Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2604/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2604/23 пров. № А/857/13267/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П.; суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання Петрунів В.І.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі № 260/2604/23 (головуючий суддя Іванчулинець Д.В., м. Ужгород) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Автосервіс» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: 12 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС Автосервіс» (далі позивач, ТОВ «ДС Автосервіс», декларант) звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі відповідач, митний орган) в якому просило скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UА209000/2022/210184/2. Зобов`язати Львівську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби розмитнити спірну вартість товари за першим методом (за ціною договору), а саме за ціною договору та повернути різницю сплаченої митної вартості товару на суму 77486,08 грн. В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідач протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості UА209000/2022/210184/2, оскільки для розмитнення спірної вартості товару потрібно було застосувати перший метод визначення митної вартості товару за ціною договору, проте митний орган при коригуванні митної вартості товару застосував резервний (шостий) метод. Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернулася до суду першої інстанції за захистом своїх прав. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Автосервіс» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України «Про коригування митної вартості товарів» за № UA209000/2022/210184/2 від 14 вересня 2022 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 209140/2022/001542. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Автосервіс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що Під час здійснення відповідачем митного контролю за митною декларацією від 05.09.2022 №UА209140/2022/092329 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено, що відповідно до п.4.2 зовнішньоекономічного контракту DS25022019 від 25.02.2019 ціна договору складається з вартості продукції, включаючи вартість тари, упаковки, маркування входить в ціну товару відповідно до товаросупровідних документів, однак в поданих документах відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень ч. 21 ст. 58 Митного кодексу України (далі МК України). Також, апелянт звертає увагу на те, що в інвойсі від 02.07.2022 № LBS2207-293 зазначено місце доставки Одеса, а не Гданськ. У рахунку на перевезення вантажу № 2209021 від 05.09.2022 вказано місце завантаження Блонье, а вантаж прибув в Гданськ, транспортних витрат на даному відрізку не надано, тому апелянт вважає, що відсутні всі складові митної вартості товару (а саме навантаження, перевантаження, портові, транспорт з порту до кордону). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі- продажу товару, що стало підставою прийнятого рішення відповідача про коригування митної вартості UA 209140/2022/001542 за резервним методом. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу Львівської митниці, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05 вересня 2022 року до митного оформлення Львівською митницею позивачем було подано митну декларацію UA209140/2022/092329 (а.с.15). На підставі даної митної декларації Львівською митницею було виставлено декларанту вимогу про надання додаткових документів (а.с.17) за наслідками якої позивач долучив перелік додаткових документів, які додавалися до такої вимоги, а саме: рахунок-фактура, банківські платіжні документи, що стосуються оплати товарів за попередніми митними деклараціями, видаткові бухгалтерські накладні, документи на підтвердження вартості транспортних витрат, прайс-лист виробника товару, копія митної декларації країни відправлення, інтернет посилання із ідентичними товарами і визначеними на них цінами, лист імпортера з поясненнями призначення імпортованих товарів, лист імпортера від 13.09.2022 року, копія імпортних декларацій, звіт про оцінку №05-01-221 від 12.01.21 та звіт про оцінку № 247-09-222 від 13.09.22 (а.с.17, 18). Однак, митний орган видав карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№ UA209140/2022/001542 від 14.09.2022 року (а.с.19, 20). 14 вересня 2022 року Львівською митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2022/210184/2, в якому зазначався перелік недоліків через які спірна партія товару не могла бути розмитнена за вказаним у митній декларації методом, а саме за першим методом (за ціною договору) (а.с.21). 15 вересня 2022 року митним брокером ОСОБА_1 , було подано ще одну митну декларацію (далі МД) № UA209140/2022/096114 для розмитнення спірної вартості товару (а.с.22, 23). В графі 43 митної декларації декларантом було вказано першим метод визначення митної вартості товару, проте митний орган знову скоригував митну вартість товару і товар був розмитнений по шостому (резервному) методу. Разом із повторною митною декларацією до митного оформлення подавалися: документи, які зазначені в графі 44 цієї МД. Закарпатський окружний адміністративний суд приймаючи оскаржуване рішення щодо спірних правовідносин, які склалися між сторонами, виходив з того, що надані декларантом (позивачем) документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, а дії та рішення митного органу є протиправними. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів. Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно до ч.9 статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Так, в оскаржуваному рішенні Львівської митниці UА209000/2022/210184/2 від 14.09.2022 зазначено, що відповідно до п.1 ч. 4 cт. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих, документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни ,що була фактично сплачена; Відповідно до п.1 ч. 4 cт. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - у експортній декларації країни відправлення 310120220517290642 від 25.06.2022 - печатка та печатка зазначена в зовнішньоекономічному контракті DS25022019 від 25.02.2019 - різні. Вищезазначеній декларації зазначена тільки одна ТМ; - відповідно до п.4.2 зовнішньоекономічного контракту DS25022019 від 25.02.2019 "ціна договору складається з вартості продукції, включаючи вартість тари, упаковки, маркування входить в ціну товару відповідно до товаросупровідних документів, та комерційному відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. - в інвойсі від 02.07.2022 № LBS2207-293 - зазначено, що місце доставки Одеса, а не Гданськ; - у рахунку на перевезення вантажу № 2209021 від 05.09.2022 - зазначено місце завантаження Блонье, а вантаж прибув в Гдиню, транспортних витрат на даному відрізку не надано. Вищезазначене означає, що відсутні всі складові митної вартості товару (а саме навантаження, перевантаження, портові, транспорт з порту до кордону); рахунок на перевезення вантажу № 2206193 датований 22.06.2022, a BILL OF LADING №, TWSE220700261 - датований 07.07.2022. Всі сукупно зазначені відомості свідчать про можливість існування іншого рахунку на перевезення. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 2) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог cт. 254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати, і додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу відповідача (а.с. 17) позивачем надіслано: платіжні доручення, інформацію з інтернет-ресурсів Платіжні доручення, які не стосуються даних по ставках інформацію з інтернету, висновок експерта, відповідь на вимогу про не можливість надання інших документів. Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Як наслідок, між сторонами проведено консультації відповідно до ст. 57 МКУ. Під час проведення консультації, Львівською митницею заявлено про наявність інформації щодо вартості даного товару на рівні 9,25 дол. США за кг. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VIрозділ, \ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала мд № UA504080/2022/002001 від 17.07.2022». Як вбачається із матеріалів справи, позивач скориставшись таким своїм правом, 09.01.2023 року надіслав до Львівської митниці супровідний лист із додатковими документами, які зазначені в рішенні про коригування митної вартості товару. Про направлення такого листа свідчить опис вкладення із печаткою поштового відправлення та накладна із номером відправлення. Однак, відповідач вказав на те, що всі додаткові документи надіслані до митного органу не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, тому відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/210184/2, і як наслідок Львівською митницею відмовлено у скасуванні та залишено без змін рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/210184/2. Так, у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19, зазначено, що Верховний Суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу. Щодо недоліку, який був зазначений митним органом, а саме: «до п.4.2 зовнішньоекономічного контракту DS25022019 від 25.02.2019 "ціна договору складається з вартості продукції, включаючи вартість тари, упаковки, маркування входить в ціну товару відповідно до товаросупровідних документів, та комерційному відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.» Досліджуючи контракт DS25022019 від 25.02.2019, суд апеляційної інстанції встановив, що пункт 4.2. такої інформації не містить, тому таке твердження у рішенні про коригування митної вартості товарів є безпідставним, адже пункт 4.2. контракту № DS 25022019 передбачає собою інформацію про те, що тара і упаковка має відповідати встановленим правилам, а не те, що вона включається в ціну договору. Щодо твердження митного органу, що «у рахунку на перевезення вантажу № 2209021 від 05.09.2022 -зазначено місце завантаження Блоне, а вантаж прибув в Гдиню, транспортних витрат на даному відрізку не надано. Вищезазначене означає, що відсутні всі складові митної вартості товару (а саме навантаження, перевантаження, портові, транспорт з порту до кордону).» Як вбачається з матеріалів справи, в повторному листі від 01.03.2023 року позивач направляв до митниці Пояснення ТОВ «Формаг» про відрізок дороги Гданськ-Блоне, Рахунок ТОВ «Формаг» №2209021 від 05.09.2022 року, Довідка про транспортні витрати ТОВ «Формаг» №2706 від 05.09.2022 року. Дані документи давали розширене пояснення на всі сумніви митного органу. Також варто звернути увагу на постанову Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, у якій суд касаційної інстанції зазначив про те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен, підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. А законом такий доказ не визначений. Також митний орган вимагав документи в яких вказано елементи навантаження, відвантаження товару, проте Постанова Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 зазначає, що здійснюючи коригування митної вартості товару, контролюючий орган зазначив, що в поданих платником документах наявні розбіжності щодо умов оплати товару і не можна визначити точну вартість товару і тому використовує резервний метод. Ці обставини, нібито, виключали можливість контролюючого органу перевірити числове значення заявленої митної вартості за основним методом. Водночас, Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої воно не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної; декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Щодо інформаційності та форми оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, то відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених: частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним- 1 органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування! і заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну і фінансову політику. Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 No 598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів. Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та перелік додаткових складових до ціни договору. У графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що мають використовуватися митним органом для визначення митної вартості" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів мають зазначатися причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу; - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Також має зазначатися послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Однак такої інформації рішення про коригування митної вартості товарів не містить взагалі. Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарівUA209000/2022/210184/2 є протиправним і не обґрунтованим, тому що воно має включати в себе всі вищезазначені вимоги. Однак, митним органом не було описано послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Також, не було описано та роз`яснено, чому є невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу, а також чому невірно проведений розрахунок митної вартості. Верховний Суд у своїй постанові від 07 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625 чітко вказав, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень. Ставлячи під сумнів обґрунтованість вимоги митного органу про надання додаткових документів, Верховний Суд зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні і обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, а дії митного органу протиправними. Також, слід зазначити, що суд першої інстанції для належного захисту та відновлення прав позивача, правомірно вийшов за межі позовних вимог та скасував картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 209140/2022/001542, оскільки саме на підставі такої у подальшому було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості, тобто неправомірно відмовлено у прийнятті митної декларації. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі № 260/2604/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено та підписано 29 листопада 2023 року у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Носа С.П. (відповідно до наказу Голови суду від 13.11.2023 №716/к/тм) та судді Шевчук С.М. (відповідно до наказу Голови суду від 22.11.2023 №730/к/тм).