Постанова 4818 № 643/12411/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/12411/24 Головуючий суддя І інстанції Поліщук Т. В. Провадження № 22-ц/818/525/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: завданої внаслідок ДТП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чепенка Олега Івановича на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року, у цивільній справі №643/12411/24, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в: У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Позовна заява мотивована тим, що 08.06.2021 приблизно о 20:20 відповідач керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Валентинівській з боку вул. Академіка Павлова у бік вул. Тракторобудівників у місті Харкові, зі швидкістю приблизно 30 км/год. Під`їхавши до регульованого світлофорного перехрестя при зміні зеленого кольору світлофора на жовтий, останній не зупинився, продовжив рух далі, при цьому здійснюючи поворот ліворуч, діючи з необережності, не переконався у безпечності свого маневру, не надав перевагу у русі зустрічному транспортному засобу, чим грубо порушив вимоги п.п. 8.7.3. г), 8.10 та 10.1 ПДР України та виїхавши на зустрічну смугу руху допустив зіткнення з автомобілем «TOYOTA PRIUS» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку, у крайній лівій смузі. Внаслідок вищевказаних дій він, як пасажир автомобіля «TOYOTA PRIUS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження. Під час досудового розслідування кримінального провадження №42021220000000315 його визнано потерпілим. У кримінальному провадження було подано цивільний позов, але 18.07.2024 на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі спливу строків давності, а цивільний позов було залишено без розгляду. Зазначив, що за цей час йому було проведено декілька операцій, після чого по теперішній час проходить лікування. Тілесні ушкодження отримані внаслідок ДТП від 08.06.2021 ніколи не дадуть повноцінного життя та самопочуття, яке він мав до ДТП. Дії відповідача в результаті ДТП призвели до травми ока, яке не функціонує. На сьогоднішній час на лікування та реабілітацію витрачено 33 478 грн. Йому довелося докласти додаткових зусиль для організації свого життя в зв`язку із заподіянням тілесних ушкоджень, необхідністю знаходитися на стаціонарному лікуванні, потребувати сторонньої допомоги після операційного втручання, довічно необхідно приймати ліки для підтримання функцій організму. На даний час він проходить оформлення документів для отримання інвалідності. Через отриману травму відчуває себе неповноцінним. Реалізація усіх прав та свобод тепер є обмежена через протиправні дії відповідача. Відповідач не відшкодував та не намагався відшкодувати завдану шкоду. У діях відповідача він не бачить жодного розкаяння чи усвідомлення того, що він скоїв. Все це призвело до сильних та тривалих моральних (душевних) страждань. Посилаючись на вказані обставини, просив суд поновити пропущений строк позовної давності та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500000 грн. 00 коп. та понесені позивачем судові витрати у розмірі 7500 грн. 00 коп. Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150000 грн.00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2250 грн. 00 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 -адвокат Чепенко Олег Іванович подав апеляційну скаргу, у якій просить частково скасувати рішення в частині визначення суми стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення якою визначити суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 грн. Вказав, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн є достатнім, розумним та співмірним порушеним правам позивача. Позивачем не доведено більшої глибини страждань, погіршення здібностей потерпілого чи позбавлення його можливості їх реалізації. Зауважив, що як вбачається з наданихмедичних довідок, тільки те, що Позивач ОСОБА_2 , на протязі доволі довго періоду часу, а саме з часу отримання ним травми у результаті обставин вищевказаної ДТП, а це - 08.06.21 року, до першого звернення до вищевказаної лікарні - 17.06.2024 р, взагалі ні де не лікувався, на його думку не було підстав. Як зазначено в першому медичному документі, а це довідка за № 11556 від 29.06.24 р., у її п.7 Короткий анамнез до 1-го неврологічного відділення був госпіталізований 17.06.24 р., в ургентному порядку, зі скаргами на інтенсивний головний біль. Зазначив, що ДТП, я також отримав травми, та проходив довготривале лікування, що само по собі також повинно було бути враховано судом при визначені розміру суми стягнення присудженої з нього моральної шкоди. Вважає, що судом при винесенні цього як на його думку неправосудного рішення прийнято до уваги тільки ті докази, які на його думку є такими, що жодним чином не підтверджують ті обставини що існує якійсь причинно-наслідковий зв`язок зі знаходженням Позивача у лікарнях та тими обставинами, що вони пов`язані саме з отриманням ним травми в результаті ДТП, за їх участю. Зазначає, що суд мотивував своє рішення саме наявністю як на його думку належних та незаперечних доказів, які б слугували про доцільність та необхідність стягнення з мене саме такої суми. Вважає, що судом при винесенні цього рішення не в повній мірі з`ясовані ті обставин, що мають значення для справи, а також вважає, що ті обставини що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, взагалі не доведені. Не має як він вказував раніше зв`язку з лікуванням та травмами які були отримані в результаті ДТП позивачем, тільки його слова. Звертає увагу суду, що він визнає, що позивач ОСОБА_2 дійсно проходив лікування, у зв`язку з його хворобою, але вважає, що ця хвороба в цілому, була спричинена саме травмою отриманою у ДТП, в якій він та позивач були учасниками. Зазначає, що він також був травмований у цій пригоді, та отримав перелом кісток ноги, та довготривалий час перебував на лікарняному, та не міг працювати. Окрім того у нього на вихованні є малолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться на його утриманні, що в свою чергу на його думку повинно було б враховуватися. Ця визначена судом сума, буде для нього непомірним фінансовим тягарем, та позбавить його та його сім`ю довготривалий час належного способу життя, в цей лихий час. Він працює на підприємстві, окрім заробітної платні, яка на підприємстві є мінімальною, ніяких інших фінансових джерел доходів не має. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Також є доцільним враховувати усталену практику Європейського Суду з прав людини у релевантних справах. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Рахує, що сума у розмірі 15000 грн, буде достатньою в якості суми яка може слугувати в обґрунтування розміру спричиненої моральної шкоди ОСОБА_2 . Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що розмір компенсації моральної шкоди, завданої позивачу в розмірі 150000,00 грн. буде справедливою сатисфакцією потерпілої сторони внаслідок дій неправомірного характеру з боку завдавача шкоди, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із моральними стражданнями позивача. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду. Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.07.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності (кримінальне провадження № 42021220000000315 від 16.07.2021). Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Міжнародна страхова компанія», 3-тя особа- Моторне (транспортне ) страхове бюро України про стягнення шкоди завданої кримінальним правопорушенням залишено без розгляду. Вищезазначеною ухвалою суду від 18.07.2024 встановлено, що ОСОБА_1 08.06.2021 приблизно о 20:20 керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN POLO», р.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. Валентинівській в м. Харкові з боку вул. Ак. Павлова у бік пр. Тракторобудівників зі швидкістю приблизно 30 км\год. Під`їхавши до регульованого світлофором перехрестя з вул. Гв. Широнинців, ОСОБА_1 при зміні зеленого кольору світлофору на жовтий, не зупинився, продовжив рух далі, при цьому здійснюючи поворот ліворуч на вказану вулицю, діючи з необережності, не переконався що це буде безпечним для інших учасників руху, не надав дорогу зустрічному транспортному засобу, чим грубо порушив вимоги п. п. 8.7.3 ґ), 8.10 та 10.1 Правил дорожнього руху України згідно з якими: - п. 8.7.3 «Сигнали світлофора мають такі значення: ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів»; - п. 8.10 «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 Розмітка 1.12 (стоп-лінія) (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»; - п. 10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», та виїхавши на зустрічну смугу руху допустив зіткнення з автомобілем «TOYOTA PRIUS», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, у крайній лівій смузі. Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля "TOYOTA PRIUS" ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/556-А/21 від 21.09.2021 та комісійної судово-медичної експертизи № 08-370/2021 від 04.07.2022, отримав середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров`я у вигляді закритої тупої травми вилично-орбітального комплексу, у вигляді одного садна в лівій щочній ділянці, двох забійних ран обох повік лівого ока з ушкодженням війкового краю (по одній на кожній), закритого перелому нижньої стінки лівої орбіти з пошкодженням сльозового каналу. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 , які знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, на регульованому світлофором перехресті, при зміні зеленого кольору світлофору на жовтий, не зупинився, продовжив рух далі, при цьому при зміни напрямку руху ліворуч, не переконався що це буде безпечним та при подальшому повороті ліворуч не надав дорогу автомобілю "TOYOTA PRIUS", який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого допустив з ним зіткнення, що спричинило вищевказані наслідки. Дії водія ОСОБА_1 , згідно з висновками комплексної експертизи відео-, звукозапису і авто-технічної експертизи № КСЕ-19/121-22/8730 від 13.03.2023 та судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/121-23/15170 від 25.07.2023, перебувають у причинному зв`язку з подією та наслідками, що наступили (а.с.09-11). Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого 1-е н/х відд. № 11556 КНП «Харківська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова», що ОСОБА_2 перебував на лікуванні у період з 17.06.2024 по 29.06.2024 та останньому встановлено повний діагноз : ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м`яких тканин голови. Епісиндром. Стан після епінападу. Пошкодження КЗА лівого гомілкостопного суглобу. Забій лівого колінного суглобу. Післятравматичний вестибуло-атактичний, астено-невротичний, лікворно-гіпертензійний синдроми. Вертеброгенна компресійно-ішемічна радикулопатія, лівобічна люмбоішалгія, виражений стійкий больовий, міотичний синдроми. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта. Спондильоз. Спондилоартроз. Протрузії дисків L2-L3, L4-L5. Кила диску L5-S1. Порушення функції хребта та акту ходи (а.с.12-14). Також у період з 05.07.2024 по 19.07.2024 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Харківська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради» та останньому встановлений повний діагноз: стійкі залишкові явища перенесеної черепно-мозкової травми 2021 року. Посттравматична енцефалопатія. Посттравматичний лікворно-гіпертензійний, вестибуло-атактичний, астено-невротичний синдроми. Посттравматичний епісиндром. Стан після епілептичного нападу. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта. Спондильоз. Спондилоартроз. Протрузії дисків L2-L3, L4-L5. Кила диску L5-S1. Вертеброгенна компресійно-ішемічна радикулопатія, лівобічна люмбоішалгія, виражений стійкий больовий, міотичний синдроми. Порушення статико-кінетичної функції хребта та акту ходи (а.с. 15-16). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 16273 КНП «Харківська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Кириченко Є.В. перебував на лікуванні у період з 23.08.2024 по 09.09.2024. ОСОБА_2 встановлено повний діагноз: наслідки закритої черепно-мозкової травми (2021р). з вираженим вестибуло-атактичним, лікворногіпертензивним, епілептично-судомним, астено-невротичним синдромами. Стан після нападу судом. Пошкодження колінно-зв`язочного апарату дівого гомілко-стопного суглоба. Забій лівого колінного суглобу. Вертеброгенна компресійно-ішемічни радикулопатія з лівобічною люмбоішалгією, вираженим стійким больовим синдромом за міотонічним варіантом та порушенням акту ходи. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта. Спондильоз. Спондилоартроз. Протрузії дисків L2-L3, L4-L5. Міжхребцева кила L5-S1 (а.с.17-20). Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Вони, в свою чергу, класифікуються за декількома критеріями. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення. До нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності. Підстави звільнення від кримінальної відповідальності закріплені в розділі ІХ Кримінального кодексу. Такими підставами є дійове каяття, примирення винного з потерпілим, передання особи на поруки, змінення обстановки, закінчення строків давності. Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц. Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.п. 1-3 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Розмір моральної шкоди є індивідуальним, але при визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості, керується розумністю щодо суми, яку позивач бажає стягнути до пропорційності завданих збитків. З матеріалів справи вбачається, що цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відносно відповідача ОСОБА_1 в межах кримінальної справи № 643/8139/23 не вирішено у зв`язку із постановленням ухвали суду від 18.07.2024 про закриття провадження за закінченням строків давності, тобто з підстав нереабілітуючої обставини, спір щодо відшкодування шкоди підлягає вирішенню у даному провадженні, та ураховуючи обставини, встановлені ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.07.2024 у справі № 643/8139/23, суд дійшов висновку, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка полягала в фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку із ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях. Відповідальність за фізичний біль, стрес і необхідність постійного лікування несе безпосередньо винуватець аварії. ДТП у даному випадку змінило звичний ритм життя позивача, він після ДТП неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу захворювань, які були у нього діагностовано після ДТП. Відповідач всупереч свого процесуального обов`язку не надав до суду належних і допустимих доказів на спростовування вказаних висновків щодо погіршення стану здоров`я позивача після ДТП. Тимчасова або тривала втрата працездатності, обмеження рухливості, залежність від сторонньої допомоги, неможливість займатись улюбленими справами або працювати створили для позивача додатковий стрес і тривалі моральні страждання. Аргументи скарги про те, що ОСОБА_5 звернувся за медичною допомогою пізніше ніж сталося ДТП, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається, що дії водія ОСОБА_1 , згідно з висновками комплексної експертизи відео-, звукозапису і авто-технічної експертизи № КСЕ-19/121-22/8730 від 13.03.2023 та судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/121-23/15170 від 25.07.2023, перебувають у причинному зв`язку з подією та наслідками, що наступили (а.с.09-11). Відповідач також належними і допустимими доказами не довів, що інший учасник ДТП, з яким їхав позивач у одному автомобілі також є винним у його скоєнні. Судом при ухваленні оскаржуваного рішення вірно з`ясовано характер спірних правовідносин, вірно вказано, що суд розцінює як суттєві моральні страждання - отримання позивачем внаслідок ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості, фізичного болю, порушено його нормальні життєві зв`язки, порушено ритм його життя, тяжкість заподіяних позивачу тілесних ушкоджень, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що у свою чергу спричинило моральні страждання позивача. При цьому, відповідачем не надано жодного аргументованого доводу, який би давав підстави для зменшення суми стягнутої моральної шкоди. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд відповідно до ст. 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування, а відтак відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чепенка Олега Івановича залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року-залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 10 червня 2026 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії Ю.М. Мальований. О.В. Маміна.