповідача, яка у цій справі була визнана протиправною і скасована. Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору, якою у цій справі є орган соціального захисту. Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають правовій позиції Верховного Суду, зокрема, висловленій у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19, який зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має також враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. В даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає, що ця справа про оскарження постанови Департаменту соціальної політики Виконкому Криворізької міської ради про накладення штрафу за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) за предметом позову, характером спірних правовідносин не складною. Частина 6 статті 12 КАС України визначає як справи незначної складності справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З огляду на встановлені обставини, враховуючи також заперечення відповідача проти стягнення витрат на правничу допомогу з причин неспівмірності останніх зі складністю справи, наданими адвокатом послугами та витраченим часом на надання таких послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, стягненню на користь позивача підлягає сума 7500,00 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування додаткового рішення та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі №160/6680/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко