Постанова 4813 № 1519/21236/2012

Номер провадження: 22-ц/813/3871/23 Справа № 1519/21236/2012 Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., з участю секретаря Виходець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2022 року про заміну сторони у виконавчому провадженні, постановлену під головуванням судді Шенцевої О.П., у цивільній справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в: У лютому 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі ТОВ «Консалт Солюшенс») звернулося до суду з заявоюпро заміну сторони, в якій просило замінити стягувача акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі АТ «УкрСиббанк») на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчих провадженнях за виконавчими документами, виданими Приморським районним судом м. Одеси у справі № 1519/21236/2012 на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2014 року у цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заяви, ТОВ «Консалт Солюшенс» зазначило, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. знаходиться виконавче провадження номер АСВП 67200773 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11318332000 від 21.03.2008 року на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року. 15.02.2022 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір факторингу № 15/02/2022, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Консалт Солюшенс» належні йому права грошової вимоги щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених кредитним договором № 11318332000 від 21.03.2008 та усіма додатковими угодами до кредитного договору та договором забезпечення, а ТОВ «Консалт Солюшенс» замінило АТ «УкрСиббанк», як сторону кредитора, відповідно до кредитного договору, який був укладений між ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом та інших платежів за кредитним договором та договором забезпечення. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2022 року заява ТОВ «Консалт Солюшенс» задоволена. Замінено сторону стягувача АТ «УкрСиббанк» її правонаступником ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчих провадженнях за виконавчими документами, виданими Приморським районним судом м. Одеси у справі № 1519/21236/2012 на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2014 року у цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом неповно з`ясовані обставини справи, не перевірені докази про відкриті виконавчі провадження, а також суд не взяв до уваги, що на момент ухвалення рішення суду з ОСОБА_1 подвійно стягнуто одну й ту ж суму за один і той же договір. Відзиву до суду надано не було. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. Протоколом автоматизованого розподілу від 25 жовтня 2022 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Чорної Т.Г. для розгляду справи (а.с. 136 т. 2). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у справі відкрито апеляційне провадження (а.с. 166 т. 2). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 року справа призначена до розгляду (а.с. 174 т. 2). Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №55/0/15-23 від 16 лютого 2023 року суддю ОСОБА_2 було звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 208 т. 2). Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 21 березня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Приходько Л.А. (а.с. 209 т. 2). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року справа призначена до розгляду (а.с. 210 т. 2). Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 15 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Князюку О.В., для подальшого розгляду, у зв`язку із достроковим закінчення відрядження судді Херсонського апеляційного суду ОСОБА_3 , згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (зі змінами, відповідно до рішення № 572/0/15-23 від 31 травня 2023 року)(а.с. 216 т. 2). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року цивільна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 219 т. 2). Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №941/0/15-23 від 28 вересня 2023 року суддю ОСОБА_4 було звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 233 т. 2). Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 18 жовтня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. для розгляду (а.с. 234 т. 2). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року цивільна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду на 21 листопада 2023 року (а.с. 235 т. 2). Учасники справи про призначене судове засідання на 21 листопада 2023 року були сповіщені належним чином (а.с. 237-240 т. 2). До суду від адвоката Шевцова А.В., представника ТОВ «Консалт Солюшенс»надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 242-242а т. 2). Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2014 року у справі №1519/21236/2012 позов ПАТ «УкрСиббанк» було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11318332000 від 21.03.2008 року в сумі 75 466, 20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.10.2012 року становить 603 201,35 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 3 219,00 грн. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2016 року виправлені описки в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2014 р. по цивільній справі позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме вказано номер кредитного договору правильно «11318535000» , замість «11318332000»; зазначено правильно суму, яка підлягає стягненню - «117 301,12 дол. США», замість «75 466, 20 дол. США», зазначено гривневий еквівалент правильно «937 587,88 грн.», замість «603 201, 35 грн.»; вказано правильно умови, на яких видавались кредитні кошти «70 000» замість «50 000 дол. США»та «13,4 % річних, замість «11,9 % річних». Також судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. знаходиться виконавче провадження номер АСВП 67200773 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11318332000 від 21.03.2008 року. 15.02.2022 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір факторингу № 15/02/2022, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» відступило за плату ТОВ «Консалт Солюшенс» належні йому права грошової вимоги щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених кредитним договором № 11318332000 від 21.03.2008 та усіма додатковими угодами до кредитного договору та договором забезпечення, а ТОВ «Консалт Солюшенс» замінило АТ «УкрСиббанк», як сторону кредитора, відповідно до кредитного договору, який був укладений між ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом та інших платежів за кредитним договором та договором забезпечення. При цьому новий кредитор набув статус правонаступника кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчих провадженнях, пов`язаних з правом вимоги. Окрім того, судом встановлено, що ТОВ «Консалт Солюшенс» є фінансовою установою згідно Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 29.08.2019 року та здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг № 1739 від 10.09.2019 року. В пункті 1.5. Договору факторингу № 15/02/2022 від 15.02.2022 року передбачено, що одночасно з відступленням Прав Вимоги до Фактора переходять усі права Клієнта за усіма Договорами Забезпечення, які не були посвідчені нотаріально. Передання прав Клієнта за такими Договорами Забезпечення здійснюється не раніше надходження на рахунок Клієнта суми фінансування за цим Договором, передбаченої п. 2.1 цього Договору. Датою відступлення Прав вимоги є дата повного виконання Фактору обов`язку сплати Клієнту Прав вимоги. Факт виконання сторонами зобов`язань за договором факторингу № 15/02/2022 від 15.02.2022 року підтверджується платіжним дорученням про сплату коштів № 76 від 15.02.2022 року. Таким чином, АТ «УкрСиббанк» відступило права вимоги за кредитним договором № 11318332000 від 21.03.2008 року та усіма додатковими угодами до нього і договорами забезпечення, а отже вибуло із правовідносин за вказаним кредитним договором, що укладений між ВАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , ановим кредитором є ТОВ «Консалт Солюшенс». Задовольняючи заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (ст. 1077 ЦК України). Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Положенням частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу стягувача. При цьому, вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. За змістом частин першої та третьої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Згідно частини другої статті 442 ЦПК України заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Згідно частини п`ятої статті 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом частини першої статті 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. На підставі викладеного, враховуючи, що АТ «УкрСиббанк» передало право вимоги до ТОВ «Консалт Солюшенс», суд дійшов обґрунтованого висновку про заміну сторони у виконавчих провадженнях. Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом неповно з`ясовані обставини справи, не перевірені докази про відкриті виконавчі провадження, а також те, що суд не взяв до уваги, що на момент ухвалення рішення суду з ОСОБА_1 подвійно стягнуто одну й ту ж суму за один і той же договір, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки суд першої інстанції, надавши оцінку доводам заявника щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, дійшов обґрунтованого та мотивованого висновку про те, що оскільки новим кредитором у виконавчому провадженні є ТОВ «Консалт Солюшенс» на підставі укладеного 15.02.2022 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» договору факторингу, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» відступило за плату ТОВ «Консалт Солюшенс» належні йому права грошової вимоги щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених кредитним договором № 11318332000 від 21.03.2008 та усіма додатковими угодами до кредитного договору та договором забезпечення. Крім того, вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення. Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні. На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (28 листопада 2023 року). Керуючись ст.ст. 368,374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2022 року залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 28 листопада 2023 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ А.П. Заїкін ______________________________________ С.О. Погорєлова