Постанова 4857 № 380/12602/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12602/23 пров. № А/857/16243/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі №380/12602/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні д (головуючий суддя першої інстанції Кедик М.В., місце ухвалення м. Львів, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, дата складання повного тексту 28.08.2023),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд: визнати протиправними дії Західного регіонального управління (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із січня 2020 року по лютий 2020 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги, допомоги для оздоровлення, одноразових виплат на які нарахований єдиний внесок, надбавок та доплат, а також при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій; зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із січня 2020 року по лютий 2020 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги, допомоги для оздоровлення, одноразових виплат на які нарахований єдиний внесок, надбавок та доплат, а також при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 відповідно. В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно з особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за час проходження військової служби у Західному регіональному управлінні (військова частина НОМЕР_2 ) із січня 2020 року по лютий 2020 року за займаною посадою позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 8 880,00 грн (1762 грн прожитковий мінімум на 01.01.2018 х 5,04 тарифний коефіцієнт за 51 тарифним розрядом = 8 880,48 грн (з урахуванням округлення 8 880,00 грн). Також оклад за військовим званням «полковник» з липня 2020 року по лютий 2020 року у розмірі 1 480 грн (1762 грн прожитковий мінімум на 01.01.2018 х 0,84 тарифний коефіцієнт = 1 480,08 грн з урахуванням округлення 1 480 грн)). Тобто, із огляду на особисті картки грошового забезпечення позивачу визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням із січня 2020 по лютий 2020 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. У зазначених розмірах оклад за посадою та за військовим званням виплачувався Позивачу упродовж проходження служби позивачем до лютого 2020 року включно, тобто був розрахований, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. У свою чергу, із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу у період січня 2020 року по лютий 2020 року здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. (матеріальна допомога у лютому 2020 року у сумі 143 309,88 грн грошова допомога на оздоровлення у лютому 2020 року у сумі 32 811,60 грн, одноразові виплати у лютому 2020 року у сумі 459 362,40 грн, надбавка за вислугу років від посадового окладу та окладу за військове звання, надбавку за особливості проходження служби, надбавка за таємність від посадового окладу, надбавка за класність від посадового окладу, премія). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Західного регіонального управління (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із січня 2020 року по лютий 2020 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги, допомоги для оздоровлення, одноразових виплат на які нарахований єдиний внесок, надбавок та доплат, а також при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Зобов`язано Західне регіональне управління (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із січня 2020 року по лютий 2020 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги, допомоги для оздоровлення, одноразових виплат на які нарахований єдиний внесок, надбавок та доплат, а також при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України не вбачає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Таким чином, згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Згідно з витягом з наказу начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 06.02.2020 № 47-ОС Про особовий склад виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 (П-000818), який перебуває у розпорядженні начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (остання займана штатна посада - заступник начальника Західного регіонального управління з персоналу Державної прикордонної служби України), якого звільнено з військової служби за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону у запас. Позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення відповідач з порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до п. 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Згідно з п. 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14.». Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14». Станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Державної прикордонної служби України» від 02.03.2018 № 169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 2018 року за № 318/31770, затверджено схему тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіального органу та Управління інформації. З особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 убачається, що із січня 2020 року за займаною посадою заступника начальника Західного регіонального управління з персоналу Державної прикордонної служби України позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 8880,00 грн (1762 грн прожитковий мінімум на 01 січня 2018 року х 5,04 тарифний коефіцієнт за 51 тарифним розрядом = 8880,48 грн (з урахуванням округлення 8880,00 грн)) та оклад за військовим званням «полковник» у розмірі 1480 грн (1762 грн прожитковий мінімум на 01 січня 2018 року х 0,84 тарифний коефіцієнт = 1480,08 грн з урахуванням округлення 1480 грн)). За даними особистої картки грошового забезпечення за 2020 рік також слідує, що позивачу визначався посадовий оклад та оклад за військовим званням за лютий 2020 виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року. З урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу у період січня 2020 року лютий 2020 року здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (допомоги, компенсаційні виплати, надбавку за особливості проходження служби, премія) (допомога на оздоровлення у лютому 2020 року, матеріальна допомога у лютому 2020 року, одноразові виплати у лютому 2020 року, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за таємність, надбавка за класність, премія). Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III). Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік відповідно, не містять. Положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). З 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 11.09.2022 по справі №500/1813/21, покликаючись на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 у справі №440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно- правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Крім того, зміни внесені постановою №103, зокрема до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Як наслідок суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року у 2020 році є протиправним. Таким чином, на час проходження позивачем військової служби у Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) із січня 2020 року по лютий 2020 року відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхам множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (1 січня 2020 року) та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатком 16 до Постанови №704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням. Постановою №704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням. Зокрема вказаною постановою встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачені відповідно статтею 10-1 частиною 1 та статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення. Відповідно до пункту І Розділу 7 Глави IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306 (далі по тексту Інструкція № 558) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до статті 10-1 пункту 1 Закону України № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до статті 10-1 пункту 14 абзацу 3 Закону України №2011-XII у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Відповідно до пункту 6 Розділу 8 «Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби» Глави V «Порядок, умови та розмірі виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4,5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. За даними особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачена матеріальна допомога у лютому 2020 року у сумі 143 309,88 грн, грошова допомога на оздоровлення у лютому 2020 року у сумі 32 811,60 грн, одноразові виплати у лютому 2020 року у сумі 459 362,40 грн, За даними особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 та витягу з наказу від 06.02.2020 № 47-ОС у лютому - січні 2020 року позивачу виплачувалися надбавки та доплати, а також при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму на 01 січня 2018 року встановлено на рівні 1762 грн, а станом на 01 січня 2020 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» такий встановлено на рівні 2102 грн. Таким чином, під час проходження військової служби та при звільненні із неї позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало розмірі щомісячне грошове забезпечення, матеріальну допомогу, допомогу для оздоровлення, одноразові виплати на які нарахований єдиний внесок, надбавки та доплати, а також при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, а не на 01 січня 2020 року Враховуючи зазначені положення законодавства та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що встановлення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням із січня 2020 року та розрахунок місячного грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року та відповідно нарахування інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснено у значно меншому розмірі, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованих Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення та інших виплат у законодавчо визначеному розмірі. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі №380/12602/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький