Постанова 4857 № 140/916/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 140/916/23 пров. № А/857/13057/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.; розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 140/916/23 (головуючий суддя Дмитрук В.В., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: 25 січня 2023 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2022 №№ 1081850-2405-0317, 1081851-2405-0317. В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що отримані ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 25.04.2022 №№ 1081850-2405-0317, 1081851-2405-0317 є протиправними. На підтвердження цього зазначає, що належний позивачу цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м. не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки належить до будівель промисловості, що віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК-018-2000, використовується за призначенням у господарській діяльності позивача до якої належить, зокрема, виробництво м`ясних продуктів, виробництво макаронних виробів та подібних борошняних виробі. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 25 квітня 2022 року №№ 1081850-2405-0317, 1081851-2405-0317. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем Головним управлінням ДПС у Волинській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідно до баз даних інформаційної системи «Податковий блок», які сформовані ДПС України на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 обліковано цех напівфабрикатів загальною площею 3388,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Даний об`єкт в ІС «Податковий блок» обліковано як «Будівля промисловості та склади» за ставкою податку 0,5% (поділ по підкласах не передбачено). Разом з тим, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів даних інформаційних баз даних ДПС України ОСОБА_1 за ознакою 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі» було нараховано та виплачено дохід в сумі 2400 грн. від ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_2 перебувала на обліку в Ковельській ДПІ з 28.11.2018 по 31.08.2021. В «повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» (форма 20-ОПП) поданому платником 21.03.2019 вказано цех напівфабрикатів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В графі «вид права на об`єкт» зазначено - право короткострокового користування/оренди. 31.08.2021 відображено інформацію про припинення права короткострокового користування даним об`єктом. В податкових звітах «податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» інформація про нарахування та виплату доходу за ознакою 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі» за 1 кв. 2021 року відображено виплату ОСОБА_1 в розмірі 1200 грн. та за 2 кв. 2021 року відображено виплату ОСОБА_1 в розмірі 1 200 грн. Даний факт підтверджує здачу в оренду нерухомого майна, а саме - цех напівфабрикатів загальною площею 3388,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим, ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 101 655 грн. (податкове - повідомлення рішення №1081850-2405-0317 від 25.04.2022). Також, відповідно до баз даних інформаційної системи «податковий блок», за ОСОБА_1 обліковано зерносклад загальною площею 1140,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , припинено право власності 25.02.2021. Повідомлення про об`єкти оподаткування (20 ОПП) до Ковельської ДПІ ОСОБА_1 , по приміщенню зерноскладу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не подавалось. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 1140,70 грн. (податкове - повідомлення рішення №1081851-2405-0317 від 25.04.2022) по приміщенню зерноскладу загальною площею 1140,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 1 півріччя 2021 рік, поданої ОСОБА_1 30.07.2021, відомості щодо отримання доходів від продажу сільськогосподарської продукції відсутні. Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, що ОСОБА_1 з 06.06.2003 по 29.06.2021 був зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Видами діяльності позивача за КВЕД були: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 10.13 виробництво м`ясних продуктів; 10.73 виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; 96.09 надання інших індивідуальних послуг; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 01.50 змішане сільське господарство. 25.04.2022 ГУ ДПС у Волинській області винесено щодо позивача податкові повідомлення рішення: №1081850-2405-0317, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2021 рік» в сумі 101 655 грн.; №1081851-2405-0317, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2021 рік» в сумі 1 140,70 грн. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. У постанові від 17.02.2020 в справі №820/3556/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 в справі №806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформував новий правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м. Серед видів його діяльності наявний КВЕД 10.13- виробництво м`ясних продуктів. Фактичне виготовлення промислової продукції та використання вказаного цеху за функціональним призначенням підтверджується договором на виготовлення харчових напівфабрикатів №Н-1-2021 від 05.01.2021 (а.с.22), актами приймання-передачі сировини від 08.02.2021, 12.05.2021 (а.с.23-24), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2021, 28.06.2021, рахунками фактури, прибутково касовими ордерами, актами звірки взаєморозрахунків (а.с.25-31), документами, що свідчать про оплату позивачем послуг зв`язку та за електроенергію по вказаному об`єкту (а.с.64-70). Подальша реалізація виготовлених напівфабрикатів підтверджується видатковими накладними (а.с. 32, 34, 36-37, 40, 42, 44, 46). Наявність у позивача достатніх трудових ресурсів для виготовлення харчових напівфабрикатів підтверджується трудовими договорами від 05.01.2021 № 1, від 05.01.2021 №2 (а.с.48-51), розрахунково-платіжними відомостями щодо нарахування працівникам зарплати (а.с.52-54). Отже, позивач надав суду достатні та належні докази на підтвердження того, що цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м. використовується ним за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Апеляційний суд критично оцінює доводи податкового органу про здачу позивачем в оренду цеху напівфабрикатів, адже з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити чи орендна плата перерахована на користь позивача сплачена саме за користування цехом напівфабрикатів, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , а також те, що ця плата здійснена саме за період 2021 року. Так, ФОП ОСОБА_2 в 2019 році (21.03.2019) подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП) в якому вказано, що вона використовує цех напівфабрикатів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як за 2021 рік аналогічне повідомлення суду не надано. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік за цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м., відтак, податкове повідомлення- рішення від 25.04.2022 №1081850-2405-0317 є протиправним та підлягає скасуванню. Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Аналізуючи наведену норму ПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що її застосування передбачає наявність трьох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, третя - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) не здається власником в оренду, лізинг, позичку. Положеннями підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Отже, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в цьому випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»). Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб. Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин. Встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває приміщення зерноскладу за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства « 777-ПЛЮС», яке зареєстроване як суб`єкт господарювання 20.01.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.154-156). Основним видом діяльності ФГ « 777-ПЛЮС» є: код КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство. Згідно договору оренди землі від 10.01.2006, укладеного між Ковельською районною державною адміністрацією як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем, позивачу передано в оренду терміном на 48 років земельну ділянку загальною площею 74,9261 га., розташовану на землях Білашівської сільської ради, для створення фермерського господарства (а.с.158-159). Додатковою угодою до даного договору від 30.01.2006 визначено, що у зв`язку з державною реєстрацією ФГ « 777-ПЛЮС» орендарем земельної ділянки рахувати ФГ « 777-ПЛЮС» в особі його голови Стельмаха В.М. (а.с.160). Таким чином, матеріалами справи підтверджується та обставина, що позивач в розумінні ПК України є сільськогосподарським товаровиробником. Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів. Перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення. Об`єкт нерухомого майна приміщення зерноскладу за адресою: АДРЕСА_2 , що належать позивачу як сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності і щодо якого контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлею, віднесеного до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Отже, нежитлова будівля, що належить позивачу на праві власності використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, тому у цьому випадку не є об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №649/593/16-а, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення від 25.04.2022 №1081851-2405-0317 є протиправним та підлягає скасуванню. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 140/916/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук