Постанова Київський апеляційний суд № 761/22150/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/22150/19-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/10323/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Лапчевської О.Ф., за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сокуренка Євгена Сергійовича в інтересах акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року у складі судді Батрин О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів за договорами банківських вкладів,- В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме стягнення банківських вкладів та процентів, які залишились після смерті його тітки. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка окрім іншого складалась з грошових вкладів. Позивач вказував, що у нього відсутні будь-які грошові зобов`язання перед відповідачем, оскільки він не є клієнтом банку, не перебуває з ним в договірних відносинах та не являється його боржником, утім відповідач безпідставно стверджує, що він завдав йому матеріальної шкоди під час роботи в установі АТ КБ "ПриватБанк". 17 лютого 2016 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом та став власником грошових коштів на загальну суму 66 027 грн 44 коп. та 15 015,30 дол. США. Разом з тим, відповідач відмовляється виплатити успадковані кошти, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому з урахуванням змін, просив стягнути з відповідача суму невиплачених коштів: 66 027 грн 44 коп. і 15 015,30 доларів США ; зобов`язати сплатити за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до моменту повернення невиплачених коштів: проценти на суму вкладів 66027,44 грн. та процентів на суми вкладів 15015,3 дол США.; стягнути штрафні санкції: 3 % річних за користування грошовими коштами 66 027 грн 44 коп. - 7 408 грн 46 коп., за користування грошовими коштами 15 015,03 доларів США - 40 804 грн 50 коп., інфляційні збитки за невиплату грошових коштів 66 027 грн 44 коп. - 29 256 грн 56 коп. Вирішити питання судових витрат. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року, з урахуванням додаткового рішення від 14 грудня 2020року позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачені за договорами банківського вкладу грошові кошти, в сумі 66027,44 грн. та 14965,3 дол. США., проценти за договором банківського вкладу, в розмірі 38314,27 грн. та 14 965,3 дол. США., а також 48103,46 грн. та 29256,56грн. Постановою Київського апеляційного суду від 14.04.2021 рішення районного суду змінено шляхом зменшення розміру інфляційних втрат до 18348,9 грн., трьох процентів річних до 38 544 грн 16 коп., в решті - без змін. Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року в частині стягнення з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 процентів за договорами банківських вкладів, як ухваленого поза межами вимог, скасовано та передано справу в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення невиплачених договорами банківських вкладів грошових коштів, процентів річних та інфляційних втрат, рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року в незміненій апеляційним судом частині, постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, залишено без змін. За наслідками повторного розгляду в скасованій частині,, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» сплатити ОСОБА_1 за період з 30 січня 2016 року по 16 лютого 2022 рік проценти за банківськими вкладами у розмірі 54 771 грн 54 коп. та за період з 30 січня 2016 року по 20 лютого 2022 рік проценти за банківськими вкладами у розмірі 5 826,55 доларів США. У задоволенні вимог в частині стягнення відсотків за депозитним картковим рахунком від 29.05.2014 року № НОМЕР_2 , залишок 0,44коп. від 24.11.2011року депозитний картковий рахунок - НОМЕР_1 , залишок - 15608,07 грн. відмовлено у зв`язку з відсутністю у справі відповідних договорів.. В апеляційній скарзі адвокат Сокуренко Є.С. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що районний суд помилково зобов`язав банк сплатити позивачу проценти за спірними договорами депозитних вкладів, а саме: за договором SAMDNWFD0070260619300,- 19 064 грн; за заявою № SAMDN25000712924055,- 19 367 грн; за договором №SAMDN25000733792497, 16 340,54 грн за договором №SAMDN25000713668110, - 4 092,53 доларів США; за договором №SAMDN01000724492406 - 1 734,02 доларів США. Наведені судом першої інстанції розрахунки процентів є неправильними, оскільки судом не враховано, що при продовженні строку договорів повинна застосовуватися процентна ставка, яка діє у банку для продовжуваних депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, позивачем не доведено належними доказами, яка процентна ставка діяла на дату продовження строку кожного із договорів (заяв), застосування первісної процентної ставки на дату укладення договорів та в подальшому при продовженні строку, суперечить умовам договору та діючому законодавству;, позивач звернувся до Банку 29.04.2016 із заявою про видачу йому частини успадкованих вкладів, чим достроково змінив строк дії договорів та порядок нарахування процентів, розірвавши їх, тому з моменту звернення позивача з такою заявою, зобов`язання за договорами припинилися, отже подальше нарахування процентів є незаконним та безпідставним. Вказано, що позивачем не надано саме договорів банківського вкладу, оскільки лише договором можливо встановити порядок нарахування процентів, а не заяв, яка не є договорами про депозитний вклад, тому нарахування процентів та їх стягнення з банку взагалі є безпідставним. Зазначає, що договір №SAMDNWFD0070260619300 від 11.09.2014 вклад "Стандарт на 3 мес.", то він взагалі не підписаний вкладником та відсутні докази внесення грошових коштів до банку на підставі цього договору, тому він є неукладений, та відповідно в силу закону - нікчемним, оскільки не дотримано письмової форми договору. Правила дотримання письмової форми стосуються не тільки вказаного договору, але й інших заяв поданих представником позивача. Також, як зазначає і сам позивач, він 17.02.2016 отримав свідоцтво про право на спадщину, та письмово 29.04.2016 звернувся до банку з вимогою про виплату успадкованих коштів по усім договорам. Таким чином, позивач заявив банку про відмову від продовження вкладу, повернення частини вкладу та зобов`язання сторін по вкладу припинилися. Крім того, звертаючись до суду, позивач фактично просить встановити певні обставини, які за його твердженнями, мали місце у минулому та надання їм правової оцінки, а саме - неналежне виконання договорів, несплати процентів за договором за певний період. Законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як зобов`язання сплатити грошові кошти, адже задоволення відповідної вимоги не здатне призвести до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів. Оскільки обраний стороною предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Учасники справи в судове засідання не з`явилася, судом про час, місце і дату судового засідання повідомлялася належно (а.с. 6-8 т.3). Між тим, колегія суддів не убачає підстав для відкладення справи розглядом, з урахуванням з урахуванням наявних матеріалів справи, які є достатніми для розгляду справи, з огляду на що вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зі справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 62 років померла ОСОБА_2 (а.с. 6 т.2). 17 лютого 2016 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сизоненко Д.В. видав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , згідно з яким її племінник ОСОБА_1 успадкував 1/2 частку грошових вкладів з відповідними відсотками та нараховано компенсацію, що знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунках: - 29 травня 2014 року картковий рахунок - НОМЕР_2 , залишок - 0,44 грн; - 24 листопада 2011 року депозитний картковий рахунок НОМЕР_1 , залишок - 15 608 грн 07 коп.; - 11 вересня 2014 року депозит, договір - SAMDNWFD0070260619300, рахунок - НОМЕР_3 , залишок - 37 756 грн 41 коп.; - 16 листопада 2010 року депозит, договір - SAMDN25000712924055. рахунок - НОМЕР_4 , залишок - 48 689 грн 11 коп.; - 13 січня 2011 року депозит, договір - SAMDN25000713668110, рахунок - НОМЕР_5 , залишок - 18 624,04 дол. СІЛА, що становить 503 221 грн 56 коп. за курсом НБУ станом на 17 лютого 2016 року; - 14 березня 2013 року депозит, договір - SAMDN25000733792497, рахунок НОМЕР_6 , залишок - 30 001 грн 29 коп.; - 23 вересня 2012 року договір - SAMDN80000729065649 пролонгований за договором № SAMDN01000724492406, рахунок - НОМЕР_7 , залишок - 8 788,62 дол. США; - 11 вересня 2014 року депозит, договір - SAMDNWFD0070260639100, НОМЕР_8, залишок - 2 517,94 дол. США (а.с. 7 т.1.). Відповідно до справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року з урахуванням додаткового рішення того ж суду від 14 грудня 2020року та постанови касаційної інстанції, залишених без змін Верховним Судом, визнано доведеним наявність правових підстав до стягнення з банку на користь ОСОБА_1 , як набутих у порядку спадкування за законом після смерті своєї тітки право власності на грошові кошти у складі спадщини на загальні суми 66 027 грн 44 коп. та 14 965,30 дол. США., а також відповідні суми інфляційних та трьох відсотків річних. Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року судові рішення в зазначеній частині вимог залишено без змін. Згідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, судовим рішенням визнано доведеним наявність у ПАТ КБ «Приватбанк» перед позивачем обов`язку щодо сплати йому грошових коштів згідно банківських вкладів, на загальну суму 66 027 грн 44 коп. та 14 965,30 дол. США. Згідно вимог ч. 1 ст. 1058 ЦКза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Частина 2 ст. 1070 ЦК України проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. З огляду на викладене, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені по справі вимоги про зобов`язання сплатити відсотки за договорами банківських вкладів ґрунтуються на законі. Між тим, з висновками районного суду про зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» сплатити на користь ОСОБА_1 за період з 30 січня 2016 року по 16 лютого 2022 рік проценти за банківськими вкладами у розмірі 54 771 грн 54 коп. та за період з 30 січня 2016 року по 20 лютого 2022 рік проценти за банківськими вкладами у розмірі 5 826,55 доларів США., погодитися неможливо. Установлено, що з урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивач просив зобов`язати AT КБ «ПриватБанк» сплатити йому за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до моменту фактичного повернення невиплачених коштів 1) проценти на суму вкладів 66 027,44 грн, 2) проценти на суму вкладів 15 015,30 дол. США (а. с. 84 - 86, т.1). Отже, згідно позовної заяви ОСОБА_1 просив лише зобов`язати відповідача сплатити йому проценти на суму вкладів за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 і до моменту фактичного повернення невиплачених коштів. Відповідно до постанови Верховного Суду від 01 вересня 2021року, саме в зазначеній частині вимог - про зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" сплатити ОСОБА_1 за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до моменту фактичного повернення невиплачених коштів: 1) проценти на суму вкладів 66 027,44 грн, 2) проценти на суму вкладів 15 015,30 дол. США, як не вирішених по суті спору, суд касаційної інстанції скасував судові рішення й справу направив на новий розгляд. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11 (провадження № 61 -34953св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18 (провадження № 61 -3596св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 (провадження № 61 -32739св18) зроблено висновок, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). [...] Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову». Аналогічний за змістом висновок зроблено у постановах: Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц (провадження № 61 -23495св18), від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц (провадження № 61 -29896св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц (провадження № 61-16521 сві8), від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц (провадження № 61 -25407св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц (провадження № 61-11414св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 (провадження № 61 -14417св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц (провадження № 61 -26450св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц (провадження № 61 -27007св18), від 13 листопада 2019 року у справ: № 697/2368/15-ц (провадження №61 -33310 св 8). Отже, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним/ вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмет; спору на власний розсуд. Цей принцип диспозитивності у цивільною судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпоряджень такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, прав: на зміну предмета і підстави позову, право позивача заявити клопотання при заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення участі у справі іншої особи як співвідповідача). Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц (провадження № 61-29527св18), постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц (провадження: № 61-35160св18). Між тим районний суд, вирішуючи спір під час нового судового розгляду, вийшовши за межі позовних вимог, з власної ініціативи провів відповідні нарахування та зобов`язав АТ КБ «Приватбанк» сплатити на користь ОСОБА_1 за період з 30 січня 2016 року по 16 лютого 2022 рік проценти за банківськими вкладами у розмірі 54 771 грн 54 коп. та за період з 30 січня 2016 року по 20 лютого 2022 рік - 5 826,55 доларів США. Отже, суд, визначивши суми процентів, які підлягають до сплати АТ КБ «Приватбанк», установив конкретний розмір грошових коштів відповідно до валют вкладів, проте вимога про це у позові ОСОБА_1 відсутня. Зі змісту позову видно, що позивач не наводив відповідні розрахунки процентів за вкладами та не визначав суми грошових коштів, що підлягають йому до сплати, а просив лише зобов`язати банк сплатити йому проценти за вкладами. Тобто, суд першої інстанції при ухваленні рішення не дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства та у відсутність правових підстав вийшов за межі позовних вимог, не здійснив розгляд справи з урахуванням змісту позову й на власний розсуд та за власною ініціативою прийняв по справі рішення, про ухвалення якого позивач не заявляв. Окрім цього, відмовляючи у позові в частині зобов`язання банку щодо стягнення відсотків за депозитним картковим рахунком від 29.05.2014 № НОМЕР_2, залишок 0,44коп. та від 24.11.2011 депозитний картковий рахунок - НОМЕР_1 , залишок - 15608 грн 07 коп, суд постався на відсутність у справі указаних договорів. Між тим, таких висновків районний суд дійшов всупереч ч. 4 ст. 82 ЦПК України та залишив поза увагою обставини, встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року, що набрало законної сили та якими визнано доведеним заборгованість банку перед позивачем за договорами банківських вкладів, відкритих у іноземній валюті, в сумі 14 965,30 дол. США та 66 027 грн.44коп. в тому числі й з урахуванням залишків на рахунках № НОМЕР_2 та НОМЕР_1 . Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно п. 4 ч. 1, ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявленого по справі позову та зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» сплатити ОСОБА_1 за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до моменту фактичного повернення невиплачених коштів: проценти на суму вкладів у національній валюті, у розмірі 66 027 грн 44 коп. та проценти суму вкладів у іноземній валюті, в розмірі 14 965,30 дол. США. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Сокуренка Євгена Сергійовича в інтересах акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року скасувати ухвали по справі нове судове рішення. Зобов`язати акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» сплатити ОСОБА_1 за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до моменту фактичного повернення невиплачених коштів: проценти на суму вкладів 66 027 грн 44 коп. та суму вкладів14 965,30 дол. США. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: Судді: