Постанова 4852 № 280/1074/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 280/1074/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 ( суддя першої інстанції Батрак І.В.) в адміністративній справі №280/1074/22 за позовом ОСОБА_1 до Третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо затримки здійснення повного розрахунку при звільненні позивачу в частині компенсації вартості неотриманого речового майна на момент виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у сумі 35288,57 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 серпня 2021 року по 30 грудня 2021 року в сумі 91344,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 27.08.2018 по 22.08.2021 проходив військову службу у прикордонному загоні, наказом від 20.08.2021 №630-ос позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 22.08.2021. Стверджує, що після його звільнення зі служби відповідачем не проведено з ним остаточного розрахунку, а саме не виплачена компенсація вартості неотриманого речового майна у сумі 35288,57 грн. Пояснює, що заборгованість по виплаті компенсації за неотримане речове майно було виплачено 30.12.2021. Враховуючи те, що вказані суми не були виплачені позивачу в день звільнення, із посиланням на норми ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 серпня 2021 року по 30 грудня 2021 року в сумі 91344,50 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2021 по 29.12.2021. Стягнуто з Третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 22.08.2021 по 29.12.2021 у розмірі 54070,90 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 11 березня 2021 року. Позивач з 27.08.2018 проходив військову службу в прикордонному загоні на підставі контракту від 27.08.2018 та з 22.08.2021 був виключений наказом начальника загону від 20.08.2021 №630-ОС зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Відповідно до довідки-розрахунку №228 на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби, складеної 20.08.2021 начальником речової служби відділу тилового забезпечення прикордонного загону на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 31.10.2016 №1132 Про норми забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період та розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21, вартість неотриманого позивачем речового майна на момент виключення зі списків особового складу становить 35288,57 грн. Вказана у цій довідці компенсація не була включена до розрахункового листа позивача №862 від 06.09.2021 за серпень 2021 року та при звільненні не була виплачена. Заборгованість по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 34759,24 грн. позивачем отримана на картковий рахунок 30.12.2021, про що свідчить виписка про надходження за банківською карткою АТ КБ Приватбанк. виплачено позивачу всіх належних сум, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку з 22.08.2021 року по день фактичного розрахунку 30.12.2021 року, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Таким чином, предметом спору в цій справі є стягнення з роботодавця на користь працівника середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 22.08.2021 (дати виключення позивача зі списків особового складу військової частини) до моменту остаточного розрахунку 30.12.2021. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, що відповідає положенням ст. 117 КЗпП України. Разом з цим, суд першої інстанції, встановлюючи право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не визначив розмір такого відшкодування, пославшись на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про можливе не застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року під час нарахування та виплати позивачу середнього заробітку у майбутньому. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та таким, що зроблено при неповному з`ясуванні обставин у справі, оскільки за змістом статті 117 КЗпП України обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки проведення остаточного розрахунку покладено саме на орган, який виносить рішення по суті спору, тобто в цьому випадку - на суд. Відтак суд апеляційної інстанції, не виходячи за межі повноважень, встановлених статтею 308 КАС України, вважає за необхідне здійснити відповідний розрахунок самостійно. Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України. Ці норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства усіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку слід враховувати розмір середнього заробітку позивача, факт наявності спору між позивачем та відповідачем щодо права отримання коштів при звільненні, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, ступінь вини відповідача та інших обставин справи. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (затверджена наказом МВС України від 15.03.2018р. № 200; далі за текстом - Інструкція №200) грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з п.4 Інструкції № 200 за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період. Матеріалами справи встановлено, що з 22.08.2021 був виключений наказом начальника загону від 20.08.2021 №630-ОС зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Відповідач провів фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно 30.12.2021, тобто вже після виключення зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення 22.08.2021, а отже поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України. Відповідно до довідками відповідача від 14.02.2022 №91 та №92, розмір грошового забезпечення позивача за два останні повні календарних місяці, що передували його звільненню, становить 25372,00 грн. (червень 2021 року 12746,00 грн. та липень 2021 року 12626,00 грн.). Середньоденна заробітна плата позивача склала 415,93 грн. (25372,00 грн. / 61 (кількість календарних днів за період з червня по липень 2021 року). Період затримки виплати охоплюється з 22.08.2021 року (дати виключення позивача зі списків особового складу військової частини) по 30.12.2021 року (зарахування на картковий рахунок позивача грошових коштів) та становить 131 день. А тому, сума середнього заробітку, що підлягає до відшкодування, вирахувана шляхом множення середньоденного заробітку (415,93 грн) на число календарних днів за період з 22.08.2021 року по 30.12.2021 року (включно) (131), становить 54 486,83 грн. Встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 року по справі №806/2473/18 сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку. Зокрема, істотність частки складових грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 35 288,57 грн (виплачена із затримкою сума) / 54 486,83 грн (середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців) *100% = 0,65 %. Тобто, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,65, становить: 415,93 грн (середня заробітна плата позивача за один день) х 0,65 х 131 (число календарних днів за період з 22.08.2021 року по 30.10.2021 року включно) = 35 416 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за таких обставин у цій справі наявні підстави для задоволення позовних вимог повністю, зокрема, шляхом стягнення з відповідача за ст.117 КЗпП України відшкодування у сумі 35 416 грн. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку про необхідність керуватися принципом співмірності, та зазначає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Військової частини НОМЕР_3 нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі, яка не перевищує суми, що була виплачена відповідачем на користь позивача із затримкою розрахунку. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина першастатті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 317 КАС України). Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку встановлюючи право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак не визначив розмір такого відшкодування та відповідно не зазначив про це в резолютивній частині рішення, колегія суддів вважає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 в адміністративній справі №280/1074/22 слід змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: визнати протиправною бездіяльність Третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2021 по 30.12.2021; виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: " Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 22.08.2021 по 30.12.2021 у розмірі 35 416 грн. Керуючись ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 в адміністративній справі №280/1074/22 змінити: виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2021 по 30.12.2021; виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: " Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 22.08.2021 по 30.12.2021 у розмірі 35 416 грн. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 в адміністративній справі №280/1074/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 14 листопада 2023 року та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2023 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров