Постанова Львівський апеляційний суд № 466/10410/20

Справа № 466/10410/20 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р. Провадження № 22-ц/811/3351/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого : Ванівського О.М., суддів: Мельничук О.Я., Шеремети Н.О., секретаря: Симець В.І. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в: В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в Шевченківський районний суд м.Львова з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди у розмірі 42500,0 гривень. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 20.09.2019 року інспектор патрульної поліції Швець В.Б. виніс відносно нього постанову про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 644887, відповідно до якої його було звинувачено в тому, що він по АДРЕСА_1 , порушив правила дорожнього руху, а саме вимог п.8.7.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. Вказану постанову він оскаржив у встановленому законом порядку і рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 09.10.2019 року у справі № 466/7678/19, відмовлено йому у задоволенні позовних вимог до поліцейського Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Швеця В.Б. про визнання протиправною та скасування постанови серії ДП18 № 644887 від 20.09.2019 року. Вважаючи рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 09.10.2019 року у справі № 466/7678/19 таким, що прийняте внаслідок неповного з`ясування обставин справи, він оскаржив вказане судове рішення до суду апеляційної інстанції. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року, скасовано рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 19.10.2019 року у справі № 466/7678/19 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПР18 № 644887 від 20.09.2019 року, якою позивача визнано винним за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Внаслідок протиправного притягнення до адміністративної відповідальності йому була заподіяна моральна шкода, для відшкодування якої він звернувся із даним позовом до суду. Заподіяння моральної шкоди полягало у приниженні його честі та гідності, як професійного водія зі стажем більше 17 років; у порушенні перед потенційним роботодавцем його ділової репутації як водія, що завжди дотримується Правил дорожнього руху; у спричинених моральних переживаннях, зумовлених страхом бути повторно притягнутим до відповідальності працівниками поліції з тих самих підстав, а також необхідністю доводити спочатку працівнику поліції свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а потім у судових засіданнях доводити протиправність рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, у порушенні нормального способу життя, оскільки він був змушений шукати адвоката для представництва власних інтересів у суді, а також підлаштовувати особистий час для зустрічей зі своїм захисником та для відвідування судових засідань у справі. З урахуванням вимог розумності та справедливості, а також характеру вчиненого правопорушення, глибини його душевних переживань та ступеня порушення його нормального способу життя, тривалістю розгляду справи, вважає, що такими діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 42500,0 гривень. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 09 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди - відмовлено. Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Таким чином, вважає, що відшкодування моральної шкоди органом державної влади Департаментом патрульної поліції не залежить від вини заподіювача шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості, проте суд не дотримався вказаних принципів і став на захист службової особи органу державної влади, яка прийняла щодо нього, на його думку, незаконне рішення. Враховуючи наведене просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити. Головне управління Державної казначейської служби України у ЛЬвівській області 05 листопада 2021 року подали відзив на апеляційну скаргу. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 09 червня 2021 року без змін. Департамент патрульної поліції 15.11.2021 року подали відзив на апеляційну скаргу. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 09 червня 2021 року без змін. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 30 грудня 2021 року тобто, дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам. Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення Восьмим апеляційним адміністративним судом відсутності порушення саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за будь-яку завдану позивачу моральну шкоду і немає необхідності для її стягнення у грошовому еквіваленті. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Матеріалами справи та судом встановлено, що 20.09.2019 року інспектором патрульної поліції Швець В.Б. винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 644887, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,0 гривень. Порушення проявилось в тому, що позивач 20.09.2019 року о 21:15 год. керуючи автомобілем марки «MERCEDES BENZ Е 280», р.н. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Городоцька - вул. Виговського в м. Львові, здійснив рух на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «г» Правил дорожнього руху України. Позивач не погодився та оскаржив таку постанову до суду. Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 09.10.2019 року, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.13-14), відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови серії ДП18 № 644887 від 20.09.2019 року. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року, скасовано рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 09.10.2019 року у справі № 466/7678/19 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПР18 № 644887 від 20.09.2019 року, якою позивача визнано винним за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, а також провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито (а.с.7-12). З тексту вищевказаного рішення суду слідує, що відсутні належні та допустимі докази складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження по справі з підстав відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон № 266/94-ВР. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 вищевказаного Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Закриття справи про адміністративне правопорушення надає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України і статті 1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність» і не перебуває у залежності від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18) . Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинним рішенням суду порушення законного порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання, у цьому випадку застосовуються визначені ст. 1174 ЦК України загальні підстави цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, та положення ст. 1167 ЦК України. Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Колегія суддів суду апеляційної інстанції, з`ясувавши чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а саме обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у розмірі 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 09 червня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди - задоволити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 грн. компенсації моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах передбачених ЦПК України. Повний текст постанови складено 30.12.2021 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Мельничук О.Я. Шеремета Н.О.