Постанова 4811 № 461/4368/23

Справа № 461/4368/23 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д. Провадження № 22-ц/811/2428/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року м.Львів Справа № 461/4368/23 Провадження № 22ц/811/2428/23 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 10 серпня 2023 року у складі судді Мироненко Л.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області та в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,- встановив: 31 травня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області та в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову посилається на те, що21 листопада 2022 року стосовно нього інспектором поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП. Постановою Сокальського районного суду Львівської області провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП закрито відповідно до положень ст. 247 КУпАП. Зазначає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена не була, причинно-наслідковий зв`язок між його діями та наслідками відсутній, що стало підставою для закриття провадження у справі за нормами ст. 247 КУпАП. Стверджує, що ОСОБА_1 заподіяно моральні страждання, які полягають у негативних емоціях, тривозі, стресі, переживаннях, перебування в емоційному напруженому стані, який викликаний страхом осуду зі сторони рідних та знайомих, приниженням гідності і втратою авторитету серед односельчан. Вказує, що незаконні дії працівників правоохоронних органів змусили ОСОБА_1 втратити віру у справедливість, у верховенство права та закону в суспільстві, в гуманізм судової системи та системи правоохоронних органів. Просить стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 37 606 грн. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 10 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області та в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що завдяки зупинці, яка надалі була визнана протиправною рішенням Галицького районного суду м.Львова від 23 лютого 2023 року, про що зазначено у постанові Сокальського районного суду Львівської області від 9 травня 2023 року, відносно позивача було ініційовано процес притягнення до відповідальності, внаслідок чого був складений протокол про адміністративне правопорушення. Вважає, що право на відшкодування шкоди в розмірі і порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Зазначає, що наявність постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення є доказом незаконності дій суб`єкта владних повноважень щодо здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача. Просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. 18 вересня 2023 року від ГУНП у Львівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначено, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Звертає увагу, що за встановленою Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» процедурою у разі закриття адміністративного провадження особі відшкодовується не будь-яка шкода, а лише та, яка передбачена ст. 1 вказаного Закону, тобто завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна або незаконного накладення штрафу, що в даному випадку відсутнє. Інша завдана особі шкода також підлягає відшкодуванню, однак за загальною процедурою, зокрема, передбаченою положеннями ст. 1173, 1174 ЦК України. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Відповідно до частин 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 21 листопада 2022 року о 11.03 год. на вулиці Шкільній у с.Бодячів Червоноградського району ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху України, керував автомобілем марки «Hyundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеофіксацію. Підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення стала відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за наявності явних ознак такого сп`яніння, що є самостійною підставою для притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 9 травня 2023 року провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Закриваючи провадження по адміністративне провадження, суд зазначив, що працівником поліції не було задокументовано, обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, а всі порушення, які інкриміновані порушнику, виявлені працівниками поліції уже після безпосередньої зупинки транспортного засобу. Постановляючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями посадових осіб правоохоронного органу йому була завдана моральна шкода; а також наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та їхньої вини в заподіянні моральної шкоди, а також, що порушення працівником поліції процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, як зазначено в постанові Сокальського районного суду Львівської області від 9 травня 2023 року у справі №454/3615/22, само по собі не може бути єдиною формальною підставою для стягнення коштів з Держави України. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 факт завдання йому моральної шкоди пов`язкує із складенням працівником поліції відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення 21 листопада 2022 року, провадження по якій було закрите постановою Сокальського районного суду Львівської області від 9 травня 2023 року у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На підставі ст.ст. 1166, 1167, 1173, 1176 ЦК України ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з Державного бюджету України 37 606,45 грн. моральної шкоди за період провадження відносно нього справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Фактично у даній справі доводи позивача зводяться до незгоди з протоколом про адміністративне правопорушення. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення особистих немайнових чи процесуальних прав позивача, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. Матеріали справи не містять доказів, достатніх для доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого можна було би встановити наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди. З постанови Сокальського районного суду Львівської області від 9 травня 2023 року вбачається, що судом закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Сам факт складення працівником поліції відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення 21 листопада 2022 року з наступним закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення не доводить заподіяння йому втрат немайнового характеру (моральної шкоди) та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та настанням шкоди. Адміністративне стягнення до позивача відповідачем не застосовувалося, оскільки провадження у справі було закрито. Дії (бездіяльність) посадових осіб державного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно,- встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року (справа № 920/715/17). Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Складання протоколу- це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КпАП України, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року (справа № 760/9462/16-а). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З урахуванням встановленого, суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів незаконності дій працівників поліції, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 221, 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені. Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 серпня 2023 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 30 листпада 2023 року. Головуючий-______________________Т. І. Приколота Судді: ________________ Ю.Р.Мікуш_______________ Р.В. Савуляк