Постанова 4823 № 728/2950/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 12 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 728/2950/25 Головуючий у першій інстанції Лобода Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1245/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого-судді Висоцької Н. В., суддів Мамонової О. Є., Шитченко Н. В., із секретарем Хілик М. О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про розірвання договорів оренди землі, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2025 року адвокат Погорілий Р. О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Гетьманське», в якому просив: розірвати договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7420385000:07:000:0245 загальною площею 2,9629 га, що розташована на території Краснянської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, укладений 17.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське»; розірвати договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7420385000:08:000:2028 загальною площею 2,5042 га, що розташована на території Краснянської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, укладений 09.11.2021 між ОСОБА_1 Та ТОВ «Гетьманське»; розірвати договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7420385000:08:000:2105 загальною площею 2,7023 га, що розташована на території Краснянської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, укладений 17.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське»; розірвати договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7420385000:07:000:0395 загальною площею 4,7300 га, що розташована на території Краснянської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, укладений 09.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське»; розірвати договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7420385000:08:000:0314 загальною площею 2,3400 га, що розташована на території Краснянської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, укладений 17.11.2021 між ОСОБА_1 Та ТОВ «Гетьманське»; стягнути судові витрати. В обґрунтування посилався, що позивач є власником п`яти земельних ділянок, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: з кадастровим номером 7420385000:07:000:0245 площею 2,9629 га; з кадастровим номером 7420385000:08:000:2028 площею 2,5042 га; з кадастровим номером 7420385000:08:000:2105 площею 2,7023 га; з кадастровим номером 7420385000:07:000:0395 площею 4,7300 га та з кадастровим номером 7420385000:08:000:0314 площею 2,3400 га, які на підставі укладених між сторонами договорів перебувають в оренді у ТОВ «Гетьманське». За доводами позову, з метою отримання інформації щодо виконання орендарем умов договорів оренди, представником позивача до ТОВ «Гетьманське» був направлений запит щодо раціонального використання та охорони земель, який отриманий відповідачем 11.09.2025, проте відповідь на який позивач станом на дату подання даного позову до суду не отримав, що може свідчити про недобросовісне використання відповідачем орендованих земельних ділянок. Вказував, що зазначені обставини змусили представника позивача звернутися з відповідними запитами до Чернігівського регіонального центру державної установи Інституту охорони ґрунтів України, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Головного управління статистики, Батуринської міської ради та з даним позовом до суду на підставі положень ст. 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі». Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12.03.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Гетьманське» про розірвання договорів оренди землі відмовлено. В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами неналежне чи недобросовісне використання відповідачем орендованих у позивача земельних ділянок та порушення ним договорів оренди землі, у тому числі в частині дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, здійснення заходів по збереженню та покращенню стану родючості земельних ділянок. Також за висновком суду, небажання позивача продовжувати орендні відносини з відповідачем та неотримання представником позивача відповідей на адвокатські запити, не свідчать про нецільове та нераціональне використання земель орендарем і не є підставою для розірвання договорів оренди за обставин, вказаних позивачем у позові. Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Погорілий Р. О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12.03.2026 і ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. За доводами скарги, рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування доводів заявник посилається, що з огляду на положення ст. 207. 407, 526, 610, 611, 614, 651 ч. 2 ст. 792 ЦК України, ст. 90, 93, 124 ЗК України, ст. 2, 13, 18, 16, 24, 25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі» користування земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сторонни зобов`язані виконувати його згідно досягнутих домовленостей. Вказує, що відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доводів позивача. Також за доводами скарги, на адресу орендаря направлено адвокатський запит з метою отримання інформації щодо виконання договору орендарем, а саме раціонального використання та охорони земель, який був отриманий відповідачем отримано 11.09.2025, проте станом на дату подачі позовної заяви до суду відповідь не надходила, що свідчить про не добросовісне використання орендованих земельних ділянок. Як зазначає заявник, оскільки відповідач не надав інформації згідно адвокатського запиту, адвокатом з метою отримання інформації, щодо здійснення заходів відповідачем по збереженню та покращення стану родючості земельних ділянок, було направлено адвокатські запити до Чернігівського регіонального центру державної установи Інституту охорони грунтів України, Головного управління держгеокадастру у Чернігівській області, Головного управління статистики у Чернігівській області, Батуринської міської