Постанова КГС ВС № 916/3619/19(916/957/23)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 року м. Київ cправа № 916/3619/19(916/957/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я. за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту трудового договору у межах справи № 916/3619/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" Учасники справи: Ліквідатор ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії": не з`явився; ОСОБА_1 : Медвідь А. Б. (адв.), ОСОБА_1 (особисто);

1. Стислий зміст заявлених вимог 1.1. У березні 2023 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним п.6.4 трудового договору від 04.12.2019, укладеного з директором ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" (щодо виплати вихідної допомоги при звільненні). 1.2. Позов обґрунтований тим, що трудовий договір укладений між заінтересованими особами щодо боржника, а оскаржуваний пункт договору містить ознаки фраудаторності, тобто є таким, що спрямований на виведення з ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" грошових коштів з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості. Нормативно позов обґрунтований з посиланням на статті 13, 203, 215 Цивільного кодексу України та статтю 42 Кодексу України з процедур банкрутства. 1.3. Відповідач позов не визнав, зазначивши про те, що його було звільнено із займаної посади за обставинами, які від нього не залежали (тобто не з ініціативи директора, а у зв`язку із банкрутством ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" банкрутом), у зв`язку з чим він має право на отримання компенсації (вихідної допомоги). Крім того, оспорюваний пункт трудового договору не може бути визнаний неправомірним та направленим на порушення чиїхось інтересів чи прав.

2. Стислий зміст рішення суду першої інстанції 2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у задоволенні позову відмовлено. 2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що обов`язковою складовою при кваліфікації оскаржуваного пункту договору як фраудатороного та такого, що може бути визнаний недійним відповідно до вимог статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, є наявність фактичної шкоди кредиторам. Однак позивачем не підтверджено настання обов`язку ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" для виплати відповідачу вихідної допомоги у розмірі 7000000 грн відповідно до оспорюваного пункту 6.4 трудового договору, тобто збільшення пасиву банкрута або зменшення ліквідаційної маси, у зв`язку з чим суд не встановив правових підстав для визнання його недійсним вказаного пункту трудового договору на заявлених позивачем підставах.

3. Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи 3.1. 05.12.2019 Компанія "Джерефі Лімітед" (Jerefy Limited) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії", посилаючись на заборгованість останнього у розмірі 750638,82 дол. США, що еквівалентно 17963012,15 грн. 3.2. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Вказане не заперечується сторонами у справі. 3.3. 04.12.2019 між ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" та ОСОБА_1 укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" на безстроковій основі. 3.4. Згідно з п.3.1 трудового договору за виконання обов`язків, передбачених цим договором, директору щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів товариства у розмірі 7500 грн, а також можуть виплачуватись додаткові виплати (доплати, надбавки, премії, винагороди) та одноразові виплати за виконання окремих завдань. 3.5. Відповідно до п.6.4 трудового договору у разі його розірвання та звільнення директора за ініціативою товариства на підставі підпункту "в" пункту 6.3 цього Трудового договору (у зв`язку з припиненням повноважень директора за рішенням Загальних зборів учасників товариства, з обов`язковою виплатою директору грошової компенсації (вихідної допомоги) у розмірі, вказаному у п.6.4 цього трудового договору), а також у разі будь-якого іншого розірвання цього трудового договору та звільнення директора, яке здійснене не з ініціативи директора та за відсутності винних протиправних дій директора, товариство зобов`язане виплатити директору компенсацію (вихідну допомогу) за звільнення у розмірі 7000000 грн, яка має бути виплачена протягом 10-ти робочих днів з моменту звільнення директора на вказаний директором банківський рахунок (розрахунковий / поточний / картковий). 3.6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 відкрито провадження у справі №916/3619/19 про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії". 3.7. З матеріалів справи про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії", а саме спільної заяви кредиторів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , вбачається, що договори з аналогічними положеннями про значні виплати у разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця були укладені з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05.12.2019 (співзасновниками ТОВ). З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від імені ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" договори були укладені ОСОБА_1 ; з ОСОБА_1 від імені ТОВ договір укладено ОСОБА_4 . 3.8. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 18.08.2020 у справі №916/3619/19 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів до ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії", тобто судом встановлено, що на момент відкриття провадження у справі загальний розмір заборгованості перед кредиторами складав 15493439,06 грн. Заборгованість першої черги по заробітній платі складала 141586,62 грн. 3.9. Постановою Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 визнано банкрутом ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії"; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колмикову Т. О. 3.10. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 постанову Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 скасовано. 3.11. Постановою Верховного Суду від 12.10.2021 скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2020 у справі № 916/3919/19 (в оскарженій частині - п.п.2 і 3 резолютивної частини постанови) та залишено в силі постанову Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 у справі №916/3919/19. 3.12. Наказом ліквідатора ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" №1-к від 22.12.2021 звільнено з посади директора товариства ОСОБА_1 з 22.12.2021 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. 3.13. Позивач вважає, що у період існування заборгованості перед іншими кредиторами, Боржник необґрунтовано взяв на себе зобов`язання здійснити виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 у розмірі 7000000 грн, що є необґрунтованим та неспіврозмірним до розміру заробітної плати, яку отримував ОСОБА_1 (7 500 грн) на займаній ним посаді. Таким чином, ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" та ОСОБА_1 , який являється також засновником зазначеного товариства, діяли недобросовісно по відношенню до інших кредиторів боржника, а їх дії призвели до штучного збільшення кредиторської заборгованості Товариства.

4. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанції 4.1. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 та ухвалено нове про задоволення позову: - визнано недійсним п.6.4 трудового договору з директором ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" від 04.12.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії"; - присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" 2684 грн судового збору, сплаченого за подання позову, та 4026 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. 4.2. Постанова суду мотивована тим, що у даному випадку наявні підстави для задоволення позову та визнання недійсним пункту 6.4 трудового договору з директором ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" від 04.12.2019, як такого, що вчинений боржником з заінтересованою особою до відкриття провадження у справі про банкрутство, в результаті чого взяте на боржника зобов`язання призвело до неможливості виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю (частина перша, друга статті 42 КУзПБ).

5. Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи 5.1. З моменту фактичного застосування положень оскаржуваного п.6.4 трудового договору, тобто дострокового припинення контракту і прийняття зобов`язання роботодавцем по виплаті вихідної допомоги, правовідносини між ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" та ОСОБА_1 набувають зобов`язального характеру і у цій частині підпадають під регулювання цивільним та господарським законодавством, а також законодавством про банкрутство, оскільки щодо роботодавця було відкрито провадження у справі про банкрутство. 5.2. Наказом ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії"№ 1-к від 22.12.2021 звільнено з посади директора ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_1 нараховано собі виплати при звільненні відповідно до п.6.4 трудового договору у розмірі 7 203 505,42 грн, з яких утримано ПДФО і військовий збір, до сплати сума 5798822,16 грн. 5.3. Умовами пункту 6.4 трудового договору передбачено, що відповідальність боржника перед ОСОБА_1 за розірвання трудового договору та звільнення директора за ініціативи товариства на підставі підпункту "в" пункту 6.3 не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановленої договором суми 7000000 грн, боржник при укладанні договору взяв на себе зобов`язання у нерозумному обсязі з огляду на його непропорційність негативним наслідкам для ОСОБА_1 , оскільки за виконання умов договору щомісяця нараховувалася заробітна плата у розмірі 7500 грн. 5.4. Відповідно до пункту 6.4 трудового договору відповідальність боржника перед ОСОБА_1 за розірвання трудового договору та звільнення директора за ініціативи товариства на підставі підпункту "в" пункту 6.3 не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановленої договором суми 7000000 грн. 5.5. Боржник при укладенні договору взяв на себе зобов`язання у нерозумному обсязі з огляду на його непропорційність негативним наслідкам для ОСОБА_1 , оскільки за виконання умов договору щомісяця нараховувалася заробітна плата у розмірі 7500 грн. 5.6. Пункт 6.4 трудового договору не узгоджується з тими обставинами, що сам договір укладений на безстроковий термін, що зумовлює настання негативних наслідків для Боржника у випадку розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. 5.7. Пункт 6.4 трудового договору є несправедливим щодо ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії", а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим та навіть непосильним. 5.8. Тобто при укладенні трудового договору повинен був дотримуватись розумний баланс між інтересами ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" та ОСОБА_1 . 5.9. Оспорюваний пункт 6.4 трудового договору від 04.12.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії", має ознаки фраудаторного правочину, оскільки укладений із заінтересованою особою, а умови п.6.4 трудового договору направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника та виведення грошових коштів у зв`язку із відкриттям відносно ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" справи про банкрутство, з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості. 5.10. У постанові про визнання ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" банкрутом встановлено наступне: - загальна кредиторська заборгованість боржника на дату відкриття провадження у справі становила 15169715,49 грн; - згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області від 21.12.2020 встановлено, що на останню звітну дату за 9 місяців 2020 року балансова вартість основних засобів складає 674,1 тис. грн., вартість оборотних активів в т.ч. запаси 15526,1 тис. грн., чистий прибуток (збиток) на кінець звітного періоду складає від`ємне значення і становить - 279,8 тис. грн.; - відповідно до наданого аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища, становища на ринках та виявлення ознак приховування чи фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства ТОВ "АК "Чорноморські авіалінії", встановлено наступне. Активи на останній день періоду, що аналізується характеризується великою часткою (97,6%) поточних активів і незначним відсотком необоротних засобів. Активи організації за весь аналізований період практично не змінилися. При фактичній незмінності величини активів власний капітал зменшився на 56,6%, що негативно характеризує динаміку зміни майнового стану організації. Чисті активи організації на останній день періоду, що аналізується є меншими від статутного капіталу на 125%. Дане співвідношення негативно характеризує фінансове становище і не задовольняє вимогам нормативних актів до величини чистих активів організації. У разі, якщо вартість чистих активів товариства залишиться менше його статутного капіталу після закінчення фінансового року, що настає за другим фінансовим роком або кожним наступним фінансовим роком, після закінчення яких вартість чистих активів товариства виявилася меншою від його статутного капіталу, товариство не пізніше ніж через шість місяців після закінчення відповідного фінансового року зобов`язане зменшити статутний капітал до розміру, що не перевищує вартість його чистих активів, або прийняти рішення про ліквідацію. Більш того необхідно відзначити зниження чистих активів за два роки. Спостерігається одночасно і критичне становище на кінець періоду і погіршення показника протягом періоду. Збереження мала місце тенденції здатна привести організацію до банкрутства. Коефіцієнт автономії організації на 31.12.2018 склав -0,079. Отримане значення свідчить про відсутність у організації власного капіталу. Протягом аналізованого періоду коефіцієнт автономії знизився на 0,029. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами на 31.12.2018 склав -0,11 і за весь аналізований період підвищився на 1,14. Станом на 31.12.2018 значення коефіцієнта не відповідає нормативу. Оскільки на 31.12.2018 спостерігається брак власних оборотних коштів, фінансове становище організації за цією ознакою можна характеризувати як незадовільне. Значення коефіцієнта швидкої ліквідності складає 0,23 при нормативному значенні 1, що свідчить про нестачу ліквідних активів (готівки та інших активів, які можна легко перетворити на грошові кошти) для погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Коефіцієнт швидкої ліквідності зберігав значення, що не відповідають нормативним протягом досліджуваного періоду. Рентабельність продажів за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 склала 55,9%. При цьому має місце зростання рентабельності звичайних видів діяльності в порівнянні з даним показником за 2017р. Частка ТОВ "АК "Чорноморські авіалінії" на ринку авіакомпаній є досить незначною. У боржника недостатньо грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень (високоліквідних активів) для погашення найбільш термінових зобов`язань (різниця становить 8634 тис. грн.). За аналізований період відзначено зниження коефіцієнта покриття інвестицій на 0,03 (до 0,38). Значення коефіцієнта на 31.12.2018 значно нижче допустимої величини. Показник розміру чистих активів, показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами дещо погіршили свої значення протягом аналізованого періоду. З огляду на викладене, інвестиційне становище ТОВ "АК "Чорноморські авіалінії" є незадовільним. Враховуючи те, що згідно аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища, становища на ринках та виявлення ознак приховування чи фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства ТОВ "АК "Чорноморські авіалінії" коефіцієнт ліквідності складає 0,23 при нормативному значенні 1, дійсна вартість активу, який визначено у розмірі 15526,1 тис.грн. приблизно становить 3571 тис. грн., що значно менше пасиву підприємства, суд дійшов висновку про неспроможність суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, що є ознаками банкрутства. 5.11. Таким чином, у час коли у ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" була наявна кредиторська заборгованість у сумі більше 15 млн грн. та підприємство вже мало ознаки неплатоспроможності між ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" та трьома його співзасновниками (які виступали і як працівники, і як уповноважені особи від імені ТОВ) було укладено трудові договори (контракти), які передбачали у разі дострокового припинення вказаних договорів не з ініціативи працівника, а у безстроковому договорі ОСОБА_1 - і з ініціативи працівника, виплати вихідної допомоги у загальному розмірі 17 000 000 грн, яка перевищувала розмір основних засобів та оборотних активів товариства. 5.12. Боржник, який приймає на себе значні зобов`язання, як виплата компенсаціїї у розмірі 7000000 грн на користь свого засновника (керівника) після виникнення у нього інших діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно інших кредиторів, оскільки укладає договір (пункт контракту). 5.13. Визнаючи право роботодавця на надання працівнику за трудовим контрактом додаткових фінансових гарантій у вигляді збільшеної порівняно із встановленою законодавством про працю суми компенсації (вихідної допомоги) при звільнені з ініціативи роботодавця, колегія суддів вважає доведеними обставини укладання спірного пункту контракту у період коли роботодавець ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" вже мав ознаки неплатоспроможності, а керівник ОСОБА_1 та засновник, який уклав з ним контракт були обізнані щодо фінансових показників його роботи, , а також на те, що керівник товариства був його засновником. Крім того, керівник ТОВ ОСОБА_1 також був і його кінцевим бенефіціаром. 5.14. Відтак, за відсутності відповідної фінансової спроможності, ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" взяло на себе додаткові зобов`язання (у порівнянні з передбаченими трудовим законодавством гарантіями) з виплати вихідної допомоги (саме і лише) своїм співзасновникам, створивши умови для першочергового погашення даних зобов`язань у разі реалізації майнових активів товариства.

6. Стислий зміст касаційної скарги 6.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/3619/19 (916/957/23).

7. Узагальнені доводи касаційної скарги 7.1. Судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-530цс15 та постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №757/49315/16 (у контексті застосування до трудових правовідносин норми цивільного законодавства щодо визнання правочину недійсним). 7.2. Суд визнав недійсним пункт 6.4 трудового договору з підстав наявності у нього ознак фраудаторності. Водночас, чинне законодавство, у тому числі КУзПБ, не містить поняття та/або змісту і ознак фраудаторності договорів. Єдиною правовою підставою для визнання договорів недійсними в межах Кодексу України з процедур банкрутства є положення статті 42 цього Кодексу. Проте, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить вказівки на те, відповідно до якої конкретно частини та пункту статті 42 КУзПБ визнано недійсним оспорюваний пункт трудового договору.

8. Касаційне провадження 8.1. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 916/3619/19 (916/957/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.05.2024 - 15:00. 8.2. 21.05.2024 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з Господарським судом Львівської області. 8.3. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2024 вказану заяву задоволено, вирішено проводити судові засідання у справі № 916/3619/19 (916/957/23) за участю ОСОБА_1 та його представника адвоката Медвідя А. Б. в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Львівської області. 8.4. В судовому засіданні 28.05.2024 ОСОБА_1 та його представник підтримали касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просили Суд скаргу задовольнити. 8.5. Ліквідатор ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" в судове засідання 28.05.2024 не з`явився, явку свого представника не забезпечив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. 8.6. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надійшов, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень. 8.7. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 28.05.2024. 8.8. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.

9. Позиція Верховного Суду 9.1. Ліквідатором ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" подано позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 6.4 трудового договору від 04.12.2019 з підстав укладення договору між заінтересованими особами щодо боржника та наявності ознак фраудаторності у оскаржуваного пункту договору. 9.2. Місцевий господарський суд в позові відмовив, зазначивши про недоведеність позивачем правових підстав для визнання недійсним спірного пункту трудового договору. 9.3. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, у зв`язку з чим скасував рішення місцевого господарського суду та постановив нове рішення про задоволення позову. 9.4. За змістом касаційної скарги відповідач вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про обґрунтованість заявлених ліквідатором ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" позовних вимог, вважає, що суд допустив неправильне застосування норм статті 42 КУзПБ та вказує про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (розділ 7 цієї постанови). 9.5. Надаючи оцінку доводам скаржника, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне. 9.6. Як вбачається з матеріалів справи, трудовий договір від 04.12.2019 було укладено між ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" та ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 приймається на посаду директора вказаного товариства. 9.7. За твердженням ліквідатора ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії", спірний пункт 6.4 трудового договору, який передбачає виплату ОСОБА_1 компенсації (вихідної допомоги) при звільненні у значному розмірі, містить ознаки фраудаторності. 9.8. У питанні щодо можливості визнання недійсним трудового контракту на підставі положень законодавства про банкрутство колегія суддів враховує таке. 9.9. Звертаючись з вимогами про визнання недійсним правочину, заявник відповідно до статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для визнання його недійсним. 9.10. Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника, а саме: - правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, зокрема, з таких підстав: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (частина перша статті 42 КУзПБ в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин); - правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ). 9.11. Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів. 9.12. Водночас однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. 9.13. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. 9.14. Не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України). 9.15. При цьому формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. 9.16. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. 9.17. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. 9.18. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. 9.19. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. 9.20. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. 9.21. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. 9.22. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. 9.23. Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, згідно з якою фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. 9.24. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах. 9.25. Перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства. 9.26. Наслідки визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою статті 42 КУзПБ, визначені частиною третьою зазначеної статті, за змістом якої сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. 9.27. Зазвичай у судовій практиці положення зазначеної правової норми застосовуються при оскарженні ліквідатором боржника цивільних (господарських) договорів як різновидів правочинів. Однак укладення договорів передбачено також Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, що здійснюється шляхом укладення трудового договору. 9.28. В частині першій статті 21 КЗпП (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 9.29. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП). 9.30. Відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. 9.31. Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників (частина перша статті 91 КЗпП). 9.32. Натомість умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними (стаття 9 КЗпП). 9.33. Інші випадки недійсності трудових договорів, зокрема в разі порушення прав роботодавця чи інших осіб, КЗпП не передбачені. Разом з цим згідно з частиною першою статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. 9.34. Відносно аргументів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.05.2019 у справі №757/49315/16-ц, та Верховного Суду України у постанові від 24.06.2015 у справі № 6-530цс15, колегія суддів зазначає наступне. 9.35. Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі №757/49315/16-ц наголосив на тому, що відповідно до статті 21 КЗпП України предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об`єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема статтями 3, 7, 9, 91, 44 КЗпП України), тому положення ЦК України (зокрема статей 203, 215) щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-530цс15 9.36. Не заперечуючи проти наведеного висновку щодо застосування норм права (КЗпП і ЦК України) під час розгляду трудового спору між роботодавцем і працівником, тобто при вирішенні спору, який виник суто із трудових правовідносин, Верховний Суд, однак, вважає його нерелевантним щодо спірних правовідносин у цій справі, які виходять за межі суто трудових правовідносин між роботодавцем і працівником, адже стосуються оспорення фраудаторного пункту контракту, укладеного між боржником і його засновником на шкоду іншим кредиторам. 9.37. Крім того, у вищезгаданій постанові Верховного Суду у справі №757/49315/16 відсутні будь-які висновки про можливість чи неможливість застосування до відповідних правовідносин норм, закріплених у статті 42 КУзПБ (застосованій судом апеляційної інстанції під час вирішення спору в цій справі), які визначають механізм захисту прав кредиторів боржника в разі укладення ним фраудаторного правочину в "підозрілий період". 9.38. Проаналізувавши наведені норми трудового, цивільного законодавства, а також законодавства про банкрутство у їх системному взаємозв`язку, Верховний Суд зазначає, що КЗпП, врегульовуючи трудові правовідносини, пов`язані з укладенням трудового договору (контракту) як угоди між працівником і роботодавцем, зокрема щодо захисту прав працівника від порушення з боку роботодавця при укладенні трудового договору (контракту), водночас, не містить правового регулювання правовідносин між таким роботодавцем як боржником у справі про банкрутство та його кредиторами, до яких належать також і працівники. Натомість наведені правовідносини врегульовані КУзПБ, який є спеціальним законом, що встановлює, зокрема, умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів (близькі за змістом висновки наведені у постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №916/3619/19(916/959/23), яка підлягає врахуванню відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України). 9.39. Верховний Суд неодноразово наголошував, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. При розгляді справ про банкрутство спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів. 9.40. У справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства. Зокрема, складовою частиною процедури банкрутства є ревізія усіх правочинів, вчинених боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутства, за заявою арбітражного керуючого або кредитора та можливість визнання їх недійсними господарським судом у передбачених статтею 42 КУзПБ випадках. 9.41. Категорія фраудаторності правочину у цивільному законодавстві також не закріплена на рівні закону, проте має широку сферу застосування у правовідносинах неплатоспроможних боржників. Неплатоспроможність учасника (роботодавця чи працівника) трудового контракту створює умови для застосування вказаного правового інституту. 9.42. Ігнорування обставин фраудаторності трудових договорів (контрактів) може призвести до фіктивного збільшення кредиторської заборгованості першої черги та у подальшому слугувати прецедентом для недобросовісних керівників суб`єктів господарювання, якими як запобіжник негативних для них наслідків банкрутства підприємства будуть укладатись відповідні трудові контракти з наближеним (пов`язаним, заінтересованим) працівником, що нівелює суть усього конкурсного процесу. 9.43. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами: - засновниками (учасниками) ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; - 04.12.2019 між ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" та ОСОБА_1 укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора вказаного товариства на безстроковій основі; - згідно з пунктом 6.4 трудового договору відповідальність ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" перед ОСОБА_1 за розірвання трудового договору та звільнення директора за ініціативи товариства на підставі підпункту "в" пункту 6.3 не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановленої договором суми 7000000 грн; - ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 відкрито провадження у справі №916/3619/19 про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії"; - на момент відкриття провадження у справі загальний розмір заборгованості перед кредиторами складав 15 493 439,06 грн, заборгованість першої черги по заробітній платі складала 141 586,62 грн; - відповідно до матеріалів справи про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії", а саме спільної заяви кредиторів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , договори з аналогічними положеннями про значні виплати у разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця були укладені з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05.12.2019 (співзасновниками ТОВ). З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від імені ТОВ договори були укладені ОСОБА_1 ; з ОСОБА_1 від імені ТОВ договір укладено ОСОБА_4 - наказом ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" №1-к від 22.12.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади директора на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; - ОСОБА_1 нараховано собі виплати при звільненні відповідно до пункту 6.4 трудового договору у розмірі 7203505,42 грн, з яких утримано ПДФО і військовий збір, до сплати сума 5798822,16 грн. 9.44. Дослідивши надані учасниками справи докази, суд апеляційної інстанції встановив обставини укладення трудового договору з відповідачем в період, коли боржник уже мав ознаки неплатоспроможності, а також обізнаність відповідача, як керівника, засновника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" з фінансовими показниками роботи товариства. 9.45. Тобто, попри наявність кредиторської заборгованості в сумі більше 15000000 грн, боржник і відповідач уклали безстроковий трудовий договір, умови пункту 6.4 якого передбачали виплату вихідної допомоги в розмірі 7000000 грн у разі дострокового припинення договору як з ініціативи ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" (роботодавця), так і за ініціативою працівника ( ОСОБА_1 ). 9.46. При цьому загальний розмір вихідної допомоги за контрактами, укладеними між трьома співзасновниками ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ), які виступали і як працівники, і як уповноважені особи від імені боржника, складав 17000000 грн, що перевищує розмір основних засобів і оборотних активів боржника. 9.47. Встановивши такі обставини, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов обґрунтованого висновку про те, що боржник взяв на себе додаткові зобов`язання (у порівнянні з передбаченими трудовим законодавством гарантіями) з виплати вихідної допомоги (саме і лише) своїм співзасновникам, тобто заінтересованим особам стосовно боржника в розумінні статті 1 КУзПБ, та створили умови для першочергового погашення вказаних зобов`язань у разі реалізації майнових активів боржника. У поєднанні з необґрунтованою реалізацією оскаржуваного пункту трудового договору відповідач і боржник діяли на шкоду іншим кредиторам, позбавивши їх права на справедливе розподілення ліквідаційної маси банкрута. 9.48. Наведеним в касаційній скарзі обґрунтуванням скаржником вказаних висновків не спростовано і протилежного не доведено. 9.49. Зважаючи на те, що спір у цій справі виник у зв`язку з оспоренням пункту трудового договору як такого, що містить ознаки фраудаторного, адже укладений між боржником і його засновником (керівником) як заінтересованою особою з метою впливу на формування та справедливий розподіл ліквідаційної маси банкрута шляхом створення умов для першочергового погашення передбачених спірним пунктом грошових зобов`язань перед засновником (керівником) боржника на шкоду іншим кредиторам, Верховний Суд вважає правильним застосування апеляційним господарським судом під час розгляду справи саме положень статті 42 КУзПБ як спеціальної норми права, що регулює спірні правовідносини між боржником і його кредиторами. 9.50. Посилання в касаційній скарзі на відсутність в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду не містить вказівки на те, відповідно до якої конкретно частини та пункту статті 42 КУзПБ визнано недійсним оспорюваний пункт трудового договору відхиляється Судом як таке, що не відповідає змісту згадуваної постанови. 9.51. Так, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції з посиланням на частину першу і другу статті 42 КУзПБ вказав про наявність підстав для задоволення позову і визнання недійсним пункту 6.4 трудового договору з директором ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські Авіалінії" від 04.12.2019 як такого, що вчинений боржником з заінтересованою особою до відкриття провадження у справі про банкрутство, в результаті чого взяте на боржника зобов`язання призвело до неможливості виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю. 9.52. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України"). 9.53. За результатами касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вказаного судового рішення та задоволення касаційної скарги.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 10.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 10.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 10.3. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі обставини, надану оцінку та аналіз доводів і заперечень учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення та відмову у задоволенні касаційної скарги. 10.4. Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №916/3619/19(916/957/23) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Васьковський Судді В. В. Білоус В. Я. Погребняк