Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/750/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 161/750/23 пров. № А/857/17619/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Затолочного В.С., за участі секретаря судового засідання Гриньків І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2023 року (суддя Олексюк А.В., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УППу Волинській області сержанта поліції Калуща Романа Ігоровича про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у січні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УПП у Волинській області сержанта поліції Калуща Романа Ігоровича, в якому просив скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №738178від 03.01.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що про існування постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2022 року йому нічого невідомо. На жодному судовому засіданні він не був присутній, оскільки на той час перебував у 3СУ, жодних повісток, повідомлень про час та місце судового розгляду не отримував. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2023 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що до моменту складання оскаржуваної Постанови про притягнення до відповідальності за ч.4 статті 126 КУпАП, не був обізнаний про існування рішення суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, тобто був відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Разом з тим, представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі. Враховуючи те, що дана категорія справ є терміновою та підлягає розгляду в десятиденний строк, заявником не підтверджено клопотання про зайнятість в іншому судовому процесі, а тому дане клопотання не підлягає до задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 03 січня 2023 року, поліцейським взводу № 1 роти 4 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Калушем Романом Ігоровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №738178 від 03.01.2023, якою ОСОБА_1 було визнано винним за ч.1 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн., відповідно до санкції статті за більш значуще правопорушення. Підставою винесення оскаржуваної постанови стало те, що на автодорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне, 99 км. с. Струмівка, 03.01.2023 о 12 год. 49 хв. було зафіксовано порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу VolkswagenPassat д.н.3. НОМЕР_1 керував в населеному пункті зі швидкістю 76 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 26 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем TRU CAM LTI 20/20 TC008399. При перевірці документів, було встановлено, що водій, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавлений права керування транспортним засобом, відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2022, чим порушив вимоги п. 12.4, п.2.1 а) ПДР України, ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» (а.с.4). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі в якості відповідача зазначено поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Калуша Романа Ігоровича, який не є належним відповідачем у цій справі, а належним відповідачем у даному спорі є орган Національної поліції, тобто Департамент патрульної поліції у Волинській області, від імені якого і винесена оскаржувана постанова. Відповідно до статті 14 Закону України Про дорожній рух (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюється ПДР. Положеннями статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. В розглядуваній справі, підставою винесення оскаржуваної постанови стало те, що на автодорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне, 99 км. с. Струмівка, 03.01.2023 о 12 год. 49 хв. було зафіксовано порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу VolkswagenPassat д.н.3. НОМЕР_1 керував в населеному пункті зі швидкістю 76 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 26 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем TRU CAM LTI 20/20 TC008399. При перевірці документів, було встановлено, що водій, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавлений права керування транспортним засобом, відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2022, чим порушив вимоги п. 12.4, п.2.1 а) ПДР України, ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» (а.с.4). На підтвердження правомірності оскарженої постанови відповідачем надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського (а.с. 19). ОСОБА_1 було роз`яснено права особи передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та надано можливість надавати пояснення. Водій скористався передбаченими правами та надав усні пояснення щодо даної справи. Згідно зі ст. 285 КУпАП, позивача було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови. Копію постанови позивач отримав на місці розгляду справи під підпис. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначені положення містяться і в п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року, працівники поліції з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення можуть застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Застосування таких, порядок зберігання, видачі, приймання, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, чітко регламентовано даною Інструкцією. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.03.2018 у справі №760/2846/17, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст. 71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно з постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 у справі № 537/2088/17 правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. Апеляційний суд погоджується, що позивачем не надано доказів, які б спростовували надані відповідачем докази в обґрунтування наявності в його діях складу адміністративного правопорушення. Окрім того, відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення адміністративного правопорушення та правомірність оскаржуваного рішення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що про той факт, що позивач знав про постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2022 свідчить і те, що штраф застосований постановою від 18.05.2023 в сумі 17000 грн., ним був сплачений 10.10.2022. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною другою статті

126. Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) регламентовано, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч. 2 ст. 122, покладено на органи Національної поліції. Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 5 ст. 122 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Тому, належним відповідачем, як суб`єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції. Проте, позивачем по справі в якості відповідача зазначено поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Калуша Романа Ігоровича, який не є належним відповідачем у цій справі, а належним відповідачем у даному спорі є орган Національної поліції, тобто Департамент патрульної поліції у Волинській області, від імені якого і винесена оскаржувана постанова. Підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами статті 48 КАС України. Згідно із частиною 3 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу, як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Отже, замінити відповідача у справі суд вправі лише за згодою позивача, залучити у якості співвідповідача іншого суб`єкта владних повноважень суд вправі за заявою позивача або у разі незгоди позивача із заміною відповідача. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України). Відтак, оскільки за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду позов ОСОБА_1 до Поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УППу Волинській області сержанта поліції Калуща Романа Ігоровича, який є неналежним відповідачем у даному спорі, задоволенню не підлягає. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2023 року в справі №161/750/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 28 листопада 2023 року