Постанова 4820 № 686/9280/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/9280/23 Провадження № 22-ц/4820/2062/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року (суддя Колієв С.А.). Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У квітні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначалось, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, про що підписала заяву №б/н від 28.02.2012. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування АТ КБ «Приват Банк». Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку. Зазначалось, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак у порушення умов договору свої зобов`язання відповідачка не виконала, внаслідок чого станом на 20.03.2023 має заборгованість за кредитом в розмірі 61543 грн 13 коп., з яких: 53626 грн 68 коп. заборгованість за кредитом; 7916 грн 45 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом. Враховуючи викладене вище позивач, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути із відповідачки заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.02.2012, яка виникла в розмірі 61543 грн 13 коп. (станом на 20.03.2023) та судові витрати. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приват Банк» не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що із виписки по рахунку вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, а також частково погашала кредитну заборгованість, але погашення були здійсненні несвоєчасно та у розмірі меншому, ніж щомісячний платіж. Вказує, що суд першої інстанції зазначаючи про безпідставність позовних вимог позивача не врахував, що відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. А тому, підстав вважати укладений кредитний договір № б/н від 28.02.2012 безпроцентним відсутні. Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства, якими передбачено право банку нараховувати відсотки за обліковою ставкою НБУ не можна говорити, що сума витрат є меншою, ніж загальних надходжень, оскільки ні відповідач, ні сам суд не навели розрахунку заборгованості із врахуванням відсотків нарахованих за обліковою ставкою НБУ. Зазначає, що стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача, хоча заборгованість по тілу кредиту підтверджується випискою про рух коштів по картці та розрахунком заборгованості. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2012 ОСОБА_1 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку (а.с.18). Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором №б/н від 28.02.2012, станом на 20.03.2023 заборгованість відповідачки за кредитним договором становить у сумі 61543 грн 13 коп., з яких: 53626 грн 68 коп. заборгованість за кредитом; 7916 грн 45 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом. (а.с. 5-15). Відповідно до банківської виписки за договором № б/н за період з 28.02.2012 по 23.03.2023 вбачається, що відповідачка використовувала кредитні кошти та здійснювала погашення кредиту (а.с. 57-74). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було повернуто фактично отримані кошти, а позивачем не було доведено наявність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами та списання коштів у погашення цих сум, а також наявність заборгованості за кредитним договором. Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наданий Банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору, оскільки не підписана нею. Із анкети-заяви від 28.02.2012, підписаної ОСОБА_1 , вбачається, що в ній процентна ставка не зазначена, не визначено умови кредитування, строки повернення кредиту тощо. Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг і витяг з Тарифів, як невід`ємні частини укладеного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг і витяг з Тарифів розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. До вказаних правовідносин неможливо застосовувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якої встановлені однією сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювались банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду, а тому кредитор міг додати до позову витяг з Умов у будь-якій редакції, яка найбільш сприятлива для задоволення позову. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який наявний в матеріалах справи, не містить зазначення строку їх дії, підпису відповідача. З огляду на мінливий характер Умов та Правил надання банківських послуг, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. А тому, доводи апеляційної скарги щодо обізнаності відповідачки про умови кредитування, які викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, та погодженні з нею є безпідставними. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд першої інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, правильно врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України, не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості за кредитом з врахуванням фактично отриманих та повернутих коштів та відсутності умов договору щодо сплати відсотків за користування кредитом, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом. Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції не враховано та не наведено розрахунку заборгованості з урахуванням, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, розміру процентів, які визначаються на рівні облікової ставки Національного банку України, з таких підстав. Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім того, положеннями статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Так, звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «Приват Банк» посилалося, як на підставу позову, на невиконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором №б/н від 28.02.2012 та просило суд стягнути заборгованість у розмірі в розмірі 61543 грн 13 коп., з яких: 53626 грн 68 коп. заборгованість за кредитом; 7916 грн 45 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом, визначених умовами договору. Позовних вимог про стягнення процентів у розмірах визначених на рівні облікової ставки НБУ, позивач не пред`являв і вони не були предметом розгляду суду першої інстанції. А отже, не можуть бути прийняті та розглянуті судом апеляційної інстанції. Інші доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приват Банк» не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 30 листопада 2023 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк