Постанова 4824 № 754/3969/22

справа № 754/3969/22 провадження № 22-ц/824/9036/2023 головуючий у суді І інстанції Зотько Т.А. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 жовтня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 3 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів укладеними та визнання наявним права, В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Глазкова Є.С. звернувся до суду з позовом до ПАТ «Український професійний банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договорів укладеними та визнання наявним права. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 7 травня 2007 року між ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 321, відповідно до умов якого ОСОБА_3 наданий кредит з лімітом заборгованості у розмірі 96 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних та 29 % річних - у разі порушення строків повернення кредиту, із кінцевим терміном повернення кредиту - 10 квітня 2017 року. 7 травня 2007 року між ВАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладений договір поруки № 321-1, яким передбачено, що у разі повного чи часткового невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № 321, ВАТ «Український професійний банк» має право задовольнити свої вимоги за рахунок поручителя. 7 травня 2007 року між ВАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором №

321. Передано в іпотеку нерухоме майно. Відповідно до Постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 року №562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український Професійний Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 року №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноваження ліквідатора банку». В період дії процедури ліквідації банку, а саме 8 серпня 2017 року, відбулись електронні торги (англійський аукціон), з продажу активів, що обліковується на балансі ПАТ «Український Професійний Банк», за номером лоту: Q80834b8705. Переможцем вказаних торгів став позивач, що підтверджується протоколом електронних торгів №UА-ЕА-2017-07-28-000043-b від 8 серпня 2017 року. 5 вересня 2017 року позивач здійснив повний розрахунок згідно згаданого протоколу перерахувавши кошти у розмірі 243 100 грн на рахунок ПАТ «Український професійний Банк». 6 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 укладений договір № 24 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 321 договором поруки. Крім того, 6 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. Умовами зазначених договорів визначено, що ОСОБА_1 , як новому кредитору, передано право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі 98 179,19 доларів США та право вимоги на предмет іпотеки. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання недійсними договорів, укладених за результатами торгів. При цьому торги та їх результати ОСОБА_2 не оскаржувала. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі від 27 серпня 2020 №1593 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «Український професійний Банк» (далі «УПБ»), делеговані Грошовій Світлані Василівні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 1 липня 2019 року №1640 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноважень ліквідатора. 4 березня 2021 року позивач направив на адресу ФГВФО лист з вимогою про укладення договорів. ФГВФО направило на адресу позивача відповідь вих. №49-036-4925/21 від 6 квітня 2021 року, якою було відмовлено позивачу в укладенні договорів. Додатково ФГВФО листом вих. №49-036-15881/21 від 18 листопада 2021 року повідомив, що ПАТ «УПБ» на момент надання відповіді не є кредитором за кредитним договором №321 від 7 травня 2007 року, оскільки права вимоги за цим договором були відступлені на користь ОСОБА_1 на відкритих торгах. У зв`язку з цим позивач вважав, що відповідачі ухиляються від установлених правовідносин із переможцем торгів, шляхом підписання відповідних договорів, що в свою чергу змусило позивача звернутися до суду з відповідним позовом. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 3 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Український професійний банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договорів укладеними та визнання наявним права залишено без задоволення. Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що єдиною підставою для відмови в позові стала постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №754/12116/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсними договору відступлення права вимоги від 6 вересня 2017 року, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 , і договору відступлення права вимоги від 6 вересня 2017 року № 24-1, укладеного між «Український професійний Банк» та ОСОБА_1 , в якій було визнано недійсним договір, який за своєю суттю є аналогічним договору, що просить визнати укладеним позивач. Вказує, що суд не послався на жодну норму матеріального права (закону) для такого висновку. Також вказує, що стосовно перших трьох позовних вимог про визнання належними ОСОБА_1 з 8 серпня 2017 року прав вимоги за відповідними договорами суд взагалі не навів жодного обгрунтування для відмови в їх задоволенні. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20. Зазначає, що за результатами торгів, які ніким не оскаржувалися та залишаються на даний час чинними, між сторонами не укладено дійсних договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та про відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Позивач вважає, що відповідачі ухилялися від установлення цивільних правовідносин із переможцем торгів, визнаним таким відповідно до нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом підписання відповідних договорів, тим самим порушуючи права та законні інтереси позивача на реалізацію своїх прав на майно (активи) придбані на електронних торгах, що зумовлює необхідність звернення позивача до суду з даним позовом та відповідними вимогами. 19 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвоката Павликівського В., в якому він вказує, що Фонд гарантування вкладів, в частині визначених повноважень щодо реалізації активів неплатоспроможних банків може бути належним відповідачем та нести визначену законодавством відповідальність лише у випадку наявності спору щодо скасування результатів проведених торгів внаслідок порушень встановленої Законом процедури реалізації активів при підготовці та проведенні торгів. Звертає увагу, що позивач визначаючи Фонд гарантування вкладів в якості одного із відповідачів не ставить під сумнів законність проведеної Фондом процедури реалізації активів ПАТ «УПБ», зазначене питання не було також предметом розгляду у справі №754/12116/18, на яку посилається позивач, натомість предметом позову в межах даної справи є визнання наявним права та визнання договорів відступлення прав вимог за результатом проведення електронних торгів укладеними. Вказує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був стороною договорів відступлення прав вимоги, так як не є кредитором за відступленими кредитним договором та договорами забезпечення, а тому є не належним відповідачем у даному спорі. Посилається на те, що виходячи з положень Конституції України, рішення Конституційного Суду України та роз`яснень Міністерства юстиції України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах. Звертає увагу, що реалізація активів неплатоспроможних банків відбувається у відповідності та на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, Регламенту роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку та банків, що ліквідуються. Також посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову у повному обсязі. Представник третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Кукарека К.С. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В силу частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що позивач просив визнати укладеним договір, який за своєю суттю є аналогічним договором, що був визнаний недійсним згідно з постановою ВС від 23 грудня 2020 року, а тому в даному випадку визнання даного договору укладеним не є правомірним та суперечить вимогам цивільного законодавства України. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі з урахуванням наступного. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 7 травня 2007 року між ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 321, відповідно до умов якого ОСОБА_3 наданий кредит з лімітом заборгованості у розмірі 96 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних та 29 % річних - у разі порушення строків повернення кредиту, із кінцевим терміном повернення кредиту -10 квітня 2017 року (а.с.10, 11-12). 7 травня 2007 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором №

321. Передано в іпотеку нерухоме майно (а.с. 19-20). 7 травня 2007 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладений договір поруки № 321-1, яким передбачено, що у разі повного чи часткового невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № 321, ПАТ «Український професійний банк» має право задовольнити свої вимоги за рахунок поручителя (а.с. 22). 08 серпня 2017 року відбулися електронні торги (англійський аукціон), з продажу активів, що обліковувалися на балансі ПАТ «Український Професійний Банк», за номером лоту: Q80834b8705. Переможцем вказаних торгів став позивач, що підтверджується протоколом електронних торгів №UА-ЕА-2017-07-28-000043-b від 8 серпня 2017 року. 5 вересня 2017 року позивач здійснив повний розрахунок згідно згаданого протоколу, перерахувавши кошти у розмірі 243 100 грн на рахунок ПАТ «Український професійний Банк». 6 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 укладений договір № 24 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 321 договором поруки. Крім того, 6 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. Умовами зазначених договорів визначено, що ОСОБА_1 , як новому кредитору, передано право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі 98 179,19 доларів США та право вимоги на предмет іпотеки. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання недійсними договорів, укладених за результатами торгів. За результатами розгляду указаного позову суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, у задоволені цього позову у справі №754/12116/18 відмовив. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 754/12116/18 касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 7 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсними договору задоволено, визнано недійснимидоговір відступлення права вимоги від 6 вересня 2017 року, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 , і договір відступлення права вимоги від 6 вересня 2017 року № 24-1, укладений між «Український професійний Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 33-42). Судом першої інстанції у цій справі також встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі від 27 серпня 2020 №1593 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «УПБ», делеговані Грошовій Світлані Василівні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 1 липня 2019 року №1640 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноважень ліквідатора. Позивач, вважаючи, що поскільки торги, на підставі яких ним набуте право вимоги до третіх осіб, а саме, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були скасовані, 4 березня 2021 року направив на адресу ФГВФО лист з вимогою про укладення договорів про відступлення йому права вимоги за кредитним договором та договором поруки, що були реалізовані за результатом відкритих торгів, оформлених протоколом від 08 серпня 2017 року. (а.с. 43) 6 квітня 2021 року ФГВФО направило на адресу позивача відповідь з вих. №49-036-4925/21, якою було відмовлено позивачу в укладенні договорів. Додатково ФГВФО листом вих. №49-036-15881/21 від 18 листопада 2021 року повідомив, що ПАТ «УПБ» на момент надання відповіді не є кредитором за кредитним договором №321 від 7 травня 2007 року, оскільки права вимоги за цим договором були відступлені на користь ОСОБА_1 на відкритих торгах (а.с. 44-45). В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач звертає увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі №910/6939/20, стосовно спору, який виник щодо укладення договору купівлі-продажу прав вимоги на відкритих торгах (аукціоні) з продажу активів неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації. У відповідній постанові проведено аналіз щодо застосування загальних та спеціальних норм до подібних правовідносин та зазначено наступне. Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює відносини, що виникають у зв`язку з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відповідно до частини першої статті 3 цього закону установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом, є Фонд. Відповідно заперечення Фонду, що він у вказаних правовідносинах не є належним відповідачем є необґрунтовані. Статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон; зараз і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку та приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку. Частинами першою, другою статті 50 Закону передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. Відповідно до частин другої, третьої статті 51 Закону після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. За положеннями частини шостої статті 51 Закону майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване, зокрема, на відкритих торгах (аукціоні), який може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Відкриті торги, у розумінні цього Закону, - спосіб продажу майна (активів), за якого переможцем (покупцем) стає учасник, що відповідає конкурсним умовам, запропонував за майно (активи) найвищу ціну та взяв на себе виконання конкурсних зобов`язань, а для об`єктів цивільних прав, обмежених в обороті, - також може мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права та має відповідні ліцензії і дозволи. Відповідно до частини сьомої цієї статті порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду, які він приймає з питань, віднесених до його повноважень і які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами; такі нормативно-правові акти Фонд видає у формі, зокрема, положень, які підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законом (стаття 6 Закону). Таким актом є Положення № 388, прийняте та затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду, розроблене, у тому числі, відповідно до Закону. Метою цього Положення є визначення порядку організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів / пулів активів. Пунктами 1, 2 розділу VI цього Положення визначено, що на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися, зокрема, такі види активів (майна) банку, що ліквідується, як права вимоги. Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через електронну торгову систему. За результатами відкритих торгів (аукціону) Фонд на своєму офіційному веб-сайті та веб-сайті банку, що ліквідується, не пізніше трьох робочих днів після повного розрахунку покупця або скасування / визнання такими, що не відбулись, відкритих торгів (аукціону), оприлюднює ціну продажу або інформацію, що відкриті торги (аукціон) скасовані/визнані такими, що не відбулися. Таким чином, визначений Положенням № 388 спеціальний порядок реалізації майна (активів) банку у процедурі його ліквідації становить узгоджену чітку послідовність етапів з підготовки, призначення, затвердження умов проведення торгів. Частиною четвертою статті 656 ЦК України передбачено, що до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Стаття 650 ЦК України визначає, що особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства. Положення № 388 розрізняє підписання протоколу відкритих торгів (аукціону) та укладення (підписання) договору купівлі-продажу активів неплатоспроможного банку як окремі складові етапи укладення договору купівлі-продажу. Правова природа цих етапів торгів для з`ясування змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, має поряд із спеціальними нормами оцінюватися з урахуванням загальних норм цивільного законодавства. Так, ураховуючи наведені положення законодавства, оголошення про проведення торгів за своєю природою є запрошенням, у відповідь на