Постанова 4811 № 447/2659/22

Справа № 447/2659/22 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П. Провадження № 22-ц/811/2693/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання Марко О.Р., з участю - представника відповідача Касіян У.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 серпня 2023 року (повний текст рішення складено 04 вересня 2023 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, В С Т А Н О В И В: у листопаді 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі Центр), товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор Гарант» (далі СК «Мотор-Гарант»), третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у якому просив: - стягнути з СК «Мотор-Гарант» на його користь матеріальну шкоду у розмірі 12 728 грн 26 коп. та моральну шкоду в розмірі 636 грн 41 коп., заподіяні внаслідок вчинення 07 жовтня 2021 року ОСОБА_2 кримінального правопорушення; - стягнути з Центру на його користь моральну шкоду у розмірі 499 363 грн 59 коп., заподіяну внаслідок вчинення 07 жовтня 2021 року ОСОБА_2 кримінального правопорушення; - стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. В обґрунтування позову посилався на те, що 07 жовтня 2021 року близько 14:45 год у с. Солонка Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , керуючи спеціалізованим легковим автомобілем меддопомоги марки «PEUGEOT» моделі «BOXER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при наближенні до регульованого пішохідного переходу порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота у вигляді розриву тонкої кишки, перелому 6 і 7 ребер, перелому верхньої гілки лобкової кістки тазу, перелому малогомілкової кістки лівої гомілки, перелому кісток носа та множинних саден у ділянці голови і тіла, що в сукупності відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент їх заподіяння. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12021141430000189, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2021, скеровано для розгляду до Пустомитівського районного суду Львівської області. 07 жовтня 2021 року ОСОБА_2 здійснював свою трудову діяльність, перебуваючи у трудових відносинах з Центром. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «PEUGEOT BOXER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована СК «Мотор-Гарант». Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 позивач перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у КНП «8-ма міська клінічна лікарня м. Львова», КНП «Львівська обласна клінічна лікарня», КНП «Новороздільська міська лікарня», під час яких проведено, зокрема, операційне втручання, вшивання рани тонкої кишки, санація та дренування черевної порожнини тощо, було здійснено комп`ютерні томографії, рентгенологічне дослідження, медичні аналізи, ультразвукову діагностику. Необхідні медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, без яких проведення лікування було б неможливе, були придбані за рахунок власних коштів позивача на суму понад 12 728 грн 26 коп. У добровільному порядку шкоду не було відшкодовано. Щодо стягнення моральної шкоди, то позивач вказує на те, що з моменту ДТП та госпіталізації 07 жовтня 2021 року по дату подання позову такий періодично проходить огляди та консультації у різних лікарів. Упродовж тривалого часу позивач відчуває загальну слабкість, біль, втому, запаморочення, зниження пам`яті, ходить кульгаючи. Позивач посилається на те, що внаслідок тілесних ушкоджень, спричинених ДТП, йому завдано немайнових втрат, спричиненими моральними та фізичними стражданнями, які зумовили негативні зміни у його житті. У момент отримання тілесних ушкоджень позивач переніс фізичний біль, пережив емоційний стрес. У період стаціонарного лікування позивач потребував допомоги з боку близьких. Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність тощо. У позивача дотепер продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних болів, обмеженнях фізичної активності та навантажень. У зв`язку з ушкодженням здоров`я, заподіяного вчиненням кримінального правопорушення, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні життєвих нормальних зв`язків. Позивач вказував на те, що оскільки понесені ним моральні страждання не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, а будь-яка компенсація не може бути адекватною його душевним стражданням, враховуючи вимоги розумності та справедливості, оцінює нанесену йому моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн., яку просив у порядку передбаченому законодавством стягнути з відповідачів СК «Мотор-Гарант» та Центру у розмірі 636 грн 41 коп. та 499 363 грн 59 коп., відповідно. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23 серпня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, заподіяну внаслідок вчинення 07 жовтня 2021 року ОСОБА_2 кримінального правопорушення, у розмірі 11 250 грн 26 коп. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення 07 жовтня 2021 року ОСОБА_2 кримінального правопорушення, у розмірі 562 грн 51 коп. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення 07 жовтня 2021 року ОСОБА_2 кримінального правопорушення, у розмірі 49 437 грн 49 коп. Стягнуто солідарно з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант», Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» на користь держави судовий збір у справі у розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь держави судовий збір у справі у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп. У вересні 2023 року ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 серпня 2023 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвали в цій частині нове рішення про задоволення позову. Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, пред`явлених до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», тому в неоскарженій частині вказане рішення судом апеляційної інстанції не переглядаються. Апеляційна скарга в цій частині мотивована тим, що суд першої інстанції зменшуючи розмір моральної шкоди не врахував характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкості тілесних ушкоджень отриманих позивачем та їх характеру, а також факту тривалого лікування позивача та зміни його фізичного і психологічного стану після ДТП. Внаслідок чого необґрунтовано зменшив розмір моральної шкоди до 50 000,00 грн, який за обставинами даної справи є явно несправедливим та нерозумним. Рішення суду першої інстанції відповідачами та третьою особою в апеляційному порядку не оскаржується. В жовтні 2023 року від СК «Мотор-Гарант» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивований законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення, і міститься прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги. В жовтні 2023 року від Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивований законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення, міститься прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/2585/22 від 10 листопада 2022 року, який набрав законної сили 13 грудня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі статтей 75, 76 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного йому за цим вироком основного покарання у виді трьох років позбавлення волі, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки. Цим вироком встановлено, що ОСОБА_2 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження, тобто скоїв злочин, передбачений частиною другою статті 286 КК України. У результаті порушення ПДР водієм спеціалізованого легкового автомобіля меддопомоги марки Рeugeot» моделі «Вoxer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження пішохід ОСОБА_1 у виді закритої травми живота у вигляді розриву тонкої кишки, перелому 6 і 7 ребер, перелому верхньої гілки лобкової кістки тазу, перелому малогомілкової кістки лівої гомілки, перелому кісток носа та множинних саден у ділянці голови і тіла, що в сукупності відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення. Відповідно до копії виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення КНП «8 МКЛ м. Львова» №7426, ОСОБА_1 з 07жовтня 2021 року по 27 жовтня 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні вищевказаного медичного закладу після доставлення такого бригадою швидкої медичної допомоги після ДТП (збитий каретою швидкої допомоги на пішохідному переході), госпіталізований у хірургічне відділення. ОСОБА_1 доставлений у лікарню у стані алкогольного сп`яніння, відповідно до проведеного аналізу крові на етанол № 6517 від 08 жовтня 2021року. 07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 виконано операційне втручання «Лапаротомія. Вшивання рани тонкої кишки. Санація та дренування черевної порожнини». Призначено лікування такими препаратами: «Цефртіаксон», «Анальгін», «Сульфокамфокаїн», «АДП-М», « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ОСОБА_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ОСОБА_4 ». Згідно з копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2700, виданої лікарем КНП «Новороздільська міська лікарня» від 21 листопада 2021 року, ОСОБА_1 з 28 жовтня 2021 року по 22 листопада 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні у вищевказаному медичному закладі з діагнозами: «Закритий перелом кульшевої западини справа зі зміщенням фрагментів у стадії консолідації. Закритий перелом с/3 лівої м/гомілкової кістки зі зміщенням фрагментів у стадії консолідації. Закритий перелом спинки носа. Закритий перелом 4, 5, 6 ребер зліва. Стан після перенесеної лапаротомії». Хворому ОСОБА_1 призначено таке медикаментозне лікування: «Цефепім», « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 », « ІНФОРМАЦІЯ_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_9 », « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Відповідно до копії виписки №1910 із медичної картки стаціонарного хворого, виданої 27 січня 2022 року КНП «Львівська обласна клінічна лікарня», ОСОБА_1 було виставлено діагноз: «Закритий перелом правої вертлюгової западини в стадії перелаштування кісткової мозолі. Комбінована контракунктура правого стегна. Консолідований перелом с/3 лівої малогомілкової кістки. Болевий синдром. Функція нижніх кінцівок порушена». Виписку надано для МСЕК. Відповідно до копії виписки №1910 (22) із медичної картки стаціонарного хворого, виданої 12 серпня 2022 року КНП «Львівська обласна клінічна лікарня», ОСОБА_1 було виставлено діагноз: «Консолідований перелом правої лонної кістки з переходом на вертлюгову западину. Консолідований перелом с/3 лівої малогомілкової кістки. Болевий синдром. Функція правої ноги помірно порушена». Виписку надано для МСЕК. Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що справедливим та співмірним буде розмір морального відшкодування у розмірі 50 000,00 гривень, і саме такий розмір буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості. Моральну шкоду належить стягнути зі страхової компанія у розмірі 562 грн 51 коп. (5 відсотків від суми понесеної матеріальної шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого, а саме від 11 250 грн 26 коп.), а з різницю в розмірі 49 437 грн 49 коп. з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Мотивуючи таке рішення, місцевий суд виходив з того, що в результаті ДТП потерпілому ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв`язку із нанесенням йому тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння. Суд погодився з доводами позивача, що його фізичний та психологічний стани після події змінилися. Водночас, позивачем не було подано доказів звернення за лікарською допомогою внаслідок його моральних та душевних переживань, допомогою психолога/психотерапевта, доказів призначення лікарських засобів, проходження лікування тощо. Безумовно, унаслідок вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, потерпілий ОСОБА_1 зазнав страждань у зв`язку із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, факту тривалого лікування, однак, з урахуванням вищенаведеного, виходячи із вимог розумності та справедливості, неможливість оцінки душевних страждань матеріальним виміром, суд вважав за можливе встановити адекватну матеріальну сатисфакцію завданій моральній шкоді у визначеному розмірі. Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції вірними, з огляду на таке. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц, постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19). Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц). У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди». По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19). Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми. Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен в мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє. Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановивши, що Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» як роботодавцем винної в ДТП особи (працівника), завдано шкоду здоров`ю позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що також має бути відшкодована і моральна шкода, співмірно, відповідно до встановлених обставин справи, а також понад розмір стягнуто зі СК «Мотор-Гарант» страхового відшкодування моральної шкоди. Щодо розміру моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов також вірного висновку про стягнення такої в розмірі 50 000,00 грн, і такий розмір, на думку колегії суддів, за обставинами даної справи, відповідає вимогам розумності та справедливості та не призводить до збагачення позивача, і не може вважатися непомірним для відповідача. Місцевим судом у цьому зв`язку враховано обставини скоєння ДТП, поведінку учасників цієї пригоди, отримані позивачем під час ДТП ушкодження здоров`я, їх характер, тривалість лікування, ймовірну глибину та тривалість душевних і психічних страждань у зв`язку із цим. Підстав для переоцінки цих обставин, повно вставлених судом першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено. Відтак, доводи апеляційної скарги позивача у цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, по суті, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення щодо вирішення спору по суті слід залишити без змін. Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно із частиною першою та третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 137 ЦПК України). Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів інші судові витрати відшкодовуються позивачу пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. В порушення наведеної норми процесуального права суд першої інстанції стягнув з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в солідарному порядку. У цьому зв`язку слід змінити рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та стягнути такі пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного із відповідачів. При цьому, колегія суддів враховує, що розмір цих витрат, стягнутих судом першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу не оспорюється. Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України). Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржуване рішення змінити, виклавши його резолютивну частину щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в новій редакції; в решті рішення суду залишити без змін. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме те, що оскаржуване рішення слід змінити лише в частин розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, підстави для розподілу судових витрат, а саме судового збору, понесених у зв`язку з розглядом справи судами двох інстанцій, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 серпня 2023 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити, виклавши абзац п`ятий резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» на користь ОСОБА_1 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу». В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 грудня 2023 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич