Постанова 4813 № 521/3483/13-ц

Номер провадження: 22-ц/813/4876/22 Справа № 521/3483/13-ц Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.09.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Князюка О.В., Заїкіна А.П. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси про заміну сторони у виконавчому провадженні, постановлену під головуванням судді Маркарової С.В. 27 січня 2021 року у м. Одеса, - встановила: 07 жовтня 2020 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження В обґрунтування клопотання Товариство посилалось на те, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2017 року у цивільній справі № 521/3483/13ц з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» було стягнуто заборгованості за кредитним договором №500- 013/ФКВ1П-08 від 24 липня 2008 року. Рішення суду набрало законної сили, боржниками не виконано. Заявник ТОВ «Консалт Солюшенс», за відповідними договорами, отримало право вимоги стягувача. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року змінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні по виконанню рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.10.2017 року на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс». В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, ТОВ «Консалт Солюшенс» не надав суду доказів дійсності договору №2292/К за правочином щодо відступлення прав вимоги між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» від 21 липня 2020 року. Крім того, апелянт посилається на те, що кредит за неукладеним договором споживчого кредиту №500-013/ФКВІП-08 від 24 липня 2008 року ОСОБА_1 не видавався. Сторони про розгляд справи на 27.09.2022 року були сповіщені належним чином. 27 вересня 2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2017 року у цивільній справі № 521/3483/13-ц позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 234 774,39 грн., та суму сплаченого при подачі позовної заяви судового збору в розмірі 2 347,74 грн. На виконання вказаного судового рішення, ПАТ «Дельта Банк» 19 березня 2014 року були отримані виконавчі листи. Однак, у зв`язку із скасуванням ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2017 року вищевказаного заочного рішення, Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби 08 серпня 2014 року виконавчі листи були повернуті на адресу суду першої інстанції. У наступному, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 234 774,39 грн., та суму сплаченого при подачі позовної заяви судового збору в розмірі 2 347,74 грн. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживача, визнання відсутності у ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за договором споживчого кредиту, неукладеності договору споживчого кредиту та припинення іпотеки - залишено без задоволення. Рішення суду набрало законної сили, боржниками не виконано. 21 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» був укладений договір № 2292/К про відступлення прав вимоги, за яким до заявника перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором №500013/ФКВ1П-08 від 24 липня 2008 року, договором поруки №500-013/2 МТОР-08 від 24 липня 2008 року, договором іпотеки №2837 від 24 липня 2008 року. ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило ПАТ «Дельта Банк», в порядку пункту 4 Договору, до дня укладення Договору 15 186 587,48 гривень без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 166 від 16 липня 2020 року. Згідно частин першої, другої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Зазначена норма кореспондується з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Згідно частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора у зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи з цих норм, зокрема пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається вибуття кредитора. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Отже, наведене в ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у цій справі тлумачення стосується лише ситуації, коли виконавче провадження відкрите як юридичний процес, а його сторони набули відповідних прав як сторони відкритого виконавчого провадження. Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом про виконавче провадження, то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі. Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження. Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті. Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Водночас, після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів. Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15). Згідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва. Відповідний правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати ВС від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21). У даній справі виконавчі листи з примусового виконання рішення суду першої інстанції було повернуто, із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до суду першої інстанції не зверталось, на підставі чого колегія суддів доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони виконавчого провадження. При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до частково неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони виконавчого провадження. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року - скасувати. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 13 жовтня 2022 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді О.В. Князюк А.П. Заїкін