Ухвала Велика Палата ВС № 761/44561/19

УХВАЛА 23 листопада 2023 року м. Київ Провадження № 13-84зво23 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 розглянула заяву захисника ОСОБА_19 , яка діє в інтересах ОСОБА_20 , про перегляд ухвал Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року, Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і встановила: Шевченківський районний суд м. Києва 18 листопада 2019 року ухвалив рішення про відмову в постановленні ухвали про негайну доставку ОСОБА_20 до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року на підставі ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_21 на зазначене рішення суду першої інстанції. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 лютого 2020 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_21 на зазначені ухвали. 05 жовтня 2023 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Спасинцев та інші проти України», яким констатував порушення щодо ОСОБА_20 (заява № 32225/20) пункту 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно відсутності законних підстав для затримання. Заявник не подав вимог щодо справедливої сатисфакції, хоча йому було запропоновано це зробити, відповідно ЄСПЛ не вбачав підстав присудити йому будь-яку суму справедливої сатисфакції за констатоване порушення Конвенції. Посилаючись на вказане рішення, захисник ОСОБА_19 , яка діє в інтересах ОСОБА_20 , звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд оскаржуваних судових рішень щодо нього за виключними обставинами, у якій просить скасувати ухвалені рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому у своїй заяві захисник зазначає, що під час затримання ОСОБА_20 та перебування його під вартою було допущено порушення пункту 1 ст. 5 Конвенції. Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке. За змістом ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною перегляду судових рішень, що набрали законної сили, є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. При цьому системне тлумачення положень глави 34 КПК дає підстави для висновку про те, що перегляд за виключними обставинами є екстраординарною процедурою перегляду, коли після завершення розгляду кримінальної справи по суті пред`явленого обвинувачення встановлені виключні обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення. Таким чином, обов`язок відкрити провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами виникає в суду за умови, що рішення є предметом такого перегляду. Як убачається з матеріалів за заявою, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про відмову у постановленні ухвали про негайну доставку затриманого до слідчого судді. Це судове рішення, за своєю суттю, є процедурним та не стосується суті обвинувачення, воно має строковий характер. Суди апеляційної та касаційної інстанцій відмовили у відкритті провадження за скаргами сторони захисту на вказану ухвалу. Таким чином, оскаржені рішення не є предметом перегляду за виключною обставиною, про наявність якої стверджує захисник ОСОБА_19 . Така позиція відповідає висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд), викладеному в постанові від 3 лютого 2020 року (справа № 522/14170/17, провадження № 51-1836кмо19) та усталеній практиці Великої Палати, яка неодноразово зазначала у своїх ухвалах від 05 жовтня 2021 року, 12 травня 2021 року, 17 березня 2023 року (справи № 752/25120/18, 991/703/20, 991/982/20, 991/4794/20, провадження № 13-66зво20; справа № 405/3314/16-к, провадження № 13-14зво22; справа б/н, провадження № 13-14зк23 відповідно) про те, що за змістом частин 1 та 3 ст. 459 КПК предметом перегляду за цією підставою є судові рішення, що набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті. З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції. У рішенні ЄСПЛ, на яке посилається захисник як на підставу для перегляду, не міститься висновку про те, що в основі констатованих порушень Конвенції лежали такі недоліки, які б ставили під сумнів майбутній результат провадження або що їх було спричинено ухваленими стосовно нього рішеннями, котрі й надалі зумовлюють шкідливі наслідки, які не можуть бути усунутими в інший спосіб, ніж як скасування оспорюваних ухвал. Таким чином, з огляду на викладене формальне скасування рішень національних судів, про що просить заявник, не може забезпечити відновлення прав затриманого ОСОБА_20 та попереднього юридичного стану, в якому він перебував до порушення Україною міжнародних зобов`язань за пунктом 1 ст. 5 Конвенції. Враховуючи наведене, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за зверненням захисника ОСОБА_19 слід відмовити. Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду постановила: Відмовити у відкритті провадження за заявою захисника ОСОБА_19 , яка діє в інтересах ОСОБА_20 , про перегляд ухвал Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року, Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Заяву повернути заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_11 ОСОБА_3 ОСОБА_12 ОСОБА_4 ОСОБА_13 ОСОБА_5 ОСОБА_14 ОСОБА_6 ОСОБА_15 ОСОБА_7 ОСОБА_16 ОСОБА_8 ОСОБА_17 ОСОБА_9 ОСОБА_18 ОСОБА_10