яке учасники подають організатору свої заявки - оферти, і оферта учасника (переможця торгів) акцептується в момент підписання протоколу про результати торгів. Частини перша пункту 3 розділу VІІ Положення № 388 визначає подальші дії учасників торгів. Банк укладає договір купівлі-продажу активу (майна) протягом 20 робочих днів з дня формування протоколу відкритих торгів (аукціону) з можливістю продовження такого строку за рішенням Фонду у разі отримання Фондом обґрунтованого подання від банку (у разі якщо Фонд не здійснює повноваження ліквідатора безпосередньо) та надходження на рахунок такого банку до кінця вісімнадцятого робочого дня з дати формування протоколу від переможця відкритих торгів (аукціону) повної оплати коштів за лот або надання такому банку відкритого безвідкличного акредитиву на користь такого банку на умовах, визначених у рішенні Фонду, (загальний строк не може перевищувати 132 робочих днів та не може закінчуватися пізніше завершення строку ліквідації банку), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та протягом наступного робочого дня після дня проведення розрахунків інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду. Таким чином, з моменту визначення переможця відкритих торгів (аукціону) у сторін - замовника та переможця торгів виникають взаємні права та обов`язки. Так, після проведення торгів та визначення переможця він має сплатити банку повну вартість лота, а у разі невиконання цього обов`язку для нього настають наслідки у вигляді втрати суми гарантійного внеску, що передбачено пунктом 4 розділу VII Положення №

388. Водночас після сплати переможцем відповідно до умов торгів (аукціону) повної вартості лота сторони мають укласти відповідний договір купівлі-продажу у встановлений у Положенні № 388 строк, у разі неукладення якого внаслідок ухилення банку переможець торгів має право вимагати виконання обов`язку з укладення договору купівлі-продажу за результатами цих торгів. Наведене відповідає загальним положенням про настання для учасників зобов`язання у разі його порушення наслідків, встановлених договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України). З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09 лютого 2022 року у справі №910/6939/20 дійшла висновку про те, що з урахуванням положень Закону та Положення № 388 протокол, підписаний за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації, слід розглядати як такий, що за своєю правовою природою є попереднім договором купівлі-продажу, ураховуючи таке. Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Як слідує із матеріалів справи, 08 серпня 2017 року відбулися електронні торги (англійський аукціон), з продажу активів, що обліковується на балансі ПАТ «Український Професійний Банк», за номером лоту: Q80834b8705. Переможцем вказаних торгів став позивач, що підтверджується протоколом електронних торгів №UА-ЕА-2017-07-28-000043-b від 8 серпня 2017 року. 5 вересня 2017 року позивач здійснив повний розрахунок згідно згаданого протоколу перерахувавши кошти у розмірі 243 100 грн на рахунок ПАТ «Український професійний Банк». 6 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 укладений договір № 24 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 321 договором поруки. Крім того, 6 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. Умовами зазначених договорів визначено, що ОСОБА_1 , як новому кредитору, передано право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі 98 179,19 доларів США та право вимоги на предмет іпотеки. Отже, зобов`язання уповноваженої від сторони продавця особи були виконані щодо укладення договорів, за результатами проведеного 08 серпня 2017 року аукціону, оформлених протоколом електронних торгів №UА-ЕА-2017-07-28-000043-b. Відповідні обставини спростовують доводи позову та апеляційної скарги про те, що з боку відповідача мав факт ухилення від виконання обов`язку щодо укладення договорів. Разом з тим, у справі №754/12116/18 Верховним Судом за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 були скасовані судові рішення першої та касаційної інстанції та постановлено власне судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Український професійний Банк» за участі третьої особи ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів. Безпосередньо було визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року №24, укладений між ПАТ «Український професійний Банк» та ОСОБА_1 , та договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року №24-1, укладений між ПАТ «Український професійний Банк» та ОСОБА_1 . Недійсний договір це договір, який не створює правових наслідків, крім наслідків, пов`язаних із його недійсністю. Недійсність договору означає, що він не відповідає вимогам законодавства. Зокрема, у справі №754/12116/18 Верховним Судом були зроблені висновки, що з укладенням договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу - ОСОБА_1 , який не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах, адже для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа, проте ОСОБА_1 не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», які можуть надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу. Враховуючи те, що вказаний правочин суперечить вимогам ЦК України, оскільки фізична особа не може бути кредитором у зобов`язанні, права кредитора за яким відступили, договір про відступлення права за кредитним договором є недійсним з моменту укладення, а оскільки із приписів частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що відступити права за договором іпотеки можна тільки за умови, якщо одночасно відступаються права за основним зобов`язанням, проте основне зобов`язання є недійсним, - недійсним є і забезпечувальне зобов`язання. Відповідні висновки для визнання недійсними наведених договорів були викладені у справі №754/12116/18 Верховним Судом. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Основними запереченнями сторін позивача та відповідача у цій справі є незгода з мотивами суду першої інстанції, який не врахував викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №346/1305/19 (провадження №14-181цс20) та від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) висновки про те, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурентних засадах на користь будь-якої особи. Колегія апеляційного суду не може погодитись із обґрунтованістю таких заперечень, оскільки у наведених постановах Велика Палата Верховного Суду дійшла певного висновку, а саме за необхідне відступити від висновку, сформульованого у її постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України. Однак, Велика Палата Верховного Суду неодноразово застережувала, що відступаючи від певного висновку щодо застосування норм права, вона відступає саме від попередньо сформованого висновку, а не від постанови у конкретній справі. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43)). У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду. Тобто, зміна правової позиції Великої Палати Верховного Суду не змінює висновку Верховного Суду у справі №754/12116/18 щодо встановлених обставин, які стосуються учасників наведеного спору. З урахуванням указаного, відмова відповідачів від повторного укладення договорів, за результатами проведеного 08 серпня 2017 року аукціону, оформлених протоколом електронних торгів №UА-ЕА-2017-07-28-000043-b, за наявності судового рішення, яким було визнано недійсними попередні укладені договори, не є підставою для встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо укладення договорів. Як убачається із матеріалів справи, умова договорів про відступлення прав вимоги на користь фізичної особи, яка стала підставою для визнання договорів недійсними, залишається незмінною і в запропонованому у цьому спорі проекті договору. Тобто позивач переслідує мету перегляду судового рішення у справі №754/12116/18, що не відповідає принципу правової визначеності, оскільки жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії»). Характерною ознакою попереднього договору є саме те, що він не встановлює для його сторін інших обов`язків, крім обов`язку укласти відповідний договір протягом певного строку в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором. Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 09 лютого 2022 року у справі №910/6939/20, протокол торгів за наслідками, які він створює для сторін, свідчить про наявність ознак попереднього договору. Протокол є тією встановленою спеціальним законом формою для попереднього договору, укладеного на торгах, з огляду на те, що у спірних правовідносинах положення статті 635 ЦК України мають застосовуватися з урахуванням особливостей, визначених спеціальними нормами Закону. Частина третя статті 635 ЦК України передбачає, що зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Повертаючись до встановлених у цій справі обставин слід дійти висновку, що хоч електронні торги не були оскаржені та скасовані, проте попередній договір у формі протоколу, укладеного на торгах, є припиненим, оскільки основний договір, який був укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, був визнаний в судовому порядку недійсним, який не створює правових наслідків, крім наслідків, пов`язаних із його недійсністю. З урахуванням наведеного не підлягають задоволенню також інші вимоги позову про визнання позивачеві належних прав вимоги до боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які ґрунтуються саме на набутті таких прав на торгах та за умовами договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором поруки. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2022 року у справі №910/6939/20 у останньому абзаці п. 11.23 також зазначено, що у разі якщо покупцем здійснено оплату за актив(и) (майно) банку до укладення договору купівлі-продажу активу(ів) (майна) банку та Фондом було прийнято рішення про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) банк повертає такому покупцю перераховані ним кошти протягом трьох робочих днів з дня прийняття такого рішення Фондом. Аналогічно у цій справі, на переконання апеляційного суду, позивач не позбавлений права заявляти вимогу про повернення йому як покупцеві перерахованих ним коштів за придбані ним на торгах активи банку, оскільки за наслідками торгів не були укладені відповідні договори. Саме такий спосіб захисту буде ефективним способом відновлення інтересів позивача. Оскільки рішенням суду першої інстанції всі, вказані вище обставини встановлено, тому вказане рішення є законним та обґрунтованим, таким, що повністю відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПКУ. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у якому повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для цієї справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 3 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба