Постанова 4811 № 465/386/18

Справа № 465/386/18 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М. Провадження № 22-ц/811/3309/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:36 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П. секретаря: Симець В.І. з участю: ОСОБА_1 , представників ЛМКП «Львівтеплоенерго» - Олійник Л.В., Чайки О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: у січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про зобов`язання провести перерахунок вартості комунальних послуг. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та отримує послуги з гарячого водопостачання, які надає Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго». Стверджує, що протягом багатьох років відповідачем надаються неякісні послуги, зокрема, з крану, з якого повинна текти гаряча вода, тече холодна вода, у зв`язку з чим мешканці будинку неодноразово зверталися до відповідача з приводу незадовільної якості послуг, що ним надаються, а також щодо проведення перерахунку вартості наданих послуг, однак недоліки відповідачем не усунуті, а вартість послуг не перерахована. Зазначає, що відповідачем визнається, що температура гарячої води є незадовільно, оскільки актами обстеження встановлено, що не перевищує 35 градусів, в той час коли Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151 передбачено, що у випадку, якщо температура гарячої води становить нижче 40 градусів, вона підлягає оплаті за тарифом холодного водопостачання. Вважає, що, споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, або зниження їхньої якості, а виконавець зобов`язаний в цьому випадку проводити перерахунок розміру плати за надання послуг. З наведених підстав, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: -зобов`язати Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» усунути недоліки в системі гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ; -зобов`язати Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» провести перерахунок вартості послуг гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 за період з 27 лютого 2013 року по день прийняття рішення у справі за тарифом холодного водопостачання. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» провести перерахунок вартості послуг гарячого водопостачання за адресою АДРЕСА_1 за період з 27 лютого 2013 року по 26 квітня 2021 року за тарифом холодного водопостачання. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 768.40 грн. Рішення суду оскаржило Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що два акта обстеження від 04 червня 2015 року та від 05 травня 2017 року, за якими Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» зробило перерахунок вартості послуг гарячого водопостачання, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на підставі вищезазначених актів проведено перерахунок вартості послуг за травень 2015 року, яке зменшено на 119.70 грн. та за квітень 2017 року, яке зменшено на 299.84 грн. Вказує, що інших актів-претензій щодо надання послуг з гарячого водопостачання неналежної якості за адресою: АДРЕСА_1 до ЛМКП «Львівтеплоенерго» не надходило, тому нема підстав для перерахунку вартості наданих послуг по 26 квітня 2021 року. Наголошує, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з 01 липня 2014 року, відтак суд безпідставно зобов`язав його зробити перерахунок з 27 лютого 2013 року. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ЛМКП «Львівтеплоенерго» Олійник Л.В. та Чайки О.А. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи є належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання відповідачем послуг з постачання гарячої води неналежної якості у квартиру АДРЕСА_2 , що належить позивачу, що є підставою для перерахунку вартості комунальних послуг з гарячого водопостачання. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_2 . Відповідно до ст.162 ЖК УРСР громадянин, якому належить квартира (будинок) на праві приватної власності, зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги). Частиною 4 статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. З долученого до матеріалів справи договору про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2014 року вбачається, що виконавець послуг, в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Порядок встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг передбачений розділом 7 вищезазначеного договору. Відповідно до п. 7.5 договору про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2014 року за результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг. Актом від 04 червня 2015 року встановлено, що у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 труба рециркуляції гарячої води холодна, а після випускання води з крану протягом двох хвилин температура гарячої води становила 35 град. С (а.с. 5). Листом ЛМКП «Львівтеплоенерго» № 01-357 від 05 червня 2015 року підтверджується, що занижена температура гарячої води у вищезазначеній квартирі спричинена несправністю внутрішньої системи гарячого водопостачання будинку, а саме лінії рециркуляції гарячої води, яка заглушена в квартирі АДРЕСА_3 (поверхом вище) (а.с. 6). Актом обстеження гарячого водопостачання від 05 травня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що температура гарячої води на час обстеження становить 30 град. С (а.с. 8). Комісією визначено, що незадовільна температура гарячої води пов`язана з відсутністю рециркуляційного трубопроводу системи ГВП у квартирі АДРЕСА_3 (по спільному стояку), що підтверджується листом ЛМКП «Львівтеплоенерго» № 18-5460 від 10.05.2017 року (а.с. 9). Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що усунуто обставини, які стали причиною постачання у квартиру АДРЕСА_2 гарячої води температура, якої значно нижча, ніж передбачена нормами. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» надаються послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 неналежної якості. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України ««Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості. Пунктом 3.8 договору про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2014 року передбачено, що у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості зокрема, відхилення їх від кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, виконавець проводить перерахунок розміру плати згідно вимог чинного законодавства. Пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання. Механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості визначається Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. №

151. Відповідно до п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку. У додатку до вищезазначених Правил…зазначено вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг, в тому числі і до послуг з централізованого постачання гарячої води та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних. Для належного надання послуги з централізованого постачання гарячої води необхідним є забезпечення нормативної температури гарячої води у точці розбору не нижче 50 град. С та не вище 75 град. С. При температурі гарячої води понад 50 град. С плата справляється згідно з установленим тарифом; від 45 град. С до 49 град. С зменшується на 10 відсотків за весь строк відхилення; від 40 град. С до 45 град. С зменшується на 30 відсотків за весь строк відхилення; нижче 40 град. С справляється за весь строк відхилення за тарифами на послуги з централізованого постачання холодної води. Враховуючи те, що відповідачем надаються послуги з централізованого постачання гарячої води неналежної якості, оскільки температура гарячої води не перевищує 40 град. С, а відповідно до умов договору споживач послуг повинен оплачувати за надані послуги лише належної якості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для перерахунку вартості послуг гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 за період з 27 лютого 2013 року по 26 квітня 2021 року за тарифом холодного водопостачання. Доводи апеляційної скарги про те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» зроблено перерахунок вартості послуг гарячого водопостачання спростовуються матеріалами справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що такий перерахунок здійснено лише за квітень 2015 року та за травень 2017 року, що підтверджується розрахунком нарахувань за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2019 року (а.с. 37-38), а не за весь період відхилення від нормативів, як це передбачено Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. №

151. Заперечуючи щодо позову, ЛМКП «Львівтеплоенерго» покликається на те, що ОСОБА_1 у спірний період не звертався кожного місяця з приводу складання акту щодо гарячого водопостачання, а відтак вважає відсутніми підстави для перерахунку щомісячної оплати за гаряче водопостачання. Такі доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки, листом ЛМКП «Львівтеплоенерго» № 01-357 від 05 червня 2015 року підтверджується, що занижена температура гарячої води у квартирі позивача спричинена несправністю внутрішньої системи гарячого водопостачання будинку, а саме лінії рециркуляції гарячої води, яка заглушена в квартирі АДРЕСА_3 (поверхом вище), і як з`ясовано судом апеляційної інстанції зазначена несправність не була усунута, а відтак гаряча вода до квартири позивача через зазначену несправність не могла постачатися. З пояснень представників ЛМКП «Львівтеплоенерго» судом апеляційної інстанції встановлено, що судовим рішенням мешканців квартири АДРЕСА_4 зобов`язано за власні кошти відновити у своїй квартирі схему ГВП відповідно до проекту, однак як ствердили представники ЛМКП «Львівтеплоенерго» згадане рішення суду не виконане, що підтверджує ту обставину, що і надалі існує несправність внутрішньої системи гарячого водопостачання будинку, а саме лінії рециркуляції гарячої води, яка заглушена в квартирі АДРЕСА_3 (поверхом вище), що було і надалі залишається причиною постачання гарячої води заниженої температури до квартири позивача. Колегія суддів вважає, що наведене вище спростовує доводи апелянта про необхідність щомісячного складання актів щодо якості постачання гарячої води до квартири позивача. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення недоліків в системі гарячого водопостачання, суд першої інстанції виходив з того, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не утримує внутрішньобудинкові мережі даного житлового будинку, відтак ця позовна вимога не підлягає до задоволення, відмова суду в задоволенні цієї позовної вимоги не оскаржується, а відтак законність та обгрунтованість рішення суду цій частині вимог колегією суддів не перевіряється. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 30.12.2021 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: Р.В Савуляк Р.П. Цяцяк