Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3619/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3619/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Філінюка І.Г. суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В., секретар судового засідання: Чеголя Є.О. за участю представників учасників справи: від Компанії "Джерефі Лімітед" - адвокат Джаноян Л.А. та засновник Молод Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 про відкриття провадження у справі про банкрутство суддя - Найфлейш В.Д. Час і місце ухвалення: 17:57:24 год.; м. Одеса, Повний текст ухвали складено 27.12.2019 по справі № 916/3619/19 за заявою Компанії "Джерефі Лімітед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ У грудні 2019 Компанія "Джерефі Лімітед" (Jerefy Limited) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (далі - ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії"). Заява Компанії „Джерефі Лімітед" обґрунтована тим, що боржник має заборгованість перед заявником у сумі 750 638, 82 дол. США, що еквівалентно 17 963 012,15 грн за договорами позики, оренди повітряного судна та купівлі-продажу. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ „Авіакомпанія „Чорноморські авіалінії", визнано вимоги кредитора Компанії „Джерефі Лімітед" до боржника в розмірі 8 435 315, 88 грн, в решті заявлених грошових вимог відмовлено, введено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ „Авіакомпанія „Чорноморські авіалінії" строком на 170 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника ТОВ „Авіакомпанія „Чорноморські авіалінії" арбітражного керуючого Наумову Ольгу Василівну. В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до наявних доказів, загальна сума документально підтверджених вимог заявника становить 352495,20 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.12.2019 еквівалентно 8 435 315, 88 грн. Суд першої інстанції зазначив, що перевірив можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, та встановив, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Авіакомпанія «Чорноморські авіалінії» не володіє на праві власності будь-яких нерухомим майном. Доказів, підтверджуючих спроможність виконати свої майнові зобов`язання у повному обсязі за рахунок інших активів боржник не надав. Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати Ухвалу підготовчого засідання Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі про банкрутство від 24 грудня 2019 року у справі №916/3619/19 повністю, та закрити провадження у справі №916/3619/19 про банкрутство ТОВ «Авіакомпанія «Чорноморські авіалінії». Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є не повністю обґрунтованою та частково помилковою з наступних підстав. Так апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно обставин укладення та виконання кредитором і боржником договором позики №1 від 10.10.2013 є помилковими та не відповідають дійсності. За твердженням апелянта, кредитором, як позикодавцем, не було виконано своїх зобов`язань за договором, оскільки ним не було надано передбачених умовами договору траншів позики. Додаткова угода від 02.03.2015 року до договору позики №1, якою серед іншого, сторони домовились змінити строк повернення позики, є на думку скаржника, нечинною, оскільки вона не укладалася боржником (підпис директора Артвіха І.В. - сфальсифіковано) та не була зареєстрована в Управлінні Національного банку України в Одеській області. Таким чином, на думку апелянта, для встановлення строку зобов`язання боржника повернути грошові кошти, потрібно відраховувати з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього траншу позики. Проте, зважаючи на той факт, що кредитор не виконав свого обов`язку щодо надання боржнику траншів позики, то й строк повернення грошових коштів, на думку апелянта, так і не настав. Таким чином, як вважає апелянт, судом першої інстанції помилково встановлено, що відповідно до положень договору позики № 1 строк зобов`язання повернути грошові кошти настав 12.12.2018. Наголошує скаржник й на тому, що надані кредитором у судовому засіданні виписки про операції стосовно надходження на рахунок ТОВ «Авіакомпанія «Чорноморські авіалінії» грошових коштів є цілком недостовірними та не справжніми. За твердженням апелянта, у нього є обґрунтовані сумніви достовірності наданих кредитором документів, які зумовлені тим, що кредитор не надав жодних оригіналів платіжних доручень або інших банківських документів, які б підтверджували перерахування ним на користь боржника коштів з власних банківських рахунків. Апелянт стверджує, що боржник не отримував у банківській установі та не володіє оригіналами виписок про операції, які були представлені кредитором, а також не здійснював операцій вказаних у них. Про недостовірність представлених кредитором виписок про операції, на переконання апелянта, вказує відсутність у них обов`язкових та необхідних реквізитів для офіційних документів, зокрема зазначення офіційної назви банківської установи яка їх видала, відтиску мокрої печатки цієї банківської установи та зазначення прізвища та посади службової особи, відповідальної за видачу документу. Посилаючись на Положення про організацію операційної діяльності в банках України» затверджене Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254 скаржник відзначає, що представлені кредитором виписки про операції не є первинними документами, оскільки вони не лише не містять відомостей про операції та не підтверджують їх здійснення, але й не є жодним із видів меморіальних документів, передбачених законодавством України. Окрім цього, надані виписки не містять усіх обов`язкових реквізитів первинних документів, а саме; назви підприємства (банку), що склало документ; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції; номеру рахунку та назви банку платника коштів. Більше цього, як стверджує апелянт, представлені кредитором виписки про операції не є регістрами бухгалтерського обліку, оскільки вони не є виписками з певного особового рахунку боржника (так, як мають відмінну назву та містять вказівки щодо різних номерів рахунків ТОВ «Авіакомпанія «Чорноморські авіалінії» вказаних у загальних реквізитах виписок) та при зазначенні конкретних операцій, а також не є жодним із видів регістрів, передбачених законодавством України. Окрім цього, як наголошує скаржник, надані кредитором виписки про операції не містять всіх обов`язкових реквізитів виписки з особового рахунку, а саме: прізвища або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні, коду банку-кореспондента, номера рахунку кореспондента. З огляду на викладене, апелянт вважає, що беззаперечним фактом є те, що представлені кредитором виписки про операції є недійсними. Тому, вказані виписки про операції жодним чином не підтверджують обставин (факту) сплати кредитором коштів, як позики за договором позики № 1, а отже, вони не можуть прийматися судом як належні, допустимі та достовірні докази у справі, що розглядається. З цих же підстав вважає апелянт недостовірними й не справжніми надані кредитором виписки по операції щодо перерахування грошових коштів на користь боржника на виконання умов договору позики №2 від 03.02.2014. Вважає скаржник помилковим й висновок місцевого господарського суду щодо відсутності у вимогах кредитора спору про право. Так апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково встановлено, що відповідно до положень договору позики № 1 від 10.10.2013 строк зобов`язання повернути грошові кошти настав через 60 місяців з моменту останнього траншу, тобто 12.12.2018. На думку апелянта, кредитор не мав жодних юридичних підстав вказувати на наявність обов`язку боржника сплати на користь кредитора будь-яку заборгованість, як з огляду на те що наявність таких заборгованостей нічим не підтверджено, так і зважаючи на той факт, що кредитор не виконав свого обов`язку щодо надання боржнику траншів позики, а отже строк повернення грошових коштів так і не настав. У зв`язку з цим, на думку апелянта, кредитор подаючи заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, фактично здійснив вимогу щодо зміни правовідношення, яке виникло на підставі договору позики № 1 (оскільки таким чином кредитор змінює строк зобов`язання щодо повернення грошових коштів), а також спричиняє припинення правовідношення. З огляду на таке, апелянт вважає, що такі вимоги кредитора охоплюються положеннями ст. 16 ЦК України та свідчать про наявність спору про право. Скаржник посилаючись на приписи ст.ст. 1, 42 Кодексу України з процедур банкрутства зазначає, що власником кредитора є ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 включно до 02 вересня 2019 року одночасно був посадовою особою боржника та займав посаду заступника директора по зовнішньоекономічним питанням. Наведений факт, як вважає апелянт, свідчить про те, що кредитор та його одноосібний власник є заінтересованими особами стосовно боржника, а це вказує на наявність підстав для визнання договорів позики недійсними. Також, на переконання апелянта, на недійсність договору позики №2 вказує відсутність належних та достовірних доказів його виконання кредитором та відсутність його реєстрації в Управлінні Національного банку України, як цього вимагає законодавство України. З огляду на наведене апелянт вважає, що задоволені судом першої інстанції вимоги кредитора на підставі договорів охоплюються положеннями ст. 16 ЦК України та свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 у справі №916/3619/19 та призначено справу до розгляду на 24.03.2020. 03.03.2020 судом апеляційної інстанції отримано заперечення на апеляційну скаргу від Компанії "Джерефі Лімітед" в яких остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В обґрунтування своїх заперечень Компанії "Джерефі Лімітед" зазначає, що судом першої інстанції на підставі наявними матеріалів справи та наданих заявником доказів було вірно встановлено обставини щодо укладення між сторонами договорів позики, строків виконання зобов`язань за ними та факт перерахування грошових коштів на користь боржника. Компанія "Джерефі Лімітед" вважає необґрунтованими твердження апелянта з приводу нечинності додаткової угоди до договору позики №1, оскільки така додаткова угода підписана уповноваженими особами та закріплена відтисками мокрих печаток обох сторін, а також зареєстрована в Управлінні Національного банку України в Одеській області, що підтверджується листом Управління Національного банку України в Одеській області. Компанія вважає, що твердження апелянта щодо фальсифікації підпису є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами. З приводу заперечень апелянта щодо наданих заявником випискам по операції, Компанія "Джерефі Лімітед" зазначає, що копії таких виписок були додані до заяви про порушення справи про банкрутство, а оригінали були надані суду та сторонам для огляду в судовому засіданні, при цьому при огляді сторонами їх не спростовано, а також не висловлено заперечень щодо їх справжності. Компанія "Джерефі Лімітед" вважає, що надані виписки містять всі необхідні реквізитів для офіційних документів та свідчать про правомірне здійснення банківських операцій відповідно до вимог законодавства України. Вважає Компанія "Джерефі Лімітед" необґрунтованим й твердження апелянта з приводу помилковості висновків суду першої інстанції стосовно відсутності у вимогах кредитора спору про право, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції заявлені кредитором вимоги не свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, оскільки містить посилання на наявність грошового зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору), що передбачено ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства. Компанія також зазначає, що судом першої інстанції було враховано те, що ініціюючим кредитором не заявлено інші вимоги, які свідчать про наявність спору про право, які передбачені ст. 16 ЦК України. За твердженням Компанії "Джерефі Лімітед" заборгованість боржника перед ним підтверджується належними доказами, а саме виписками по операціям з банку щодо надання боржнику траншів позики, які виникли на підставі договору позики. Також компанія зазначає, що заборгованість боржника перед нею підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, яка містять підписи та відтиски мокрих печаток уповноважених осіб. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 розгляд справи було відкладено у зв`язку із введенням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України карантину та зазначено, що про дату і час судового засідання з розгляду апеляційної скарги ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 у справі №916/3619/19 учасників справи буде повідомлено додатково. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 призначено справу до розгляду на 04.06.2020. 04.06.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" надійшло клопотання про відкладення розгулу справи, у зв`язку з тим, що директор та представник боржника постійно проживають в м. Львові та у зв`язку з продовженням в межах території Львівської області та м. Львова режиму карантину до 05.06.2020 (зокрема, і обмеження пересування громадян та транспортного сполучення), останні не мають змогу прибути до суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 розгляд справи відкладено на 30.06.2020. 30.06.2020 судом апеляційної інстанції отримано заяву ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" в якій товариство просить відкласти судове засідання по розгляду справи до зменшення кількості інфекційних захворювань та завершення режиму карантину на всій території України. В обґрунтування даного клопотання апелянт зазначає, що директор ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" та представник товариства постійно проживають у м. Львові, та у зв`язку із різким збільшенням кількості інфекційних захворювань та продовженням в межах території України карантину до 31.07.2020 (зокрема й транспортного сполучення) з метою убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, директор та представник ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" не мають можливості забезпечити особисту явку в судове засідання. Розглянувши під час судового засідання від 30.06.2020 дане клопотання колегія суддів дійшла висновку про його необґрунтованість та відхилення з наступних підстав. За приписами ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні. За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України"). Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини"). Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів. У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Водночас директор та представник апелянта не зазначили причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які перешкоджають їх участі в судовому засіданні. Колегія суддів відзначає, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 12.02.2020 та неодноразово, у тому числі за клопотанням апелянта, переносилося, у зв`язку із запровадженням в Україні карантину. 18.05.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" в якому товариство просило судове засідання по розгляду даної справи провести за участю директора та представника боржника у судовому засіданні в режимі відеоконференції у Залізничному районному суді м.Львова. Дане клопотання ухвалою від 18.05.2020 було задоволено та доручено Залізничному районному суду м.Львова забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3619/19 в режимі відеоконференції. Ухвала суду від 18.05.2020 була отримана ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" - 28.05.2020 (т. 3, а.с. 42). Проте, у судове засідання призначене у режимі відеоконференції, до Залізничного районного суду м.Львова представники товариства не з`явилися. Натомість, 04.06.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" надійшло клопотання про відкладення розгулу справи, у зв`язку з тим, що директор та представник боржника постійно проживають в м. Львові та у зв`язку з продовженням в межах території Львівської області та м. Львова режиму карантину до 05.06.2020 (зокрема, і обмеження пересування громадян та транспортного сполучення), останні не мають змоги прибути до суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 розгляд справи в черговий раз, за клопотанням представника апелянта, було відкладено. При цьому даною ухвалою було доручено Залізничному районному суду м. Львова забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3619/19 розгляд якої призначено на 30.06.2020 в режимі відеоконференції. Ухвала суду від 04.06.2020 була отримана ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" - 11.06.2020 (т.3, а.с. 61). Проте, 30.06.2020 представники ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", в черговий раз, у судове засідання ані до Залізничного районного суду м. Львова, ані до Південно-західного апеляційного господарського суду не з`явилися. Колегія суддів зазначає, що за приписами ч.4 ст. 197 ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Проте, своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, представники скаржника не скористалися. У даному випадку участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 04.06.2020 на 30.06.2020 обов`язковою не визнавалась, про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи в резолютивній частині згаданої ухвали суду. Апелянтом у заяві про відкладення розгляду справи не наведено жодних обставин неможливість вирішення спору у судовому засідання від 30.06.2020, а сама лише неможливість прибуття у судове засідання представників скаржника, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні. Застосовуючи на підставі частини 1 статті 3, частини 2, 4 статті 11 ГПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, колегія суддів зауважує, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Відтак, скаржник, який добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язаний слідкувати за перебігом розгляду справи за його участю, крім того, зобов`язаний утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу (стаття 43 ГПК України) (схожу правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/9555/16). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. Слід відзначити, що провадження у даній справі здійснюється з урахуванням особливостей передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, який визначено чіткі строки процедур, які застосовуються до боржника. Оскаржуваною ухвалою введено процедуру розпорядження майном боржника, яка у відповідності до приписів ч. 2 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства вводиться строком до 170 календарних днів. Станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції даний строк сплив. Відтак, задоволення необґрунтованих клопотань апелянта про відкладення розгляду справи, призводить не лише до затягування розгляду справи у суді апеляційної інстанції, але й неможливості своєчасного здійснення процедури розпорядження майном боржника, яка передбачає вчинення певної сукупності дій. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання апелянта та можливість розгляду справи за відсутності його представників. У судовому засіданні від 30.06.2020 представник Компанії "Джерефі Лімітед" надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами викладеними в апеляційній скарзі, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Звертаючись до суду апеляційної інстанції скаржник у доводах апеляційної скарги зазначив, що не погоджується з оскаржуваною ухвалою лише в частині розгляду та визнання вимог кредитора щодо основної заборгованості боржника за договорами позики №1 від 10.10.2013 та №2 від 03.02.2014. В іншій частині судове рішення апелянтом не оскаржується, доводів не містить. При цьому, апелянт зазначив, що погоджується із оскаржуваною ухвалою в частині відмови у задоволенні вимог кредитора, яка ґрунтувалися на наявності заборгованості боржника за договорами оренди повітряного судна та договорами купівлі-продажу. Заявник своїм правом на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 не скористався. З огляду на викладене, та з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України, колегією суддів переглядається оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії". Як вбачається з наявних матеріалів справи, у грудні 2019 Компанія "Джерефі Лімітед" звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії". Заявник в своїй заяві зазначив, що станом на день звернення до Господарського суду Одеської області у ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" існує заборгованість перед кредитором в загальному розмірі 750 638,82 доларів США, що еквівалентно 17 963 012, 15 грн, яка виникла у зв`язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за договором позики №1 від 10.10.2013, договором позики №2 від 03.02.2014, договором оренди повітряного судна №05-05/15 від 05.05.2015, договором оренди повітряного судна №30-06/15 від 30.06.2015, договором купівлі-продажу №18-10/17 від 18.10.2017, договором купівлі-продажу №23-10/18 від 23.10.2018. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви Компанії "Джерефі Лімітед" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та часткового визнання вимог кредитора до боржника. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. За приписами ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Заява кредитора може ґрунтуватися на об`єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов`язань перед цим кредитором. Так, як вбачається з наявних матеріалів справи та зазначено заявником при звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, 10.10.2013 між Компанією „Джерефі Лімітед" та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" укладено договір позики №1, згідно умов якого, позикодавець приймає на себе зобов`язання по наданню позичальнику позики в сумі 500000 дол. США під 5% річних на суму, що фактично надійшла на рахунок позичальника. Позичальнику надається пільговий період строком на 6 місяців з моменту фактичного отримання останнього траншу позики позичальником. За цей період відсотки за користування позикою не нараховуються. Позика надається строком на 60 місяців з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього траншу позики (т.1, а.с. 88-91). У відповідності до п.п. 3.1., 3.2. договору позики №1 погашення позики, а також виплата відсотків за користування позикою здійснюється позичальником самостійно шляхом перерахування коштів на рахунок позикодавця по реквізитах, вказаних у цьому договорі. Погашення позики призначується строками, вказаними в п. 1.7. даного договору. На виконання умов договору позики №1 Компанією „Джерефі Лімітед" було перераховано на рахунок ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" грошові кошти у загальному розмірі 250 000 дол. США, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по операції від 02.12.2013 на суму 100 000 дол. США, від 03.12.2013 на суму 25 000 дол. США, від 05.12.2013 на суму 62 500 дол. США, від 12.12.2013 на суму 62 500 дол. США (т. 2, а.с. 22-25). У додаткові угоді від 01.08.2014 до договору позики №1 від 10.10.2013 (т.1, а.с. 92) сторони домовилися змінити розмір відсоткової ставки за договором позики з п`яти відсотків на один. У додаткові угоді від 02.03.2015 до договору позики №1 від 10.10.2013 (т.1, а.с. 93) сторони домовилися внести зміни до п.1.7. договору позики №1 та визначити строк надання позики до 29.12.2018, а також домовилися про зміну банківських реквізитів позичальника. Вподальшому, 03.02.2014 між Компанією „Джерефі Лімітед" та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" укладено договір позики №2, згідно умов п.1.1 якого, позикодавець приймає на себе зобов`язання по наданню позичальнику позики в сумі 500000 дол. США. під 5% річних на суму, що фактично надійшла на рахунок позичальника. Позичальнику надається пільговий період строком на 6 місяців з моменту фактичного отримання останнього траншу позики позичальником. За цей період відсотки за користування позикою не нараховуються. Позика надається строком на 60 місяців з моменту зарахування на поточний валютний рахунок позичальника останнього траншу позики. На виконання умов договору позики №2 Компанією „Джерефі Лімітед" було перераховано на рахунок ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" грошові кошти у розмірі 100 000 дол. США, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по операції від 03.04.2014 (т.2, а.с. 27). У додаткові угоді від 02.03.2015 до договору позики №2 від 03.02.2014 (т.1, а.с. 101) сторони домовились викласти пункти 1.2. 1.5, 1.7 у наступній редакції: "1.2. позикодавець надає позичальнику позику під 1% річних на суму, що фактично надійшла на рахунок позичальника. Розмір відсоткової ставки корегуванню не підлягає. Позичальнику надається пільговий період строком на 6 місяців з моменту фактичного отримання останнього траншу позики позичальником. За цей період відсотки за користування позикою не нараховуються. 1.5. Надання позичальнику позики здійснюється позикодавцем по кредитній лінії двома траншами: 100000 дол. США не пізніше 10.04.2014р., 400000 дол. США не пізніше 31.12.2015р. по листу позичальника. 1.7. Позичальник зобов`язується повернути позику до 09.04.2019". Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Наявними матеріалами справи підтверджується, що Компанією „Джерефі Лімітед" на виконання умов договорів позики було перераховано на користь ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" грошові кошти у загальному розмірі 350 000 дол. США. За умовами договору позики №1, з урахуванням додаткової угоди від 02.03.2015, строк виконання позичальником свого зобов`язання з повернення позики настав 30.12.2018, а за умовами договору позики №2, з урахуванням додаткової угоди від 02.03.2015, - 10.04.2019. Проте, станом на час звернення Компанії „Джерефі Лімітед" до суду першої інстанції з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", позичальником наявна заборгованість не погашена. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду з приводу обґрунтованості та доведеності заявлених вимог у розмірі 350 000 дол. США. Колегія суддів вважає помилковим твердження апелянта з приводу того, що строк зобов`язання боржника повернути грошові кошти за договором позики №1 потрібно відраховувати з моменту зарахування на поточний рахунок позичальника останнього траншу позики, оскільки додатковою угодою від 02.03.2015 до договору позики №1 сторони погодили змінити строк надання позики та визначили, що вона надається строком до 29.12.2018. Так само й за договором позики №2, з урахуванням додаткової угоди від 02.03.2015, сторони погодили інший строк повернення позики, а саме до 09.04.2019. Щодо тверджень апелянта з приводу недостовірності та не справжності наданих заявником платіжних документів, на підтвердження перерахування грошових коштів за договорами позики №1 та №2, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.74 ГПК України). Згідно з ст. 91 ГПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. У відповідності до п. 4.10. «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 за №254, яке було чинним станом на час перерахування грошових коштів на користь ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України. Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Так заявником на підтвердження перерахування на користь боржника грошових коштів за договорами позики надано належним чином засвідчені копії платіжних документів (т.2, а.с. 22-27), які містять усі необхідні реквізити, зокрема назву (виписка по операції), дату їх складання (02.12.2013, 03.12.2013, 05.12.2013, 12.12.2013, 03.04.2014), зазначення особи на користь якої перераховано грошові кошти (ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії"), назву банківської установи (АТ «ІМЕКСБАНК»), суми перерахованих коштів, зазначення призначення платежу (згідно договору позики №1 від 10.10.2013 та згідно договору позики №2 від 03.02.2014), особистий підпис та дані про відповідну особу (провідний економіст АТ «ІМЕКСБАНК» Кузнєцова Л.О.). У відповідності до протоколу судового засіданні Господарського суду Одеської області від 24.12.2019, представником Компанії „Джерефі Лімітед" надавалися на огляд суду оригінали додатних до заяви документів, у тому числі платіжних документів. Жодних заперечень представників ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" протокол не містить. Також представником Компанії "Джерефі Лімітед" адвокатом Джаноян Л.А. оригінали вищевказаних платіжних документів надавалися й під час апеляційного перегляду справи, вони були оглянуті колегією суддів, яка встановила їх відповідність наявним у матеріалах справи копіям. Статтею 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України). Натомість, колегією суддів звертається увага на правову позицію апелянта висловлену останнім в суді першої інстанції та в апеляційної скарзі, яка фактично зводиться до нібито недоліків письмових доказів, наданих заявником, проте не містить жодних категоричних стверджень щодо перерахування, та відповідно, отримання чи неотримання боржником спірних грошових коштів за вказаними договорами позики. На думку колегії суддів, враховуючи закріплений процесуальним законодавством принцип змагальності сторін, апелянт не був позбавлений можливості, у разі наявності сумнівів з приводу достовірності та справжності наданих заявником платіжних документів, звернутися до відповідної банківської установи (яка зазначена у платіжних документах) із запитом задля встановлення правильності оформлення платіжних документів, обставин не/перерахування грошових коштів, тощо. Проте, такі докази не надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду. Щодо доводів апелянта про нечинність додаткової угоди від 02.03.2015 до договору позики №1 у зв`язку із фальсифікацією підпису директора ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" колегія суддів зазначає наступне. Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 міститься висновок, що встановлена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (наведену правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц, від 19.06.2018 у справі № 5023/3905/12). У пунктах 7.2., 7.3. договору позики №1 від 10.10.2016 сторони передбачили, що у разі неможливості досягнення згоди, будь-яка суперечка, виникаюча по даному договору або у зв`язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Сторони погоджуються із тим, що в процесі розгляду і вирішення суперечки буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Місце проведення арбітражу - Київ. Судова колегія звертає увагу на те, що як на час розгляду справи у суді першої інстанції, так й під час апеляційного перегляду, апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження звернення останнього до судових установ щодо спростування таких правочинів (визнання недійсними), та відповідно прийняття рішення про визнання договору позики №1 та/або додаткових угод до нього недійсними. З приводу тверджень апелянта про відсутність доказів реєстрації договорів позики та додаткових угод до них в Управлінні НБУ в Одеській області судова колегія зазначає таке. Відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України 17.06.2004 № 270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 р. за № 885/9484 (далі - Положення №270), в редакції чинній на момент укладення договорів позики та додаткових угод до них, резиденти (юридичні особи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, фізичні особи) (далі - резиденти-позичальники) можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті (далі - кредити), від нерезидентів відповідно до договорів та в порядку, установленому цим розділом (п.1.1 глави 1 розділу 1). Резидент-позичальник зобов`язаний зареєструвати договір у Національному банку до фактичного одержання кредиту. Такі договори підлягають реєстрації Національним банком у порядку, установленому: главою 2 цього розділу - для резидентів-позичальників, що не є банками; главою 4 цього розділу - для уповноважених банків-позичальників. (п. 1.7 глави 1 розділу 1 Положення №270). У відповідності до п. 1.8 глави 1 розділу 1 Положення №270 реєстрація договорів, укладених резидентами-позичальниками, що не є банками, здійснюється територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням обслуговуючого банку. Згідно з п. 1.16 глави 1 розділу 1 Положення №270 резиденти-позичальники мають передбачати в договорі умову про те, що він набирає чинності з моменту (або не раніше) його реєстрації, за винятком договорів про одержання кредитів уповноваженими банками на строк, що не перевищує один рік. Вимоги абзацу першого цього пункту поширюються на зміни до договору, які стосуються суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом. Відтак, за умовами Положення №270 саме на резидента-позичальника, яким у даній справі є ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", покладено обов`язок здійснення реєстрації договорів позики та додаткових угод до них у територіальному управлінні Національного банку за місцезнаходженням обслуговуючого банку. Як свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про укладення договорів позики та внесення змін до них, останні подавалися до територіального управління Національного банку саме ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (т.2, а.с. 29-42, т.3, а.с. 206-215), та відповідно саме на його адресу повідомлялось упралінням НБУ про реєстрацію таких правочинів. Пунктом 4 ч.2 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. З огляду на викладене, саме на боржника, який є резидентом- позичальником, покладено обов`язок доведення перед судом переконливості своїх тверджень щодо відсутності реєстрації вказаних договорів та додаткових угод до них. Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість, апелянт, не зважаючи на наведені законодавчі приписи, не подав жодних письмових доказів, на підставі яких суд міг би беззаперечно встановити факт відсутності реєстрації установами НБУ угод, та які б спростовували аргументи заявника, на підтвердження яких останнім були надані докази щодо реєстрації. За таких обставин, такі аргументи ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" які ним, до речі, під час розгляду справи в суді першої інстанції не висловлювались та відповідно обставини реєстрації взагалі ним не ставились під сумнів, не підтверджені, а тому не заслуговують на увагу. Судова колегіє не погоджується із твердженням апелянта з приводу того, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право з огляду на таке. Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства, право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Частиною 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. За змістом ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі, або відмову у відкритті провадження у справі. Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Кодекс на дає визначення терміну «спір про право». Не містить він також і будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право. Разом з цим, на думку колегії суддів, вирішуючи питання, чи має місце спір про право, суд має з виходити із наявності (відсутності) обставин, з якими Закон пов`язує недоведеність суб`єктивного права, наявність перешкод у його (порушення, оспоренням або невизнанням) усунення яких можливо виключно в судовому порядку в межах позовного провадження. Дійшовши висновку про існування спору про право, суду слід відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство. При цьому, висновок суду має містити не лише констатацію існування спору про право, а й висновок щодо обставин, які належать встановити у позовному провадженні, та які необхідні для прийняття рішення в порядку ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства та відповідно не можуть бути досліджені та встановлені за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутства. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, але не виключно: - недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону (ст. 215 ЦК); - невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язання (ст. 610 ЦК); - безпідставна одностороння відмова від договору (ст. 651 ЦК); Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, З огляду на що, метою відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом через застосування процедур банкрутства передбачених Кодексом, є саме задоволення вимог кредиторів Цивільне законодавство встановлює обов`язок виконання господарських зобов`язань, а отже у разі неналежного виконання такого грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом для задоволення своїх кредиторських вимог. Як вбачається з матеріалів справи, Компанія "Джерефі Лімітед" скористалась своїм правом, передбаченим законодавством України, та звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" Натомість, стверджуючи про недотримання сторонами вимог закону при укладенні правочинів, боржник доказів на підтвердження звернення із відповідними позовами до суду першої інстанції не надав. Не надано таких доказів і під час апеляційного перегляду справи. Також колегія вважає за необхідне вказати, що оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі, проте як зазначалось раніше матеріали справи не містять доказів про наявність ініційованих (відкритих за позовами боржника) не вирішених позовних проваджень у судових юрисдикційних органах. При цьому, невизнання особою цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у сторони суб`єктивного цивільного права, а тому виключає звернення такої особи до юрисдикційних органів про відсутність у сторони цивільного права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що формальна не згода ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" із грошовими вимогами кредитора, заперечення права кредитора на стягнення відповідної суми кошти; висловлені сумніви щодо чинності правочинів, без надання суду відповідних доказів, доведення переконливості такої незгоди (сумнів), невжиттям особою дій, які б свідчили про спростування нею обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, як то звернення до судових установ із відповідними позовами, не є та не може свідчити про наявність спору про право, та, навпаки, вказана поведінка сторони не відповідає стандартам поведінки, які передбачені такими засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність, розумність (ст. 3 ЦК України). За таких підстав, виходячи зі змісту встановлених у справі судом правовідносин, вираження відповідної незгоди боржника на предмет існування спору про право, не дозволяє дійти висновку про наявність спору про право, яке вимагає вирішенню виключно у позовному провадженні Враховуючи відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії". Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час перегляду даної справи, доводи наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження та спростовані в мотивах даної постанови. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права колегією суддів не встановлено, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2019.. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 по справі №916/3619/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 06.07.2020. Головуючий суддя Філінюк І.Г. Суддя Аленін О.Ю. Суддя Лавриненко Л.В.