Постанова 4872 № 916/3619/19(916/959/23)

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3619/19(916/959/23) Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Філінюка І.Г. суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. секретар судового засідання Чеголя Є.О. за участю: від ОСОБА_1 - адвокат Головачева О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/3619/19(916/959/23) за позовом: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» до відповідача: ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту контракту суддя суду першої інстанції Райчева С.І. місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області. повний текст рішення складено 04 вересня 2023. ВСТАНОВИВ: 09.03.2023 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсними п. 6.6 Контракту з виконавчим Директором від 05.12.2019. Обґрунтування позову: Ліквідатор зазначає, що 05.12.2019 Компанія «Джерефі Лімітед» (Jerefy Limited) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», посилаючись на заборгованість останнього у розмірі 750 638, 82 дол. США, що еквівалентно 17 963 012, 15 грн. Того ж дня між Позивачем та Відповдачем було укладено трудовий контракт із заступником Директора з питань стратегічного розвитку, п. 6.6. якого Позивач просить визнати недійсним, оскільки вважає, що вказаний контракт укладений між заінтересованими особами щодо Боржника та оскаржуваний пункт договору містить ознаки фраудаторності, тобто є таким, що спрямований на виведення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» грошових коштів з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості. Посилається Позивач на положення ст. 13, 203, 215 Цивільно кодексу України та 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 позов задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 6.6. Контракту з виконавчим директором від 05.12.2019, який укладено між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ». Обґрунтування судового рішення. Визнаючи право роботодавця на надання працівнику за трудовим контрактом додаткових фінансових гарантій у вигляді збільшеної порівняно із встановленою законодавством про працю суми компенсації (вихідної допомоги) при звільнені з ініціативи роботодавця, Суд вважає доведеними обставини укладання спірного пункту контракту у період коли роботодавець ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» вже мав ознаки неплатоспроможності, а керівник ТОВ і працівник ( ОСОБА_1 ) за контрактом були обізнані щодо фінансових показників його роботи, зважаючи на посаду, яку за попереднім контрактом займав працівник у структурі роботодавця, а також на те, що керівник ТОВ та працівник були його засновниками. Крім того, керівник ТОВ Ліщук В.І. також був і його кінцевим бенефіціаром. За наявності кредиторської заборгованості у сумі більше 15 млн грн. між ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та трьома його співзасновниками ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ), які виступали і як працівники і як уповноважені особи від імені ТОВ, було укладено трудові договори (контракти), які передбачали у разі дострокового припинення вказаних договорів не з ініціативи працівника, а у безстроковому договорі ОСОБА_3 і з ініціативи працівника, виплати вихідної допомоги у загальному розмірі 17 000 00 грн., яка перевищувала розмір основних засобів та оборотних активів ТОВ. Судом зазначено, що за відсутності відповідної фінансової спроможності, ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» взяло на себе додаткові зобов`язання (у порівнянні з передбаченими трудовим законодавством гарантіями) з виплати вихідної допомоги (саме і лише) своїм співзасновникам, тобто заінтересованими особами стосовно боржника відповідно до ст. 1 КУзПБ, створивши умови для першочергового погашення даних зобов`язань у разі реалізації майнових активів ТОВ. У поєднанні з необґрунтованою реалізацією оскаржуваного пункту контракту Відповідачем та ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» було завдано шкоду іншим кредиторам, позбавивши їх права на справедливе розподілення ліквідаційної маси банкрута. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного пункту трудового контракту недійсним як такого, що вчинений боржником з заінтересованою особою до відкриття провадження у справі про банкрутство, в результаті чого взяте на боржника зобов`язання призвело до неможливості виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю (ч.ч.1-2 ст. 42 КУзПБ). Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить: Скасувати рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/3619/19 (916/959/23) за позовом ліквідатора TOB «АК «Чорноморські Авіалінії» Колмикової Тетяни Олександрівни про визнання пункту 6.6 Контракту з заступником Директора з питань стратегічного розвитку від 05.12.2019, який укладено між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ». Здійснити перерозподіл витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 в суді першої інстанції за наслідками перегляду рішення у справі №916/3619/19 (916/959/23). Стягнути з ТОВ «АК «Чорноморські Авіалінії» в особі арбітражного керуючого ліквідатора Колмикової Тетяни Олександрівни на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на послуги правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, орієнтовно в розмірі 30 000,00 грн. Скаржник зазначає, що рішення суду підлягає скасуванню, з наступних підстав:

1. Трудовий контракт між ОСОБА_1 та TOB «АК «Чорноморські Авіалінії» укладений 05.12.2019 до відкриття провадження у справі про банкрутство №916/3619/19, а провадження у справі відкрите не за ініціативою Товариства - банкрута. Відповідно, у Товариства та фізичної особи на момент укладення контракту була відсутня обізнаність про події, які могли статися, сталися чи не сталися в майбутньому.

2. Суд не встановив жодної обставини порушень зі сторони працівника ані трудової дисципліни, ані норм законодавства України що стали б підставою для звільнення з вини Відповідача для відмови у виплаті йому оскаржуваної гарантованої виплати.

3. Звільнення ОСОБА_1 відбулося б в будь-якому випадку до моменту закінчення строку Контракту 24.12.2020 у зв`язку з ухваленням Постанови Господарського суду Одеської області у справі №916/3619/19 про банкрутство TOB «АК Чорноморські Авіалінії». Тобто, Наказ №58 від 16.12.2020 про припинення трудового договору (контракту) за 8 днів до початку ліквідації товариства не мав фактичного значення для наявності факту звільнення працівника та необхідності виплати гарантованого відшкодування.

4. Суд, не маючи сумніву щодо наявності трудових правовідносин між ТОВ «АК «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 на підставі контракту від 05.12.2019, оскаржуваним рішенням безпідставно та необґрунтовано, абсолютно суб`єктивно, без належної правової підстави визнав недійсним його право на компенсацію при звільненні. Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Богатир К.В., Поліщук Л.В. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023. На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3619/19(916/959/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3619/19(916/959/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/3619/19(916/959/23) до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції. 06.10.2023 матеріали справи №916/3619/19(916/959/23) надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № ОСОБА_1 . Призначено справу № 916/3619/19(916/958/23) до розгляду на 28.11.2023 о 15:00 год. В судове засідання 28.11.2023 з`явився представник відповідача, який доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції. 05.12.2019 Компанія «Джерефі Лімітед» (Jerefy Limited) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», посилаючись на заборгованість останнього у розмірі 750 638, 82 дол. США, що еквівалентно 17 963 012, 15 грн. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» були ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Вказане не заперечується сторонами у справі. 05.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 укладено контракт, відповідно до умов якого останнього призначено на посаду виконавчого директора на термін з 04.12.2019р. по 25.01.2022р. включно. Згідно п. 3.1. цього Контракту, за виконання обов`язків передбачених цим контрактом, Працівнику встановлюється заробітна плата (посадовий оклад) у розмірі 7 500, 00 грн. на місяць. Пунктом 6.6. Контракту встановлено, що у разі розірвання Контракту та звільнення Працівника за ініціативи Роботодавця на підставі підпунктів в (з ініціативи Роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством України та цим контрактом) або д (з інших підстав, що не залежать від Працівника) пункту 6.2. цього Контракту, або з будь-яких інших підстав, не з ініціативи Працівника та за відсутності винних протиправних дій Працівника, Роботодавець зобов`язаний виплатити Працівнику компенсацію (вихідну допомогу), яка становить 6 000 000, 00 грн. і має бути виплачена протягом 10-ти робочих днів з моменту звільнення на вказаний/зазначений/повідомлений Працівником банківський рахунок (розрахунковий/поточний/ картковий). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019р. відкрито провадження у справі №916/3619/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ». Відповідно до матеріалів вказаної справи про банкрутство, а саме спільної заяви кредиторів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. 18 а.с.1-51), договори з аналогічними положеннями про значні виплати у разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця були укладені з ОСОБА_3 04.12.2019р. та зі ОСОБА_1 05.12.2019р. (співзасновниками ТОВ). З ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від імені ТОВ договори були укладені ОСОБА_3 ; з ОСОБА_3 від імені ТОВ договір укладено ОСОБА_1 . Ухвалою попереднього засідання господарського суду Одеської області від 18.08.2020 у справі №916/3619/19 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», тобто Судом було встановлено, що на момент відкриття провадження у справі загальний розмір заборгованості перед кредиторами складав 15 493 439, 06 грн. Заборгованість першої черги по заробітній платі складала 141 586,62 грн. 11.11.2020 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» видано наказ №53 про підготовку до скорочення штату (чисельності) працівників у зв`язку із здійсненням процедури банкрутства. Наказом №58 від 16.12.2020 про припинення трудового договору (контракту) звільнено ОСОБА_1 з посади виконавчого директора через скорочення чисельності штату працівників у зв`язку з банкрутством. Також у вказаному наказі визначено виплатити вихідну допомогу ОСОБА_1 у розмірі 6 000 000, 00 грн. та здійснити повний розрахунок. Наказ підписано Керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» Ліщуком В.І. Враховуючи наведені обставини, Позивач вважає, що у період існування заборгованості перед іншими кредиторами, Боржник необґрунтовано взяв на себе зобов`язання здійснити виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 у розмірі 6 000 000, 00 грн., що є необґрунтованим та неспіврозмірним до розміру заробітної плати, яку отримував ОСОБА_1 на займаній ним посаді. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 , який являється також засновником зазначеного Товариства, діяли недобросовісно по відношенню до інших кредиторів боржника, а їх дії призвели до штучного збільшення кредиторської заборгованості Товариства. Норми права. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Спірним питаннями у цій справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання оспорюваних пунктів контракту недійсним. Частиною першою статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ст. 47 Кодексу). Згідно положень ст. 49-6 КЗпП України компенсаційна виплата працівнику у разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця є істотною умовою трудового договору. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 Кодексу). Відповідно до ч.1 ст. 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини. У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18). Вимоги позивача ґрунтуються на аргументах, які з-поміж іншого обґрунтовані з посиланням на приписи статей ст. 13, 203, 215 Цивільно кодексу України та 42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо наявності в оспорюваного правочину ознак фраудаторного правочину. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо. Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи". Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17). Колегія суддів звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором. У правовідносинах банкрутства такий інститут врегульовано спеціальними нормами статті 20 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), статті 42 КУзПБ (від 21.10.2019). Отже, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3, 13 ЦК України. Закон про банкрутство/КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. Категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами. Тому можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Частиною п`ятою статті 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним (стаття 234 ЦК України). Основними ознаками якого є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Тому, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, суд має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору. Колегія суддів звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: - особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; - наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); - враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним, а також як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)). Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам. Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16). Колегія суддів звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18). Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло"). За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Позиція суду. Спірними правовідносинами у справі, що розглядається, є правовідносини з укладення неплатоспроможним роботодавцем у «підозрілий період» угоди (трудового контракту) на шкоду іншим наявним у нього кредиторам, дотримання прав яких забезпечує діяльність ліквідатора роботодавця. Тобто, спірними правовідносинами у даній справі є не суто трудові правовідносини, що виникли між роботодавцем та працівником, на відміну від правовідносин, які були предметом розгляду у наведеній Відповідачем правовій позиції. Крім того, об`єктом спору у даній справі є не право підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, а ліквідаційна маса неплатоспроможного роботодавця. Право кредиторів на справедливий розподіл цієї ліквідаційної маси та право ліквідатора на належне її формування кореспондується з обов`язком неплатоспроможного роботодавця та (можливо) працівника довести, що їх дії з укладання правочину не порушили права кредиторів на ліквідаційну масу (зміст спірних правовідносин). Тому і предметом даного позову є не визнання трудового контракту недійним як правочину, а визнання недійсним фраудаторного пункту контракту. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22). Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий, перш за все, є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (правова

позиція Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду (постанова від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)). Колегія суддів зазначає, що ознаки фраудаторності можуть бути притаманні й трудовим договором (контрактам), якщо вони в цілому або їх частини були направлені на завдання шкоди кредиторам учасників угоди, зокрема шляхом зменшення конкурсної або ліквідаційної маси, або виведення майна для уникнення погашення вимог інших кредиторів. З огляду на наявність процедури неплатоспроможності фізичної особи, умови трудового договору, окремі його пункти, можуть бути фраудаторними як щодо кредиторів роботодавця, так і щодо кредиторів працівника. Застосування інститут визнання недійсними умов (пунктів) трудового договору відображена у ст. 9 КЗпП України, а саме, що умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Забороняється примушення працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди. Метою закріплення судовою практикою підходу щодо невизнання трудового договору недійсним на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України, було і залишається прагнення захистити працівника як менш впливову сторону договору від недобросовісних дій роботодавця. Однак, вказаною правовою позицією не охоплюються обставини спільних недобросовісних дій обох учасників трудового договору (контракту), від яких негативних наслідків зазнають інші зацікавлені особи (кредитори) і які мають право бути захищеними від таких дій. Скаржник зазначає, що правовідносини за трудовими договорами повністю охоплені положеннями трудового законодавства і не потребують регулювання з боку цивільного законодавства. Однак, колегія суддів враховує, що категорія фраудаторності правочину у цивільному законодавстві також не закріплена на рівні закону, проте має широку сферу застосування у правовідносинах неплатоспроможних боржників. Неплатоспроможність учасника (роботодавця чи працівника) трудового контракту створює умови для застосування вказаного правового інституту. Ігнорування обставин фраудаторності трудових договорів (контрактів) може призвести до фіктивного збільшення кредиторської заборгованості першої черги та у подальшому слугувати прецедентом для недобросовісних керівників суб`єктів господарювання, якими як запобіжник негативних для них наслідків банкрутства підприємства будуть укладатись відповідні трудові контракти з наближеним (пов`язаним, заінтересованим) працівником, що нівелює суть усього конкурсного процесу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з моменту фактичного застосування положень оскаржуваного пункту 6.6. Контракту, тобто дострокового припинення контракту і прийняття зобов`язання роботодавцем по виплаті вихідної допомоги, правовідносини між ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 набувають зобов`язального характеру і у цій частині підпадають під регулювання цивільним та господарським законодавством, а також законодавством про банкрутство, оскільки щодо роботодавця було відкрито провадження у справі про банкрутство. Відповідно до трудового договору від 04.08.2014 Відповідач громадянин російської федерації ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» на посаду виконавчого директора авіакомпанії. Згідно додаткових угод до трудової угоди від 04.08.2014 строк дії договору продовжувався до 26.07.2016. Місцевим господарським судом з матеріалів справи про банкрутство встановлено, що згідно відповіді на запит ліквідатора Колмикової Т.О. 18.08.2022 у справі про банкрутство ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ" Одеським обласним центром зайнятості було надано відповідь, що з метою продовження строку дії дозволу для роботи ОСОБА_1 роботодавець (ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ "ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ») востаннє звертався до Одеського ОЦЗ з відповідною заявою 22.12.2017, за наслідками якої наказом від 02.01.2018 №1 строк дії дозволу продовжено до 25.01.2021. Копія додаткової угоди від 04.01.2018, якою продовжено строк дії трудового договору між ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 до 25.01.2021 була надана до центру 11.01.2018. Станом на дату надання відповіді (18.02.2022) повідомлення про звільнення громадянина російської федерації ОСОБА_1 та/або заява про скасування дозволу від ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» до Одеського ОЦЗ не надходили, дозвіл вважається таким, строк дії якого закінчився. Доказів припинення контракту від 04.08.2014 та початку виконання обов`язків виконавчого директора з зовнішньоекономічних питань за трудовим контрактом від 05.12.2019р. Відповідач не надає (трудова книжка, тощо). Здійснення роботодавцем заходів для легалізації (отримання дозволу на працю для іноземця) на строк дії нового трудового контракту (до 25.01.2022р.) спростовується відомостями Одеського обласного центру зайнятості. Договір від 04.08.2014, за яким Відповідач мав трудові відносини з аналогічними обов`язками тим, що містяться у оспорюваному трудовому контракті від 05.12..2019, взагалі не містив умов про узгодження сторонами суми додаткової виплати при звільнені. Тому, наявність обставин для початку трудових відносин з 05.12.2019 між Відповідачем та ТОВ на особливих умовах Відповідач не довів. Як доказ наявності підстав для прийняття в подальшому наказу №58 від 16.12.2020 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 , Відповідач надав наказ №53 від 11.11.2020 про підготовку до скорочення штату (чисельності) працівників у зв`язку із здійсненням процедури банкрутства, згідно п.п. 2, 3 якого виконавчий директор ОСОБА_1 мав скласти перелік посад (список працівників), що підлягали скороченню, та до 13.11.2020р. надати їх директору ОСОБА_3 . Вказаний документ Відповідачем Суду не надавався. Дослідити яка саме посада виконавчого директора авіакомпанії чи виконавчого директора з зовнішньоекономічних питань підлягала скороченню неможливо. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2022 у справі про банкрутство №916/3619/19 у ОСОБА_3 витребовано документи, зокрема: рішення щодо скорочення або зменшення штату працівників, прийняте у 4 кв. 2020 року по Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ»; наказ по Товариству про скорочення посад, які займали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; попередження про звільнення у зв`язку з скороченням штату, якими повідомлено гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 про звільнення; наказ до штатного розпису станом на 01.09.2020, 01.10.2020; звітів за формою № 4 ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці», які подані до Центру зайнятості у зв`язку з прийнятим рішенням про скорочення чисельності працівників з доказами подання до Центру зайнятості. Серед вказаних документів штатних розписів до і після прийняття рішення про його скорочення, попереджень про звільнення у зв`язку з скороченням штату та направлень повідомлень про скорочення штату до Центру зайнятості не було. З огляду на прийняття наказу №58 16.12.2020 про припинення трудового договору (контракту) зі ОСОБА_1 16.12.2020 очевидно, що двомісячний строк в порушення вимог ч.1 ст. 49-2 КЗпП України на персональне попередження про звільнення не було дотримано. Відповідно до ч.3 ст. 49-2 КЗпП України у разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Місцевим господарським судом з матеріалів справи про банкрутство встановлено, що гідно відповіді на запит ліквідатора Колмикової Т.О. 18.08.2022 у справі про банкрутство ТОВ Одеським обласним центром зайнятості було надано відповідь, зокрема, що за період з 01.01.2019 по 16.08.2022 до філій Одеського обласного центру зайнятості та базових центрів зайнятості звіти за формою 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці» не надавались. Вказане дає підстави вважати, що звільнення не мало масового характеру, а стосувалось лише ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 і працівники не заперечували щодо їх звільнення без дотримання двомісячного строку на завчасне попередження. Отже, звільнення не мало масового характеру, а стосувалось лише ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 і працівники не заперечували щодо їх звільнення без дотримання двомісячного строку на завчасне попередження. Щодо доводів апеляційної скарги, що трудовий контракт між ОСОБА_1 та TOB «АК «Чорноморські Авіалінії» укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство №916/3619/19, а провадження у справі відкрите не за ініціативою Товариства - банкрута. Відповідно, у Товариства та фізичної особи на момент укладення контракту була відсутня обізнаність про події, які могли статися, сталися чи не сталися в майбутньому. Так, звільнення ОСОБА_1 , тобто дострокове припинення з ним трудового контракту, лише збільшило на 6 000 000 грн. заборгованість першої черги вимог кредиторів, тобто збільшило пасив ТОВ, не надаючи роботодавцю жодних економічних переваг. Враховуючи одночасне звільнення з аналогічних підстав і іншого заступника директора ОСОБА_2 , зростання кредиторської заборгованості відбулось загалом на 10 000 000 грн. У постанові про визнання ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» банкрутом від 24.12.2020 відображено відмову Судом у задоволенні клопотання ТОВ про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, тобто з підстав не встановлення господарським судом ознак неплатоспроможності боржника (у відповідній редакції статті, що діяла на час розгляду клопотання). Таким чином, ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» заперечувало факт неплатоспроможності боржника і у подальшому оскаржувало в апеляційному порядку постанову про визнання боржника банкрутом. Однак, до розгляду Судом питання про визнання ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» банкрутом директор ОСОБА_3 приймає рішення достроково припинити трудові контракти із заступниками, що вочевидь створювало для ТОВ лише невигідні наслідки у вигляді значного зростання розміру пасиву товариства і у той же час не вимагалось законодавством, тобто не носило обов`язкового характеру. Про вказаний факт ні Суд, ні арбітражні керуючі до розгляду питання про визнання боржника банкрутом директором не повідомлялись. Лише після завершення процедури касаційного оскарження, за результатами якої постанову Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 у справі №916/3919/19 про визнання ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» банкрутом було залишено в силі, та прийняття ліквідатором банкрута наказу №1-к від 22.12.2012 про звільнення директора ОСОБА_3 , 23.02.2022 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали до суду спільну заяву кредиторів про визнання грошових вимог за вказаними трудовими договорами. У постанові про визнання ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» було встановлено: - загальна кредиторська заборгованість боржника на дату відкриття провадження у справі становила 15 169 715,49 грн.; - згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області від 21.12.2020р. встановлено, що на останню звітну дату за 9 місяців 2020 року балансова вартість основних засобів складає 674,1 тис. грн., вартість оборотних активів в т.ч. запаси 15526,1 тис. грн., чистий прибуток (збиток) на кінець звітного періоду складає від`ємне значення і становить 279,8 тис. грн.; - відповідно до наданого аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища, становища на ринках та виявлення ознак приховування чи фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства ТОВ АК Чорноморські авіалінії, встановлено наступне. Активи на останній день періоду, що аналізується характеризується великою часткою (97,6%) поточних активів і незначним відсотком необоротних засобів. Активи організації за весь аналізований період практично не змінилися. При фактичній незмінності величини активів власний капітал зменшився на 56,6%, що негативно характеризує динаміку зміни майнового стану організації. Чисті активи організації на останній день періоду, що аналізується є меншими від статутного капіталу на 125%. Дане співвідношення негативно характеризує фінансове становище і не задовольняє вимогам нормативних актів до величини чистих активів організації. У разі, якщо вартість чистих активів товариства залишиться менше його статутного капіталу після закінчення фінансового року, що настає за другим фінансовим роком або кожним наступним фінансовим роком, після закінчення яких вартість чистих активів товариства виявилася меншою від його статутного капіталу, товариство не пізніше ніж через шість місяців після закінчення відповідного фінансового року зобов`язане зменшити статутний капітал до розміру, що не перевищує вартість його чистих активів, або прийняти рішення про ліквідацію. Більш того необхідно відзначити зниження чистих активів за два роки. Спостерігається одночасно і критичне становище на кінець періоду і погіршення показника протягом періоду. Збереження мала місце тенденції здатна привести організацію до банкрутства. Коефіцієнт автономії організації на 31 грудня 2018р. склав -0,079. Отримане значення свідчить про відсутність у організації власного капіталу. Протягом аналізованого періоду коефіцієнт автономії знизився на 0,029. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами на 31.12.2018 склав -0,11 і за весь аналізований період підвищився на 1,14. Станом на 31.12.2018 значення коефіцієнта не відповідає нормативу. Оскільки на 31.12.2018р. спостерігається брак власних оборотних коштів, фінансове становище організації за цією ознакою можна характеризувати як незадовільне. Значення коефіцієнта швидкої ліквідності складає 0,23 при нормативному значенні 1, що свідчить про нестачу ліквідних активів (готівки та інших активів, які можна легко перетворити на грошові кошти) для погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Коефіцієнт швидкої ліквідності зберігав значення, що не відповідають нормативним протягом досліджуваного періоду. Рентабельність продажів за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. склала 55,9%. При цьому має місце зростання рентабельності звичайних видів діяльності в порівнянні з даним показником за 2017р. Частка ТОВ АК Чорноморські авіалінії на ринку авіакомпаній є досить незначною. У боржника недостатньо грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень (високоліквідних активів) для погашення найбільш термінових зобов`язань (різниця становить 8634 тис. грн.). За аналізований період відзначено зниження коефіцієнта покриття інвестицій на 0,03 (до 0,38). Значення коефіцієнта на 31 грудня 2018р. значно нижче допустимої величини. Показник розміру чистих активів, показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами дещо погіршили свої значення протягом аналізованого періоду. З огляду на викладене, інвестиційне становище ТОВ «АК «Чорноморські авіалінії» є незадовільним. Враховуючи те, що згідно аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища, становища на ринках та виявлення ознак приховування чи фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства ТОВ «АК «Чорноморські авіалінії» коефіцієнт ліквідності складає 0,23 при нормативному значенні 1, дійсна вартість активу, який визначено у розмірі 15526,1 тис.грн. приблизно становить 3571 тис. грн., що значно менше пасиву підприємства, суд дійшов висновку про неспроможність суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, що є ознаками банкрутства. Таким чином, у час коли у ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» була наявна кредиторська заборгованість у сумі більше 15 млн грн. та підприємство вже мало ознаки неплатоспроможності між ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та трьома його співзасновниками (які виступали і як працівники і як уповноважені особи від імені ТОВ) було укладено трудові договори (контракти), які передбачали у разі дострокового припинення вказаних договорів не з ініціативи працівника, а у безстроковому договорі ОСОБА_3 і з ініціативи працівника, виплати вихідної допомоги у загальному розмірі 17 000 00 грн. Колегія суддів зауважує, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Боржник, який приймає на себе значні зобов`язання, як виплата компенсаціїї у розмірі 6 000 000,00 грн. на користь свого засновника після виникнення у нього інших діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно інших кредиторів, оскільки укладає договір (пункт контракту). Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до суперечливої поведінки й зловживання правом (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 28.04.2021 у справі №263/161/18). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Визнаючи право роботодавця на надання працівнику за трудовим контрактом додаткових фінансових гарантій у вигляді збільшеної порівняно із встановленою законодавством про працю суми компенсації (вихідної допомоги) при звільнені з ініціативи роботодавця, Суд вважає доведеними обставини укладання спірного пункту контракту у період коли роботодавець ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» вже мав ознаки неплатоспроможності, а керівник ТОВ і працівник ( ОСОБА_1 ) за контрактом були обізнані щодо фінансових показників його роботи, зважаючи на посаду, яку за попереднім контрактом займав працівник у структурі роботодавця, а також на те, що керівник ТОВ та працівник були його засновниками. Крім того, керівник ТОВ Ліщук В.І. також був і його кінцевим бенефіціаром. За наявності кредиторської заборгованості у сумі більше 15 млн грн. між ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та трьома його співзасновниками ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ) які виступали і як працівники і як уповноважені особи від імені ТОВ) було укладено трудові договори (контракти), які передбачали у разі дострокового припинення вказаних договорів не з ініціативи працівника, а у безстроковому договорі ОСОБА_3 і з ініціативи працівника, виплати вихідної допомоги у загальному розмірі 17 000 00 грн., яка перевищувала розмір основних засобів та оборотних активів ТОВ. Сукупність встановлених у цій справі обставин, за відсутності відповідної фінансової спроможності, ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» взяло на себе додаткові зобов`язання (у порівнянні з передбаченими трудовим законодавством гарантіями) з виплати вихідної допомоги (саме і лише) своїм співзасновникам, створивши умови для першочергового погашення даних зобов`язань у разі реалізації майнових активів ТОВ. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстави для задоволення позову та визнаня недійсним пункт 6.6. Контракту з з заступником Директора з питань стратегічного розвитку від 05.12.2019, який укладено між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», як такого, що вчинений боржником з заінтересованою особою до відкриття провадження у справі про банкрутство, в результаті чого взяте на боржника зобов`язання призвело до неможливості виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю (ч.ч.1-2 ст. 42 КУзПБ). Встановлені колегією суддів під час апеляційного провадження обставини дають підстави для висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, адже воно прийнято при повному дослідженні та з`ясуванні обставин справи, та доказів на їх підтвердження, при правильному застосуванні норм матеріального права, при відсутності порушень норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються доводами викладеними в мотивувальній частині даної постанови. Висновки суду апеляційної інстанції. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі № 916/3619/19(916/959/23) залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2023. Головуючий суддя Філінюк І.Г. Суддя Поліщук Л.В. Суддя Богатир К.В.