LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4811462/1276/23

від 01.12.2023 ·
Резолютивна:апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 липня 2023 року залишити без змін.

Справа № 462/1276/23 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М. Провадження № 22-ц/811/2823/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 липня 2023 року,- ВСТАНОВИВ: у лютому 2023 року Львівське комунальне підприємство «Заліничнетеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Львівське комунальне підприємство «Заліничнетеплоенерго» є теплопостачальною організацією, яка надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води споживачам. Стверджує, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 та користуються послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Зазначає, що надання комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах на підставі договорів приєднання, які вважаються укладеними, якщо протягом тридцяти днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Вказує, тексти типових індивідуальних договорів про надання послуг з централізованого опалення підготовлено та опубліковано в газеті «Високий Замок» від 01 липня 2014 року № 92, однак, співвласники багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин. Звертає увагу, що відповідачі не виконували належним чином свій обов`язок щодо оплати наданих послуг з централізованого опалення, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість за період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2022 року в розмірі 33 119,22 грн. Вважає, що обов`язок споживача житлово-комунальних послуг щодо оплати надання таких ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, тому відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати фактично наданих йому житлово-комунальних послуг. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 33119,22 грн. заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію за період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2022 року. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 липня 2023 року позов Львівське комунальне підприємство «Заліничнетеплоенерго» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Львівського комунального підприємства «Заліничнетеплоенерго» заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2018 року по 30.11.2022 року у розмірі 33119,22 грн. Стягнуто порівно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Львівського комунального підприємства «Заліничнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 2 684, тобто по 1342 грн. з кожного. Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з жовтня 2018 року по квітень 2022 року показники лічильника обліку теплової енергії постійно зростали з 17 746,44 Гдж до 23 456,12 Гдж, однак вже з жовтня 2022 року показник зафіксовано на рівні 20 390,37 Гдж, тобто показник лічильника зменшений, а така розбіжність показників лічильника не дає можливості об`єктивно здійснити розрахунок об`єму спожитої теплової енергії, відтак, і провести розрахунок заборгованості за надані послуги з централізованого опалення. Зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2018 року по лютий 2020 року в розмірі 12 280,05 грн. пред`явлені з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. Вказує, що сума заборгованості документально не підтверджена, а розрахунок заборгованості здійснено на підставі актів , які містять суперечливі відомості. Вважає, що обов`язок з оплати за надання житлово-комунальних послуг виникає у споживачів лише у разі, якщо вони фактично користувалися ними, однак, з 06 жовтня 2015 року квартиру АДРЕСА_1 від`єднано від системи центрального теплопостачання, про що складено відповідний акт, тому послуги з централізованого теплопостачання відповідачі не отримують, а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надання таких послуг є безпідставними. З наведених підстав просить рішення суд скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримавши послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, відповідачі належним чином не виконали покладений на них обов`язок з оплати за надання цих послуг, внаслідок чого за період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2022 року у них виникла заборгованість в розмірі 33 119,22 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Враховуючи те, що позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за надання послуг з централізованого опалення за період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2022 року, правовідносини, які виникли між сторонами справи, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, що набрав чинності 10 грудня 2017 року та був введений в дію 1 травня 2019 року, Законом України «Про теплопостачання», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» №630 від 21 липня 2005 року, з відповідними змінами та доповненнями, чинною на момент спірних правовідносин, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21 серпня 2019 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022). Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинним на момент надання послуг. Стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV визначає перелік комунальних послуг. До комунальних послуг відносяться, зокрема централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . Для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Отже, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. З 01 травня 2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022), передбачено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. В матеріалах справи відсутні договори про надання послуги з централізованого постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, підписані Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго», як виконавцем послуг, та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , як споживачами послуг. Однак правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинним на момент надання житлово-комунальних послуг та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №-630. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №344/10719/16-ц. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2022 року вбачається, що загальна сума заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за цей період складає 33119,22 грн. (а.с. 10). Заперечуючи щодо стягнення заборгованості, відповідачі вважають, що у них відсутній обов`язок з оплати послуг з централізованого опалення, оскільки їхня квартира від`єднана від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. Згідно зі статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630, та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 № 4 (чинним на момент виникнення спірних відносин) (далі Порядок…). Відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630, споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630). У пунктах 2.1, 2.2 Порядку… передбачено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. Згідно з пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку… відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення. Отже, звернення до міжвідомчої комісії із заявою про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення, надання дозволу на таке відключення при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення та затвердження міжвідомчою комісією акту про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП є належним способом реалізації права на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 401/795/20. Розпорядженням Залізничної районної адміністрації від 24 жовтня 2006 року № 1643 «Про затвердження висновку міжвідомчої комісії гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 » затверджено висновок міжвідомчої комісії з питань відключення споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. Погоджено технічну можливість відключення квартири АДРЕСА_1 від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання та влаштування квартирного водяного опалення і гарячого водопостачання з двофункційним газовим котлом парапетного типу на площі кухні з відводом продуктів згоряння через отвір в зовнішній стіні. Зобов`язано гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 : 1) протягом шести місяців з дня прийняття даного розпорядження розробити через ліцензовану організацію проект на влаштування індивідуального теплопостачання квартири згідно з технічними умовами ЛКП «Залізничнетеплоенерго» і гарячого водопостачання з двофункційним газовим котлом парапетного типу згідно з технічними умовами ВАТ «Львівгаз». Проекти погодити з ЛКП «Сигнівка», ЛКП «Залізничнетеплоенерго» і ВАТ «Львівгаз»; 2) протягом одного року з дня прийняття даного розпорядження здати переобладнану систему опалення на газове обладнання квартири в експлуатацію у встановленому порядку. Разом з тим, в матеріалах справи відсутній акт про відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж ЦО і ГВП, затверджений міжвідомчою комісією, що свідчить про невиконання відповідачами вимог Порядку… до вчинення дій щодо відключення, а відтак, від`єднання квартири від мереж централізованого опалення здійснено самовільно, без дотримання вимог щодо складання та затвердження акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, закріплених у пунктах 2.6, 2.7 Порядку… Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги центрального теплопостачання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 березня 2018 року у справі №915/89/16 та від 16 жовтня 2019 року у справі № 703/69/16-ц. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Львівського комунального підприємства «Заліничтеплоенерго» заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2018 року по 30.11.2022 року у розмірі 33119,22 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2018 року по лютий 2020 року в розмірі 12 280,05 грн. пред`явлено з пропуском строку позовної давності, а відтак, не підлягають задоволенню в повному обсязі, не можуть братися до уваги, оскільки частини 3, 4 ст. 267 ЦПК України передбачають, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, а позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Однак, відповідачі, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи в суді першої інстанції, подаючи письмові пояснення щодо позовних вимог, до ухвалення оскаржуваного рішення суду не подавали заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Покликання апелянта на те, що відповідачі фактично не отримували послуги з централізованого опалення, оскільки їхня квартира від`єднана від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, не підтверджуються матеріалами справи, а належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачі не надали. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 липня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 01.12.2023 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»