ради, проте відповіді на запити не надані в зв`язку з чим було подано до суду відповідні клопотання про витребування зазначених у запитах, в задоволенні яких ухвалою суду від 11.12.2025 відмовлено. Тому заявник вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи. У поданому відзиві керівник ТОВ «Гетьманське» Яременко А. В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12.03.2026 у повному обсязі. В обґрунтування посилається, що апелянтом не доведено належними та допустимими доказами нераціональне використання орендованих земельних ділянок, недобросовісне використання та порушення законодавства, яке регулює земельні відносини, відповідачем. Вказує, що до матеріалів позовної заяви апелянт долучив докази наявності орендних правовідносин між сторонами та адвокатські запити, а відповіді на вказані адвокатські запити до позовної заяви не долучені, а також такі не містяться в матеріалах справи. Крім того, Батуринська міська рада у листі від 30.12.2025 №13-07/1236, окрім іншого повідомила, що у міській раді відсутня інформація про випадки притягнення ТОВ «Гетьманське» за порушення законодавства у сфері охорони раціонального використання земель, які товариство орендує на території Красненського старостинського округу у період з 2021 - 2025 р.р. Вважає, що саме позивач мав обґрунтувати заявлені позовні вимоги належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до вимог ст. 77-80 ЦПК України, та врахувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому твердження апелянта у апеляційній скарзі про ненадання відповідачем будь-яких доказів на спростування доводів позивача є безпідставним. В обґрунтування зазначених доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.10.2019 у справі № 522/16724/16-ц, від 29.06. 2021 у справі № 916/2040/20. Також за доводами відзиву, ухвала про витребування доказів від 11 грудня 2025 винесена Бахмацьким районним судом Чернігівської області з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства. Щодо адвокатського запиту який був поданий до ТОВ «Гетьманське», то у даному запиті в порушення вимог ст. 84 ЦПК України не було конкретизовано яку саме документацію просить витребувати представник позивача, а також що відповідь на запит представника позивача не була надана відповідачем з огляду на неналежне оформлення ордеру адвоката, а щодо адвокатського запиту про витребування у Головного управління статистики у Чернігівській області, то вказану інформацію та документацію представник позивача не отримав, оскільки поштове відправлення, у якому він був направлений, повернулося без вручення адресату, а тому не вжив всіх необхідних заходів для самостійного отримання і надання суду доказів, а саме представник позивача не був позбавлений можливості звернутися з такими запитами повторно, використовуючи інші джерела комунікації з відповідними органами, зокрема їх електронну пошту. Як вказує заявник, клопотання про витребування доказів у Батуринської міської ради, Головного управління статистики у Чернігівській області та Чернігівського регіонального центру державної установи Інституту охорони ґрунтів України подані з пропущенням строку на подання до суду таких клопотань, без обґрунтування причин, які б унеможливили їх подання у строк і які не залежали від представника позивача. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником п`яти земельних ділянок, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: з кадастровим номером 7420385000:07:000:0245 площею 2,9629 га; з кадастровим номером 7420385000:08:000:2028 площею 2,5042 га; з кадастровим номером 7420385000:08:000:2105 площею 2,7023 га; з кадастровим номером 7420385000:07:000:0395 площею 4,7300 га та з кадастровим номером 7420385000:08:000:0314 площею 2,3400 га, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.31-37). Згідно з договорами оренди землі від 09.11.2021, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське», земельні ділянки з кадастровим номером 7420385000:08:000:2028 площею 2,5042 га та з кадастровим номером 7420385000:07:000:0395 площею 4,7302 га на 15 років передані в оренду ТОВ «Гетьманське» (а.с.22-24, 25-27). Згідно з договорами оренди землі від 17.11.2021, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське», земельні ділянки з кадастровим номером 7420385000:07:000:0245 площею 2,9629 га, з кадастровим номером 7420385000:08:000:0314 площею 2,3439 га та з кадастровим номером 7420385000:08:000:2105 площею 2,7023 га на 15 років передані в оренду ТОВ «Гетьманське» (а.с.13-15, 19-21, 28-30). Відповідно до положень п. 5.3 договорів оренди землі, земельні ділянки повинні бути збережені у стані не гіршому, ніж той, у якому вони були передані в оренду, з урахуванням нормального зносу. Станом на дату укладення договорів, агрохімічні паспорти земельних ділянок не виготовлялись (а.с.14, 20, 23, 26, 29). Положеннями п.9.1 та п.9.4 всіх вищевказаних договорів оренди визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; орендар зобов`язаний здійснювати заходи по збереженню та покращенню стану родючості земельної ділянки, не спричиняти дій, які призводять до погіршення стану родючості земельної ділянки (а.с.14 зворот, 15, 20 зворот, 21, 23 зворот, 24, 26 зворот, 27, 29 зворот, 30). Також, згідно з положеннями п.12.3 вищевказаних договорів оренди землі, їх дія припиняється шляхом їх розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договорами та внаслідок знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с.15, 21, 24, 27, 30). За матеріалами справи, в адвокатському запиті від 08.09.2025 №08/09-2025/1, адресованому ТОВ «Гетьманське», адвокат Погорілий Р. О. просив надати проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь на орендованих у ОСОБА_1 земельних ділянках; інформацію та документальне підтвердження використання земельних ділянок за цільовим призначенням та ротації основної сівозміни на них (а.с.38-39, 50-51, 62). Крім того, у адвокатському запиті від 06.11.2025 №06/11-2025/1, адресованому Чернігівському регіональному центру державної установи Інститут охорони ґрунтів України, адвокат Погорілий Р. О. просив надати інформацію та документальне підтвердження того, чи проводилось обстеження ґрунтів на землях Красненської сільської ради, які перебувають в оренді у ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» та яке виснаження вказаних ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми, спричиненої порушенням допустимих нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах земельних ділянок, що перебувають в оренді у ТОВ «Гетьманське» (а.с.40-41, 48). Також, адвокатом Погорілим Р. О. були направлені адвокатські запити до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та до Батуринської міської ради від 06.11.2025 №06/11-2025/1, у яких він просив надати інформацію та документальне підтвердження щодо того, чи здійснювались перевірки ТОВ «Гетьманське» на предмет дотримання законодавства у сфері охорони та раціонального використання земель; чи вчиняло товариство порушення законодавства у сфері охорони та раціонального використання земель; чи складалися приписи з цього приводу; чи вчиняло товариство порушення нормативів оптимального співвідношення у сівозмінах згідно з Постановою КМУ від 11.02.2010 №164 (а.с.42, 43-44, 47, 49). В адвокатському запиті від 06.11.2025 №06/11-2025/1 адвокат Погорілий Р. О. також просив Головне управління статистики у Чернігівській області надати інформацію та документальне підтвердження щодо загальної площі земельних ділянок, які перебувають в оренді у ТОВ «Гетьманське»; просив повідомити чи подавало товариство звіт про збирання врожаю за формою №37-сг за 2022-2024 роки та надати копії звітів про збирання врожаю за формою №37-сг за 2022-2024 роки (а.с.45, 46). Відповідей на вказані адвокатські запити матеріали справи не містять. Крім того, в адвокатському запиті від 16.12.2025 №16/12-2025/1, адресованому ТОВ «Гетьманське», адвокат Погорілий Р.О. просив надати йому копії агрохімічних паспортів на орендовані у ОСОБА_1 земельні ділянки (а.с.107). З відповіді ТОВ «Гетьманське» від 29.12.2025 №355, наданої на вищевказаний адвокатський запит вбачається, що товариство відмовило адвокату Погорілому Р. О. у його запиті, з огляду на неналежне, на думку товариства, оформлення адвокатського запиту та роз`яснило, що агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років; сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень через кожні 5-10 років; кожен власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі тієї, що передана в оренду, має право самостійно замовити виготовлення агрохімічного паспорта (а.с.108-110). На виконання ухвали суду про витребування доказів від 11.12.2025 Батуринська міська рада у листі від 30.12.2025 №13-07/1236, окрім іншого повідомила, що у міській раді відсутня інформація про випадки притягнення ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» за порушення законодавства у сфері охорони раціонального використання земель, які товариство орендує на території Красненського старостинського округу у період з 2021 2025 р. (а.с.89). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами неналежне чи недобросовісне використання відповідачем орендованих у позивача земельних ділянок та порушення ним договорів оренди землі, у тому числі в частині дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, здійснення заходів по збереженню та покращенню стану родючості земельних ділянок. Також за висновком суду, небажання позивача продовжувати орендні відносини з відповідачем та неотримання представником позивача відповідей на адвокатські запити, не свідчать про нецільове та нераціональне використання земель орендарем і не є підставою для розірвання договорів оренди за обставин, вказаних позивачем у позові. З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують, враховуючи наступне. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності. За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом частини першої статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. У частині другій статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»). Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (частина перша статті 19 ЗК України). За змістом частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 ЗК України (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 925/929/19). Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19). Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц, від 21.06.2022 року у справі № 912/1520/21, від 16.11.2022 року у справі № 914/291/22. Згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 925/929/19 зроблено висновок, що «У статтях 31, 33- 37 ЗК України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України для такого виду використання». Відповідно до частин третьої, четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. За частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24,25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Згідно із статтею 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником п`яти земельних ділянок, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: з кадастровим номером 7420385000:07:000:0245 площею 2,9629 га; з кадастровим номером 7420385000:08:000:2028 площею 2,5042 га; з кадастровим номером 7420385000:08:000:2105 площею 2,7023 га; з кадастровим номером 7420385000:07:000:0395 площею 4,7300 га та з кадастровим номером 7420385000:08:000:0314 площею 2,3400 га, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.31-37). Згідно зазначених витягів цільовим призначенням земельних ділянок, які належать позивачу на праві власності, є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з договорами оренди землі від 09.11.2021, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське», земельні ділянки з кадастровим номером 7420385000:08:000:2028 площею 2,5042 га та з кадастровим номером 7420385000:07:000:0395 площею 4,7302 га на 15 років передані в оренду ТОВ «Гетьманське» (а.с.22-24, 25-27). Згідно з договорами оренди землі від 17.11.2021, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське», земельні ділянки з кадастровим номером 7420385000:07:000:0245 площею 2,9629 га, з кадастровим номером 7420385000:08:000:0314 площею 2,3439 га та з кадастровим номером 7420385000:08:000:2105 площею 2,7023 га на 15 років передані в оренду ТОВ «Гетьманське» (а.с.13-15, 19-21, 28-30). Як у позові, так і в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що земельні ділянки, які перебувають в оренді ТОВ «Гетьманське», використовується орендарем не за цільовим призначенням, недобросовісно використовуються та не дотримуються правила сівозміни. На підтвердження своїх вимог про розірвання договорів оренди землі у зв`язку з нераціональним використанням земельних ділянок з підстав, передбачених ст. 24 Закону України «Про оренду землі», позивачем надано лише адвокатські запити без отриманих на них відповідей. Разом з тим, за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Погорілого Р. О. ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11.12.2025 витребувано у Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області інформацію щодо наявності випадків притягнення ТОВ «Гетьманське» за порушення законодавства у сфері охорони та раціонального використання земель, які товариство орендує на території Красненського старостинського округу Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області за період 2021-2025 років та у Чернігівському регіональному центрі державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» інформацію щодо випадків виявлення виснаження ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми, спричиненої порушенням допустимих нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах земельних ділянок, що перебувають в оренді ТОВ «Гетьманське» і знаходяться на території Красненського старостинського округу Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області за період 2021-2025 років (а.с. 82-83). Згідно наданої відповіді Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області від 30.12.2025 відсутня інформація про випадки притягнення до відповідальності ТОВ «Гетьманське» за порушення законодавства у сфері охорони та раціонального використання земель, які товариство орендує на території Красненського старостинського округу Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області за період 2021-2025 років (а.с. 89). Будь-яких інших належних доказів неналежного чи недобросовісного використання ТОВ «Гетьманське» орендованих у позивача земельних ділянок та порушення ним договорів оренди землі, у тому числі в частині дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, здійснення заходів по збереженню та покращенню стану родючості земельних ділянок, позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду і такі докази в матеріалах справи відсутні. Апеляційний суд враховує, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18). Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19)). Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною п`ятою статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно з частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова від 14 вересня 2021року у справі № 910/14452/20). Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження нераціонального використанням відповідачем орендованих земельних ділянок, про які зазначає позивач. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки на підтвердження позовних вимог щодо неналежного чи недобросовісного використання відповідачем орендованих земельних ділянок та порушення ним договорів оренди землі, у тому числі в частині дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, здійснення заходів по збереженню та покращенню стану родючості земельних ділянок, позивач ОСОБА_1 та його адвокат мали можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування такого нераціонального використання спірних земельних ділянок, на підставі яких, суди як першої, так апеляційної інстанції мали б можливість перевірити доводи позивача щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди земельних ділянок на підставі положень ст. 24 Закону України «Про оренду землі». Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не надано доказів, які підтверджують нераціональне використання відповідачем спірних земельних ділянок. Необгрунтованими є також доводи скарги про те, що відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доводів позивача, оскільки відповідно до положень ст. 76-81 ЦПК України тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Не спростовують правильних висновків суду і доводи скарги про направлення на адресу відповідача адвокатського запиту з метою отримання інформації щодо виконання договору орендарем, який залишено без відповіді відповідачем, оскільки матеріалами справи підтверджується надання ТОВ «Гетьманське» відповіді на направлений адвокатом запит, в якій відповідачем зазначено про неналежне оформлення ордеру адвоката в порушення положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Проте, обґрунтованими є доводи відзиву щодо адвокатського запиту до Головного управління статистики Чернігівської області, яке не було отримано адресатом і повернулось без вручення, проте позивач та його представник не вжили заходів для самостійного отримання і надання суду доказів, оскільки не були позбавлені можливості звернутись з такими запитами шляхом використання інших способів комунікації з державними органами, зокрема на електронну пошту. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у цій справі і ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права та спростовуються матеріалами справи. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги, не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» залишити без задоволення. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12.06.2026. Головуючий Судді