Постанова Харківський апеляційний суд № 646/7150/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 646/7150/24 Номер провадження 22-ц/818/979/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Супрун Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 жовтня 2024 року в складі судді Мицик С.А. по справі № 646/7150/24 за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2022 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Ford, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР5782406. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу Renault, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було завдано механічних пошкоджень. На підставі заяви потерпілої сторони та наданих нею документів було складено страховий акт № 02-50/67528/3.2.29, та АТ «СК «Країна» здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 102 128,65 грн. Оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та самовільно залишив місце пригоди, то він як відповідальна за шкоду особа повинен відшкодувати позивачу в порядку регресу виплачене страхове відшкодування. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СК «Країна» завдані збитки в порядку регресу у розмірі 102 128,65 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на позов, у якому просив відмовити у його задоволенні. Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження його вини у ДТП, що трапилась 01 січня 2022 року, керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння, самовільного залишення місця пригоди, відтак підстави для стягнення з нього страхового відшкодування у порядку регресу відсутні. Заявлена до стягнення сума страхового відшкодування є необґрунтованою та не доведена належними та допустимими доказами. Звіту чи висновку експерта не надано, а ремонтна калькуляція та розрахунки не є належними доказами. Крім того, за змістом вказаних документів не зрозуміло, хто є виконавцем вказаних підрахунків та чи взагалі уповноважений виконавець на здійснення такого виду діяльності. 07 жовтня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наголосив на тому, що постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який суд повинен дослідити та встановити наявність чи відсутність причин для настання цивільно-правової відповідальності. Вказаною постановою, зокрема, встановлено, що ДТП сталась при керуванні відповідачем транспортним засобом у стані сп`яніння. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 жовтня 2024 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» завдані збитки в порядку регресу у розмір 102 128,65 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що вказані у постанові про закриття кримінального провадження винні дії водія ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинному зв`язку з отриманням механічних ушкоджень автомобілем «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 , і як наслідок, матеріальними збитками. Оскільки страховик відповідача виплатив страхове відшкодування потерпілому, відповідач скоїв ДТП перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, то позивач має право подати регресний позов. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 , не заявляв клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи. На вказане судове рішення 18 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Смірнова Н.А. до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які підтверджують вину відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 01 січня 2022 року, та факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. У матеріалах справа відсутні вирок суду, ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які б підтверджували факт протиправних дій з боку ОСОБА_1 , а постанова слідчого СВ ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області від 03 лютого 2022 року лише підтверджує відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України. Дії ОСОБА_1 не були кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння), він не притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП. Позивач не набув права на звернення до суду з позовом в порядку регресу до ОСОБА_1 , як водія забезпеченого транспортного засобу. Одночасне застосування судом інститутів регресу та суброгації є неправильним, оскільки застосування одного виключає можливість застосування іншого. 11 грудня 2024 року від АТ «СК «Країна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просила відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який суд повинен дослідити та встановити наявність чи відсутність причин для настання цивільно-правової відповідальності. Вказаною постановою, зокрема, встановлено, що ДТП сталась під час керування відповідачем транспортним засобом у стані сп`яніння. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 10 квітня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: АТ «СК «Країна» та його представником адвокатом Гусєвим П.В. отримано в електронному кабінеті 05 грудня 2024 року (а.с. 97). ОСОБА_1 отримано поштою 08 грудня 2024 року (а.с. 101). Представницею ОСОБА_1 адвокатом Смірновою Н.А. отримано в електронному кабінеті 05 грудня 2024 року (а.с. 98). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 січня 2022 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Ford, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та Renault, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . З копії постанови слідчого СВ ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження від 03 лютого 2022 року вбачається, що проводилося досудове розслідування по кримінальному провадженню за № 12022221120000003 від 01 січня 2022 року за ч.1 ст. 286 КК України, та слідчий встановив, що 01 січня 2022 року близько 08-30 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Ford Escape», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу с. Новоберецьке, Лозівського району, Харківської області, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем марки «Reno Megan», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. Під час проведення слідчих дій встановлено, що тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_2 , відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не тягне за собою склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Крім того, під час проведення досудового розслідування встановлено, що вказана ДТП виникла через порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Ford Escape», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, згідно висновку щодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 січня 2022 року. Кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12022221120000003 від 01 січня 2022 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення за ст. 286 ч.1 КК України (а.с. 6). На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Ford Escape», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована АТ «СК «Країна», що підтверджується полісом № АР/5782406 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, у полісі визначена у розмірі 130 000,00 грн, франшиза 2600,00 грн (а.с. 5). 04 січня 2022 року ОСОБА_1 повідомив АТ «СК «Країна» про ДТП, яка відбулася 01 січня 2022 року, що підтверджується копією повідомлення про ДТП № 094 (а.с. 7). 01 лютого 2022 року до АТ «СК «Країна» звернувся ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 8). Як вбачається з копії акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість), встановлено пошкодження транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2009, зареєстрованого на ОСОБА_3 (а.с. 11-16). Відповідно до ремонтної калькуляції № 67528 від 27 січня 2022 року вартість ремонту транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 224 612,60 грн (а.с. 17-19). Вартість транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 , до ДТП станом на 01 січня 2022 року становить 178 900,26 грн, а після ДТП 74 171,61 грн, що підтверджується розрахунками (а.с. 21, 23). З копії заяви щодо погодження розміру страхового відшкодування від 01 лютого 2022 року вбачається, що з розміром страхового відшкодування в сумі 104 728,65 грн за фактом пошкодження транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП від 01 січня 2022 року за участю забезпеченого в АТ «СК «Країна» за полісом № АР/5782406 від 22 червня 2021 року транспортного засобу «Ford Escape», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 погодився, на проведенні експертизи не наполягає (а.с. 25). Відповідно до страхового акту № 02-50/67528/3.2.29 ОСОБА_3 підлягає до виплати розмір страхового відшкодування в сумі 102 128,65 грн (а.с. 26). З копії платіжного доручення № 10037 від 26 серпня 2022 вбачається, що АТ «СК «Країна» перерахувало 102 128,65 грн страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 (а.с. 27). 04 травня 2023 року АТ «СК «Країна» на адресу ОСОБА_1 було направлено заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування в розмірі 102 128,65 грн (а.с.28). Згідно із частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України). Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинним на час виникнення спірних правовідносин, ЦК України та іншими законодавчими актами. Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до статті 22 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 36.1 статті 36 Закону передбачено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Зі змісту пункту 36.2 статті 36 Закону випливає, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик i потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування i не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Згідно з підпунктами «а», «в» пункту 38.1.1 статті 38 Закону страховик, після виплати страхового відшкодування, має право подавати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, та (або) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Згідно із частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2019 року у справі №521/10891/15 (провадження № 61-26689св18) дійшов висновку про те, що на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це випливає із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації устрахових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим, в даному випадку регресним, зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою. В цілому, як за змістом статті 1191 ЦК Українитак і за змістом статті 993 ЦК Україниі статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №910/2603/17 (провадження №12-134гс18). Судом встановлено, що оскільки ремонт автомобіля «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 , є економічно необґрунтованим (вартість ремонту становитиме 224 612,60 грн), АТ «СК «Країна» виплатило власнику автомобіля ОСОБА_3 відшкодування майнової шкоди у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до (178 900,26 грн) та після дорожньо-транспортної пригоди (74 171,61 грн) за вирахуванням франшизи (2600,00 грн), в сумі 102 128,65 грн, яка узгоджена з потерпілим, що відповідає вимогам пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Встановивши, що відповідач керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що АТ СК Країна відповідно до положень статті 38 вказаного Закону набуло права зворотної вимоги до відповідача у межах суми виплаченого страхового відшкодування, у зв`язку із чим обґрунтовано задовольнив вимоги позивача. Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для регресної вимоги позивача до ОСОБА_1 як до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. При цьому, суд першої інстанції у своєму рішенні помилково послався на положення статті 993 ЦК України, оскільки вказана норма регулює відносини щодо заміни кредитора у зобов`язанні, тобто перехід права вимоги від однієї особи до іншої (суброгація), тоді як у цій справі між сторонами виникли відносини щодо зворотної вимоги (регресу) до винної особи. Разом з тим, таке посилання суду на вказану норму матеріального права не вплинуло на правильність вирішення спору по суті. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 701/167/18-ц, провадження № 61-39833св18. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності у матеріалах справи доказів його вини у скоєнні ДТП та керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння спростовуються постановою слідчого СВ ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження від 03 лютого 2022 року, з якої вбачається, що ДТП 01 січня 2022 року виникла через порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Ford Escape», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння згідно висновку щодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 січня 2022 року. Твердження ОСОБА_1 щодо того, що вказана постанова слідчого не є належним доказом, колегія суддів вважає помилковими. Відсутність складу злочину, зокрема, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України. Зазначене відповідає правовому висновку, що є усталеним у практиці Верховного Суду, та викладений, зокрема, у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 442/3107/21, провадження № 61-20886 св

21. Суд першої інстанції надав належну оцінку постанові слідчого від 03 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження як доказу. Будь-яких доказів на спростування обставин, встановлених зазначеною постановою, відповідачем не надано. З клопотанням щодо призначення автотехнічної експертизи він не звертався. Доказів того, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, матеріали справи також не містять. Закриття кримінального провадження та не притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 286 КК України через відсутність складу злочину, зокрема, наслідків, настання яких передбачає диспозиція цієї статті, кваліфікація його дій за ст. 286 КК України, а не за ст. 286-1 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння), не притягнення його до адміністративної відповідальності самі по собі не свідчать про відсутність його вини у ДТП та недоведеність обставин щодо керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, які підтверджуються висновком щодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 січня 2022 року. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстави для перерозподілу судових витрат судом апеляційної інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 14 квітня 2025 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина