Постанова 4857 № 161/16543/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 161/16543/22 пров. № А/857/3058/23 Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року у справі № 161/16543/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- суддя в 1-й інстанції Крупінська С.С., час ухвалення рішення 23.01.2023 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради у Волинській області про скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради №377від 07.11.2022 року. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення № 377 від 07.11.2022 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Луцької міської ради її було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ст.152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 850 грн. за порушення п.п.2.5.5.1.13 Правил благоустрою м.Луцька, прийнятих рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 року № 44/2. Вказує, що постанова була винесена з порушеннями, а саме: не зазначено ким було виявлено розміщення металевої конструкції, та не встановлено яким чином така конструкція порушує правила благоустрою. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення вона надала пояснення та інші документи та вказала, що змушена була встановити огорожу, оскільки сусіди збивали водовідвідну трубу, яка була встановлена нею для того, щоб стічні води не підтоплювали квартиру та підвал. Крім того, вважає, що розмір штрафу в розмірі 850 грн. є необ`єктивним, оскільки комісія не взяла до уваги, що вона до адміністративної відповідальності не притягувалась, є інвалідом першої групи, є внутрішньо переміщеною особою, а також причини які змушені були це зробити. Відтак, просить суд визнати постанову № 377 від 07.11.2022 року незаконною та скасувати її. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року у справі № 161/16543/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд не з`ясував дійсні причини встановлення огорожі. Крім того, апелянт зазначає, що дана огорожа не завдала шкоди. Просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року у справі № 161/16543/22 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що постанова винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті відповідає всім вимогам чинного законодавства, встановлена законність та обгрунтованість складання протоколу перевірено, докази досліджено, порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності дотримано, позивачу своєчасно було повідомлено про місце та дату розгляду справи , а тому є законною, а позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають. Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07 листопада 2022 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Луцької міської ради в складі головуючого Чебелюк І.І., заступника голови комісії Лозовської В.В., секретаря Концевич Я.О., та членів адміністративної комісії винесено постанову № 377, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень (а.с. 4). Як вбачається із змісту постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради № 377 від 07 листопада 2022 року, 26 жовтня 2022 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 порушила правила благоустрою м.Луцька, а саме: розмістила металеву конструкцію (металеві стовбці, колюча огорожа, дріт) на території загального користування за адресою АДРЕСА_1 , що у місті Луцьку, що є порушенням п.п.2.5.5.1.13 Правил благоустрою м.Луцька, прийнятих рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 року № 44/2, за що передбачено відповідальність згідно ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася із позовом до суду. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно статті 218 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, статтею 152 КУпАП. Статтею 152 КУпАП встановлена відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів у вигляді накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Із метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП). Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом встановлено, що 26 жовтня 2022 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 порушила правила благоустрою м.Луцька, а саме: розмістила металеву конструкцію (металеві стовбці, колюча огорожа, дріт) на території загального користування за адресою АДРЕСА_1 , що у місті Луцьку. Позивач не заперечує факт вчинення нею таких дій. Відповідно до ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-ІV (далі- Закон) до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. Рішення Луцької міської ради № 44/2 від 29.07.2009 року були затверджені Правила благоустрою міста Луцька (далі-Правила), які встановлюють та регулюють права і обов`язки учасників правовідносин у галузі благоустрою території міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку в місті. Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані дотримуватися правил благоустрою територій населених пунктів, не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів п.2.ч.2 ст.17 Закону. Згідно п.2.5.5.1.13 Правил забороняється самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми. Відповідно до Правил до об`єктів благоустрою належать наступні території парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва та інші), сади сквери , вулиці, прибудинкові території, території будівель та споруд тощо. Згідно п.6 ч.1 ст.1 та ч.1 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VIII (далі -Закон № 417)прибудинкова територія є спільним майном співвласників (власників квартир або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку), що належить їм на праві спільної сумісної власності. Водночас п.1.ч.1 ст.6 та п.1 ч.2 ст.10 Закону № 417 передбачено, що співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.. Режим використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулюється ст.42 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 самовільно встановила огорожу на території загального користування чим порушила конституційні права інших мешканців будинку, оскільки земельна ділянка на якій встановлено паркан є комунальною власністю і Луцька міська рада як власник об`єкта не давала згоди на встановлення огорожі. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись ст. 286, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року у справі № 161/16543/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 28.02.2023 року