Постанова 4803 № 932/795/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8530/23 Справа № 932/795/23 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Барильської А.П., суддів: Макарова М.О., Максюти Ж.І. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС(далі ПрАТ СК АРКС) про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 12 червня 2022 року на перехресті вул.Старокозацька та вул.Січових Стрільців сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Nissan Maxima, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та належним їй на праві власності транспортним засобом Renault Megan Scenic, державний номер НОМЕР_2 під керуванням її чоловіка ОСОБА_3 . Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-праовова відповідальність ОСОБА_2 на дату дорожньо-транспортної пригоди була зареєстрована в ПрАТ СК АРКС згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № ЕР/206665312. 14 червня 2022 року позивач направила на електронну пошту АТ СК АРКС повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування, запрошення на проведення експертизи та весь необхідний пакет документів. 16 серпня 2022 року позивач направила на електронну адресу АТ СК АРКС рахунок з СТО, постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, від 12 липня 2022 року та документи відносно ФОП ОСОБА_4 . 06 вересня 2022 ПрАТ СК Аркс виплатило на рахунок СТО ФОП ОСОБА_4 105674,03 грн. 08 вересня 2022 року позивачем направлено запит-вимогу щодо доплати їй страхового відшкодування на підставі висновку експерта ОСОБА_5 , складеного на її замовлення. ПрАТ СК АРКС доплату не здійснила, відповідь на запит не надала. 08 вересня 2022 року позивач звернулась до НБУ щодо незгоди із розміром страхового відшкодування. НБУ надав відповідь, що страхове відшкодування було визначено ПрАТ СК АРКС на підставі звіту оцінювача ОСОБА_6 та звіту оцінювача ОСОБА_7 , але документів НБУ не направив. ПрАТ СК АРКС також не ознайомив її з документами щодо визначення розміру заподіяної шкоди. Для встановлення розміру збитку, заподіяного в результаті пошкодження автомобіля позивач звернулась до експерта ОСОБА_5 . Згідно висновку експерта ОСОБА_5 №3406/22 від 04 лютого 2022 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Megan Scenic, державний номер НОМЕР_2 склала 254 973,71 грн, ринкова вартість КТЗ до ДТП складає 178 097 грн, отже вартість відновлювального ремонту більше ринкової вартості, а тому матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості автомобіля, оскільки відновлення КТЗ економічно недоцільно. Ринкова вартість транспортного засобу після ДТП складає 32 660,40 грн. Вказувала, що у разі якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Таким чином розмір заподіяної шкоди складає 145 436,60 грн (178 097 грн - 32 660,40 грн). Оскільки ліміт ПрАТ СК АРКС за шкоду, заподіяну майну становить 130 000 грн та ними вже було виплачено 105674,03 грн, просила стягнути з ПрАТ СК АРКС на свою користь страхове відшкодування в розмірі 24325,97 грн, витрати на оплату послуг експерта в розмірі 2970 грн, судовий збір в розмірі 1073,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат. Не погодившись з рішенням суду, відповідач ПрАТ СК АРКС звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутні підстави для врахування висновку експерта Дроздова Ю.В., оскільки ними в строки та порядку, визначеному законом, вжито заходів щодо здійснення оцінки розміру завданого збитку. У відповідності з висновком СОД ФОП ОСОБА_7 ними повністю виплачено повну суму збитків у відповідності до п.30.2 ст.30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивачка своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, не скористалась. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 24325, 97 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2022 року в м.Дніпро на перехресті вул.Старокозацька та вул.Січових стрільців сталася дорожно-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan Maxima», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ СК АРКС, згідно поліса ОСЦПВВНТЗ №ЕР/206665312, який діяв на дату ДТП та транспортного засобу «Renault Megan Scenic", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого є позивач ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 .. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. 14 червня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Демарчук М.В., направила на електронну пошту AT СК АРКС повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування, запрошення на проведення експертизи та весь необхідний пакет документів. Згідно висновку експерта Дроздова Ю. В. No 3406/22 від 04 липня 2022 року вартість відновного ремонту транспортного засобу "Renault Megan Scenic", державний реєстраційний номер НОМЕР_5 склала 254973,71 грн, ринкова вартість КТ3 до ДТП складає 178097 грн, отже вартість відновного ремонту більше ринкової вартості, а тому матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості автомобіля 178097 грн, оскільки відновлювати КТЗ економічно недоцільно. Ринкова вартість транспортного засобу "Renault Megan Scenic", д.р.н. НОМЕР_6 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 32660,40 грн. 16 серпня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Демарчук М.В., направила на електронну адресу AT CK АРКС рахунок з СТО, постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська та документи відносно ФОП ОСОБА_4 06 вересня 2022 року АТ СК АРКС виплатила позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування на рахунок СТО ФОП ОСОБА_4 у розмірі 105674,03 грн. Ліміт відповідальності АТ СК АРКС за шкоду, заподіяну майну, згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №ЕР/206665312, який діяв на дату ДТП, становить 130000 грн. Як вбачається із матеріалів справи, за замовленням страховика були складені звіти №19-06.22 від 19 липня 2022 року про оцінку вартості (розміру) збитків, за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault Megane Scenic», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок пошкоджень, отриманих в ДТП від 12 червня 2022 року, складає 252 37,69 грн, ринкову вартість Т3 на момент ДТП в розмірі 170237,15 грн. Згідно Звіту №142/22 від 29 липня 2022 року вартість Т3 марки «Renault Megane Scenic», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , після ДТП становить 64563,12 грн. Згідно Висновку експерта № 43 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 25 квітня 2023 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Megane Scenic», державний реєстраційний номер НОМЕР_7 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12 червня 2022 року, станом на дату ДТП, складає 172425,84 грн, оскільки вартість ремонту - 195001,49 грн, перевищує ринкову вартість автомобіля у не пошкодженому до ДТП 12 червня 2022 року стані - 172425,84 грн. В свою чергу вартість автомобіля «Renault Megane Scenic», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , y пошкодженому після ДТП, що сталася 12 червня 2022 року, стані становить 62182,66 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості та взяв до уваги висновок експерта Дроздова Ю.В. No 3406/22 від 04 липня 2022 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частина третя статті 386 ЦК України передбачає, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц, провадження № 61-6468зпв18 вказано, що «зобов`язання з відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою». Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини». З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Пунктом 9.1 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України). Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підтвердила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч.1-4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст.89 ЦПК України). Для деліктних відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, проте усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем. Аналогічні правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) (пункт 81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18)». Відповідно до статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ). Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка не погодилася з розміром страхового відшкодування, у зв`язку з чим зверталася до НБУ із відповідною скаргою. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Положеннями частин першої, шостої, сьомої статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N42/5/2092 (далі Методика). Так, частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до частини першої статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. No 3406/22 від 04 липня 2022 року вартість відновного ремонту транспортного засобу "Renault Megan Scenic", державний реєстраційний номер НОМЕР_5 склала 254973,71 грн, ринкова вартість КТ3 до ДТП складає 178097 грн, отже вартість відновного ремонту більше ринкової вартості, а тому матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості автомобіля 178097 грн, оскільки відновлювати КТЗ економічно недоцільно. Ринкова вартість транспортного засобу "Renault Megan Scenic", д.р.н. НОМЕР_6 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 32660,40 грн, вказаний висновок прийнятий до уваги судом першої інстанції та підстав для незгоди з цим колегія суддів не вбачає. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачкою доведено факт спричинення їй матеріальної шкоди та її розмір та доводи, приведені в апеляційній скарзі, цих висновків не спростовують. Інші доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст.89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий: А.П. Барильська Судді: М.О. Макаров Ж.І. Максюта