Постанова 4806 № 712/14575/12

Справа № 712/14575/12 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 листопада 2023 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Кожух О.А., Мацунич М.В., з участю секретаря: Гусонька З.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 вересня 2012 року у справі № 2-о/712/1235/12 (Головуючий: Зарева Н.І.), - В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою , в якій просив встановити факт перебування на військовій службі у період навчання в Львівській республіканській спецшколі-інтернаті, у подальшому перейменованій у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені ОСОБА_2 , з 15 липня 1991 року по 22 червня 1994 року. Зазначає, що згідно Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу`в редакції від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, яка була чинною до 18 червня 1999 року, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом. У новій редакції зазначеного Закону норму щодо ліцеїстів, а саме встановлення початком перебування на військовій службі дня прибуття на навчання до військового ліцею, виключено. Оскільки згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України, а також рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, просив встановити той факт, що в період навчання в Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені ОСОБА_2 з 15.07.1991 р. по 22.06.1994 року перебував на військовій службі. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10 вересня 2012 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту початку перебування на військовій службі у Збройних Силах України задоволено. Встановлено факт початку перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військовій службі в Збройних Силах України з 15 липня 1991 року. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу 10 червня 2020 року і заявило клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, як такі, що пропущені з поважних причин та скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви слід відмовити, так як встановлення факту, що має юридичне значення, а саме день прибуття на навчання до Львівського військового ліцею імені Героїв Крут з 15 липня 1991 року, заявник обґрунтовує необхідністю зарахувати період навчання в цьому ліцей до загального терміну військової служби, тобто, фактично вимоги заявника полягають у встановленні факту проходження військової служби у певний період. Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебрати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними діями компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання. При задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, перебування на військовій службі у період навчання в Львівській республіканській спецшколі інтернаті, у подальшому перейменоване у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені ОСОБА_3 з 15 липня 1991 року по 22 червня 1994 року не врахував, що у Міністерства оборони України виникнуть обов`язки щодо подальших дій стосовно розрахунку та зарахування вислуги років, які враховуються при звільненні з військової служби на пенсію. Про оспорювань рішення апелянт дізнався при надходженні у травні 2020 року на адресу Міністерства оборони України від ОСОБА_1 заяви від 05.05.2020 року про невідповідність розрахунку вислуги років за № 4666 від 13.04.2020 року матеріалами особової справи і зі змісту заяви та додатків долучених до неї стало відомо про рішення. Рішення суду на адресу Міністерства оборони України не надходило, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи будь-яких доказів його надходження. На адресу Закарпатського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства Оборони України на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 вересня 2012 року, так як Міністерство оборони України у січні 2015 року прийняло його на військову службу з запасу на підставі матеріалів його особової справи, яка була витребувана посадовими особами даного відомства до м. Києва. Так, згідно наказу Міністерства оборони України від 29.01.2015 року № 52 про укладення контракту на прийняття ОСОБА_1 на військову службу, у пункті 27 параграфу 1 зазначено, що у Збройних Силах України він перебуває саме з 15.07.1991 року. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2022 року клопотання Міністерства оборони України задоволено і поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалою суду від 27 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою і ухвалою суду від 27 січня 2022 року призначено справу до розгляду за апеляційною скаргою Міністерства оборони України. ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений та надіслав заяву про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану на території України і судова колегія вважає, що заява не підлягає задоволенню, так як під час розгляду справи ним неодноразово надсилалися заяви аналогічного змісту про відкладення розгляду справи, наявність підстав, які б унеможливлювали його неявку до суду або проведення судового засідання у режимі відео конференції ним не наведено і дана обставина не перешкоджає розгляду справи у його відсутності у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Розгляд даної справи проведено у режимі відео конференції за клопотанням представника Міністерства оборони України Шведа О.Б., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі і просить рішення суду скасувати і у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити із підстав вказаних у апеляційній скарзі. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно наказу від 15 липня 1991 року № 56 був зарахований до Львівської республіканської спецшколи-інтернату, на базі якої постановою Кабінету міністрів України № 490 від 19.08.1992 року був створений Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут, який закінчив 22 червня 1994 року, що підтверджується наказом від 22 червня 1994 року №

67. У подальшому Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут постановою Кабінету Міністрів від 13.06.1996 р. був перейменований в Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені ОСОБА_2 . Після закінчення ліцею ОСОБА_1 поступив у Військовий інститут при Державному університеті «Львівська політехніка», який закінчив 10 липня 1997 року, і в подальшому проходив службу в Збройних силах України на офіцерських посадах, а з 2003 року перебуває на службі у військовій прокуратурі Ужгородського гарнізону Західного регіону, що підтверджується копією послужного списку ОСОБА_1 .. При задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, день прибуття на навчання до Львівського військового ліцею імені Героїв Крут з 15 липня 1991 року заявник обґрунтовував необхідністю зарахувати період навчання у цьому ліцеї до загального терміну військової служби, тобто вимоги заявника полягають у встановленні факту проходження військової служби в певний період і у Міністерства оборони України виникають обов`язки щодо подальших дій стосовно розрахунку та зарахування вислуги років, які враховуються при звільненні з військової служби на пенсію. У відповідності до п. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право і рішення суду першої інстанції у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду та роз`яснити право ОСОБА_1 звернутися в суд із позовом на загальних підставах. Керуючись ст. ст. 294, 374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 вересня 2012 року скасувати, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту початку перебування на військовій службі залишити без розгляду. Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення із позовом на загальних підставах. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 листопада 2023 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Суддя Закарпатського апеляційного суду Г.Г. Собослой