Постанова 4818 № 638/1068/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 29 листопада 2023 року м. Харків справа № 638/1068/21 провадження № 22-ц/818/2168/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Носової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Корнєва Ігоря Романовича про повернення виконавчого документу стягувачу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2023 року, постановлену суддею Цвірюком Д.В., - В С Т А Н О В И В : У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Корнєва Ігоря Романовича про повернення виконавчого документа стягувачу. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2023 року провадження у справі закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі дійшов помилкового висновку, оскільки ним оскаржуються дії державного виконавця в рамках виконавчого листа, виданого судом загальної юрисдикції. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що дана заява повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За вимогами ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Згідно з частиною першою статті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною третьою статті 3 КАС Українивизначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За змістом частини першої статті 4 КАС Україниадміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (зокрема без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України. Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. Частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з положеннями статей 447, 448 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Тобто зазначеними нормами ЦПК Українипередбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі. Разом з тим відповідно до пункту 3 частини другої статті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом. Отже, і механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений статтею 382 цього Кодексу, не підлягає застосуванню до цих правовідносин (щодо накладення адміністративного стягнення). Тобто згідно з наведеними нормами ЦПК Українита КАС Україниправо на звернення зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного та адміністративного судочинства відповідно, та його примусовим виконанням. Апеляційним судом встановлено, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2021 року №638/1068/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 10 200грн. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постановою Харківського апеляційного суду від 21 липня 2021 року постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2021 року залишено без змін. Указане адміністративне стягнення накладено за наслідками розгляду справи за правилами КУпАП. Постановою державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Корнєва І.Р. від 21 вересня 2021 року відкито виконавче провадження №66882038 з виконання постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2021 року справа №638/1068/21. Постановою державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Корнєва І.Р. від 22 жовтня 2021 року виконачий документ постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2021 року справа №638/1068/21 повернуто стягувачу. Із змісту скарги вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується із діями державного виконавця, зокрема просить суд скасувати постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні №66882038, усунути порушення його прав та відновити виконавче провадження. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №757/62025/17-ц зазначила, що справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання. Оскільки у справі, що розглядалась, позивач оскаржував дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленим в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Оскільки у справі, яка розглядається, ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то висновки суду першої інстанції про неможливість її розгляду в порядку цивільного судочинства є законними та обгрунтованими. Такий підхід узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 240/8781/23, від 11 жовтня 2023 року у справі № 460/10292/23. З урахування викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо закриття провадження у справі, оскільки даний спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2023 року залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 04 грудня 2023 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова